ТЕМА 9. ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ
5
Правоздатність – здатність особи мати суб’єктивні юридичні права та юридичні обов’язки.
Розрізняють такі види правоздатності:
- загальна правоздатність – загальна здатність суб’єкта мати права й обов’язки, закріплені в нормах права. У людини загальна правоздатність виникає з моменту її народження і припиняється з її смертю;
- галузева правоздатність – здатність суб’єкта мати права та обов’язки, закріплені певною галуззю права. Існування такої правоздатності обумовлено тим, що в різних галузях права строки виникнення правоздатності визначаються по-різному. Слід зауважити, що цивільне право відходить від розуміння правоздатності як статичного явища. Так, ч. 3 ст. 25 ЦК України передбачає, що у встановлених законом випадках, здатність фізичної особи мати окремі права та обов’язки може пов’язуватися з досягненням нею відповідного віку. Таким чином, правоздатність – це така правова категорія, яка розвивається динамічно. Наприклад, фізична особа, якій виповнилось 14 років, має право вільно обирати місце проживання (ч. 2 ст. 29 ЦК України);
- спеціальна правоздатність – здатність суб’єкта мати права та обов’язки, що пов’язана з особливими знаннями, уміннями, навиками, якими повинен володіти суб’єкт права (президента, судді, водія громадського транспорту тощо).
Головним змістом правоздатності фізичних осіб є не реальні права учасників правовідносин, а принципова можливість їх мати. Правоздатність людини невід’ємна від особистості, її неможливо відібрати, вона не може нікому передаватися, але вона у
визначених законом випадках може бути
обмежена.
Дієздатність – здатність особи своїми діями набувати і здійснювати суб’єктивні права та юридичні обов’язки. Включає в себе правочиноздатність і деліктоздатність.
Таким чином, на відміну від правоздатності, дієздатність характеризує можливості індивіда шляхом виконання певних дій оволодівати тими чи іншими правами й обов’язками, а також здатність індивіда своїми діями реалізовувати їх на практиці. Саме наявність дієздатності обумовлює можливість особи, яка досягла певного віку і має закінчену середню освіту, здійснювати певні дії, в результаті яких вона стає студентом вищого навчального закладу.
Рівень дієздатності індивідів залежить від певних факторів:
- віку. Повною мірою дієздатність виникає з досягненням повноліття (18 років). До цього часу неповнолітні мають часткову або неповну дієздатність, яка доповнюється дієздатністю їх батьків або осіб, які їх замінюють;
- стану психічного та фізичного здоров’я. Особи, визнані в установленому законом порядку душевнохворими, вважаються такими, що не усвідомлюють своїх дій та їхніх наслідків, а тому не можуть бути суб’єктами багатьох правовідносин і не притягаються до юридичної відповідальності, хоча б їх дії мали ознаки правопорушення;
- рівня і ступеня освіти та низки інших обставин. Так, слідчим Національної поліції може бути лише особа яка здобула вищу юридичну освіту.
Враховуючи відповідні фактори дієздатності, в ЦК України визначено такі рівні: часткова, неповна, повна, обмежена, недієздатність особи.
Часткова дієздатність встановлюється для малолітніх осіб (що не досягли 14 років).
Неповна дієздатність встановлюється для фізичних осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх осіб).
Повна дієздатність настає при досягненні фізичними особами 18 річного віку (повноліття), а також можливе набуття повної цивільної дієздатності в разі реєстрації за рішенням суду шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття.