ТЕМА 7. ПРАВОТВОРЧІСТЬ ТА ФОРМИ (ДЖЕРЕЛА) ПРАВА
4
Метою правотворчості є створення єдиної, внутрішньоузгодженої системи норм, яка регулює різноманітні за змістом суспільні відносини; розвиток і вдосконалення національного права в контексті основних тенденцій розвитку міжнародного права та відповідності його основним стандартам; утвердження принципу верховенства права.
7.2. Поняття та основні види форм (джерел) права.
Форми права – це спосіб вираження зовні держаної волі, юридичних правил поведінки, засіб об’єктивізації норм права.
Перед тим як почати аналізувати різні форми права, необхідно спочатку розглянути співвідношення понять «форма права» та «джерело права».
Одні автори ототожнюють ці категорії, інші вважають, що друге поняття ширше першого. І, дійсно, якщо виходити із загальноприйнятого значення слова «джерело» як «будь-якого начала або основи, коріння чи причини, вихідної точки», то, застосовуючи до юридичних явищ, слід розуміти під джерело права три фактори:
1) джерело в матеріальному значенні (матеріальні умови життя суспільства, форми власності, інтереси та потреби людей);
2) джерело в ідеологічному значенні (різні правові вчення і доктрини, правосвідомість);
3) джерело в формально-юридичному значенні – це й є форма права.
В юридичній літературі виокремлюють такі основні форми (джерела) права:
1. Нормативно-правовий акт – це юридичний документ компетентного органу держави, в якому закріплено формально визначене, загальнообов’язкове правило поведінки, що охороняється державною владою від порушень. Нормативно-правовий акт є основною формою (джерелом) права в Україні, результатом діяльності компетентних суб’єктів держави.
2. Правовий звичай – це історично зумовлене, неписане правило поведінки загального характеру, яку ввійшло в звичку через багаторазове застосування протягом тривалого часу та санкціоноване державою.
3. Судовий чи адміністративний прецедент – це рішення компетентного органу держави в конкретній справі, яка розглядалась уперше, і якому надається формальна обов’язковість при розв’язанні всіх наступних аналогічних судових чи адміністративних справ (притаманне для англосаксонської системи права).
4. Нормативний договір – це об’єктивне, формально обов’язкове правило поведінки загального характеру, яке встановлене за взаємною домовленістю двох і більше суб’єктів суспільних відносин і забезпечується державою (наприклад, колективний договір).
5. Релігійні тексти – це документи, які містять церковний канон або іншу релігійну норму, що переплетена з нормами моралі та права, санкціонована державою для надання їй загальнообов’язкового значення і забезпечена нею (наприклад, Талмуд, Коран, Сунна тощо).
6. Правова доктрина – це витоки формування права, його джерела, опубліковані праці юристів, які дістали загального визнання.
7. Принципи права – це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) та відображають суттєві положення права.