ТЕМА 7. ПРАВОТВОРЧІСТЬ ТА ФОРМИ (ДЖЕРЕЛА) ПРАВА
7
Відповідно до п. 3 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731, на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб’єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи тимчасові) та характеру відомостей, що в них містяться, в тому числі з грифами «Для службового користування», «Особливої важливості», «Цілком таємно»,
«Таємно» та іншими, а також прийняті в порядку
експерименту.
Беручи до уваги провідну роль нормативно-правових актів серед правових форм діяльності держави, не викликає сумніву необхідність закріплення в законах України (шляхом прийняття відповідного закону) вимог, яким мають відповідати нормативно-правові акти, основних процедур їх розробки, прийняття та реєстрації.
У 2000 р. в Україні мала місце спроба врегулювати на законодавчому рівні процес створення системи внутрішньо узгоджених нормативно-правових актів. Верховна Рада України схвалила Закон України «Про нормативно-правові акти», який визначав види й юридичну силу нормативно-правових актів; встановлював засади їх підготовки, прийняття та набрання чинності; їх тлумачення, обліку і систематизації; регулював порядок усунення та подолання прогалин і суперечностей. Однак на цей Закон Президентом України було накладено вето. Отже, питання законодавчого врегулювання системи нормативно-правових актів залишається відкритим.
У 2010 р. на розгляд Верховної Ради України також було внесено проект Закону України «Про нормативно-правові акти» від 1 грудня 2010 р. № 7409, яким планувалось урегулювати суспільні відносини, пов’язані з розробленням нормативно-правових актів, їх прийняттям, набранням ними чинності, державною реєстрацією та обліком, також визначалась система, види, ієрархія нормативно-правових актів і встановлювались єдині вимоги до нормопроектувальної техніки для всіх суб’єктів нормотворення. Відповідного рішення щодо розгляду зазначеного законопроекту ще не прийнято.
На теперішній час у законодавстві України визначення поняття «нормативно-правовий акт» залишається відкритим, оскільки відсутній основоположний закон, який би регулював сферу нормотворення. Проте в теорії права ми можемо знайти різноманітні визначення цього поняття.
На думку Т.М. Вороніної, нормативний правовий акт – це виданий з дотриманням встановленої процедури в односторонньому порядку підзаконний письмовий документ, що носить державно-владний, обов’язковий характер, яким встановлюються, змінюються або скасовуються правові норми, що відносяться до широкого кола осіб та розраховані
на багаторазове застосування в певній сфері суспільних
відносин.
Відповідно до визначення наведеного С.С. Алексєєвим нормативно-правовий акт – це письмовий офіційний документ встановленої форми, прийнятий правотворчим органом, у межах його компетенції і направлений на встановлення, зміну, чи відміну правових норм, обов’язкових приписів постійного,
чи тимчасового характеру, розрахованих на багаторазове
застосування.
У свою чергу М.С. Кельман та О. Г. Мурашин вважають, що нормативно-правовий акт – це офіційний акт правотворчості,
в якому містяться норми
права.
Згідно з міркуваннями О.Ф. Скакун нормативно-правовий акт – це офіційний акт-волевиявлення (рішення) уповноважених суб’єктів права, що встановлює (змінює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин. Вважається, що нормативно-правовий акт виконує дві рівнозначні функції: функцію юридичного джерела права і функцію форми
права, тобто виступає як спосіб існування і вираження норм
права.
Водночас К.Г. Волинка розуміє нормативно-правовий акт як загальнообов’язковий акт правотворчості, виданий органами законодавчої і виконавчої влади у спеціально визначеному порядку за певними
процедурами, та містить правила поведінки загального
характеру.