ТЕМА 13. ПРАВОВА СИСТЕМА. ОСНОВНІ ПРАВОВІ СИСТЕМИ СУЧАСНОСТІ
13
Традиційно-звичаєва правова сім’я – це сукупність правових систем тих суспільств, в яких споконвічно панувало філософсько-моральне уявлення про соціальне життя як частину природного світопорядку, зразком для суспільного устрою виступала соціальна гармонія, забезпечення якої є метою неписаних правил поведінки, освячених традицією. Гармонія, від якої залежить рівновага у світі та щастя людей, має два аспекти: гармонія між людством і природою, при якій поведінка людей має відповідати природному порядку; гармонія в людських взаєминах, при якій ключовою є ідея згоди, консенсусу.
Серед основних ознак традиційно-звичаєвої правової сім’ї можна виокремити такі:
- домінуюче значення в системі форм (джерел) права посідають звичаї і традиції, що носять, як правило, неписаний характер і передаються з покоління в покоління;
- звичаї та традиції, що мають високий рівень архаїчності, являють собою синтез юридичних, моральних, ідеологічних приписів, які склалися історично, регулюють відносини всередині певної спільноти, і визнаються державами;
- судова влада керується ідеєю примирення при здійсненні правосуддя;
- істотне значення в якості форми (джерела) права набуває законодавство, певне значення має судовий прецедент;
Традиційне (далекосхідне) право.
Так як традиційне право панує у країнах Далекого Сходу (Китай, Японія, Бірма, Корея), його, як правило, іменують далекосхідним правом, яскравими представниками
якого є правові системи Китаю та Японії. Китайська цивілізація є однією з найвеличніших і найстародавніших на Сході. Держава та право виникли в Китаї у ІІ тис.
до н. е. і протягом значного періоду розвивалися під сильним впливом філософських вчень даосизму, конфуціанства і легізму. У ХХ ст. в історії Китаю відбувалися
різкі та значні зміни. Сучасне право Китаю – це складний за змістом, об’єктивно зумовлений масштаб свободи, що виражається, по-перше, через систему традиційних
уявлень про гідну поведінку, що глибоко укорінилася у свідомості суспільства, і підтримується силою моральної відповідальності перед суспільством; і по-друге,
через систему загальнообов’язкових формально визначених норм, що підтримуються силою державного
примусу.
Специфіка правової системи Китайської Народної Республіки знаходить своє відображення й у організаційно-функціональній побудові судової системи цієї країни. Примирливий характер судочинства, заснований на конфуціанській концепції праворозуміння, продовжує впливати на функціонування судової системи сучасного Китаю, що знаходить прояв у здійсненні правосуддя не тільки судами, а й народними примирними комісіями, що є своєрідними неофіційними органами «народного правосуддя», до складу яких входять суспільні примирителі, основне призначення яких – вирішувати різні конфлікти в цивільних спорах, незначних кримінальних порушеннях, а також з питань шлюбу, спадкування, житлових і земельних
питань.
Ще одним представником традиційного далекосхідного права є правова система Японії. Впродовж декількох століть своєї історії, до середини ХІХ ст. Японія фактично була ізольована від зовнішнього світу та перебувала під суттєвим впливом Китаю, що позначилось й на її правовому розвитку. Визначальним в історії Японії став період 60 – 80 рр. ХІХ ст., пов’язаний із буржуазною революцією, що призвела до суттєвих реформ соціального, економічного, державно-політичного і правового характеру, за яких вплив китайської ідеології на японський світогляд почав швидко зменшуватися. Після Другої світової війни японське право зазнало суттєвих змін під значним впливом права Сполучених Штатів Америки.