ТЕМА 12. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ЙОГО МЕХАНІЗМ
7
Таким чином, враховуючи вищевикладене, можна сказати, що механізм правового регулювання – це сукупність правових засобів, узята в єдності, за допомогою яких держава здійснює правовий вплив на конкретні суспільні відносини з метою їх упорядкування та розвитку.
До основних ознак (рис) механізму правового регулювання відносяться:
- правове регулювання та його механізм є складовою соціального регулювання;
- є певною системою взаємодіючих між собою елементів, серед яких виокремлюють правові засоби (норми, суб’єктивні права та юридичні обов’язки тощо), способи (дозволи, заборони і зобов’язання) та форми (дотримання, виконання і використання);
- забезпечує регулювання суспільних відносин, тобто є динамічною частиною правової системи;
- має цілеспрямований і результативний характер.
Стосовно елементів механізму правового регулювання, то також необхідно зазначити про відсутність єдиної точки зору щодо їх кількості та якісного переліку. За час існування теорії держави та права як юридичної науки сформувалася точка зору, згідно з якою основними елементами механізму правового регулювання є норма права, правовідносини та акти реалізації суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.
У сучасний період науковці наповнили це явище іншими елементами, наявність яких обґрунтували певними причинами та обставинами – розвитком юридичної науки, виділенням нових юридичних засобів, бажанням розширити це поняття, його характеристикою як динамічного явища.
Таким чином, до елементів механізму правового регулювання можна віднести: принципи права, норми права, нормативно-правові акти, юридичні факти, акти тлумачення норм права, акти застосування норм права, законність, правову свідомість, правову культуру, правомірну поведінку, протиправну поведінку, юридичну відповідальність тощо. Зупинимося на характеристиці основних з них.
Норма права – це споконвічний елемент і нормативна основа механізму правового регулювання. Норма права являє собою загальне обов’язкове правило (модель) поведінки, яке встановлює для суб’єкта права як можливий варіант поведінки – суб’єктивні юридичні права, так і необхідний варіант поведінки – суб’єктивні юридичні обов’язки.
Якість правового регулювання залежить від того, наскільки норми права правильно враховують закономірності суспільних відносин, що регулюються, наскільки високий рівень загальної і правової культури законодавчого корпусу. Безпосереднім чинником виникнення правових норм є правотворча діяльність держави, що полягає у прийнятті, зміні або відміні певних норм права.
Специфічне завдання норми права в механізмі правового регулювання полягає в тому, щоб:
- визначити загальне коло людей, на які вона поширює свою дію;
- встановити зміст суспільних відносин (зміст поведінки суб’єкта), а також об’єкти правовідносин;
- визначити обставини, в яких особа повинна керуватися цим правилом поведінки;
- розкрити саме правило поведінки вказівкою на права і обов’язки учасників відносин, що регулюються, характер їх зв’язку між собою, а також державно-примусові заході, що застосовуються до осіб у разі невиконання ними юридичних обов’язків.
Норма права набуває зовнішнього вираження в нормативно-правовому акті, який забезпечує її дієвість. Нормативно-правові акти обслуговують нормативну основу механізму правового регулювання. Функції нормативно-правових актів полягають головним чином у тому, щоб увести в правову систему нові юридичні норми, забезпечити їх зміну або скасування, підвищити ефективність їх
дії.