ТЕМА 10. ПРАВОВА ПОВЕДІНКА
13
- вчинені державою. Такий висновок випливає з огляду на аналіз норм права, закріплених у ст. 3 Конституції України. Оскільки утвердження і забезпечення прав і свобод людини і громадянина є головним обов’язком держави, то його невиконання чи неналежне виконання останнього може кваліфікуватись як конституційне правопорушення. Своєрідною юридичною гарантією належного виконання державою взятого на себе обов’язку є правило, згідно з яким «держава відповідає перед людиною за свою діяльність». Держава може виступати і суб’єктом міжнародної відповідальності в разі порушення своїх конвенційних зобов’язань у галузі прав людини. Так, згідно ст. 53 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна держава, яка підписала цю Конвенцію, взяла на себе зобов’язання виконувати рішення Європейського Суду з прав людини, а по суті нести юридичну відповідальність за вчинене правопорушення .
5. За об’єктами посягання правопорушення поділяються на:
- злочини проти життя та здоров’я особи;
- злочини проти довкілля; злочини проти довкілля;
- злочини проти власності;
- адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку;
- адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління та ін.
6. За ступенем суспільної небезпеки, що є зовнішнім вираженням неправомірної поведінки правопорушення, поділяються на:
- проступки (шкідливі правопорушення);
- злочини (небезпечні правопорушення).
Вчений П.М. Рабінович дає таке визначення злочину – це вчинене деліктоздатним суб’єктом винне суспільно небезпечне діяння, заборонене кримінальним законом під загрозою покарання за його
вчинення.
Проступок (провина, делікт) – це правопорушення, яке завдає шкоду особі, суспільству, державі, здійснюється в різних сферах суспільного життя, має різні об’єкти впливу та юридичні наслідки. Проступок є суспільно шкідливим, але не є небезпечним для суспільства та його членів.
Розрізняють такі види проступків:
- конституційні – суспільно шкідливі протиправні вчинки, які завдають шкоду порядку організації та діяльності органів влади та управління, конституційним правам та свободам громадян, але не мають ознак складу злочину;
- адміністративні – це правопорушення, які посягають на громадський або державний порядок, суспільні відносини у сфері державного управління, відносини у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності органів держави (порушення правил протипожежної безпеки, митних правил тощо);
- цивільно-правові – це правопорушення у сфері майнових і пов’язаних з ними особистих немайнових відносин, які виникають між суб’єктами та складають для них матеріальну чи духовну цінність (наприклад, невиконання зобов’язань за цивільно-правовим договором тощо);
- дисциплінарні – суспільно шкідливі вчинки, які завдають шкоду внутрішньому розпорядку діяльності підприємств, установ, організацій (наприклад, невиконання чи неналежне виконання трудових обов’язків працівником тощо).
Залежно від характеру цивільно-правового порушення розрізняють:
- договірні правопорушення, які пов’язані з порушенням обов’язків сторін цивільно-правового договору;
- позадоговірні правопорушення, які пов’язані з недотриманням чи невиконанням вимог цивільно-правових норм;