ТЕМА 3. ФУНКЦІЇ ТА МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВИ
9
1. За характером та формами реалізації державної влади:
Представницькі органи державної влади (вищі та місцеві) в демократичних державах створюються самим народом шляхом демократичних виборів та у своїй діяльності підконтрольні та підзвітні відповідно перед ним. Представницькі органи – це основа держави, їх основним призначенням є законодавча діяльність. До вищих органів державної влади відносяться парламенти.
Законодавча влада. Парламент – це повністю або частково виборний вищий законодавчий і колегіальний представницький орган держави. Ступінь демократичності та реальна роль парламенту в системі державних органів визначаються цілою низкою факторів і можуть бути різними в різних країнах.
Парламенти відіграють важливу роль в управлінні країною, формуванні її державної політики. Щоб виконувати такі важливі функції, сам парламент повинен бути дієздатним і раціонально організованим, а саме: 1) бути налаштованим до ефективного функціонування, уникнення внутрішніх конфліктів і чіткого дотримання власного регламенту; 2) володіти всебічною інформацією про стан справ у державі на тому ж рівні, що й виконавча влада; 3) мати допоміжні структури, які б забезпечували постійні комітети та парламентарів аналітичними матеріалами з різних проблем державного будівництва, політики, економіки, культури, освіти, науки тощо.
Парламенти країн світу є однопалатними та двопалатними. За конституцією Південно-Африканської Республіки від 1983 р. у цій країні діяв трьох палатний парламент: Палата зборів, Палата представників і палата делегатів. За конституцією 1996 р. тут встановлено двопалатний парламент, що складається з національних зборів і національної ради провінцій. У деяких країнах до парламенту входять глави держав. Так, у Великій Британії до парламенту належить Палата лордів, Палата громад і королева.
У Німеччині за конституцією Бундесрат не входить до парламенту, але без нього законодавча функція парламенту неможлива. У Туркменістані, крім парламенту (Меджліс), діє вищий представницький орган (Халк маслахати), до якого входять депутати Меджлісу, президент і члени Кабінету міністрів.
Однопалатний парламент є природним для унітарних держав, а двопалатний – для федеративних держав. Вважається що верхня палата представляє інтереси суб’єктів федерації. Проте є також унітарні держави з двопалатним парламентом. У них верхня палата традиційно є поміркованою і стримує революційні рішення нижньої палати.
Однопалатних систем приблизно у два рази більше ніж двопалатних. Поширеною є думка, що однопалатна система забезпечує більш швидке здійснення законодавчого процесу і є більш ефективною. Однопалатний парламент зберігає принцип неподільності верховної влади народу тому, що при всіх застереженнях верхня палата створює ситуацію контролю народних представників нижньої палати. До явних переваг однопалатного парламенту слід віднести такі риси: 1) лише в однопалатних парламентах реалізується основний демократичний принцип представництва, в основі якого лежить загальне виборче право; 2) механізм призначення замість обрання законодавців підриває принцип демократичного представництва, перешкоджає можливості встановлення рівноваги у стосунках між законодавчою та виконавчою гілками влади; 3) однопалатна система зміцнює ідеологію унітарної держави, не створюючи умов для штучного поділу держави на територіальні утворення за географічною ознакою; 4) однопалатна система є більш доцільною також і з фінансової точки зору.
Як уже зазначалося вище, головною перевагою запровадження другої палати є структура подвійного представництва – тобто в законодавчому процесі можуть бути одночасно представлені як держава в цілому, так і окремі її території або регіони. Для федеративних держав це має позитивні наслідки.
Виділяючи особливу роль парламентів в політичному житті суспільства та держави, конституції деяких країн спеціально наголошують не тільки на тому, що парламент є вищим органом державної влади, але й на тому, що він є єдиним законодавчим органом держави.