ТЕМА 6. СИСТЕМА ПРАВА ТА СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА
11
- за характером або за субординацією у правовому регулюванні: інститути матеріального права (наприклад, інститут множинності злочинів); інститути процесуального права (наприклад, інститут порушення кримінальної справи).
Отже, система права – це не проста сукупність або сума елементів, а цілісне утворення, наділене конкретними властивостями, зв’язками, внутрішньою структурою, що зумовлена суспільними відносинами, що склалися в суспільстві та національними, історичними, культурними або іншими соціальними факторами. Зважаючи на те, що система права характеризується динамічністю, здатністю змінювати свою внутрішню організацію під впливом зовнішнього середовища порушена проблематика потребує подальшого поглибленого вивчення на тлі широкомасштабної правової реформи.
6.3. Система законодавства та її співвідношення із системою права.
Проблема співвідношення системи законодавства з системою права активно порушувалася у працях С.С. Алексєєва, С.М. Братуся, О.С. Іоффе, О.В. Міцкевича, О.І. Процевського, С.В. Полєніної, А.С. Піголкіна, І.С. Самощенка та інших дослідників ще у 70-х кінця 80 років ХХ ст. Попри бурхливий розвиток сучасних юридичних розвідок у цій сфері ця дискусія не втратила своєї актуальності й донині. Однією з причин такої ситуації є переосмислення змісту цих категорій і відсутність нормативного визначення поняття «законодавство».
Інтерпретація поняття «система законодавства» є доволі плюралістичною серед науковців. Так, О.Ф. Скакун пропонує таке визначення цього поняття: система законодавства
– це цілісний і погоджений комплекс нормативно-правових приписів, що містяться в законах і розподілені залежно від предмета і метода правового регулювання за
галузями та інститутами
законодавства.
У свою чергу О.В. Зайчук та Н.М. Оніщенко виокремлюють широке та вузьке розуміння цього поняття, а саме зауважують, що в широкому розумінні, система законодавства – це одна з форм існування права, спосіб надання юридичного значення нормам права, засіб їх організації та поєднання у статті нормативно-правових актів та інших правових приписів. Крім того, це система всіх виданих та впорядкованих державними органами, безпосередньо народом або уповноваженими суб’єктами нормативно-правових актів (законів і підзаконних нормативно-правових актів). У вузькому розумінні система законодавства – це система всіх виданих парламентом або уповноваженими суб’єктами, в тому числі й народом на референдумі – законів. Іншими словами система законодавства є формою існування правових
норм, засобом їх організації у правові
акти».
Водночас М.В. Цвік і В.Д. Ткаченко визначають систему законодавства як форму існування права, спосіб надання юридичного значення нормам права, засіб їх організації та поєднання в конкретні статті, нормативні приписи, нормативно-правові
акти, інститути і галузі
законодавства.
Отже, поняття «система законодавства» слід розглядати в таких основних значеннях:
- у вузькому розумінні – як цілісна сукупність законів, прийнятих уповноваженими суб’єктами;
- у широкому розумінні – як цілісна сукупність усіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів (законів і підзаконних нормативно-правових актів).
Ознаки системи законодавства:
- є цілісною (системною, внутрішньоузгодженою), адже кожен нормативно-правовий акт хоча й діє самостійно, але відповідно до тих цілей і завдань, що закріплені в інших нормативно-правових актах;
- є ієрархічною, що знаходить прояв у субпідрядних зв’язках одного нормативно-правового акта з іншими нормативно-правовими актами;
- є інтегративною, що проявляється в тому, що вона одночасно виступає і джерелом права, і формою його існування.