Національна академія внутрішніх справ

Кафедра досудового розслідування
Кафедра криміналістики та судової медицини
Слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні 

Вступ

Сучасні напрями та умови реформування системи МВС України, підвищення уваги суспільства та держави з питань пов’язаних з ефективністю їх діяльності у сфері кримінального судочинства, а також стрімке оновлення чинного кримінального процесуального законодавства України, викликає нагальну потребу більш поглибленого вивчення здобувачами вищої освіти окремих положень навчальної дисципліни «Кримінальний процес», що стосуються проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій на стадії досудового розслідування. Адже, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно дотримуватися вимог Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Водночас, учасники кримінального провадження зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У теорії кримінального процесу, слідчі (розшукові) дії завжди вважалися основними засобами збирання та перевірки доказів у сфері кримінального судочинства. Підтверджено цю тезу й законодавцем у ст. 93 КПК, формулюванням про те, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, а сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження вправі ініціювати їх проведення шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, що розглядаються в порядку, передбаченому ст. 220 КПК.

Законне та обґрунтоване, якісне та своєчасне проведення слідчих (розшукових) дій створює передумови для оцінки доказів у кримінальному провадженні. Адже відповідно до положень ст. 94 КПК, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Доцільність більш поглибленого вивчення питань, пов’язаних із слідчими (розшуковими) діями, посилюється й тим, що за своєю правовою суттю вони містять найбільш ймовірні ризики протизаконного та необґрунтованого обмеження прав і свобод людини у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, а при їх проведенні мають бути обов’язково дотримані як загальні засади кримінального провадження (ст. 7 КПК), так й встановлена КПК України відповідна процесуальна форма, порушення якої впливає у цілому на ефективність досягнення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК).

Навчальний посібник стане в нагоді як здобувачам вищої освіти денної та заочної форми навчання, так і слідчим, що працюють в органах досудового розслідування Національної поліції.