ТЕМА 6. СИСТЕМА ПРАВА ТА СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА
7
- штрафна (каральна) санкція – це такі заходи державного примусу, за допомогою яких здійснюється превенція правопорушень, їх застосування не сприяє усуненню збитків, що завдані правопорушенням;
4) склад негативних наслідків:
- проста санкція – це санкція, що включає лише один негативний наслідок;
- складна санкція – це санкція, що передбачає застосування одночасно кількох негативних наслідків.
Отже, норма права – це важливий елемент системи права, за допомогою якої здійснюється впорядкування суспільних відносин, що має складну будову та може бути класифікованою за різноманітними критеріями.
6.2. Поняття та елементи системи права.
Дослідження тих чи інших юридичних феноменів здійснюється за допомогою різноманітних методологічних підходів і принципів. Одним з сучасних методів спеціального наукового пізнання в правознавстві, мета і завдання якого полягає в дослідженні певних правових явищ як складних систем, є системний підхід. Методологічна специфіка системного підходу полягає в тому, що метою дослідження є вивчення закономірностей і механізмів утворення складного об’єкта з певних складових. При цьому особлива увага звертається на різноманіття внутрішніх і зовнішніх зв’язків системи, на процес (процедуру) об’єднання основних понять у єдину теоретичну картину, що дає змогу виявити сутність цілісності системи. Застосування цього підходу спряло появі та розвитку таких юридичних категорій як правова система, система права, система законодавства тощо.
Попри те, що в сучасному правознавстві виокремлення системності як ознаки права здійснюється майже всіма дослідниками, нині існує плюралізм наукових підходів до розуміння поняття «система права» та пов’язаних з ним інших юридичних категорій. Наукова дискусія з цього приводу детермінована також необхідністю гармонізації національного законодавства до нормативних правил міжнародних і регіональних інституцій та зміною юридичної парадигми.
Так, П.М. Рабінович під системою права розуміє систему всіх чинних юридичних принципів і норм певної держави чи міждержавного
об’єднання.
У свою чергу Н.М. Оніщенко пропонує таку дефініцію поняття «система права» – це зумовлена економічним і соціальним устроєм структура права, що відображає внутрішню узгодженість і
єдність юридичним норм і одночасно їх поділ на відповідні галузі та
інститути.
Однак науковцями висловлюється міркування, що доцільніше розглядати систему права не як набір галузей, а як єдиний механізм, який вирішує відповідні завдання і спрямований на досягнення певних цілей, задоволення конкретних інтересів, що дає можливість поставити питання про систему саме
права, а не лише про систему його
норм.
Синтезуючи наявні та інші наукові позиції з цього приводу, вважаємо запропонувати таке визначення поняття «система права» – це об’єктивно зумовлена внутрішня організація права певного суспільства, що полягає в єдності та узгодженості всіх норм права, їх розподілі (диференціації) за галузями, підгалузями та інститутами.
Отже, під системою права мають на увазі певну форму організації норм права, що діють у державі, такий порядок їх побудови, при якій норми об’єктивного права знаходяться в єдності, узгодженості та взаємозв’язку і диференціюються на інститути, підгалузі та галузі. Поняття «система права» розкриває не стільки структуру об’єктивного права (хоча й її теж), скільки саме об’єктивне право як певну систему.
Ознаки системи права:
- об’єктивна зумовленість – реально зумовлена історичними особливостями політичного, соціально-економічного, культурного розвитку суспільства; відображає реальний стан суспільних відносин;