ТЕМА 1. ПОНЯТТЯ, ПОХОДЖЕННЯ ТА СУТНІСТЬ ДЕРЖАВИ
5
У цьому контексті теорія держави та права – фундаментальна галузь правознавства, що виконує в її системі приблизно таку ж роль як математика, біологія чи фізика у
сфері різних груп природничих
наук.
Окрім того, в юридичній літературі наголошується на вступній природі теорії держави та права, оскільки саме вона вводить суб’єкта навчання у світ юриспруденції,
створює підґрунтя для вивчення інших юридичних наук, з неї розпочинається опанування юридичної
професії.
Таким чином, теорія держави та права в системі юридичних наук посідає ключове, центральне місце та відіграє провідну роль. Вона є фундаментальною, методологічною юридичною наукою, визначає загальні та специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правових явищ, генерує загальноправові принципи, методику осмислення окремих сфер правової дійсності, розробляє юридичну термінологію загальнонаукового використання. З огляду на це, теорія держави та права є важливим джерелом правового прогресу, впливає на розвиток юридичного мислення і зростання правової активності як усього суспільства, так і кожної особи в ньому. При цьому місце теорії держави та права в системі юридичних наук визначають її об’єкт і предмет як істотні характерники процесу наукового пізнання.
Кожна наука має свої об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт науки – це явище, що зумовлює проблемну ситуацію й обране для вивчення. Юридичні науки, до яких належить і теорія держави та права, вивчають державно-правові явища. Тому об’єктом юридичних наук є держава та право. У межах об’єкта міститься предмет науки. Об’єкт і предмет науки як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і конкретне. В об’єкті виокремлюється та його частина, що є предметом науки. При цьому предмет науки – це теоретичне відтворення тих суттєвих зв’язків і відносин, які підлягають безпосередньому вивченню.
В юридичній науці проблема розмежування об’єкта та предмета розглядається як методологічно важлива. З цього приводу В.М. Сирих слушно відмічає, що визнання
об’єкта загальної теорії права в якості її самостійного елемента, відмінного від того, що розуміється під предметом цієї науки, має принципово істотне значення.
Адже саме за допомогою цієї категорії визначається коло явищ і процесів об’єктивної дійсності, з осмислення яких розпочинається складний, суперечливий процес
пізнання предмета
науки.
Таким чином, об’єкт теорії держави та права – це держава і право як взаємопов’язані та взаємодіючі явища соціокультурної реальності.
Кожна юридична наука, досліджуючи державу і право загалом, акцентує увагу на окремих аспектах державно-правової дійсності, що і складають предмет цієї науки. Тобто предметом конкретної юридичної науки є відповідна частина об’єкта юридичних наук – держави та права. Саме предмет науки є підставою для диференціації юриспруденції на різні галузі наукових знань.
Теорія держави та права належить до фундаментальних, історико-теоретичних юридичних наук. Тому її предметом є загальні закономірності виникнення, функціонування та розвитку держави і права.
Теорія держави та права розглядає не конкретні держави та їх національне право й законодавство, а виокремлює загальне, те, що їх об’єднує. Тому не можна зводити теорію держави та права до вивчення законодавства окремої держави, наприклад України, адже це буде конституційна, кримінальна, цивільна чи інша галузь національного законодавства, а не теорія права.
Як і будь-яка інша наука, теорія держави та права повинна не лише визначити закономірності існування державно-правових явищ, але й пізнати генезу відповідного явища, що дозволить отримати про останнє максимально об’єктивні та достовірні знання, а також передбачити можливі напрями розвитку досліджуваного явища. Тому теорія держави та права досліджує виникнення, функціонування та розвиток держави і права. Цей аспект предмета вивчення дозволяє виявити взаємозв’язок між державно-правовими явищами зокрема та іншими суспільними явищами загалом.