ТЕМА 13. ПРАВОВА СИСТЕМА. ОСНОВНІ ПРАВОВІ СИСТЕМИ СУЧАСНОСТІ
14
Сучасне японське право за своєю структурою нагадує західне, але водночас воно діє у своєму власному традиційному культурному середовищі, яке формувалося століттями в умовах відсутності тривалих контактів із західною культурою. Це приводить до висновку про те, що за подібності моделей права практика його функціонування та реалізації істотно
відрізняються.
Звичаєве (африканське) право.
Під терміном «звичаєве (африканське) право», як правило, мають на увазі традиційний тип права, який існував у африканських народів до їх колонізації. Поступово право африканських країн було сформоване на основі племінних традицій і звичаїв, права європейських метрополій та сучасних правових новел.
Це підтверджується генезисом права африканських країн:
1. Етап звичаєвого африканського права, що являло собою сукупність неписаних правил, які передавалися усно з покоління в покоління, діяло в межах общини, відображало схильність до спільності, прагнення забезпечити єдність, згуртованість соціальної групи, домінуючим було встановлення зобов’язань членів соціуму, а не їх суб’єктивних прав. У звичаєвому праві не було чіткого розмежування норм права і моралі, тому при вирішенні соціальних конфліктів надавали перевагу процедурам примирення.
2. Етап колоніального розвитку звичаєвого права і впливу на нього основних правових сімей. У період колоніального правління сформувалася дуалістична система права, що включала право (романо-германське або англійське), введене метрополіями, і звичаєве право африканських суспільств. Іноземне право охоплювало адміністративно-правові, торгові, кримінально-правові відносини, у сфері дії звичаєвого права залишалися питання землеволодіння, сімейні та спадкові відносини. Впровадження права метрополій в країнах Африки здійснювалося спеціальними декретами та законами колоніальної країни і застосовувалося у визначеній мірі.
3. Етап незалежного розвитку, тобто етап формування сучасних правових систем африканських країн (з 60-х років ХХ ст.). Основні напрями правового розвитку в умовах побудови національної незалежності спрямовані на подолання колоніальних нашарувань, обмеження регулюючого значення правового звичаю та розширення законодавчого регулювання суспільних відносин.
Для більшості сучасних африканських держав характерними є такі тенденції:
- проведення уніфікації звичаєвого права та відмова від роздрібнення права;
- проведення законодавчої діяльності;
- включення чинних звичаїв до галузевих кодексів та інших нормативних актів;
- запозичення норм зобов’язального, торгового, адміністративного, кримінального та інших галузей права від колишніх метрополій при створенні національних кодексів;
- формування загальнотериторіального права, створення єдиної національної правової системи в межах своєї території стало можливим і необхідним в умовах деколонізації країн Африки і Мадагаскару;
- збереження відмінностей між правовими системами країн, що пережили колоніальну залежність різних метрополій (країн романо-германського права та
Англії).
[18]
Отже, сучасний стан правового розвитку Африки можна охарактеризувати як важкий перехідний період визначення шляху і засобів взаємодії двох правових традицій – європейської законодавчо-прецедентної та африканської звичаєво-правової. За наявної правової багатошаровістю, сучасний етап розвитку африканського права характеризується чіткою тенденцією до формування оригінальних юридичних конструкцій і способів правової регламентації суспільних відносин. Суттєво відчувається вплив норм африканських міждержавних об’єднань і норм міжнародного права, що впливає на поступове формування загальнотериторіальної правової системи африканського континенту та Мадагаскару.