Національна академія внутрішніх справ

Кафедра досудового розслідування
Кафедра криміналістики та судової медицини
Слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні 

Глосарій

А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я 


Арешт, огляд і виїмка кореспонденції – негласна слідча (розшукова) дія, яка проводиться, якщо є достатні підстави вважати, що поштово-телеграфна кореспонденція певної особи іншим особам або інших осіб їй може містити відомості про обставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі і документи, що мають істотне значення для досудового розслідування та безпосередньо відбувається в установі зв’язку, якій доручено здійснювати контроль і затримувати цю кореспонденцію, за участю представника цієї установи, а за необхідності – за участю спеціаліста (статті 261 та 262 КПК).

Аудіо-, відеоконтроль місця є негласною слідчою (розшуковою) дією, яка полягає у здійсненні прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіо-, відеозапису всередині публічно доступних місць, без відома їх власника, володільця або присутніх у цьому місці осіб, за наявності відомостей про те, що розмови і поведінка осіб у цьому місці, а також інші події, що там відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для кримінального провадження. Проводиться на підставі ухвали слідчого судді (ст. 270 КПК).

Аудіо-, відеоконтроль особи – це негласна слідча (розшукова) дія, яка є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов’язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування (ст. 260 КПК).


Близькі родичі та члени сім’ї – чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК).


Верховенство права – загальна засада кримінального провадження, яка визначає, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 КПК).

Виклик слідчим, прокурором – це право слідчого, прокурора під час досудового розслідування викликати підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження у встановлених КПК випадках для допиту чи участі в іншій процесуальній дії (ч. 1 ст. 133 КПК).

Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації є негласною слідчою (розшуковою) дією, яка полягає у отримані відомостей, речей і документів, які мають значення для досудового розслідування, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації, або є учасником зазначеної групи чи організації, який на конфіденційній основі співпрацює з органами досудового розслідування, виключно під час досудового розслідування тяжких або особливо тяжких злочинів. Здійснюється на підставі постанови слідчого, погодженої з керівником органу досудового розслідування, або постанови прокурора із збереженням у таємниці достовірних відомостей про особу (ст. 272 КПК).

Висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи (ч. 1 ст. 101 КПК).

Витрати, пов’язані із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів – витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України (ч. 1 ст. 121 КПК).

Витрати, пов’язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження – це витрати обвинуваченого, підозрюваного, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, його захисника, представника потерпілого, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту, найманням житла, виплатою добових (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також втрачений заробіток чи витрати у зв’язку із відривом від звичайних занять (ч. 1 ст. 121 КПК).

Відвід – передбачений кримінальним процесуальним законом порядок усунення певного учасника від участі у кримінальному провадженні за наявності обставини, що виключають його у кримінальному провадженні відповідно до положень статей 75-83 КПК.

Втручання у приватне спілкування – встановлена кримінальним процесуальним законом форма доступу до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобов'язаний звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на втручання у приватне спілкування (ч. 4 ст. 258 КПК).


Державне обвинувачення – процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (п. 3 ч. 1. ст. 3 КПК).

Дізнання – форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків (п. 4 ч. 1. ст. 3 КПК).

Докази – фактичні дані, отримані у передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 84 КПК).

Документи – спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження (ч. 1 ст. 99 КПК).

Доручення – процесуальний документ слідчого, прокурора, складений виключено у письмовій формі відповідно до ст. 41 КПК, який зобов’язує оперативні підрозділи провести слідчі (розшукові) та (або) негласні слідчі (розшукові) дії визначені у ньому. Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого.

Допит – це слідча (розшукова) дія, яка проводиться слідчим або прокурором у встановленому законом порядку і спрямована на отримання в усній або письмовій формі від свідка, потерпілого, підозрюваного, експерта відомостей щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження (ст. 224 КПК).

Допит у режимі відеоконференції – процесуальна форма проведення допиту передбачена статтями 232 та 336 КПК, за якої допит осіб, під час досудового розслідування може бути проведений при трансляції з іншого приміщення (дистанційне досудове розслідування (ч.1 ст. 232 КПК).

Досудове розслідування – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1. ст. 3 КПК).

Досудове слідство – форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування злочинів (п. 6 ч. 1. ст. 3 КПК).


Експерт – особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об’єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань (ст. 69 КПК).

А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я 


Житло особи – будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом (ч. 2 ст. 233 КПК).


Забезпечення права на захист – загальна засада кримінального провадження, яка визначає, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом (ст. 20 КПК).

Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності – загальна засада кримінального провадження, яка визначає, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом (ст. 24 КПК).

Загальні вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій – це встановлені кримінальним процесуальним законом загальні положення щодо процесуальної форми проведення слідчих (розшукових) дій метою яких є забезпечення реалізації загальних положень кримінального проводження та досягнення його завдань на стадії досудового розслідування (ст. 223 КПК).

Закон України про кримінальну відповідальність – законодавчі акти України, які встановлюють кримінальну відповідальність (Кримінальний кодекс України та закон України про кримінальні проступки).

Законний представник підозрюваного, обвинуваченого – учасник кримінального провадження, який залучається до участі в процесуальній дії у випадку, якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній або особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною (ст. 44 КПК).

Законний представник потерпілого – учасник кримінального провадження, який залучається до участі в процесуальній дії у випадку, якщо потерпілим є неповнолітній або особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною (ст. 59 КПК).

Законний представник цивільного позивача – учасник кримінального провадження, який залучається у випадку, якщо цивільним позивачем є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною (ст. 64 КПК).

Законні представники – батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності – опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім’ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний (ст. 44 КПК).

Законність – загальна засада кримінального провадження, яка визначає, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ст. 9 КПК).

Залучення експерта та проведення експертизи – це слідча (розшукова) дія, яка являє собою передбачену законом форму одержання знань, що мають значення для кримінального провадження, за допомогою проведення досліджень особами (експертами), які володіють спеціальними знаннями (статті 243-245 КПК).

Захисник – адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію) (ст. 45 КПК).

Зняття інформації з електронних інформаційних систем – негласна слідча (розшукова) дія, яка проводиться у формі пошуку, виявлення і фіксації відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або їх частинах, доступу до електронної інформаційної системи або її частини, а також отримання таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача якщо є відомості про наявність інформації в електронній інформаційній системі або її частині, що має значення для певного досудового розслідування. Може здійснюватися на підставі ухвали слідчого судді, якщо є відомості про наявність інформації в електронній інформаційній системі або її частині, що має значення для певного досудового розслідування (ст. 264 КПК).

Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж – негласна слідча (розшукова) дія, яка проводиться без відома осіб, які використовують засоби телекомунікаційних мереж для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження. Проводиться на підставі ухвали слідчого судді (ст. 263 КПК).


Інше володіння особи – транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи (ч. 2 ст. 233 КПК).


Керівник органу досудового розслідування – начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноважень (п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК).

Керівник органу прокуратури – Генеральний прокурор України, керівник регіональної прокуратури, керівник місцевої прокуратури та їх перші заступники і заступники, які діють у межах своїх повноважень (п. 9 ч. 1 ст. 3 КПК).

Клопотання (сторона захисту, потерпілий) – це звернення сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій до слідчого або прокурора. Клопотання розглядається в строк не більше трьох днів з моменту подання (ст. 220 КПК).

Клопотання (сторона обвинувачення) – це звернення слідчого (погоджується з прокурором) або прокурора до слідчого судді про надання дозволу на проведення визначених Кримінальним процесуальним кодексом процесуальних дій або застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Клопотання розглядається у порядку та в строк визначений окремо щодо конкретної процесуальної дії або заходу забезпечення кримінального провадження. В окремих випадках у кримінальному процесуальному кодексі встановлюється процесуальна форма клопотання (наприклад: ч. 2 ст. 248 КПК визначає процесуальну форму клопотання слідчого, прокурора про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії).

Контроль за вчиненням злочину є негласною слідчою (розшуковою) дією, яка може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться у таких формах: контрольована поставка; контрольована та оперативна закупка; спеціальний слідчий експеримент; імітування обстановки злочину (ст. 271 КПК).

Кореспонденція (арешт, огляд і виїмка кореспонденції) – листи усіх видів, бандеролі, посилки, поштові контейнери, перекази, телеграми, інші матеріальні носії передання інформації між особами.

Кримінальне провадження – досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК).


Малолітня особа – дитина до досягнення нею чотирнадцяти років (п. 11 ч. 1 ст. 3 КПК).

Мова, якою здійснюється кримінальне провадження – загальна засада кримінального провадження, яка визначає, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою. Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом (ст. 29 КПК).

Моніторинг банківських рахунків є негласною слідчою (розшуковою) дією, яка полягає у покладенні зобов’язання на будь-який банк обов’язку надавати Національному антикорупційному бюро України в поточному режимі інформацію про операції, що здійснюються на одному або декількох банківських рахунках. Здійснюється на підставі ухвали слідчого судді (ст. 2691 КПК).


Невтручання у приватне життя – загальна засада кримінального провадження, яка визначає, що під час кримінального провадження кожному гарантується невтручання у приватне (особисте і сімейне) життя. Ніхто не може збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію про приватне життя особи без її згоди, крім випадків, передбачених КПК. Інформація про приватне життя особи, отримана в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом, не може бути використана інакше як для виконання завдань кримінального провадження. Кожен, кому наданий доступ до інформації про приватне життя, зобов’язаний запобігати розголошенню такої інформації (ст. 15 КПК).

Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження є негласною слідчою (розшуковою) дією, яка полягає у отриманні зразків для порівняльного дослідження у випадку, якщо їх отримання, відповідно до ст. 245 КПК (Отримання зразків для проведення експертизи), неможливе без завдання значної шкоди для кримінального провадження. Здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за клопотанням прокурора, або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором (ст. 274 КПК).

Негласні слідчі (розшукові) дії – це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом (ч. 1 ст. 246 КПК).

Недоторканність житла чи іншого володіння особи – загальна засада кримінального провадження, яка визначає, що не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом (ст. 13 КПК).

Неповнолітня особа – малолітня особа, а також дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (п. 12 ч. 1 ст. 3 КПК).


Обвинувачення – твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом.

Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи – це негласна слідча (розшукова) дія, яка полягає у реалізації права слідчого у формі визначеній кримінальним процесуальним законом обстежити публічно недоступні місця, житло чи інше володіння особи шляхом таємного проникнення в них, у тому числі з використанням технічних засобів. Проводиться на підставі ухвали слідчого судді (ст. 267 КПК).

Обшук – це слідча (розшукова) дія примусового характеру, яка полягає у цілеспрямованому обстеженні приміщень, будівель та ділянок місцевості, що перебувають у власності обшукуваного, його близьких родичів, іншої фізичної або юридичної особи, а також обшук особи з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук житла чи іншого володіння особи проводиться на підставі ухвали слідчого судді (ст. 234 КПК).

Огляд – це слідча (розшукова) дія, що полягає у виявленні, безпосередньому сприйнятті та процесуальному фіксуванні слідчим або прокурором зовнішніх ознак матеріальних об’єктів, які мають значення для кримінального провадження, а також відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення (ст. 237 КПК).

Огляд на місці – судова дія, зміст якої полягає у тому, що у виняткових випадках суд, визнавши за необхідне оглянути певне місце, проводить огляд за участю учасників судового провадження, а якщо цього вимагають обставини, за участю свідків, спеціалістів і експертів. Огляд на місці не може проводитися під час здійснення провадження судом присяжних. Огляд на місці здійснюється згідно з правилами, передбаченими для огляду під час досудового розслідування (ст. 361 КПК).

Огляд трупа – вид слідчого огляду, що проводиться слідчим та/або прокурором за обов’язковою участю судово-медичного експерта або лікаря і полягає у безпосередньому сприйнятті зовнішніх ознак трупа у місці його знаходження з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення (статті 238 та 239 КПК).

Одночасний допит двох чи більше осіб (перехресний допит)вид допиту, який проводиться з метою встановлення причин розбіжностей у показаннях раніше допитаних осіб (ч. 9 ст. 224 КПК), а також встановлення достовірності їхніх показань.

Оперативні підрозділи – підрозділи органів Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, органів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора, а підрозділ детективів, оперативно-технічний підрозділ та підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України – за письмовим дорученням детектива або прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (ч. 1 ст. 41 КПК).

Органи досудового розслідування (органи, що здійснюють дізнання і досудове слідство) – слідчі підрозділи: органів Національної поліції; органів безпеки; органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; органів державного бюро розслідувань. Підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України (ч. 1 ст. 38 КПК).

Освідування особи – це вид огляду, який проводиться з метою виявлення на тілі підозрюваного, свідка чи потерпілого слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу (ч. 1 ст. 241 КПК).

А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я 


Перекладач – учасник кримінального провадження, який залучається сторонами кримінального провадження або слідчим суддею чи судом у разі необхідності перекладу пояснень, показань або документів (ст. 68 КПК).

Підозрюваний – є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).

Підстави для проведення негласної слідчої (розшукової) дії – (процесуальні підстави) – процесуальне рішення визначене Кримінальним процесуальним кодексом відносно конкретної негласної слідчої (розшукової) дії, яке надає дозвіл на її проведення (наприклад: ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді (ч. 1 ст. 258 КПК)).

Підстави для проведення негласної слідчої (розшукової) дії – (фактичні підстави) – наявність у сторони обвинувачення достатніх відомостей, що вказують на те, що відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб, тобто шляхом проведення слідчої (розшукової) дії або іншим шляхом визначеним ст. 93 КПК. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 270, 271, 272 КПК, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів (ст. 246 КПК).

Підстави для проведення слідчої (розшукової) дії – (процесуальні підстави) – процесуальне рішення визначене Кримінальним процесуальним відносно конкретної слідчої (розшукової) дії, яке надає дозвіл на її проведення (наприклад: обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді (ч. 2 ст. 234 КПК)).

Підстави для проведення слідчої (розшукової) дії – (фактичні підстави) – наявність у сторони обвинувачення достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення мети конкретної слідчої (розшукової) дії (ч. 2 ст. 223 КПК).

Повага до людської гідності – загальна засада кримінального провадження, яка визначає, що під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність. Кожен має право захищати усіма засобами, що не заборонені законом, свою людську гідність, права, свободи та інтереси, порушені під час здійснення кримінального провадження (ст. 11 КПК).

Повідомлення – процесуальна дія, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію (ч. 1 ст. 111 КПК).

Показання – це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження (ч. 1 ст. 95 КПК).

Показання з чужих слів – висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи (ч. 1 ст. 97 КПК).

Постанова – процесуальне рішення слідчого, прокурора, яке виноситься у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Постанова складається з вступної, мотивувальної та резолютивної частин (ч. 5 ст. 110 КПК).

Потерпілий – фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (ст. 55 КПК).

Потяті – незаінтересовані особи, які запрошуються слідчим, прокурором для участі у слідчих (розшукових) діях, визначених ч. 7 ст. 223 КПК, з метою засвідчення факту, змісту та наслідків її проведення.

Понятими не можуть бути: потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження. Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії (ч. 7 ст. 223 КПК).

Пред’явлення для впізнання – це слідча (розшукова) дія, яка проводиться слідчим або прокурором у визначеній законом процесуальній формі, сутність якої полягає у пред’явленні свідку, потерпілому, підозрюваному або обвинуваченому об’єкта, з метою встановлення його ідентичності, схожості, повної або часткової відмінності з тим об’єктом, який свідок, потерпілий, підозрюваний або обвинувачений спостерігав раніше за певних обставин, на які він вказав під час допиту (статті 224, 228-230 КПК).

Представник потерпілого – особа, яка представляє потерпілого у кримінальному провадженні та має право бути захисником. Представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні (ст. 58 КПК).

Представник цивільного позивача, цивільного відповідача – особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником; керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю - у випадку, якщо цивільним позивачем, цивільним відповідачем є юридична особа (ст. 63 КПК).

Представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження – особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником; керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами; працівник юридичної особи (ст. 641 КПК).

Приватне спілкування (негласні слідчі (розшукові) дії) – вид спілкування при якому інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб (ч. 3 ст. 258 КПК).

Привід – захід забезпечення кримінального провадження, який полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час (ч. 1 ст. 140 КПК).

Притягнення до кримінальної відповідальності – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК).

Прокурор – особа, яка обіймає посаду, передбачену ст. 17 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах своїх повноважень (п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК).

Проникнення до житла чи іншого володіння особи – це загальне положення проведення слідчих (розшукових) дій, зміст якого полягає у тому, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину (частини 1 та 3 ст. 233 КПК).

Протокол – процесуальний документ у якому фіксуються хід і результати проведення процесуальної дії. У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. Протокол складається з вступної, описової та заключної частин (ч. 3 ст. 104 КПК).

Протокол (додатки) – це самостійні та похідні (наприклад: від письмових пояснень) матеріальні об’єкти, що долучаються до протоколу особою, яка проводила процесуальну дію. Ними можуть бути: спеціально виготовлені копії, зразки об'єктів, речей і документів; письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії; стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії; фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу ст. 105 КПК).

Процесуальні витрати (види) – процесуальні витрати складаються із: витрат на правову допомогу; витрат, пов’язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов’язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов’язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів (ст. 118 КПК).

Процесуальні дії – це передбачені та регламентовані кримінальним процесуальним законодавством дії учасників кримінального провадження, які спрямовані на збирання, перевірку або використання доказів у кримінальному провадженні з метою досягнення його загальних завдань.

Процесуальні рішення – всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду (ст. 110 КПК).

Процесуальні строки – це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії (ч. 1 ст. 113 КПК).


Речові докази – матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).

Розумні строки – загальна засада кримінального провадження, яка визначає, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені Кримінальним процесуальним кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень (ст. 28 КПК).

А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я 


Свідок – фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань (ч. 1 ст. 65 КПК).

Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї – загальна засада кримінального провадження, яка визначає, що жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення (ст. 18 КПК).

Слідчий – службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень (п. 17 ч. 1 ст. 3 КПК).

Слідчий експеримент – це слідча (розшукова) дія, яка проводиться слідчим або прокурором у встановленому законом порядку шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (ст. 240 КПК).

Слідчий суддя – суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 КПК, – голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК).

Слідчі (розшукові) дії – частина процесуальних дій сторони обвинувачення, які спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 223 КПК).

Спеціаліст – особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок (ст. 71 КПК).

Спілкування (негласні слідчі (розшукові) дії) – передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв’язку будь-якого типу (ч. 3 ст. 258 КПК).

Спостереження за особою, річчю або місцем є негласною слідчою (розшуковою) дією, яка полягає у пошуку, фіксації і перевірці під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину відомостей про особу та її поведінку або тих, з ким ця особа контактує, або певної речі чи місця у публічно доступних місцях шляхом візуального спостереження за зазначеними об’єктами або візуального спостереження з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження (ст. 269 КПК).

Сторони кримінального провадженняз боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених Кримінальним процесуальним кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники (п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК).

Судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу»).


Таємниця спілкування – загальна засада кримінального провадження, яка визначає, що під час кримінального провадження кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, інших форм спілкування. Втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом, з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети. Інформація, отримана внаслідок втручання у спілкування, не може бути використана інакше як для вирішення завдань кримінального провадження (ст. 14 КПК).

Технічні засоби фіксування кримінального провадження – технічні засоби, які застосовуються особою, яка проводить відповідну процесуальну дію з метою створення стенограми, аудіо-, відеозапису процесуальної дії, а також фототаблиць, схем, зліпків, носіїв комп'ютерної інформації та інші матеріалів, які пояснюють зміст протоколу (ст. 107 КПК).

Транспортна телекомунікаційна мережа (Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж) – мережа, що забезпечує передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу (ст. 263 КПК).


Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу є негласною слідчою (розшуковою) дією, яка полягає в застосуванні технічних засобів для локалізації місцезнаходження радіоелектронного засобу, у тому числі мобільного терміналу систем зв’язку, та інших радіовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операторів рухомого (мобільного) зв’язку, без розкриття змісту повідомлень, що передаються, якщо в результаті його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження (ст. 268 КПК).

Ухвала – рішення слідчого судді або суду, яке має відповідати вимогам, передбаченим статтями 369, 371-374 КПК. Ухвала складається з вступної, мотивувальної та резолютивної частин (ст. 372 КПК).

Учасники кримінального провадження – сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник (п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК).


Форми фіксування кримінального провадження – процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: у протоколі; на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; у журналі судового засідання (ст. 103 КПК).


Цивільний відповідач – фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред’явлено цивільний позов у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом (ст. 62 КПК).

Цивільний позивач – фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом, пред’явила цивільний позов (ст. 61 КПК).


Час проведення слідчої (розшукової) дії – проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного (ч. 4 ст. 223 КПК).