ТЕМА 2. ФОРМА ДЕРЖАВИ
11
У договірних федераціях її суб’єкти мають значну ступінь самостійності, оскільки правове положення суб’єктів федерації – результат їх взаємного волевиявлення, що формально допускає можливість зміни федеративного договору;
- конституційно-договірні – мають певні ознаки двох попередніх різновидів, тобто є федераціями змішаного типу. Наприклад, Конституція Російської Федерації 1993 р. встановила верховенство її норм над нормами федеративного договору, але одночасно й підтвердила дію останнього у сфері регулювання федеративних відносин.
- 3. За принципом побудови:
- національні – федерації побудовані з урахуванням національного складу населення, тобто її суб’єкти відрізняються за складом населення і називаються за основною (титульною) нацією (наприклад, Бельгія). Іншими словами національна федерація характеризується багатонаціональним складом населення, що компактно проживає на території суб’єктів федерації;
- територіальні – федерації побудовані за територіальною ознакою, де всі суб’єкти однонаціональні або багатонаціональні, але жодна з національностей не має абсолютної більшості, або представники однієї національності проживають на території різних суб’єктів федерації, а в основу об’єднання покладено принцип загальних економічних, політичних культурних інтересів (наприклад, Нігерія);
- національно-територіальні – федерації, що поєднують національні та територіальні ознаки. Наприклад, Канада є національно-територіальною, оскільки складається з десяти провінцій, з яких дев’ять заселені англомовним населенням, а одна (Квебек) – франкомовним.
- 4. За характером та обсягом повноважень суб’єктів федерації:
- симетричні – федерації, де всі суб’єкти мають рівний правовий статус;
- асиметричні – федерації, де правовий статус суб’єктів федерації неоднаковий. Наприклад, у Індії територія поділяється на штати і союзні території;
штати управляються парламентом, а території – федеральною владою. У Німеччині суб’єкти федерації мають неоднакове кількісне представництво в
парламенті.
[19]
На відміну від федерацій як єдиних союзних держав конфедерація являє собою державно-правовий союз суверенних держав, створений для досягнення певних цілей шляхом утворення одного або кількох спільних органів. У всіх інших питаннях союзні держави зберігають повну самостійність.
Особливості й ознаки конфедерації полягають у тому, що: вона не створює будь-якої нової держави; члени конфедерації зберігають свій суверенітет і не втрачають права виходу з конфедерації будь-коли; конфедерація утворюється на основі договору, укладеного між двома або кількома державами, тобто конфедерація – це об’єднання міжнародно-правового характеру; конфедерація не має єдиного законодавчого органу (кожний член конфедерації здійснює законодавчі функції в межах суверенної території), єдиної території створюваного об’єднання, громадянства, фінансової системи (хоча можуть за домовленістю об’єднуватися митниця, оборона, управління транспортом, зов¬нішня торгівля тощо); конфедерація не має єдиної централізованої влади: органи конфедерації утворюються лише з представників держав, що входять до союзу, і не здійснюють прямої влади над громадянами держав – членів конфедерації; рішення органів конфедерації забезпечуються тільки урядами держав-членів конфедерації, але вони також мають право нуліфікації, тобто право скасовувати рішення загальноконфедеративного органу; в конфедерації відсутня єдина податкова система: її фінансові ресурси формуються з надходжень – внесків держав; конфедерація – союз тимчасовий: вона або перетворюється на федеративну державу, або розпадається на окремі унітарні держави.
Конфедерація часто розглядається в якості проміжної форми держави, етапом до створення федерації. Прикладами цього можуть служити конфедерації, які існували до переростання їх у федерації на території США (1776 – 1787 рр.), конфедерація земель Німеччини (1815 – 1867 рр.), а також конфедерація, яка складалась із кантонів Швейцарії (1815 – 1848 рр.).