ТЕМА 5. ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ І ЗМІСТ ОБ’ЄКТИВНОГО ПРАВА
6
Таким чином, інтегративне розуміння права є наслідком теоретичного пізнання та практичного освоєння соціально-правової дійсності, що базується на комплексному використанні досягнень різних підходів до осмислення права, які у своїй гармонійно синтезованій єдності відображають широке, багатоаспектне бачення права: його сутності (природи), джерел, процесів формування і функціонування, цінності та призначення в житті окремої людини, суспільства і держави в цілому.
Поряд з розглянутими вище основними підходами до праворозуміння юридичній науці відомі й інші підходи до пізнання права, зокрема генетичний, системний, інструментальний, функціональний, психологічний, марксистський та ін. З метою комплексного висвітлення основних закономірностей і тенденцій розвитку сучасного праворозуміння додатково розглянемо два останні підходи.
Так, психологічний підхід до розуміння права виник у XIX ст., а найбільшого поширення отримав на початку минулого століття. Його представниками були Л.Й. Петражицький, Є. Бірлінг, Г. Тард, Л. Кнапп, Ж. Гурвич, М.А. Рейснер та ін. У межах психологічного підходу право розглядається як особлива форма (різновид) психічних переживань, що виконує дві функції: дистрибутивну (розподіл предметів, які наділені певною економічною цінністю) та організаційну (наділення одних осіб правом наказувати іншим). З огляду на це, право диференціюється на інтуїтивне та позитивне. Інтуїтивне право є виключно особистісним психічним явищем, що полягає в переживанні імперативно-атрибутивного обов’язку, який кореспондує «праву» (вимозі, проханню) іншої особи.
У свою чергу марксистський підхід до розуміння права інтерпретує його як класове явище. У «Маніфесті комуністичної партії» (1848 р.) К. Маркс і Ф. Енгельс визначають право як піднесену до рівня закону волю панівного класу (буржуазії), що зумовлена матеріальними умовами його життя. Право є частиною надбудови над економічним базисом суспільства. Цей базис визначає зміст права. Водночас право може справляти зворотний вплив на економіку та суспільне життя. Право як застосування «рівного масштабу» до різних за здібностями та можливостями осіб не може створити між ними фактичної рівності, отже, воно є «правом нерівності». У ході побудови комунізму, ідеї якого засновані на цілковитій рівності всіх, право має поступово відмерти.
Розглянуті вище підходи до розуміння права є свідченням його складної природи. Кожен з цих підходів має свої переваги та недоліки, їх поява і розвиток зумовлені природним поступом суспільства й засвідчують соціальну цінність права в житті людей. Підтримуючи зміст одних з цих підходів і відхиляючи інші, варто в кожному з них відшукати те раціональне зерно, яке допомагає краще осягнути сутність права та його соціальне призначення.
Таким чином, праворозуміння є ідейним фундаментом юридичної науки та практики. Засноване на науковому обґрунтуванні правових явищ, належній правовій культурі, відповідній правосвідомості людей, праворозуміння у громадянському суспільстві та правовій державі зорієнтоване на гуманістичне розуміння права як соціальної цінності й одного з найважливіших надбань цивілізації. Як складному соціальному явищу праворозумінню, наділеному суб’єктивно-особистісним забарвленням і специфічними значеннєвими акцентами, властиве усвідомлення не лише фактичної правової дійсності, а й правових моделей майбутнього. Як наслідок, прогностична спрямованість праворозуміння є основою реформування правової системи в Україні.
5.2. Поняття, сутність і принципи об’єктивного права.
Слово «право» досить широко використовується в різних сферах суспільного життя, є полісемічним за своїм змістом, застосовується в таких значеннях як: наявність у особи певного інтересу (потреби); можливість здійснення деякого вчинку; гарантованість своєї власної поведінки; вимога до поведінки (діяльності) інших осіб; відповідність критеріям правильності, справедливості; виправданість, правдивість та ін.