ТЕМА 3. ФУНКЦІЇ ТА МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВИ
7
По-третє, для забезпечення свого державно-владного впливу (здійснює виключно державний апарат) він застосовує низку організаційних засобів. До механізму функціонування держави належить сфера внутрішньодержавного управління, саме тому переважна більшість дослідників (С.Д. Гусарєв, О.Д. Тихомиров, Р.А. Калюжний) вважають, що механізм держави є системою державних організацій, які, в залежності від соціального призначення, поділяють на:
- державний апарат, що є системою державних органів (законодавчих, виконавчих, судових, контрольно-наглядових), наділених державно-владними повноваженнями для реалізації завдань і функцій держави;
- державні підприємства та установи, які під керівництвом державних органів практично здійснюють завдання та функції держави у сфері виробничої (економічної) діяльності, безпосередньо пов’язаної зі створенням матеріальних благ (підприємства), або діяльності, пов’язаної зі створенням нематеріальних цінностей (установи, соціальна та духовна сфери).
У науковій і навчальній літературі питання щодо співвідношення поняття державного механізму та державного апарату вирішується таким чином.
Державний механізм розглядають як сукупність різних державних органів, організацій, військових сил, державних засобів масової інформації, матеріальних засобів
державної влади, а державний апарат обмежується лише системою державних органів (А.С. Піголкін). Поряд з цією точкою зору існує позиція, відповідно до якої
«механізм держави» та «державний апарат» є тотожними поняттями за обсягом і змістом. Тоді під апаратом держави розуміють всі органи держави у статиці, а під
механізмом – ті самі органи, але в динаміці. При цьому державний механізм називають державним апаратом у широкому розумінні значення, а систему державних органів
– апаратом у вузькому
розумінні.
Державні органи. Незалежно від змісту, який ми вкладаємо в поняття державного апарату його основними та невід’ємними частинами є саме державні органи. Державний орган є складовою частиною механізму держави, що має відповідно до закону власну структуру, чітко визначені повноваження з управління конкретною сферою суспільного життя та органічно взаємодіють з іншими частинами державного механізму. Державний орган також можна визначити як організована відповідним чином група людей, що діє в певній сфері, в межах своєї компетенції та бере участь у реалізації відповідних державних функцій.
Кожен державний орган є відносно самостійною, структурно незалежною ланкою апарату, що створюється державою для здійснення чітко визначеного виду діяльності. Кожна така ланка наділена відповідною компетенцією та в процесі реалізації своїх функцій покладається на організаційну, матеріальну та примусову силу держави.
Специфічними ознаками, що відрізняють державні органи від недержавних, є такі:
- створення їх відповідно до закону за волею держави та здійснення ними своїх функцій від імені держави за принципом «дозволено лише те, що прямо передбачено законом»;
- формування з однієї особи або групи людей, які здійснюють управління суспільством на професійній основі;
- виконання кожним державним органом чітко визначених, законодавчо встановлених видів і форм діяльності;
- наявність у кожного державного органу юридично закріпленої: організаційної структури, територіального масштабу діяльності, спеціального положення, що визначає його місце та роль у державному апараті, а також порядку взаємовідносин з іншими державними органами та організаціями;
- наявність у державних органів державно-владних повноважень.
Саме наявність останньої ознаки надає можливість чітко розрізняти державні органи, з однієї сторони, і державні організації (підприємства та установи) та недержавні органи та організації з іншої.
З метою належного виконання завдань і функцій держави, органи держави організовані відповідно до системи принципів, які визначають основні підходи до їх формування та функціонування: