ТЕМА 9. ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ
16
Види юридичних
фікцій:
За метою використання, застосування:
– легальні:
• у залежності від їх обумовленості тими чи іншими реаліями:
= породжені реаліями юридичної науки:
– статичні (поняття юридичної особи, екстериторіальність і т. ін.);
– динамічні (наприклад, «якщо повідомлення про відкликання
оферти
= породжені антропогенними факторами (наприклад, особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір’ю, батьком дитини або повнолітньої особи).
• за галузевою ознакою:
= матеріальні:
– цивільно-правові (фіктивне банкрутство, фіктивний правочин);
– сімейно-правові (фіктивний шлюб, фіктивне усиновлення) та ін.
= процесуальні:
– цивільно-процесуальні (зміна адреси під час провадження по справі);
– кримінально-процесуальні (фікція істини в кримінальному процесі) та ін.
– негативні (або фікції «тіньових» технологій – різні фіктивні конструкції, що використовуються в протиправних цілях):
• фіктивні події;
• фіктивні стани.
За джерелом виникнення:
– конституційні;
– що містяться в законах;
– що містяться в підзаконних актах (у тому числі відомчих і локальних).
Разом з тим, юридичні фікції виникають не тільки на рівні національного законодавства, тому, на нашу думку, доречно виділити також фікції, що містяться в міжнародно-правових актах (наприклад, фікція загальної волі держави або фікції державоподібних утворень).
Правові презумпції та фікції явища схожі в окремих моментах, навіть за певних обставин можуть сполучатися одна з одною, але в той же час досить різнопорядкові, щоб ототожнювати їх. Так, З.М. Черніловський у своїй статті приводить досить цікавий приклад подібного сполучення з французького права, в якому передбачається, що у випадку одночасної загибелі чоловіка та дружини в авіаційній або автомобільній катастрофі, чоловік вважається померлим першим, його майно переходить до дружини, а від неї – до її родичів. Таким чином, заснована на медичній статистиці презумпція більшої тривалості
життя жінок перетворюється в цьому випадку в юридичну
фікцію.
Правові аксіоми представляють собою самоочевидні інститути, що не потребують доказів. За своєю соціальною природою вони відображають достовірні знання, що вироблені людством і зафіксовані в нормах права, або такі, що витікають з їх змісту. Це найпростіші юридичні судження емпіричного рівня, що склалися в результаті багатовікового досвіду соціальних відносин і взаємодії людини з навколишнім середовищем. Аксіома в сфері юриспруденції, на наш погляд, це припущення про фрагменти дійсності (об’єктивно-реального буття світу) в часі, просторі, русі, їх адекватності гіпотезам норм права (юридичним фактам).