ТЕМА  8.    РЕАЛІЗАЦІЯ  НОРМ  ПРАВА

8

Залежно від видів правових відносин:

  • регулятивні здійснюються з метою встановлення юридичних прав і обов’язків у зв’язку з правомірною поведінкою (наприклад, наказ керівника поліції про призначення на посаду);
  • охоронні призначені для охорони існуючих норм від можливих порушень. Вони здійснюються, як правило, або у зв’язку з попередженням правопорушень, або у зв’язку зі вчиненням правопорушень. Наприклад, правозастосовні акти слідчих, прокурорів тощо.[9]

Залежно від форми зовнішнього вираження:

  • письмовий акт: окремий документ (наприклад, вирок суду) чи резолюція за матеріалами справи;
  • усний акт (запрошення понятих для прийняття участі у здійсненні слідчої дії);
  • жестовий акт (конклюдентний) – акт дії (наприклад, застосування жестів поліцейським-регулювальником дорожнього руху).

За формою зовнішнього вираження найбільш розповсюдженими є письмові правозастосовні акти.[10]

Водночас інформація, що міститься в правозастосовному акті повинна відповідати таким загальним властивостям:

  • під час оцінки інформації правозастосовного акта важливе значення надається його вірогідності та об’єктивності. Це означає, що зміст документа повинен відображати фактичний стан справи, не містити перекручувань у порівнянні з реальною ситуацією, давати неупереджену оцінку подіям бути позбавленим суб’єктивних емоційних оцінок;
  • доказовість (обґрунтованість), виконання правозастосовного рішення, а також відсутність претензій до його законності багато в чому залежить від того, наскільки переконливо, аргументовано, доказово буде викладено основний зміст документа. Сюди ж відноситься й обґрунтованість створення акта;
  • переконливість правозастосовного акта багато в чому залежить не тільки від обґрунтованості інформації, але й від аргументованості та логічної узгодженості основного змісту рішення, що реалізується в структурі та змісті основного тексту документа;
  • повнота та достатність інформації, що міститься в актах застосування. Тобто вона повинна бути достатньою для прийняття та реалізації відповідного рішення, щоб надалі не виникало ситуацій, які вимагають додаткових роз’яснень чи доопрацювань.

Вимоги до оформлення письмового правозастосовного акта.

Наявність «прив’язок» до місця, часу, суб’єктів тощо. Ці «прив’язки» знаходять свій вираз у реквізитах правозастосовного акта:

  • назва документа;
  • орган, що його видав;
  • час і дата видання;
  • до кого звернений правозастосовний акт;
  • підписи відповідних посадових осіб;
  • у необхідних випадках – печатка.

Наявність конкретного юридичного змісту (наприклад, рішення органу, фіксація певного юридичного факту тощо). Веління суб’єкта правозастосування повинно точно вказувати на межі належної поведінки.

««« попередня
»»» наступна