ЗАКОНИ ЛОГІКИ ВИСЛОВЛЮВАНЬ

  1. Вступ.
  2. Загальна характеристика формально-логічного закону.
  3. Основні принципи і закони правильного мислення.
  4. Визначеність і послідовність мислення. Закон тотожності.
  5. Несуперечність думки. Закони виключеного третього і несуперечності.
  6. Обґрунтованість мислення. Закон достатньої підстави.
  7. Співвідношення логічних та юридичних законів.
  8. Співвідношення законів формальної і діалектичної логіки.
  9. Висновки.

ВИСНОВКИ

Розкриваючи суть законів формальної і діалектичної логіки, ми особливо підкреслювали, що і ті, й інші закони не мають абсолютного характеру, що вони діють лише за певних умов. За цими межами вони втрачають свою силу.

Звідси витікає, що, з одного боку, не можна абсолютизувати закони формальної логіки, намагатися, наприклад, давати однозначні відповіді там, де йдеться про перехідні явища, про аналіз предмета у різний час або в різних відношеннях. Абсолютизація формально-логічних законів служить одним з джерел невизначеності, плутанини і непослідовності в мисленні.

З іншого боку, не можна абсолютизувати і діалектичні закони мислення, застосовувати їх вимоги там, де потрібна однозначна відповідь: існує щось або не існує, притаманна йому яка-небудь властивість або не притаманна. Жонглювання діалектичними формулами, вихід за межі їх дійсної застосовності — все це здатне привести не тільки до логічних суперечностей, але і до повної невизначеності думки.

Як же уникнути абсолютизації вимог формальної та діалектичної логіки? Є один фундаментальний критерій для цього: відповідність наших думок дійсності. Наприклад, якщо єдності взаємовиключних понять відповідає щось в об'єктивній дійсності, то в даному випадку має місце діалектична думка, що виражає діалектичну, життєву суперечність. Якщо ж такій єдності немає відповідності, немає аналога насправді, якщо суть предмета спотворюється, то в наявності логічна суперечність.

Засвоївши принципи і закони логіки, ми можемо перейти до умовиводу.