ТЕМА 1. ПОНЯТТЯ, ПОХОДЖЕННЯ ТА СУТНІСТЬ ДЕРЖАВИ
12
Виховна функція, впливаючи на волю, свідомість і поведінку суб’єктів права, поряд з формуванням правової свідомості та правової культури виробляє почуття
необхідності правомірної поведінки, що є важливою гарантією забезпечення законності та
правопорядку;
- комунікативна (лат. commūnico – роблю спільним; повідомляю; з’єдную) – забезпечує передачу нових знань із сфери загальнотеоретичних наук юридичним і, навпаки, дотримання оптимальних темпів приросту та вдосконалення юридичних знань, запобігання дублюванню наукових досліджень та утворенню прогалин в юридичних знаннях. Ця функція теорії держави та права, по-перше, сприяє запозиченню юридичною наукою новітніх досягнень інших галузей знання та їх адаптації до її потреб; по-друге, створює умови для найкращої циркуляції інформативних потоків між різними галузями юридичної науки з метою їх взаємодії та
взаємозбагачення;
[36] - прикладна (практична, науково-прикладна, практично-прикладна, практико-орієнтуюча) – полягає у виробленні рекомендацій для практичного вирішення складних завдань державно-правового будівництва; реалізується через розробку проектів нормативно-правових актів, концепцій реформування державних і правових інститутів, аналіз та узагальнення юридичної практики. Ця функція зорієнтована на розв’язання практичних питань не тільки з позицій спеціальних, а й загальнотеоретичних уявлень, сприяє використанню теоретичних положень як засобу осмислення правової дійсності в усій багатоманітності її проявів, мінімізації можливості юридичних помилок, підвищенню ефективності дії державних, зокрема правоохоронних органів;
- інтеграційна (системоутворююча) – виявляється в тому, що теорія держави та права об’єднує всі юридичні науки у злагоджену, гармонійну пізнавальну
систему і визначає її єдність. У процесі реалізації цієї функції відбувається інтеграція юридичних явищ і положень інших юридичних наук у загальнотеоретичні
поняття, що мають абстрактний характер, а також формулюються їх дефініції, основні риси і загальні закономірності розвитку та функціонування. Ці юридичні
поняття та їх доктринальні дефініції становлять каркас усієї юридичної науки, оскільки в концентрованій формі генерують спільні, найістотніші ознаки головних
державно-правових
явищ;
[37] - пропедевтична (від давньогрец. προπαιδεύω – попередньо навчаю) – теорія держави та права є своєрідним вступом до вивчення інших юридичних дисциплін,
дозволяє сформувати системні знання про юридичні науки в цілому та опанувати їх на глибинному
рівні.
[38]
В юриспруденції, на відміну від інших наук, виявляється стійка тенденція до узагальнення знань. Постійна диференціація юридичного знання неминуче призводить до протилежного процесу – його інтеграції. Існування галузевих і прикладних юридичних наук є необхідною передумовою виникнення та розвитку юриспруденції, що давала б цілісне уявлення про державу і право. Такою є насамперед енциклопедія права, що йде шляхом узагальнення знань, об’єднання всього фактичного матеріалу в одній загальній системі. Філософія права, навпаки, прагне дедуктивно вибудувати вчення про право. Нарешті, загальна теорія права ставить собі за мету виявити та обґрунтувати загальні основи права з накопиченого галузевими та прикладними юридичними науками теоретичного та емпіричного матеріалу.
Таким чином, видається необхідним і доречним розпочинати вивчення юриспруденції саме з теорії держави та права, що є своєрідним вступом до вивчення інших юридичних дисциплін.