ТЕМА 10. ПРАВОВА ПОВЕДІНКА
6
6. За характером правових приписів:
- соціально необхідна (належна) (закріплюється в імперативних нормах як обов’язки та забезпечується державним примусом);
- соціально допустима (можлива) ( закріплюється в диспозитивних нормах як права суб’єкта, а не як його зобов’язання, реалізується відповідно до його волі (інтересу) та забезпечується державою):
- бажана (вступ до шлюбу, оскарження неправомірних дій посадових осіб та ін.);
- небажана (розлучення, страйк, протест тощо).
[20]
7. За формально-юридичними ознаками. Як форма реалізації права вона класифікується з точки зору її відповідності основним способам впливу права на суспільні відносини і поділяється на активні форми реалізації правомірної поведінки:
- виконання юридичних обов’язків;
- використання суб’єктивних прав;
- застосування норм права уповноваженими суб’єктами або її пасивну форму – додержання заборон, що містять забороняючі норми
права.
[21]
8. За ставленням до юридичних наслідків, на які розраховує особа (бажає чи не бажає їх досягти, має чи не має такої мети взагалі) правомірна поведінка поділяється на:
- юридичні вчинки (суб’єкт має намір на реалізацію будь-якого суб’єктивного права);
- індивідуальні юридичні акти, коли воля суб’єкта не спрямована на настання позитивних юридичних наслідків для нього. Тобто це фактичне фізичне діяння (індивідуальний акт), здійснений без якоїсь конкретної правової мети, коли ці наслідки все ж для нього настають (наприклад, авторський твір породжує його авторські права, набути яких він не намагався, але держава гарантує визнання і
захист цих прав).
[22]
9. За ставленням держави до правомірної поведінки:
- схвалювальна (наприклад, наявність у особи повної середньої освіти);
- заохочувальна (наприклад, сплата комунальних послуг до встановленою дати є підставою для подальшого заохочення у вигляді тарифної знижки на наступний місяць);
- допустима (наприклад, діяльність численних громадських організацій «за інтересами», відправлення релігійних
культів).
[23]
Особливості, що зумовлюють утвердження правомірної поведінки в якості норми життя для більшості населення:
- розвинена економіка, достатня для задоволення життєвих потреб громадян;
- системне правове забезпечення розвитку особи;
- подолання розриву між бідними і багатими прошарками населення;
- зведення до мінімуму безробіття;
- виконання соціальних програм;
- авторитет влади, за умови, що вона не буде маніпулювати законом;
- стабільний демократичний політичний режим;
- створення цілісної правової бази організації та діяльності судової системи, органів юстиції та правоохоронних органів;
- додержання законності всіма посадовими особами та громадянами;
- високий рівень правової
культури.
[24]