ТЕМА 7. ПРАВОТВОРЧІСТЬ ТА ФОРМИ (ДЖЕРЕЛА) ПРАВА
8
Отже, нормативно-правовий акт – це офіційний письмовий документ певної форми виразу, прийнятий уповноваженим на це суб’єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин визначеної сфери, що містить норми права, має неперсоніфікований характер, розрахований на неодноразове застосування невизначеним колом суб’єктів і забезпечується державою.
Види нормативно-правових актів:
За юридичною силою:
- закони – нормативно-правові акти вищої юридичної сили;
- підзаконні акти – нормативно-правові акти, засновані на законах, що їм не суперечать.
За суб’єктами правотворчості:
- нормативно-правові акти, прийняті народом, главою держави, органами законодавчої, виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та ін.
За обсягом і характером дії:
- нормативно-правові акти загальної дії – охоплюють цсю сукупність відносин певного виду на певній території;
- нормативно-правові акти обмеженої дії (спеціальні) – поширюються на частину території, або на певне коло осіб;
- нормативно-правові акти виняткової дії (надзвичайної) – регулятивні можливості яких реалізуються за наявності виняткових обставин (воєнних дій, стихійного лиха тощо).
За галузевою належністю:
- нормативно-правові акти, які містять норми конституційного, адміністративного, цивільного, кримінального, трудового, сімейного права тощо.
За зовнішньою формою виразу:
- закони, укази, постанови, рішення, розпорядження, накази та ін.
Найбільш значущою, на нашу думку, є класифікація нормативно-правових актів за юридичною силою.
В юридичній науці поняття та сутність юридичної сили не можна вважати дослідженими. Поняття, як вираз сутності явища, виникає в результаті розумової діяльності, тому наведемо наявні в юридичній літературі позиції, щодо поняття юридичної сили нормативно-правових актів. Переважна більшість авторів вважає, що юридична сила виявляє насамперед співвідношення нормативно-правових актів між собою. За висловом В.Ф. Котока, юридична сила є релятивною, а І.Е. Фарбер визначає її як протиставлювану властивість нормативних актів. Вона є такою тому, що виражає ступінь «підпорядкованості» нормативно-правового акта актам вищих органів. Це властивість, яка виражає співвідношення цього виду актів з іншими видами актів державних органів, його місце в системі форм права.
Основні позиції стосовно розуміння поняття юридичної сили вказують на те, що юридична сила нормативно-правових актів виражає:
- співвідношення одного акта з іншим, це співвідношення залежить від місця органу, який видав акт, серед органів державної влади, від місця акта в системі законодавства. Це вибудовує певну ієрархію нормативно-правових актів. Створює певний порядок, є підставою для узгодження нормативно-правових актів;
- певну обов’язковість акта взагалі, пріоритетність одного акта відносно іншого. Найвищий ступінь такої пріоритетності виявляється у верховенстві таких видів нормативно-правових актів як Конституція та закони;