ТЕМА 7. ПРАВОТВОРЧІСТЬ ТА ФОРМИ (ДЖЕРЕЛА) ПРАВА
14
Голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень і на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень видає розпорядження, обов’язкові для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян, які знаходяться на відповідній території. Керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевої державної адміністрації видають накази.
Нормативні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування утворюють ще одну групу підзаконних нормативно-правових актів. Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території. До форм права належать ті рішення, які містять у собі правові норми. Дія нормативних рішень місцевих рад поширюється на територію, підвідомчу цій раді.
Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті ради (у разі її створення) в межах своїх повноважень приймає рішення.
Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради у межах своїх повноважень видає розпорядження.
Рішення виконавчого комітету бувають нормативними й індивідуальними, розпорядження – в основному індивідуальні акти. Як виняток (стихійні лиха, епідемії, епізоотії) виконкоми місцевих рад (крім селищних, сільських і районних у містах) мають право приймати рішення, що встановлюють адміністративну відповідальність за порушення їх приписів.
Керівники підприємств, установ і організацій у межах своєї компетенції й відповідно до чинного законодавства мають право видавати накази як індивідуального, так і нормативного характерів. Наказами затверджуються посадові інструкції, різні положення. Вони регламентують переважно питання праці й заробітної плати, робочого часу й часу відпочинку, оплати праці та матеріального заохочення на підприємстві, в установі й організації. Багато з них приймаються адміністрацією за погодженням із профспілками. Такі акти є локальними, оскільки зона їх дії обмежена рамками відповідного підприємства, установи й організації.
Таким чином, ефективність регулювання суспільних відносин прямо пропорційна наявності необхідного видового та функціонального розмаїття нормативно-правових актів, які в залежності від своєї природи покликані встановлювати, змінювати, чи скасовувати норми права.
7.4. Дія нормативно-правових актів у просторі, часі та за колом осіб.
Будь-який нормативно-правовий акт має межі своєї дії в трьох «вимірах»:
1) у часі, тобто обмежений періодом дії, коли нормативно-правовий акт має юридичну чинність;
2)у просторі, на який поширюється дія нормативно-правового акта;
3)за колом осіб, які підпадають під вплив нормативно-правового акта: на основі нормативно-правового акта в них виникають юридичні права і обов’язки.
Початковим і кінцевим моментами дії нормативно-правового акта в часі є вступ нормативно-правового акта в дію і припинення дії нормативно-правового акта. Слід відрізняти момент (день) вступу нормативно-правового акта в дію від моменту (дня) набуття ним юридичної сили.
Закон набуває юридичної сили в день його ухвалення, тобто підписання закону. Закони починають діяти:
- з моменту ухвалення (наприклад, Конституція України);
- з моменту опублікування;
- з часу, який позначено в самому законі;