ТЕМА 6. СИСТЕМА ПРАВА ТА СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА
4
- норми-дефініції – це різновид спеціалізованих норм права, що розкривають зміст та (або) встановлюють обсяг правових понять шляхом вираження їх основних юридично важливих ознак та (або) сукупності предметів, мислимих у цих поняттях права, спрямовані на субсидіарне впорядкування суспільних відносин і забезпечення єдності та одноманітності дії механізму правового регулювання. Наприклад, ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» – «Національна поліція України – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку»;
6. За рівнем правового регулювання:
- матеріальні – норми, які визначають зміст прав і обов’язків суб’єктів права, їх правове становище та безпосередньо спрямовані на регулювання суспільних відносин;
- процесуальні – норми, які регламентують порядок, форми й методи реалізації прав і обов’язків, передбачених у нормах матеріального права.
7. За терміном дії в часі:
- постійні – норми невизначеної в часі дії;
- тимчасові – норми визначеної в часі дії.
8. За сферою територіальної дії (дією в просторі):
- загальні – поширюються на територію всієї країни;
- місцеві – поширюються на територію певної адміністративно-територіальної одиниці.
9. За колом суб’єктів, на яких норма поширює свою дію:
- загальні – поширюються на все населення або на всі органи і організації держави;
- спеціальні – поширюються на певне коло осіб;
- виняткові – вилучають або усувають дію норми права щодо певних суб’єктів.
Розглянута вище класифікація норм права не є вичерпною, оскільки поділ норм права на види можна здійснювати
й за іншими критеріями.
критеріями.
Особливу роль у з’ясуванні складної природи норми права є окреслення її структури. Структура норми права – це сукупність чітко визначених елементів, що у процесі взаємодії, в межах єдності існуючих між ними зв’язків, забезпечують функціональну самостійність норми права.
Аналіз наукової літератури з цього приводу дозволяє виокремити декілька концепцій структури норми права: трьохелементна (тричленна, триланкова); двохелементна (двочленна, дволанкова, біномна); компромісна (дуалістична); концепція структури норми права з факультативними елементами;
широка (розширена); варіативна (модифікаційна);
міждисциплінарна.
Нині в сучасному правознавстві превалює компромісна (дуалістична) концепція структури норми права, головна ідея якої полягає в тому, що норма права розглядається у двох аспектах:логічна норма, яка має три елементи (гіпотеза, диспозиція та санкція) та норма-припис, що складається з двох елементів (гіпотези та диспозиції (санкції)).
Основоположник цієї концепції С.С. Алексєєв стверджує, що лише за умови одночасної характеристики елементів логічної норми права та складових норми-припису забезпечується
всебічний аналіз змісту норм
права.
Гіпотеза (лат. hypothesis – підкладка, основа; думка, тема; припущення) – це структурний елемент норми права, що вказує на конкретні життєві обставини (умови), наявність або відсутність яких надає можливість суб’єктам права реалізувати закріплені в диспозиції права та обов’язки.