ЗАКОНИ ЛОГІКИ ВИСЛОВЛЮВАНЬ

  1. Вступ.
  2. Загальна характеристика формально-логічного закону.
  3. Основні принципи і закони правильного мислення.
  4. Визначеність і послідовність мислення. Закон тотожності.
  5. Несуперечність думки. Закони виключеного третього і несуперечності.
  6. Обґрунтованість мислення. Закон достатньої підстави.
  7. Співвідношення логічних та юридичних законів.
  8. Співвідношення законів формальної і діалектичної логіки.
  9. Висновки.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФОРМАЛЬНО-ЛОГІЧНОГО ЗАКОНУ

Кожна наука прагне розкрити закони, які регулюють досліджувані нею явища. Закони – це внутрішні, необхідні, загальні та істотні зв'язки предметів і явищ дійсності. Специфіка законів формальної логіки полягає в тому, що вони є зв'язками внутрішньої структури думок, яка iсторично склалася в процесі практики мислення на основі об'єктивних властивостей і відносин зовнішнього світу.

Формально-логічні закони були виявлені в результаті тривалих досліджень. Спершу дослідження дозволили встановити, що у правильному міркуванні завжди виконуються такі вимоги: визначеність, послідовність, несуперечність і обгрунтованість. Це обов'язкові властивості правильного мислення в пізнанні істини, елементарно необхідні умови, за яких результати процесу мислення узгоджуються з реальним станом речей. Вони становлять основні принципи, головні риси правильного мислення.

Сучасна символічна логіка на основі більш широкого використання формалізації логічних операцій, ніж це робилось у рамках традиційної логіки, і граничного абстрагування від конкретного змісту суджень сформулювала нове визначення логічного закону: «Будь-яка тотожно-істинна формула визнається законом логіки». Така формула будується тільки із змінних та логічних констант. Прикладами законів логіки, зокрема, є такі формули: ∀ S-(¬Р) ↔ ¬ (∃S-Р) (якщо жодне S не є Р, то хибно, що деякі S є Р) ; ∃S-Р ↔ ∃P-S (якщо деякі S є Р, то деякі Р є S).

Серед законів формальної логіки виділяють групу основних. Критерій їх відмінності від неосновних полягає ось у чому.

1) В основних законах формулюються найзагальніші та найнеобхідніші умови логічної правильності кожного конкретного зв’язку між думками – визначеність, послідовність, несуперечність і обгрунтованість. Їх можна розглядати і як умови самої можливості мислення як пізнавальної діяльності.

2) У формально-логічній теорії ці закони правлять за аксіоми в тому розумінні, що вони виступають як підстави доведення решти положень теорії, не спираючись в той же час на інші формули.

3) Закони, що розглядаються, задають основні логічні оператори і визначають предметні межі їх застосування.

Основними законами формальної логіки є закон тотожності, закон виключеного третього, закон несуперечності і закон достатньої підстави. Вони сприяють правильному ходу мислення, яке пізнає реальність, оскільки самі є результатом відображення тих найбільш сталих властивостей і відношень предметів, з якими ми зустрічаємось на практиці.

Варте уваги, що названі нами закони широко застосовуються в юриспруденції, зокрема, у правотворчому процесі.