ТЕМА 3. ФУНКЦІЇ ТА МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВИ
12
Це, насамперед, означає, що він не може бути звинувачений у порушенні норм права і є непідсудним. Недоторканість монарха знаходить вияв і в тому, що посягання на його особу відносять до більш тяжких злочинів. По-четверте, іншою особливістю конституційного статусу монарху є наслідування його влади представниками правлячої династії. Порядок престолонаслідування, як правило, визначається конституціями. По-п’яте, наявність особистих прав і привілеїв. Наприклад, право на титул, або право на державне утримання за рахунок цивільного листа (державного бюджету). По-шосте, в конституції окремих країн встановлюється вимога, відповідно до якої монарх повинен належати до офіційної церкви (Великобританія, Данія, Норвегія, Швеція).
На відміну від монарха, глава держави в республіці – обирається. Порядок обрання залежить від прийнятої форми державного правління.
У президентських республіках і країнах зі змішаною республіканською формою правління глава держави обирається шляхом проведення загальних виборів. Ці вибори зазвичай мають прямий характер, хоча зустрічаються і винятки. До них слід віднести порядок обрання президента США. Громадяни цієї країни обирають не безпосередньо президента, а так званих вибірників. У свою чергу вибірники утворюють колегію, яка обирає президента. Однак звичайною є практика встановлення абсолютно результативних процедур визначення волі виборчого корпусу на загальних виборах президента. Прикладом такої процедури може служити процедура обрання президента України. Глава держави тут обирається на основі абсолютної більшості поданих голосів виборців. За умови, коли жоден з кандидатів не одержав такої підтримки, проводиться другий тур голосування. У ньому беруть участь два кандидати, за яких було подано найбільше голосів у першому турі.
У парламентських республіках глави держав обираються шляхом проведення виборів, які, як правило, мають багатоступеневий характер. Воля виборців опосередковується парламентом або створеною на його основі колегією. У Греції, Ізраїлі, Латвії, Словаччині, Туреччині, Угорщині, Чехії і Югославії президент обирається самим парламентом. В Естонії – спочатку парламентом, а в разі невдачі – спеціальною колегією, до складу якої входять депутати парламенту і представники ради місцевого самоврядування. В Італії президент обирається на спільному засіданні членів парламенту. У виборах беруть участь і по три делегати від кожної області, котрі обираються радами – місцевими представницькими органами. Як правило, для обрання президента в першому турі голосування потрібна кваліфікована більшість голосів членів парламенту або відповідної колегії, а за її відсутності – абсолютна більшість у другому чи подальших турах.
Особливості конституційного статусу глав держав визначають і характер їх повноважень. У президентських республіках глава держави одержує свій мандат від виборчого корпусу і завжди наділений широкими і реальними повноваженнями. Тут президент є головною ланкою в державному механізмі та відіграє чи не найважливішу роль у державно-політичному житті. Зазначене вище стосується і глав держав у деяких країнах зі змішаною республіканською формою правління. У парламентських республіках президент отримує мандат від парламенту, і його влада є похідною від нього. Тому він, як правило, не має суттєвих владних повноважень і реалізує свою компетенцію здебільшого у взаємодії з урядом. Статус такого президента в цілому аналогічний статусу глави держави в парламентській монархії.
Для розуміння представницької сутності інституту президента важливе значення має його функціональна характеристика. Оскільки існує низка функцій, які випливають із самої природи глави держави як органу, котрий є уособленням єдності законодавчої, виконавчої та судової влади в державі, що представляє її як всередині країни, так і за її межами. Функціональний статус президента, на думку деяких дослідників, випливає із структурного, тобто місця і ролі глави держави у системі державних органів, що визначаються його функціями, компетенцією та відповідальністю.
На нашу думку, кожна з функцій глави держави реалізується через певну групу повноважень, які він здійснює як найвищий представник держави. Так, представницька функція складається з п’яти груп повноважень: