ТЕМА 5. ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ І ЗМІСТ ОБ’ЄКТИВНОГО ПРАВА
18
- публічне право – це сукупність норм права, предметом регулювання яких є відносини у сфері реалізації публічних (суспільних і державних) інтересів суб’єктів права за допомогою імперативного методу. Ознаками публічного права є: забезпечення публічних інтересів, а також умов взаємодії між державою та приватними суб’єктами; використання імперативного методу правового регулювання; сторонами відносин, які регламентуються публічним правом, є держава та фізичні й юридичні особи; регулює відносини між державними органами або між приватними суб’єктами і державою; здебільшого складається з норм загального характеру, що розраховані на субординацію, нерівність суб’єктів суспільних відносин; предметом регулювання є публічні відносини, державна влада, діяльність апарату держави, питання державної служби, адміністративні відносини та діяльність держави як суб’єкта міжнародного права. До публічного права відносяться такі галузі права: конституційне право, адміністративне право, кримінальне право, фінансове право, адміністративно-процесуальне право, кримінально-процесуальне право, митне право, міжнародне публічне право та ін. Забезпечення ефективного правового регулювання передбачає обов’язкову взаємодію галузей та інститутів приватного і публічного права.
За функціональним призначенням:
- регулятивне право – це сукупність норм права, що впорядковують поведінку суб’єктів права шляхом розподілу між ними суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, а також розраховані на правомірність їхніх дій. Предметом регулятивного права є суспільні відносини, що виникають як правомірні та не розраховані на застосування санкцій. Регулятивне право фіксує стан суспільних відносин, в якому вони мають функціонувати, що у свою чергу забезпечується відповідною системою гарантій. Регулятивне право спрямоване на реалізацію регулятивної функції права та забезпечення правопорядку. До регулятивного права належіть такі галузі права: конституційне право, цивільне право, сімейне право, трудове право, підприємницьке право та інші;
- охоронне право – це сукупність норм права, що охороняють урегульовані правом суспільні відносини від будь-яких посягань і поновлюють порядок їхнього функціонування шляхом застосування засобів державно-владного впливу. Охоронне право зорієнтоване на забезпечення поведінки, що встановлена регулятивним правом, від можливих порушень. Охоронне право визначає міру юридичної відповідальності та спеціальні засоби державного захисту суб’єктивних прав. Значення охоронного права полягає у встановленні засобів державного впливу та можливості виникнення правовідносин стосовно їх реалізації. Охоронне право націлене на втілення в життя охоронної функції права та забезпечення правопорядку в суспільстві. До охоронного права відносяться такі галузі права: кримінальне право, адміністративне право та ін.
За субординацією у правовому регулюванні:
- матеріальне право – це сукупність норм права, що безпосередньо регулюють відносини в різних сферах суспільного життя, встановлюють суб’єктивні права та юридичні обов’язки їх учасників, визначають відповідальність за правопорушення. Основна мета матеріального права полягає в установленні бажаних зразків (моделей) поведінки суб’єктів права в тих або інших суспільних відносинах. Норми матеріального права закріплюють форми власності (юридичний стан майна), визначають порядок утворення та структуру державних органів, органів місцевого самоврядування, правовий статус фізичних та юридичних осіб, права та обов’язки за різними угодами (дарування, купівлі-продажу) тощо. До матеріального права належать такі галузі права: конституційне право, цивільне право, адміністративне право, кримінальне право, трудове право, фінансове право та інші;