Розділ I
Загальні засади Концепції адміністративної реформи
1. Передумови адміністративної реформи
Україна взяла курс на створення правової держави, що поставило вимогу кардинального реформування всіх сфер суспільно-публічного життя. На сьогодні Україна потрапила в складну політичну і економічну ситуацію у зв’язку з чим постає багато нових, важливих питань, які слід вирішувати в найкоротші терміни. Відразу після здобуття незалежності, Україна не змогла ефективно і вдало провести адміністративну реформу в зв’язку з тим, що в перші роки незалежності постало безліч питань, які потребували негайного вирішення. Але вже зараз є достатньо умов для її втілення.
Світова практика свідчить, що ефективність соціальних перебудов прямо пов’язана із оновленням інструментів організації суспільства. Важливими інструментами організації суспільства є інституції публічної адміністрації.
Адміністративна реформа – це комплекс політико-правових заходів, які полягають у структурних, функціональних та державно-службових перетвореннях, насамперед у сфері виконавчої влади, з метою перетворення її з владно-репресивного механізму на організацію, що служить суспільству, і створення на цій основі ефективної системи публічного управління.
Адміністративні реформи за своїм змістом представляють систему засобів, за допомогою яких передбачається запровадити якісно нове адміністрування.
В Україні необхідність адміністративної реформи набуває актуальності разом з переходом країни у стан незалежності і трансформацією соціально-економічних відносин. Зміст трансформації полягав у перебудові патерналістичних відносин у відносини співпраці держави з суб’єктами громадянського суспільства.
Невдалі спроби оперативно подолати негативні наслідки протиріч привели до двох висновків. По-перше, стало зрозумілим, що локальними заходами неможливо вирішити проблему адаптації старого управлінського механізму до нових умов і демократичних стандартів адміністрування. По-друге, що кардинальні зміни повинні здійснюватися на основі методологічних, концептуальних положень, які повинні формулюватися в програмних документах.
У пошуках виходу із кризового положення було прийнято рішення про розробку Концепції адміністративної реформи. Воно зафіксовано у п.2 Постанови Верховної Ради України “Про розробку проекту Закону України щодо структури виконавчої влади” від 13.06.1995р. Рішення сформульовано як доручення Постійній Комісії Верховної Ради України з питань правової політики і судово-правової реформи щодо розробки проекту Концепції адміністративної реформи.
Такий проект був розроблений і 22 липня 1998 р. Президент України підписав Указ № 810/98 “Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні”.
Таким чином, Концепція адміністративної реформи в Україні стала першим програмним документом, у якому формулюються узагальнені вимоги щодо ідеологічного і правового змісту публічного адміністрування і визначаються шляхи його реформування
2. Загальні засади адміністративної реформи
Характеристика Концепції адміністративної реформи від 22 липня 1998р.
Концепція визначає: а) зміст; б) мету; в) задачі; г) напрямки; д) етапи; е) організаційно-правові основи адміністративної реформи.
Зміст адміністративної реформи полягає, по-перше, у комплексній перебудові існуючої системи публічного адміністрування; по-друге – у розбудові нових інститутів цієї системи.
Метою адміністративної реформи є поетапне створення такої системи публічного адміністрування, яка б забезпечила перетворення України у високорозвинену, правову, цивілізовану державу з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури і демократії; дозволила їй стати впливовим фактором у світі і Європі. Концепція зазначила, що таке адміністрування має бути підконтрольним суспільству, прозорим і науково обґрунтованим. Тут же міститься сподівання, що при такому підході витрати на утримання публічної адміністрації будуть адекватними фінансово-економічному стану держави, а результати її діяльності — прагненням суспільства.
Завданнями адміністративної реформи Концепція називає:
1) формування організаційних структур, здатних ефективно реалізовувати публічну владу як на центральному, так і на місцевому рівнях;
2) формування сучасної системи місцевого самоврядування;
3) впровадження нової ідеології адміністрування, як діяльності призначеної, насамперед, для забезпечення передбачених Конституцією прав і свобод громадян;
4) організацію на нових основах публічної служби;
5) створення сучасної системи підготовки і перепідготовки персоналу;
6) впровадження раціонального адміністративно-територіального устрою.
Напрямки адміністративної реформи:
1) створення нової правової бази, що регламентує публічне адміністрування в Україні;
2) розвиток нових інститутів, організаційних структур і інструментів державного управління;
3) кадрове забезпечення нової системи державного управління;
4) формування і зміцнення нових фінансово-економічних основ функціонування державного управління;
5) наукове й інформаційне забезпечення системи державного управління і формування необхідних для цього механізмів.
Етапи проведення реформи. Текст Концепції містить перелік етапів адміністративної реформи. Це своєрідні стадії або фази, які окреслюють реалізацію реформаторських заходів у часі. Таких етапів три:
1) розробка і офіційне схвалення Концепції і Програми здійснення адміністративної реформи;
2) введення організаційно-правових основ реформування ключових елементів системи публічного адміністрування;
3) поглиблення трансформаційних процесів, формування нових інститутів, організаційних структур інструментів публічного адміністрування.
3. Організаційно-правові основи aдміністративної реформи
Організаційно-правові основи адміністративної реформи — це змістовна складова комплексної перебудови публічного адміністрування.
До таких основ Концепція віднесла:
1) пріоритетність законодавчої регламентації функцій, повноважень і порядку діяльності органів виконавчої влади;
2) удосконалювання судового захисту прав і свобод громадян за допомогою формування повноцінної адміністративної юстиції;
3) удосконалювання позасудового захисту прав і свобод громадян;
4) удосконалювання процесуальних питань щодо судового і позасудового розгляду справ;
5) відповідальність органів виконавчої влади, її посадових осіб за свої рішення, дії або бездіяльність перед громадянами, права яких були порушені;
6) впровадження механізму контролю за функціонуванням виконавчої влади з боку суспільства через інститути парламентської і прямої демократії;
7) систематизацію адміністративного законодавства;
8) надання публічною адміністрацією адміністративних послуг;
9) незалежність здійснення функцій і повноважень виконавчої влади від органів законодавчої і судової влади в межах, визначених Конституцією і законами України;
10) удосконалювання процедур публічного адміністрування;
11) формування нових фінансово-економічних основ функціонування публічного адміністрування;
12) наукове забезпечення адміністративної реформи.