ЗАКОНИ ЛОГІКИ ВИСЛОВЛЮВАНЬ
- Вступ.
- Загальна характеристика формально-логічного закону.
- Основні принципи і закони правильного мислення.
- Визначеність і послідовність мислення. Закон тотожності.
- Несуперечність думки. Закони виключеного третього і несуперечності.
- Обґрунтованість мислення. Закон достатньої підстави.
- Співвідношення логічних та юридичних законів.
- Співвідношення законів формальної і діалектичної логіки.
- Висновки.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФОРМАЛЬНО-ЛОГІЧНОГО ЗАКОНУ
ВИЗНАЧЕНІСТЬ І ПОСЛІДОВНІСТЬ МИСЛЕННЯ. ЗАКОН ТОТОЖНОСТІ
Розглянемо докладно перший із основних принципів правильного мислення – принцип визначеності. Суть його полягає в тому, що, використовуючи те чи інше поняття, ми повинні чітко і однозначно уявляти собі його зміст. Висловлюючи будь-яке судження, ми зобов'язані розуміти зміст кожного вжитого слова і логічні зв'язки між ними, зміст судження в цілому. Приступаючи до обговорення того чи іншого питання, необхідно спершу конкретизувати його зміст, домовитись про те, з якої точки зору ми будемо до нього підходити.
Візьмемо для прикладу судження "Закони не залежать від волі людей". Вимога визначеності по відношенню до нього означає, що потрібно уточнити зміст кожного поняття, яке входить до його складу, а також логічний зв'язок між ними. Поняття «закон» ми щойно розглядали. Поняття «воля людей» інтуїтивно зрозуміле, і нам поки що цього буде досить; в цілому не викликає сумніву і зміст поняття «залежність від волі людей». Логічний зв'язок між поняттями «закон» і «залежність від волі людей» також можна вважати зрозумілим. Тепер вимога визначеності по відношенню до нашого судження начебто виконана.
Перейдемо до аналізу другої основної риси правильного мислення – послідовності. Звичайно під послідовністю розуміють закономірний порядок слідування одних думок за іншими, коли нова думка витікає із попередніх. Порядок цей визначається логічними зв’язками між ними. В логіці послідовність – незмінність думки при повторенні, яка забезпечує логічні зв’язки у міркуванні.
Вона має місце в таких випадках. Якщо ми в ході міркування використовуємо яке-небудь поняття в тому чи іншому розумінні, то при повторному його використанні цей зміст повинен зберігатися. Якщо ж у процесі міркування ми неодноразово повторюємо те чи інше судження, те воно також мусить зберігати свій первісний зміст. При обговоренні того чи іншого питання ми досягнемо послідовності, логічної зв’язності, якщо не будемо відхилятися від цього питання, навмисно або несвідомо підміняти його іншим, навіть дуже близьким питанням.
Звернемося тепер до прикладу. Додамо до того судження, яке ми розглядали вище, ще одне : «Конституція – закон». Із цих двох суджень можна вивести третє і таким чином отримати умовивід :
Закони не залежать від волі людей.
Конституція – закон.
___________________________________
Конституція не залежить від волі людей.
Звертає на себе увагу висновок, який ми одержали – «Конституція не залежить від волі людей». Він, зрозуміло, є хибним. Як пояснити логічну причину помилки?
Перший засновок (тобто перше судження) вже проаналізовано нами з точки зору вимоги визначеності. Другий засновок в цьому відношенні також не викликає сумніву. Суть справи полягає в тому, що поняття «закон» тут використовується в юридичному розумінні, тобто як норма права. А в першому засновку «закон» ми трактували не так. Ми визначили його як внутрішній, необхідний, загальний та істотний зв'язок предметів і явищ об'єктивної дійсності. Юридичні закони мають іншу природу. Вони встановлюються законодавцем з метою регулювання суспільних відносин. Таким чином, поняття «закон» в кожному із засновків має своє особливе значення.
Це і є прикладом порушення послідовностi, між засновками відсутній логічний зв'язок. Для того, щоб не було подібної помилки, потрібно, щоб в обох засновках це поняття мало те ж саме значення. Наприклад :
Закони природи не залежать від волі людей.
Збереження енергії – закон.
________________________________________
Збереження енергії не залежить від волі людей.
Або :
Закони права встановлюються людьми.
Конституція – закон права.
¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬
Конституція встановлюється людьми.
Визначеність і послідовність дозволяють мисленню уникнути розпливчатостi, туманностi, неоднозначності. Iстинна думка, яка адекватно відображає зовнішній світ, тільки тоді може сприяти справі одержання нової істинної думки про світ чисто логічним шляхом, коли вона зберігає в цьому процесі тотожність (сталість) певного істотного змісту.
Відомо, що предмети і явища світу навколо нас знаходяться в процесі постійного руху, зміни, розвитку. Однак разом із тим кожен предмет і кожне явище природи і суспільства, незвжаючи на те, що в ньому відбуваються безупинні зміни, залишається протягом певного часу тим самим якісно визначеним предметом чи явищем, тобто зберігає основні риси, які залишаються тотожними, рівними самим собі. Отже, кожнен предмет і кожне явище мають кількісну та якісну визначеність, на основі якої вони входять до якоїсь групи подібних предметів і явищ, до виду, роду. Але поряд із цим вони мають певні, притаманні тільки їм риси, що дозволяють відрізняти їх від інших предметів і явищ. Ця об'єктивна властивість явища чи предмета відображаєтся нашим мисленням в таких його вимогах, як визначеність і послідовність.
Розглянуті нами дві вимоги по суті вичерпують зміст закону тотожності. Його можна сформулювати так: необхідний логічний зв'язок у міркуванні можливий лише за умови, що кожного разу, коли в процесі його побудови якась думка повторюється, вона зберігає свій первісний зміст.
Підкреслимо ще раз, що вимоги закону тотожності справедливі не лише для понять, але і для суджень. Причому тотожність судження самому собі передбачає, по-перше, збереження його смислового змісту, тобто змісту тих понять, із яких воно збудовано, і, по-друге, його логічного змісту, тобто його логічної будови.
Закон тотожності можна записати у символічній формі таким чином: A A. Вище ми відзначили, що в сучасній формальній логіці законом називається формула, яка виражає будову завжди iстинного судження. Іншими словами, закон логіки – такий зв'язок між думками, при якому довільна заміна логічних змінних конкретними за змістом думками завжди призводить до утворення істинних суджень.
Формула даного закону також є тотожно-істинною. Справді, якого б значення ми не надали букві "А", рівність буде зберігатися. Для прикладу можна було б підставити замість "А" яке-небудь судження, наприклад, "I. не винний", "П.– відмінник навчання","С.– працівник міліції". І щоразу ми одержували б рівність ("I. не винний" "I. не винний" тощо ).
Порушення закону тотожності часто виявляється причиною помилок у міркуваннях, лежить в основі ряду софiзмів. Можна і самим побудувати софiзм. Для цього необхідно підібрати поняття, що має кілька значень. Потім складаються два судження, в яких використовується це поняття, але в кожному із них воно має своє значення. Якщо ці два судження представити у вигляді засновків умовиводу, то формально із них дійсно можна вивести нове судження, висновок, але він буде або хибним, або безглуздим.
Наприклад, використаємо поняття «метал». Це слово може позначати , по-перше, хімічно чисту речовину, що має ряд характерних властивостей (добру електро- і теплопровідність, підвищену пластичність і таке інше). Разом із тим можна віднести до металів і речовину, що має відповідні фізичні властивості, хоч і є сплавом. Прикладами металів такого роду є, зокрема, сталь, бронза, типографський сплав.
Перше судження можна скласти таким чином: «Всі метали входять до таблиці Менделєєва». По відношенню до хiмічно чистих металів це вірно. Другим судженням візьмемо «Сталь – метал». Тут слово «метал» має інше значення. Із цих двох суждень формально можна вивести нове: «Сталь входить до таблиці Менделєєва». Це твердження не відповідає дійсності, оскільки сталь не є хімічним елементом.
Якщо людина не знайома з логікою, зокрема, із законом тотожності, то даний умовивід може стати для неї непоганою логічною задачею.
На закінчення необхідно відзначити, що закон тотожності знайшов відображення в ряді регламентуючих діяльність органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів наказів, інструкцій, положень, а також норм права.