ТЕМА 5. ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ І ЗМІСТ ОБ’ЄКТИВНОГО ПРАВА
11
- соціальний (національний) вимір – дає змогу продемонструвати цінність права для конкретного суспільства, яка виявляється в тому, що право захищає його фундаментальні цінності, забезпечує нормальне існування та розвиток, гарантує впорядкованість суспільних відносин, цілісність, солідарність соціуму, сприяє реалізації прав його членів у цілому;
- особистісний вимір – визначає цінність права для окремої особи, виступає надійним та ефективним засобом захисту її гідності, забезпечує
індивідуальну автономію, сприяє всебічному розвитку та самореалізації
людини.
[9]
Однією з визначальних характеристик, що свідчить про своєрідність права в певних заданих координатах часу та простору, є принципи права. Уже за часів античності
зверталась увага на те, що принцип є найважливішою частиною всього (principium est potissima pars cuiuquc rei). Поза всяким сумнівом, це твердження є істинним
стосовно права. Принципи права мають безпосередній зв’язок із переважною більшістю ключових загальнотеоретичних питань як-от: сутність права, норма права, правовий акт, правове регулювання, правова система тощо. Вони пов’язують право з політикою, економікою, духовним життям суспільства, забезпечують єдність різних правових процесів, форм, теорій,
ідей і концепцій, поняттєво-категоріальних
рядів.
У теорії держави та права традиційно використовується етимологічне значення слова «принцип» (від лат. principium – первісне, визначальне, те, від чого походить усе інше) – засада, основа, керівна ідея, вихідне положення будь-якого явища (учення, організації, діяльності тощо). У загальному аспекті категорія «принцип права» має використовується в усіх випадках, коли йдеться про відправні засади та ідеї, що належать юриспруденції.
Принципи права – це найбільш загальні та стабільні засади, що сприяють утвердженню, забезпеченню і захисту суспільних цінностей, виражають сутність права та визначають напрями його подальшого розвитку.
Ознаки принципів права:
- спрямовані на утвердження, забезпечення та захист суспільних цінностей, тобто принципи права символізують дух права, пов’язують право з політикою, економікою, мораллю, переводять на мову правових категорій і репрезентують суспільні інтелектуально-ціннісні настанови і тенденції. Вони в концентрованій формі виражають сутність і соціальне призначення права, закріплюють основи суспільного ладу. Принципи відіграють роль «сполучної ланки», що з’єднує в епоху реформ дух права з його буквою;
- найбільш загальний, абстрактний характер, тобто принципи права є нормативними узагальненнями найвищого рівня, свого роду згустками правової матерії. Перед суб’єктами правотворчості постає важливе завдання – наповнити принципи нормативним змістом. Загальність принципів права полягає як у поширеності на дії всіх суб’єктів права, визначаючи загальну лінію їх поведінки, так і в ціннісній пріоритетності перед нормами права;
- визначають зміст системи права та її структурних елементів, а також напрями їх подальшого розвитку. Принципи права, будучи своєрідними «нервовими центрами», «орієнтирами», виконують функцію стрижнів системи права, сприяють її єдності та стабільності, об’єднують і цементують галузі, підгалузі та інститути права. Крім того, принципи права, відображуючись у засадах правосвідомості, правоутворення, правотворчості (законотворчості та нормотворчості), правореалізації (правозастосування), правоохорони, визначають напрями розвитку всієї правової системи;
- пріоритетність (примат) над нормами права, тобто останні формулюються під впливом певного принципу або групи принципів і не повинні їм суперечити. Принципи мовби розчинені в праві, пронизують практично всі або майже всі його норми та інститути. Норми права зазвичай є виявами дії принципів, засобами їх конкретизації. Принципи права є гарантом правильності, безпомилковості реалізації норм права.