ТЕМА  9.  ПРАВОВІ  ВІДНОСИНИ

Перевага цього визначення полягає в тому, що в ньому відображено чотири площини інтерпретації юридичного факту – фактичну, персонативну,[25]  нормативну й комунікативну, а саме: по-перше, дане визначення міцно пов’язує факт з рухом конкретних суспільних відносин; по-друге, враховує специфіку правової форми – широке використання правових моделей юридичного факту (юридичних актів, презумпцій, фікцій); по-третє, націлює суб’єкта права на виявлення не тільки матеріальних, але й юридичних ознак досліджуваного явища; по-четверте, акцентується увага на тому, що правові наслідки настають не самі по собі, при наявності тільки соціальних обставин, а опосередковуються спеціальною, суб’єктивною, юридично цілеспрямованою діяльністю суб’єктів права. І найважливіше, на нашу думку, є те, що в цій дефініції юридичного факту відображені всі стадії її розвитку: від аналізу конкретних ситуацій до їх абстракції та відповідних юридичних наслідків. Разом з тим наведена дефініція юридичного факту, це лише один із підходів у межах традиційного розуміння юридичних фактів.[26]

До найбільш суттєвих ознак юридичних фактів необхідно віднести, те що вони:

• як правило конкретні та індивідуальні. Юридичні факти представляють собою конкретні обставини соціальних ситуацій, що існують у певній точці простору і часу. Якщо мова йде про факти-діяння, то конкретність діяння означає, що вони вчиненні (або не вчинені) певними суб’єктами і несуть конкретний соціальний правовий зміст. Конкретність юридичних фактів-подій виражається в тому, що вони відбуваються в певній місцевості та визначений проміжок часу. Індивідуальність юридичних фактів пов’язана з тим, що юридичне значення присвоюється лише тим обставинам, які можуть слугувати ознакою або причиною наявності певних інтересів або задовольняти потреб суб’єктів правових відносин;
• знаходять свій зовнішній вияв у соціальних ситуаціях і пов’язані з їх наявністю або припущенням стосовно їх наявності, або з їх відсутністю. Необхідно враховувати, що юридичне значення можуть мати не тільки позитивні (існуючі, наявні) обставини соціальних ситуацій, але і так звані негативні факти (відсутність родинних зв’язків, іншого зареєстрованого шлюбу). Крім того, в певних ситуація закріплене в законодавстві припущення про наявність або відсутність певних фактів може призвести до відповідних юридичних наслідків (правова презумпція);
• несуть у собі інформацію про суспільні відносини, що входять до предмета правового регулювання. Юридичними фактами виступають лише такі обставини, що мають значення для суб’єктів права та детерміновані їх інтересами які в подальшому знаходять своє закріплення в суб’єктивних правах і юридичних обов’язках. Позбавлені змісту з соціальної точки зору, події та діяння не можуть мати й юридичного значення;
• безпосередньо або опосередковано передбачені нормою права. Більшість юридичних фактів вичерпно визначені в нормі права. Проте існує категорія індивідуально визначених фактів, які лише в загальному вигляді (побічно) передбачені в законодавстві;
• зафіксовані у встановленій законодавством процедурно-процесуальній формі. Юридичні факти мають правове значення лише в тому випадку, якщо вони належним чином оформлені та засвідчені. Перетворення обставин соціальних ситуацій в юридичні факти здійснюється в процесуальній формі у вигляді прийняття нормативних актів. Складність цього процесу полягає у тому, щоб максимально врахувати фрагменти дійсності (об’єктивно-реального буття світу) в часі, просторі, русі та узагальнено сформулювати їх в інтересах суспільства та держави;
• викликають передбачені нормами права юридичні наслідки (не тільки виникнення, існування, призупинення, зміну, припинення або відновлення конкретних правовідносин, а й набуття або виникнення правосуб’єктності).

««« попередня

»»» наступна