ТЕМА 1. ПОНЯТТЯ, ПОХОДЖЕННЯ ТА СУТНІСТЬ ДЕРЖАВИ
2
Особливістю юридичної науки порівняно з іншими гуманітарними науками є те, що вона має прикладний характер, покликана обслуговувати практичні потреби правового регулювання суспільних відносин, сприяти вдосконаленню законодавства та юридичної практики. Саме тому юридичні наукові знання відрізняються конкретністю, точністю, виражаються в логічно пов’язаних, формалізованих поняттях, категоріях, наукових
конструкціях.
У сучасній юридичній науці представлені різні точки зору стосовно конструювання системи юридичної науки. На підставі аналізу наявних підходів з цього приводу можна зробити висновок про те, що сучасна система юриспруденції включає такі види (групи, цикли) юридичних наук:
- загальнотеоретичні та історичні (історико-теоретичні) юридичні науки (теорія держави та права, історія держави та права України і зарубіжних країн,
історія вчень про державу та право тощо). Ці юридичні науки досліджують основні поняття, категорії праводержавознавства, загальні та специфічні
закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави та права, сутність, форми і типологію останніх, характеризують історичний шлях їх формування,
а також погляди науковців, філософів, юристів-практиків на зміст державно-правових явищ
тощо;
[5] - галузеві юридичні науки (конституційна наука або галузь, цивільне, адміністративне, кримінальне, трудове, сімейне та інші), що вивчають та систематизують зміст форм (джерел) права певної галузі (наприклад, наука конституційне право вивчає конституційне законодавство конституційної галузі права). При цьому галузеві юридичні науки утворюють найбільшу за кількісним складом групу юридичних наук. Ураховуючи, з одного боку, генезис суспільних відносин та об’єктивну потребу в їх упорядкуванні нормами права, а з іншого – взаємодію галузевих юридичних наук, виникають і розвиваються нові зв’язки міжгалузевого характеру, а отже, – міжгалузеві юридичні науки;
- міжгалузеві юридичні науки (житлове, комерційне, морське, повітряне, митне, екологічне, транспортне право та інші галузі наук). Ці юридичні науки
вивчають однорідні суспільні відносини, що виникають у сфері правового регулювання різних галузей права. Вони тісно пов’язані та взаємодіють з галузевими
юридичними науками, однак мають притаманний лише їм предмет дослідження. Критерієм виокремлення міжгалузевих юридичних наук є галузі законодавства, що
загалом не збігаються з галузями права. В останні десятиліття система комплексних галузей права, а відповідно й міжгалузевих юридичних наук, інтенсивно
розвивається, що зумовлюється практичними потребами вивчення певних сукупностей норм права у взаємодії, концентровано, незважаючи на їх різну юридичну
природу;
[6] - спеціальні (організаційні) юридичні науки (державне будівництво та місцеве самоврядування, судові та правоохоронні органи, прокурорський нагляд, адвокатура, нотаріат та інші галузі наук), що безпосередньо досліджують організацію, повноваження, структуру, функції, завдання державних органів і деяких недержавних організацій;
- прикладні юридичні науки (криміналістика, кримінологія, судова медицина, судова психіатрія, правова статистика, судова бухгалтерія, оперативно-розшукова діяльність тощо). Ці юридичні науки осмислюють суспільні відносини, що виникають у сфері державно-правової дійсності та потребують спеціальних знань з інших наук. Вони використовують досягнення природничих (фізика, хімія, біологія тощо), технічних (механіка, кібернетика тощо) і гуманітарних (соціологія, психологія, мовознавство тощо) наук;