ТЕМА 2. ФОРМА ДЕРЖАВИ

Обмежена монархія – це така форма правління, де влада монарха обмежена конституцією, або ж традицією та повноваженнями інших державних органів. Має такі різновиди: станово-представницька і конституційна.

Станово-представницька монархія – це форма правління, при якій влада глави держави обмежена на підставі традиції формування органів за критерієм приналежності до певного стану (духовенства, дворянства), тобто станово-представницьких органів, які, як правило, відіграють роль дорадчих органів (наприклад, Кортес в Іспанії, парламент в Англії). Такі монархії характерні для феодальної держави. На теперішній час подібних монархій у світі немає.

Конституційна монархія – це така форма правління, при якій влада монарха суттєво обмежена представницьким органом. Звичайно це обмеження визначається конституцією, затверджуваної парламентом. Виникла в період становлення буржуазного суспільства. Поділяються на два підвиди: дуалістичну і парламентську.

Дуалістична монархія – це така форма правління, при якій юридично і фактично влада розділена між урядом, сформованим монархом, і парламентом. Характерна для періодів переходу від феодальних відносин і абсолютизму до капіталізму, відповідно є перехідним типом від абсолютної монархії до парламентської. Має такі ознаки:

• формальна належність законодавчої влади парламенту;
• здійснення монархом функцій глави виконавчої влади;
• право монарха формувати уряд та право накладення абсолютного вето на закони парламенту;
• право монарха видавати укази, що мають силу закону.

Дуалістичні монархії характерні для держав Близького Сходу, існують в Марокко, Йорданії, Таїланді, Непалі, Малайзії.

Парламентська монархія – це форма правління, де монарх номінальний глава держави, в якого немає реальних владних повноважень. Їй притаманні такі ознаки:

• монарх лише формально зберігає функції глави держави і має виключно представницькі повноваження;
• законодавча влада належить парламенту, виконавча – урядові, який формується парламентом і повністю йому підзвітний;
• монарх позбавлений права самостійно здійснювати функції глави держави;
• всі акти, які видаються від імені монарха, створюються виконавчою владою і попередньо схвалюються міністрами (так званий інститут контрасігнатури).

Притаманна така монархія для багатьох держав Європи (Великобританії, Швеції, Данії, Іспанії, Японії, Норвегії, Бельгії та ін.).[11]

Республіка – це форма державного правління, в якій державна влада належить виборним органам, які обираються на певний строк громадянами-виборцями або формуються загальнонаціональними представницькими (виборними) установами. Передбачає завжди колективне правління.

Виділяють два типи республік, які змінили одна одну. Історично першою була аристократична республіка, де більшість населення не брала участі у формуванні органів державної влади, таке право мали виключно аристократи (Стародавня Спарта та Римська республіка). У сучасному світі не існує держав з цією формою правління, оскільки за своїми формальними ознаками вони є демократичними, тобто такими, де право обирати і бути обраним належить усім громадянам держави, які досягли встановленого законом віку та є дієздатними.[12]

Основні юридичні ознаки демократичної республіки:

««« попередня

»»» наступна