МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра кримінології та кримінально-виконавчого права

ЗАТВЕРДЖУЮ Начальник кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права кандидат юридичних наук, доцент полковник міліції Василевич В.В. «_____» _____________ 2014 р.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА №2: Статистичне спостереження його види та форми. Облік злочинів правоохоронних органах.

З дисципліни: Правова cтатистика

Категорія слухачів: курсанти (студенти, слухачі) навчально-наукових інститутів та факультетів НАВС.

Навчальна мета: формування у слухачів теоретичних знань про статистичне спостереження його види та форми. Законспектувати основні поняття що входять в зміст даної теми.

Виховна мета: підвищити рівень правової культури курсантів, привити професійну відповідальність та почуття обов’язку.

Розвивальна мета: ознайомлення слухачів з чинним законодавством, що регулює здійснення обліку злочинів правоохоронних органів .

Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: для підготовки і проведення лекції використовувати бібліотечний фонд, навчально-методичні матеріали кафедри.

Наочні засоби: навчально-методичні посібники, підручники, комп’ютер, дидактичні матеріали.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: кримінологія, соціологія, кримінально-виконавче, кримінальне право, адміністративна діяльність, кримінальний, цивільний процес, інформатика.

План лекції навчальні питання:

1. Поняття статистичного спостереження і його завдання.
2. Об’єкти спостереження та одиниці сукупності, спостереження і виміру в правовій статистиці.
3. Основні форми, види та способи статистичного спостереження.
4. Програма статистичного спостереження.
5. Облік злочинів в правоохоронних органах.

Література:

1. Закон України “Про інформацію”, ВВР – 1992, №48, ст.. 650.
2. Інструкція зі складання звіту «Про роботу органів досудового розслідування та ведення первинного обліку роботи слідчого» затверджено Наказом Генеральної Прокуратури Міністерства Внутрішніх Справ України Державної Голови Державної податкової служби України від 12.11.2012 №110/1013/1037/514
3. Козлов В.И., Прохорова М.И. Вопросы информационно-аналитического обеспечения оперативно-розыскных мер по противодействию криминальным угрозам // Российский следователь.-2012.-№7.-С.25.
4. Наказ Генеральної Прокуратури України «Про Єдиний реєстр досудових розслідувань» від 17 серпня 2012 року N 69.
5. Наказ Генеральної Прокуратури України « Про організацію роботи з питань статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та нагляду за обліком кримінальних правопорушень» від 25 вересня 2012 року N 15гн.
6. Наказ Генеральної Прокуратури України Державної Судової Адміністрації України «Про затвердження Порядку надсилання інформації про осіб у кримінальних провадженнях та електронних копій судових рішень щодо осіб, які вчинили кримінальні правопорушення» від 27 вересня 2012 року N 91/114.
7. Наказ Генеральної Прокуратури Міністерства Внутрішніх Справ України «Про затвердження Порядку взаємодії Генеральної прокуратури України та Міністерства внутрішніх справ України щодо обміну інформацією з Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційних систем органів внутрішніх справ від 17 листопада 2012 року N 115/1046».
8. Наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події та положень про комісії» від 19.11.2012 року № 1050.
9. Наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції з обліку адміністративних правопорушень» від 07.11.2012 № 1017.
10. Положення «Про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань» затверджено Наказ Генеральної Прокуратури України від 17 серпня 2012 року N 69.
11. Мірошниченко М. Методологічна основа системно-інформаційного підходу // Право України. – 2007. - №3. – С.24.
12. Правова статистика: [навчальний посібник] / [М.П. Пихтін, Г.С. Поліщук, М.І. Шерман та ін.]; за заг ред. М.П. Пихтіна.- К.: ФОП О.С. Ліпкана, 2011.-272 с.
13. Правова статистика: Підручник / Моісеєв Є.М., Джужа О.М., Василевич В.В. та інш.; За загальною редакцією професора О.М.Джужі. –К.:Атіка, 2008. -326с
14. Указ Президента України «Про Положення про Державну службу статистики України» від 06.04.2011 р., № 396/2011.
15. Ядов В.А. Социологическое исследование: методология, программа, методы. Самара, 1995. С. 122.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

1. Поняття статистичного спостереження і його завдання.

Спостереження є одним із самих поширених методів отримання інформації. Видатний російський соціолог В.А.Ядов виділив наступні відмінності наукового спостереження:

а) підпорядкованість чітко визначеним меті та завданням;

б) спостереження планується у відповідності до заздалегідь обміркованою процедурою;

в) отримані данні, фіксуються у протоколах та щоденниках згідно певної системи;

г) інформація, отримана шляхом спостереження, повинна перевірятися на предмет достовірності та точності.

Початковою стадією статистичного дослідження є збір статистичної інформації про соціальні процеси в суспільстві. Отже, враховуючи, вище вказане, ми можемо дати визначення статистичного спостереження, адже вивчення кількісної сторони масових суспільних явищ та процесів в безпосередньому зв’язку з їх якісною сутністю неможливо без глибокого статистичного дослідження.

Зважаючи на це, формування інформаційної бази даних статистичного дослідження – це складний багатоступеневий процес. Даний процес передбачає наступні обов’язкові етапи (за своєю сутністю методи) дослідження:

1) статистичне спостереження (метод масового статистичного спостереження);

2) зведення і групування даних спостереження за кількісно та якісно визначеними ознаками (метод статистичного зведення і метод групування);

3) статистична обробка (узагальнення) і аналіз зведених статистичних даних (метод статистичної обробки зведених і розгрупованих показників і метод всебічного якісного аналізу статистичних матеріалів).

Зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою і проводяться згідно розробленого плану системного статистичного дослідження.

Часто статистичні методи називають етапами (стадіями) дослідження (див. А.К.Савюк). Є також інші підходи при розмежуванні етапів і методів статистики (див. В.В.Лунеєв та ін.).

Для успішного проведення статистичного дослідження необхідно, насамперед, зібрати необхідні відомості про явища і процеси – статистичні данні.

Статистичні дані - це складова частина глобальної інформаційної системи, що формується відповідно до Концепції інформатизації органів державної статистики України. Державна політика в сфері формування інформаційних ресурсів і інформатизації спрямована на створення умов ефективного та якісного інформаційного забезпечення рішення стратегічних і оперативних завдань соціального й економічного розвитку держави.

Забезпечення відповідності системи обліку та методів статистичного спостереження міжнародним стандартам дасть можливість здійснювати міждержавний обмін інформацією на основі впровадження системи взаємоузгодженнях класифікаторів, удосконалення всіх етапів статистичного спостереження – починаючи з системи показників, методів збирання інформації і закінчуючи її опрацюванням, аналізом і розповсюдженням.

Закон України “Про інформацію” визначає інформацію як “документально або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі”.

Сама система взаємопов’язаних організаційних, правових, політичних, соціально – економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб, реалізації прав громадян і суспільства на основі створення, розвитку, використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, побудованих на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки являє за собою інформатизацію.

Статистичне, як і будь-яке інше дослідження, повинно починатися з отримання вихідної інформації, тобто із збору та обліку первинного матеріалу. Збір та облік первинного матеріалу у всіх випадках спостереження має бути організований таким чином, щоб у майбутньому шляхом відповідної обробки можна було дійти вірних узагальнюючих висновків. Тому такі процеси мають бути ретельно продумані й науково організовані, оскільки статистичне спостереження є завжди масовим, тобто таким, яке має справу зі значною кількістю різноманітних фактів.

Завданням статистичного спостереження є реєстрація достовірних окремих фактів, які об’єктивно висвітлюють реальне становище речей (наприклад, правопорушень, злочинів, осіб, що їх вчинили). При цьому також повинна бути забезпечена повнота інформації та можливість її отримання в установлений термін.

Первинний матеріал – це фундамент статистичного дослідження, а відтак, неякісний матеріал, приведе все дослідження до невдачі, тому що дефекти первинного матеріалу не можуть бути усунені при подальшій його обробці.

Таким чином, фіксація конкретних проявів соціальних явищ і ознак, що їх характеризують, за єдиною програмою становить завдання статистичного спостереження.

Значимість цього етапу дослідження визначається тим, що використання тільки об’єктивної і достатньо повної інформації, отриманої в результаті статистичного спостереження, на його наступних етапах у змозі забезпечити науково обґрунтовані висновки про характер і закономірності розвитку досліджуваного явища.

Усяке статистичне спостереження включає наступні робочі етапи: підготовчий, безпосередній збір масових статистичних даних, контроль за їх якістю, підготовка зібраних даних до автоматизованої обробки.

Етап підготовки статистичного спостереження включає розробку плану його проведення, який має містити порядок вирішення програмно-методологічних і організаційних питань.

Програмно-методологічні питання включають: визначення мети, завдань та об’єкту спостереження, одиниць спостереження, сукупності та виміру; перелік складу ознак, що підлягають реєстрації; розробку програми спостереження та документів первинного обліку даних про факти, що реєструються, а також вибір місця і часу спостереження.

Організаційні питання передбачають вибір форми і виду спостереження, визначення організацій та осіб, відповідальних за проведення спостереження, підбір, навчання та інструктаж кадрів, розмноження і розсилання документів первинного обліку, форм статистичної звітності та термінів їх надання, а також інші практичні питання, що виникають при організації статистичного спостереження.

Безпосередній збір масових статистичних даних – це заповнення статистичних формулярів – документів первинного обліку (статистичних карток, анкет, бланків і т.п.), а також форм статистичних звітів. Починається він з їх розсилання суб’єктами спостереження, і закінчується направленням в органи, які організовують проведення статистичного спостереження, після заповнення.

Підготовка отриманих даних до автоматизованої обробки проводяться шляхом їх перевірки на достовірність арифметичним та логічним контролем.

Найважливішою умовою проведення статистичного перевірки їх якості.

Статистичне спостереження — це планомірний, науково організований процес збирання даних щодо масових явищ і процесів, які відбуваються в різних сферах життя суспільства, шляхом їх реєстрації за спеціальною програмою, розробленою на основі статистичної методології.

Від інших методів збирання даних статистичне спостереження відрізняється характером і масовістю даних та способами їх отримання. Крім безпосередньої реєстрації (вимірювання, підрахунок, оцінка) широко застосовується вивчення суспільної думки на підставі опитування.

Відповідно до Закону України “Про державну статистику” (стаття 9) статистичні спостереження в нашій країні проводяться органами державної статистики через збирання статистичної звітності, здійснення одноразових обліків, переписів (опитувань), вибіркових та інших обстежень.

Спостереження є фундаментом статистичного дослідження. В процесі спостереження формуються дані, які на наступних етапах підлягають обробці і аналізу. Якщо статистичне спостереження проведено недбало, з порушенням вимог статистичної методології, а одержані відомості недостовірні, то, як би добре вони не були опрацьовані, результати статистичного дослідження будуть низької якості, і не відображатимуть дійсного стану явищ і процесів, оскільки недоліки первинних матеріалів не можуть бути усунуті навіть найбільш досконалою їх обробкою.

Зважаючи на те, що завданням статистичного спостереження є реєстрація достовірних окремих фактів, які об’єктивно висвітлюють реальне становище речей (наприклад, злочинності). Повинна бути забезпечена також повнота інформації та отримання її як можливо в найкоротший термін. Первинний матеріал — це фундамент статистичного дослідження. Якщо внаслідок погано проведеного статистичного спостереження буде отриманий неякісний матеріал, то все дослідження приречено на невдачу, бо дефекти первинного матеріалу не можуть бути усунені при подальшій його обробці.

Саме статистичне спостереження здійснюється в три етапи:

1) Підготовка спостереження — найвідповідальніший етап, оскільки тут постають і вирішуються основні методологічні і а організаційні питання: хто, де, коли проводить спостереження і що для цього необхідно. Тобто на першому етапі складається докладний план статистичного спостереження.

2) Реєстрація статистичних даних. На цьому етапі здійснюється безпосередній процес збирання даних, який потребує чіткої взаємодії, координованості всіх виконавчих служб. Від якості збирання залежать точність, повнота, вірогідність та своєчасність статистичної інформації.

3) Контроль за правильністю збору і реєстрації. Цей етап передбачає контроль та накопичення даних спостереження, а також їх збереження. На цьому етапі відпрацьовується система оперативного доступу та пошуку необхідних даних.

Будь-яке статистичне дослідження повинне починатися з отримання вихідної інформації, тобто з обліку фактів та збору первинного матеріалу. Але як би не проводили облік фактів та збір первинного матеріалу, у всіх випадках спостереження має бути організоване таким чином, щоб спираючись на первинний матеріал, у майбутньому шляхом відповідної обробки можна було зробити вірні узагальнюючі висновки. А для цього облік фактів та збір первинного матеріалу мають бути ретельно продумані й науково організовані. Це пояснюється тим, що статистичне спостереження є завжди масовим, таким, яке має справу з безліччю різноманітних фактів.

Підготовча частина статистичного спостереження потребує розробки плану статистичного спостереження, що містить програмно-методологічні та організаційні питання. План статистичного спостереження включає широке коло питань методики та організації збору статистичної інформації, контролю її якості і вірогідності.

2. Об’єкти спостереження та одиниці сукупності, спостереження і виміру в правовій статистиці.

Мета спостереження це в першу чергу, отримання статистичних даних, які є підставою для узагальнення характеристики стану та розвитку явища або процесу з визначенням відповідної закономірності. Вона формулюється ясно, чітко, конкретно з урахуванням завдань статистичного спостереження.

Відповідно до мети визначають об‘єкт і одиниці спостереження.

Об’єкт спостереження — це сукупність явищ, що вивчаються в процесі спостереження. Чітке визначення суті та меж об’єкта дозволяє запобігти різному тлумаченню результатів спостереження.

Для цього застосовуються цензи. Ценз — це набір певних кількісних обмежувальних ознак, за допомогою яких ті чи інші об’єкти відносять до досліджуваної сукупності. Так, наприклад, за допомогою статевого цензу злочинців, ми поділяємо злочинність на жіночу та чоловічу.

Як вже зазначалось, під об’єктом спостереження у статистиці розуміють сукупність одиниць суспільного явища, що вивчається, і про які необхідно зібрати статистичні відомості.

Об’єкт кримінально правової статистики обмежується сукупністю злочинів та показниками боротьби з ними.

Основне завдання кримінально-правової статистики - дати вичерпну характеристику кількісної сторони злочинності, охарактеризувати відповідними показниками, результати боротьби з нею.

Науковці виділяють, три одиниці об’єкту реєстрації кримінально-правової статистики:

1) кримінальне правопорушення (злочин), тобто сам факт кримінального суспільно небезпечного діяння;

2) злочинець –особа, яка винно вчинила таке діяння;

3) покарання – заходи державного примусу, що призначаються судом особі за вчинений злочин.

Зазначені одиниці утворюють сукупності, які і складають об’єкти статистичного спостереження злочинності.

Процесуальні стадії кримінально-правової статистики:

• статистика досудового розслідування враховує виявлені кримінальні правопорушення (злочини) та наслідки їх розслідування, осіб, які вчинили злочини і притягуються до кримінальної відповідальності та яким пред’явлено, результати розслідування кримінальних проваджень, направлення їх до суду, а також показники відшкодування матеріальних збитків від злочинів, вилучення предметів злочинної діяльності та інші показники розслідування;
• статистика кримінального судочинства враховує кримінальні провадження, що надійшли до суду, віддання до суду осіб по прийнятих кримінальних провадженнях, судовий розгляд та осудження підсудних з прийняттям судового рішення (покарання, виправдання), в ому числі відносно позовів з кримінальних проваджень тощо;
• статистика виконання покарань враховує надходження судових вироків в органи виконання покарань, кількість та категорії засуджених за видами покарань, виконані покарання та їх зміни в процесі виконання, кількість осіб, взятих під адміністративний нагляд та відшкодування за виконавчими листами тощо;
• статистика прокурорського нагляду має місце на всіх стадіях кримінального процесу, крім зазначених показників вона враховує кримінальні справи, що порушені незаконно, процесуальні порушення при досудовому розслідуванні кримінальних справ та їх розгляду в суді, кількість осіб виправданих судом або вина яких недоказана, та інші показники порушення законності.

Об’єкт адміністративно-правової статистики також має територіальне і часове обмеження сукупності адміністративних правопорушень та результатів боротьби з ними.

Об’єкт цивільно-правової статистики є цивільно-правові відносини, які стали предметом розгляду в місцевому суді, господарському суді та нотаріаті.

Об’єкти правової статистики також диференціюються залежно від галузей правової статистики:

об’єкти кримінально-правової статистики:

1. кримінальне правопорушення (злочин);
2. особа, яка вчинила злочин;
3. покарання;
4. наслідки злочину (заподіяна шкода).

об’єкти цивільно-правової статистики: цивільні правовідносини, які засвідчуються в адміністративному, нотаріальному або безспірному судовому провадженні, або цивільна справа;

1. сторони цивільного процесу, тобто позивач і відповідач;
2. судове рішення;

об’єкти адміністративно-правової статистики:

1. адміністративні правопорушення;
2. особа, яка вчинила адміністративне правопорушення;
3. адміністративне стягнення.

Об’єкт спостереження як сукупність складається з окремих одиниць, тобто первинних елементів цієї сукупності.

Зауважимо, що одиниця сукупності — це первинний елемент об’єкта спостереження, який існує і ознаки якого реєструються, В кримінально-правовій статистиці одиницею сукупності буде кожний окремий злочин, кожна окрема особа, яка вчинила злочин; в цивільно-правовій статистиці — кожна окрема цивільна справа, кожний окремий відповідач і позивач; в адміністративно-правовій статистиці — кожне окреме адміністративне правопорушення, кожна особа, яка вчинила адміністративне правопорушення. Інакше кажучи, одиниця сукупності завжди є носієм ознаки, яка підлягає реєстрації. Саме одиниці сукупності становлять основу обліку і підлягають безпосередньому обстеженню, тому що сума таких одиниць сукупності обов’язково дає статистичну сукупність явищ.

Для кожного статистичного спостереження його одиниці сукупності повинні бути чітко відокремлені від суміжних понять, сформульовані відокремлюючи ознаки, тому що тільки в ньому разі ми матимемо змогу вивчити той об’єкт спостереження, який нас зацікавить.

Одиниця спостереження — це джерело інформації, тобто первинний заклад або установа, від якої одержують необхідні статистичні дані. В правовій статистиці одиницею спостереження є районний суд, відділ внутрішніх справ, прокуратура, виправно-трудова установа, органи РАЦС, нотаріату тощо.

Одиниця виміру характеризує, в яких одиницях обчислюється досліджувана сукупність. Наприклад, в кримінально-правовій статистиці злочинність вимірюється в зареєстрованих злочинів, особах, які їх вчинили, в розкритих і нерозкритих злочинах, в кримінальних справах і т.п. В правовій статистиці використовуються натуральні одиниці виміру, які відображають притаманні правовим явищам фізичні властивості, і грошові, які дають змогу узагальнити і зіставити різноманітні явища.

3. Основні форми, види та способи статистичного спостереження.

З точки зору організації статистичного спостереження розрізняють такі основні організаційні форми спостереження:

1. звітність
2. спеціально організоване статистичне спостереження
3. реєстри

Звітність — це форма спостереження, згідно з якою кожний суб’єкт діяльності регулярно подає відповідну документально оформлену інформацію про свою діяльність до державних органів статистики (наприклад, звіт про результати розгляду заяв і повідомлень про злочини, звіт про роботу органів досудового слідства).

Звітність поділяється на загальнодержавну та відомчу. Загальнодержавною є така, що надається до органу державної статистики, а потім – у загальному вигляді – уряду. Відомчою є звітність, яку отримують міністерства й відомства для своїх оперативних потреб. Усі форми звітності затверджуються органами державної статистики. Надання звітності за незатвердженими формами вважається порушенням звітної дисципліни, за що винні особи притягуються до встановленої законом відповідальності.

У кожній формі звітності мають бути такі реквізити: найменування форми, яка визначає її зміст; номер та дата затвердження форми звітності; період, за який надаються відомості, або дата, до якої вона надається; номер чи літера, що присвоєні даній формі; строки надання (висилки) звітності; адреси, куди повинна надаватись звітність; назва установи, яка подає звіт, та її адреса; назва міністерства (відомства), головного управління, яким підлегла організація; посада осіб, зобов’язаних підписати звіт та відповідальних за його складання.

Звітність характеризується такими властивостями, як:

• Обов’язковість – подання звітів обов’язкове для всіх зареєстрованих суб’єктів діяльності з додержанням уніфікованої форми, затвердженого переліку показників, із зазначенням реквізитів підзвітного об’єкта (назви, адреси, прізвища та підпису відповідальної особи, дати складання звіту).
• Систематичність передбачає регулярне, своєчасне складання та подання звітності у затверджені терміни.
• Вірогідність – дані, наведені у звітності, мають відповідати дійсності й виключати будь-які викривлення (приховування та приписки). За вірогідність поданих даних суб’єкти діяльності несуть юридичну відповідальність.
• Формалізованість – дані, що подаються повинні мати єдину стандартизовану систему для всіх суб’єктів звітності.

Звітність як форма спостереження має свої переваги. Її складають на основі даних первинного обліку, що забезпечує можливість зіставлення і контролю даних. Достовірність звітності гарантується також юридичною відповідальністю керівників підзвітних установ.

За періодичністю подання звітність буває:

• поточна (щоденна, декадна, місячна, квартальна), яка охоплює показники поточної діяльності суб’єктів;
• річна, що підбиває головні підсумки діяльності правоохоронних органів за рік.

Залежно від терміновості звіти можуть подаватись такими способами: поштою, телетайпом, електронною поштою.

За порядком проходження звітність поділяють на:

• централізовану;
• децентралізовану.

Централізована звітність проходить крізь систему державної статистики, де обробляється і передається відповідним органам управління. Тобто міністерства і відомства цю звітність підвідомчих установ не розробляють, а одержують у готовому вигляді від органів державної статистики.

Децентралізована звітність опрацьовується у відповідних міністерствах чи відомствах, а зведену інформацію подають статистичним органам.

Спеціально організовані спостереження охоплюють ті суспільно-правові явища та процеси, які не відобразилися у звітності (обліки, переписи, опитування, спеціальні обстеження). Прикладом є переписи населення, вивчення злочинності та її причин в окремому регіоні чи місті тощо. Крім того, враховуючи, що облік злочинності в Україні здійснюється на рівні офіційної державної статистики, слід мати на увазі, що зареєстрована злочинність за різними оцінками в 2 – 4 рази менша від фактичної. Для обліку латентної (прихованої) злочинності існує багато способів, які можуть бути реалізовані лише на рівні спеціально організованого статистичного спостереження.

Отже до спеціально організованих статистичних спостережень відносять:

• переписи;
• опитування;
• спеціальні обстеження.

Переписи проводяться періодично або одноразово і дають повну характеристику масового явища станом на якусь дату або певний момент часу. Класичним прикладом є перепис населення, який в більшості країн світу проводиться з інтервалом в 10 років і дає інформацію про віковий і національний склад населення, сімейний стан, джерела засобів існування, житлові умови тощо.

Спеціальні обстеження — переважно несуцільне обстеження масових явищ згідно з повною тематикою, що виходить за межі звітності. Вони можуть бути періодичними або одноразовими.

Опитування — це, як правило, несуцільне спостереження з мстою вивчення думок, мотивів, оцінок, що реєструються зі слів респондентів. Винятком є суцільне опитування всього населення — референдум — масове волевиявлення щодо принципових соціально-економічних та політичних питань. Опитування можуть здійснюватись у різних формах: усній (інтерв’ю), письмовій (анкетування), заочній (поштові, телефонні).

Так, в сучасних умовах широке розповсюдження отримало спеціально організоване систематичне спостереження за станом важливих для держави об’єктів, явищ і процесів – моніторинг.

Моніторинг належить як до наукової, так і до практичної сфери діяльності. Він може розглядатися і як засіб дослідження реальності, і як засіб, який забезпечує управління своєчасною та якісною інформацією. Найбільш поширене визначення цього поняття це "постійне спостереження за будь-яким процесом з метою виявлення його відповідності бажаному результату або первісним припущенням – спостереження, оцінювання й прогнозування стану довкілля у зв'язку з діяльністю людини" (словник іншомовних слів Л. Крисіна).

Тлумачення цього поняття можна об’єднати в три блоки.

Моніторинг це:

– інформаційна система, яка постійно поповнюється завдяки циклічності (безперервності) відстеження. Це збір та розповсюдження інформації про стан освітньої системи;

– зворотній зв’язок, перевірка та оцінювання стану об'єкта й прийняття оперативного управлінського рішення;

– відстеження певного об'єкта управління за колегіально створеним еталоном об'єкта, що відстежується. Таким чином забезпечується реалізація, перевірка та перегляд цілей управління.

Отже, моніторинг:

• за сутністю – це інформаційна система, за процесом створення умов для прийняття управлінського рішення;
• за результативністю – технологія оцінювання поточного стану об'єкта управління, його регулювання та прогнозування подальшого розвитку.

Під моніторингом ми розуміємо інформаційну систему, яка постійно змінюється завдяки неперервності відстеження певного об’єкта управління за визначеними параметрами, факторами та критеріями, з метою прийняття оперативного управлінського рішення щодо прогнозування подальшого його розвитку.

Наприклад, відповідно до Наказу МВС України від 18.01.2008 р. №15 створено Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності ОВС. Управління є структурним підрозділом Апарату Міністра МВС України. Одним із основних напрямків діяльності Управління є моніторинг забезпечення та дотримання прав людини працівниками ОВС України при проведенні заходів з охорони громадського порядку, виявлення та розкриття злочинів, запобігання правопорушенням та протидії злочинності, інших заходів, що входять до основних завдань органів внутрішніх справ. Пріоритетними напрямками такого моніторингу є: дотримання прав людини при проведенні затримання, арешту, в ході проведення дізнання та досудового слідства; робота із попередження домашнього насильства, жорстокого поводження з дітьми, торгівлі людьми, забезпечення прав неповнолітніх; діяльність із протидії нелегальній міграції та забезпечення прав біженців та шукачів притулку; заходи протидії расизму та ксенофобії в українському суспільстві; забезпечення громадського порядку під час масових заходів, акцій та демонстрацій, виборчих кампаній; реалізація державної гендерної політики та вдосконалення кадрового менеджменту з персоналом ОВС.

Крім того, почала відроджуватися така форма спостереження, як статистичний реєстр – список або перелік одиниць певного об’єкта із pазначенням необхідних ознак, який складається та оновлюється під час постійного відстеження. У сучасних планах Держстату є складання державних реєстрів суб’єктів господарювання, земельного фонду, реєстру про передачу злочинів, кримінальних справ і осіб, які їх вчинили, для обліку до обліково-реєстраційних підрозділів тощо.

Види статистичного спостереження можна розділити за часом проведення реєстрації та за охопленням одиниць сукупності.

За часом реєстрації даних статистичне спостереження поділяють на

1. поточне;
2. періодичне;
3. одноразове.

Поточне спостереження полягає в безперервній реєстрації подій у міру їх виникнення (наприклад, реєстрація в журналі ЄО кожного вчиненого злочину, реєстрація народжень і смертей, шлюбів і розлучень тощо).

Періодичне спостереження проводиться регулярно, здебільшого через рівні проміжки часу (наприклад, перепис населення проводиться один раз через 10 років) ;

Одноразове (епізодичне) проводиться в міру виникнення потеби в дослідженні явища чи процесу (наприклад, дослідження думки населення стосовно оцінки ними роботи правоохоронних органів).

За повнотою охоплення одиниць сукупності спостереження поділяють на: 1) суцільне; 2) несуцільне.

Суцільне спостереження — це таке, коли обстеженню й реєстрації підлягають усі без винятку одиниці сукупності (наприклад, для визначення загальної чисельності населення під час перепису збирають дані про кожну окрему людину, яка проживає в країні, так само здійснюється облік засуджених, кримінальних проваджень).

Облік усіх правових явищ має бути суцільним. Суцільне спостереження найбільш чітко характеризує стан злочинності.

Несуцільне спостереження — коли обстеженню й реєстрації підлягає лише деяка частина одиниць сукупності.

Даний вид застосовується з метою економії часу, зусиль і коштів, а також при умові неможливості проведення суцільного спостереження.

Несуцільні спостереження поділяють на такі види:

1. спостереження основного масиву;
2. монографічне;
3. вибіркове.

Обстеження основного масиву являє собою спостереження переважної частини одиниць досліджуваної сукупності, що відіграють визначальну роль у характеристиці об’єкта спостереження (наприклад, вивчення кримінологічної обстановки в якому-небудь регіоні. Для цього вибирають 2-3 райони (міста) цього регіону, які займають провідне місце за основними показниками (чисельністю населення, територією, кількістю зареєстрованих злочинів). Отримані результати щодо криміногенної обстановки в зазначених 2-3 районах (містах) можна з певною умовністю поширити на весь регіон).

Монографічне спостереження передбачає ретельний та всебічний опис окремих типових одиниць сукупності, які цікавлять дослідника, з метою їх досконалого вивчення (наприклад, цей вид спостереження широко застосовується для вивчення передового досвіду окремих підрозділів органів внутрішніх справ, прокуратури, виправно-трудових установ, розкриття злочинів тощо).

При вибірковому спостереженні обстежуються лише ті одиниці, які відібрані випадково з усієї сукупності (наприклад, вивчення середнього віку засуджених, середніх строків позбавлення волі, питомої ваги неповнолітніх серед усіх засуджених за певний вид злочину). При дотриманні правил наукової організації обстеження вибіркове спостереження дає досить точні результати, тому його часто застосовують для уточнення даних суцільного обліку. Так, при проведенні перепису населення організовують вибіркові контрольні обходи для перевірки правильності записів суцільного спостереження.

Під вибірковим спостереженням розуміється несуцільне спостереження, при якому статистичному обстеженню (спостереженню) піддаються не всі, а окремі одиниці, відібрані з дотриманням певних умов.

Вибіркове спостереження є найбільш поширеним видом несуцільного спостереження, який застосовують при вивченні різноманітних закономірностей суспільного життя. Це дає змогу наприклад, вивчити громадську думку.

Сутність вибіркового спостереження полягає в тому, що з усієї сукупності за певними правилами відбирається заздалегідь обумовлена частина сукупності (кожна 10, 20 одиниця), яка ретельно вивчається. Результати цього часткового спостереження поширюються на усю сукупність.

При вибірковому спостереженні співвідносяться дві сукупності: генеральна і вибіркова.

Генеральна сукупність —це загальна сукупність одиниць, з якої відбираються одиниці для спостереження.

Вибірковою сукупністю називається відібрана певним способом частина генеральної сукупності, яка підлягає вибірковому спостереженню.

Вибіркова сукупність повинна повністю відтворювати склад генеральної сукупності. Принцип випадковості відбору забезпечує усім одиницям генеральної сукупності рівні можливості потрапити у вибіркову сукупність.

Генеральна сукупність (а слідом за нею і вибіркова сукупність) може бути кількісною або якісною, що залежить від того, чи є ознаки, властивості одиниць спостереження кількісними (вік) або якісними (стать). Ця відмінність припускає, що статистичний опис сукупності приймає або форму середніх арифметичних, або форму питомої ваги (частки). Тим самим, абсолютно природно, що між цими показниками генеральної і вибіркової сукупностей є якась відмінність, інакше кажучи, існує помилка у визначенні показників вибіркової сукупності саме тому, що остання є частиною генеральної сукупності. Отже, ці так звані похибки репрезентативності є розбіжністю між показниками вибіркової і генеральної сукупності.

Сутність вибіркового спостереження полягає в тому, що з усієї сукупності за певними правилами відбирається заздалегідь обумовлена частина сукупності (кожна четверта, або п'ята, або десята одиниця), яка ретельно вивчається. Результати цього часткового спостереження поширюються на всю генеральну сукупність з урахуванням похибки репрезентативності.

Репрезентативність це властивість вибіркового масиву відтворювати характеристики всієї сукупності. Таким чином, при відборі одиниць у вибіркову сукупність завжди повинна бути забезпечена рівна можливість потрапити у вибірку кожної з одиниць сукупності. Водночас, при проведенні вибіркового спостереження завжди присутня похибка репрезентативності, в першу чергу тому, що частина завжди відрізняється від цілого.

Відбір репрезентативної вибірки здійснюється за допомогою або імовірних методів, або методів так званих квот. Відомо, що чим більша вибірка (частина тієї, що піддається вивченню сукупності), тим точніше результати.

При проведенні вибіркового спостереження слід спиратися на знання закону великих чисел і теорії ймовірностей, якби ні проводився відбір одиниць сукупності, ми обов’язково одержимо розбіжності між характеристиками генеральної і вибіркової сукупностей, тому що частина завжди відрізняється від цілого.

Враховуючи зазначене, підкреслимо, що похибка репрезентативності залежить від багатьох чинників: по-перше, імовірності, з якою ми бажаємо отримати результат; по-друге, кількості одиниць вибіркової сукупності; по-третє, однорідності досліджуваної сукупності, і по-четверте, від способу відбору одиниць у вибіркову сукупність.

Формування вибіркової сукупності завжди здійснюється за певними правилами. Найчастіше використовують такі способи відбору одиниць у вибіркову сукупність: 1) випадковий; 2) типовий; 3) серійний (гніздовий).

Випадковий відбір — це вибірка, при якій генеральна сукупність заздалегідь поділяється на певне число рівних за кількістю одиниць груп, після чого із кожної групи для вибіркової сукупності відбирається тільки одна одиниця. Вибір одиниць у вибіркову сукупність здійснюється через рівні інтервали (кожна десята, двадцята).

Типовий відбір —це спосіб формування вибіркової сукупності залежно від складу генеральної сукупності. Типовою називається така вибірка, при якій генеральна сукупність заздалегідь поділяється на типові групи, після чого із кожної групи відбирається певна кількість одиниць у порядку механічного або простого випадкового відбору з метою формування вибіркової сукупності з урахуванням кількості одиниць, які потрапили в кожну окрему групу. Він найчастіше застосовується при вивченні громадської думки. Спочатку вивчається реальний склад населення за істотними ознаками (наприклад, стать, вік, рівень освіти, родинний стан, рівень доходів тощо). Вибіркова сукупність за цими ознаками повністю відповідатиме генеральній сукупності.

Серійний (гніздовий) відбір - це випадковий відбір при якому основою вибірки стає серія одиниць, яка розглядається і вивчається як одне ціле.

Серійний відбір дає значно більшу похибку репрезентативності. Цей вид можна застосовувати наприклад, якщо необхідно детально вивчити осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, можна застосувати серійний відбір. Спочатку відбирається достатня кількість кримінально-виконавчих установ і в кожній з них вивчаються усі особи, які відбувають покарання.

За способом одержання статистичних даних спостереження поділяють на:

1. безпосереднє;
2. документальне;
3. опитування.

Безпосередній спосіб полягає в реєстрації обліковцем особисто ознак відповідних одиниць сукупності шляхом безпосереднього обстеження — огляду, зважування, вимірювання тощо (наприклад, реєстрація температури повітря, облік одержаної продукції, визначення дослідником матеріальних збитків від злочинів).

Цей спосіб у правовій статистиці застосовується рідко. Тому інколи для заповнення статистичних формулярів доводиться звертатися до опитування людей. В свою чергу, опитування може бути організовано по-різному. Практика знає два способи опитування: усне і письмове.

Опитування респондентів — це таке спостереження, при якому відповіді на поставленні питання записують зі слів респондента.

Опитування буває:

експедиційне (усне) - при якому, спеціально підготовлені реєстратори заповнюють формуляри спостереження і одночасно перевіряють правдивість відповідей на питання.

анкетне (письмове) - при якому опитувальні анкети респондентам вручають особисто або висилають поштою. Анкетне опитування в свою чергу поділяється на два види:

самореєстрація — це опитування, при якому респонденти самі заповнюють статистичні формуляри. Працівники статистичних органів лише інструктують їх і перевіряють повноту і правильність одержаних відповідей.

кореспондентське опитування здійснюють спеціальні дописувачі, які заповнюють формуляри згідно з інструкцією і передають відомості статистичним органам.

Документальний облік ґрунтується на даних різноманітних документів первинного обліку. Найбільш широкого вжитку він набув при складанні статистичної звітності. У такий спосіб визначаються всі показники злочинності.

Документальний спосіб полягає в тому, що записи статистичних матеріалів роблять на основі журналів, карток, формулярів та інших документів (наприклад, картка на кримінальне провадження, особу, яка вчинила злочин). Цей спосіб використовується при складанні звітності і гарантує зазвичай найбільш точні результати. При спеціальних дослідженнях використовується такий документальний спосіб, як вивчення кримінальних, адміністративних та цивільних справ.

Отже, основними формами статистичного спостереження є:

1) Офіційна статистична звітність;

2) Спеціально організоване статистичне дослідження;

3) Реєстри.

Видами статистичного спостереження є:

1) Безперервне (поточне);

2) Перервне (тимчасове);

3) Суцільне;

4) Не суцільне;

5) Вибіркове.

Основні способи отримання статистичних матеріалів:

1) Безпосереднє спостереження;

2) Опитування;

3) Документальний спосіб.

4. Програма статистичного спостереження.

Статистичне дослідження неможливо без розробки плану статистичного спостереження, який включає в себе:

1. програмно-методологічні;
2. організаційні питання.

Програмно-методологічна частина плану — включає в себе формулювання гіпотези, розробку понятійного апарату дослідження, визначення мети, встановлення об’єкту та одиниць спостереження, складання програми спостереження.

Гіпотеза - науково обґрунтоване припущення, яке висуває дослідник щодо генезису явищ, яке в процесі дослідження повинне бути підтверджене або спростоване.

Яке вище зазначалось, будь-яке статистичне спостереження потрібно проводити за планом:

1) спочатку потрібно сформулювати мету та завдання всієї роботи;

2) скласти програму спостереження, тобто встановити його об’єкт, одиниці сукупності та спостереження;

3) сформулювати питання програми статистичного спостереження.

Інакше кажучи, програма статистичного спостереження, мусить забезпечити по можливості повну та всебічну характеристику явища, що вивчається.

Організаційна частина плану статистичного спостереження уявляє собою перелік заходів, які забезпечують успішне виконання роботи із збирання і обробки матеріалів. Організаційний план статистичного спостереження визначає місце, час і органи спостереження, календар спостереження, графік підготовки та інструктажу кадрів, джерела і способи одержання даних, матеріально-технічну базу спостереження, систему контролю результатів спостереження.

Організаційні питання тісно пов’язані з програмно-методологічними і залежать від мети та умов обстеження.

Перед статистичним спостереженням здійснюється ряд підготовчих заходів. Насамперед проводять розрахунок потреби в кадрах, їх підбір і підготовку. Кожний орган спостереження визначає кадровий склад, який забезпечує підготовку і проведення спостереження.

Наступним питанням є обґрунтування місця спостереження. Місцем спостереження вважають пункт, де безпосередньо реєструються ознаки окремих одиниць сукупності. Здебільшого воно збігається з місцем знаходження одиниць спостереження. Наприклад, статистичну звітність підприємств, організацій та установ складають за місцем їх знаходження. Проте місце спеціально організованого спостереження треба визначати точно, тому що можуть бути різні тлумачення місця його проведення. Так, наприклад, перепис населення здійснюють за місцем проживання, а не за місцем роботи.

Місцем проведення спостереження є пункт, де безпосередньо реєструються ознаки окремих одиниць сукупності. Це може бути місце роботи або місце проживання (наприклад, при перепису населення).

Важливе значення має й визначення часу спостереження — періоду, протягом якого збираються дані.

Час спостереження (об’єктивний час) — це час, до якого належать дані спостереження. Статистичні дані характеризують досліджуване явище або за певний період часу, або на певний момент часу. Якщо об’єктом спостереження є процес, то обирається інтервал часу, за який нагромаджуються дані. Якщо об’єктом спостереження є певний стан, то обирається момент часу, станом на який здійснюється реєстрація даних.

Іноді час поділяють на об’єктивний і суб’єктивний. Об’єктивний — це той час (момент або період), до якого відносяться статистичні дані, що реєструються. Наприклад, кількість зареєстрованих злочинів можна враховувати за певний період (добу, тиждень, декаду, місяць, рік), а кількість нерозглянутих справ — на певну дату.

В плані вказується термін проведення спостереження, тобто час початку і закінчення збирання даних. Період, протягом якого реєструються ознаки об’єкта спостереження, називають суб’єктивним часом. Якщо строк подання місячного звіту 5 лютого, то суб’єктивний час, тобто час складання звіту, буде з 1 по 5 лютого, а об’єктивний — один місяць (січень). Суб’єктивний час повинен бути по можливості коротшим і максимально наближеним критичного моменту.

З метою одержання достовірних даних в плані спостереження передбачаються заходи з перевірки повноти охоплення всіх одиниць спостереження, організації перевірки роботи осіб, які задіяні в проведенні спостереження та порядок прийому від них зібраних матеріалів.

Статистичне спостереження являє собою характеристику кожної одиниці сукупності заздалегідь встановленими показниками, взаємопов’язана сума яких і є програмою спостереження.

Формалізованим інструментарієм статистичного спостереження є – програма спостереження.

Програма спостереження — це науково обґрунтований перелік питань, на які повинні бути отримані відповіді від кожної одиниці сукупності при даному статистичному спостереженні. Тобто програма містить ознаки, які повинні реєструватися в процесі статистичного спостереження. Це система показників, яка всебічно характеризує об’єкт дослідження. Від того, наскільки якісно розроблена програма спостереження, залежать успіх проведення всього статистичного дослідження і об’єктивність одержаних даних. Виконання програми статистичного спостереження залежить й від того, що прийнято за одиницю сукупності, вона завжди підпорядковується меті та завданням дослідження.

Дуже важливо відібрати і сформулювати дійсно необхідні питання, щоб вони охоплювали коло даних, без яких не можна обійтися і відреагувати їх таким чином, щоб вони сприймалися всіма однаково. У той же час програма не повинна бути переобтяжена малозначними деталями, що ускладнює її виконання.

Правова статистика має широку програму спостереження, яка характеризує своїми взаємопов’язаними показниками всі стадії кримінального і цивільного процесів, а також стан злочинності і інших правопорушень в даний період часу.

При розробці системи показників (програми спостереження) спираються на діюче кримінальне, кримінально-процесуальне, виправно-трудове законодавство, а також інші нормативно-правові акти у галузі боротьби зі злочинністю, що розкривають якісні особливості злочинності, її причини і передбачені законом дії правоохоронних органів по боротьбі з нею.

Програма статистичного спостереження має відповідати таким вимогам:

1) вона повинна містити тільки необхідні та істотні запитання, тобто не слід включати до неї зайві запитання, які можуть ускладнити одержання і обробку даних;

2) запитання повинні бути конкретними, ясними і однозначними. Недоцільно вносити до програми іншомовні слова та вузькофахові терміни.

3) запитання програми слід записувати в логічній послідовності (спочатку — загальні запитання, а потім — більш конкретні), а також таким чином, щоб можна було відповідями на одні запитання контролювати відповіді на інші запитання, тобто програма має містити контрольні запитання;

4) програма по можливості повинна забезпечувати порівнюваність даних з попереднім дослідженням цього об’єкта.

Для реалізації програми статистичного спостереження розробляється статистичний інструментарій. Статистичний інструментарій — це набір статистичних формулярів, а також інструкцій і роз’яснень щодо проведення спостереження, реєстрації даних.

Статистичний формуляр — це обліковий документ, що містить адресну характеристику об’єкта спостереження та статистичні дані про нього. Статистичні формуляри можуть мати форму статистичного звіту, переписного або опитувального листа, анкети, картки або простого бланку.

Застосовуються два види формулярів: індивідуальний (картковий) та обліковий.

В індивідуальному формулярі реєструються відомості про одну одиницю сукупності (наприклад, форма № 1 —статистична картка на виявлене кримінальне правопорушення).

В обліковому формулярі реєструються відомості про декілька одиниць сукупності (бланки статистичної звітності).

Забезпечити правильні відповіді на поставлені в статистичному формулярі питання допомагає інструкція, тобто сукупність роз’яснень і вказівок щодо програми спостереження. Залежно від складності програми спостереження інструкція може бути окремим документом або написана на формулярі спостереження. Коротка і чітка інструкція забезпечує успішне проведення спостереження.

5. Облік злочинів в правоохоронних органах.

При єдиному обліку злочинів головною вимогою виступає єдність всіх показників, що характеризують зведення даних про кримінальні правопорушення (злочини) та осіб, які їх вчинили.

У зв’язку з прийняттям кримінально-процесуального кодексу нової редакції 19.03.2012, відбулося ряд змін, що стосуються обліку, реєстрації та звітності в правоохоронних органах, що відображені у наступних відомчих нормативних документах.

Так, Наказом Генеральної Прокуратури України від 17.08.2012 № 69 затверджено Положення «Про порядок введення єдиного реєстру досудових розслідувань», яке визначає, що реєстр утворено з метою забезпечення, єдиного обліку, оперативного контролю за додержанням законності під час проведення досудового розслідування та аналізу стану і структури кримінальних правопорушень вчинених у державі.

Наказом № 1050 від 19.11.2012 затверджено Інструкція «Про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події».

Прийнято спільний Наказ Генеральної прокуратури України Міністерства внутрішніх справ України Служби безпеки України державної податкової служби України «Про затвердження звітності за формами № 1-СЛ «Про роботу органів досудового розслідування», № 1-СЛМ «Основні показники роботи органів досудового розслідування» та Інструкції з їх складання» від 15 листопада 2012 року № 110/1031/1037/514.

Інструкція «Зі складання звіту про роботу органів досудового розслідування та ведення первинного обліку роботи слідчого» затверджена наказом Генерального прокурора України, Міністра внутрішніх справ України, Голови Служби безпеки України та Голови Державної податкової служби України від 15 листопада 2012 року № 110/1013/1037/514.

Реєстрація злочинів, осіб, які їх учинили, кримінальних справ здійснюється шляхом занесення працівником, на якого покладено обов’язки ведення обліково – статистичної роботи (прокурорами та слідчими прокуратури, ОВС, СБ, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.), відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Єдина система обліку злочинів, осіб, які їх учинили, кримінальних справ визначає такі форми облікових документів:

• статистична картка на виявлене кримінальне правопорушення форми 1;
• статистична картка про наслідки досудового розслідування кримінального правопорушення форми 1.1;
• статистична картка про заподіяні збитки, результати їх відшкодування та вилучення предметів злочинної діяльності форми 1.2;
• статистична картка на особу, яка вчинила кримінальні правопорушення та яка підозрюється в їх вчиненні форми 2;
• статистична картка про рух кримінального провадженя форми 3;
• талон-повідомлення про прийняття для розгляду кримінального провадження судом форми 5;
• довідка про наслідки розгляду кримінального провадження судом форми 6.

Інструкція «Про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події», затверджена наказом № 1050 від 19.11.2012 передбачає, що:

Джерелом інформації про вчинення кримінальних правопорушень та інших подій, що надходить до органу внутрішніх справ, уповноваженого розпочати досудове розслідування, є:

1. повідомлення фізичних або юридичних осіб та самостійно виявлені слідчим або іншою службовою особою органів внутрішніх справ з будь-якого джерела обставини кримінальних правопорушень;
2. повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення кримінального правопорушення;
3. повідомлення, про вчинення кримінального правопорушення, опубліковані в засобах масової інформації;
4. інформація, що надійшла засобами телефонного зв’язку, телеграфом або іншими засобами зв’язку про вчинення кримінального правопорушення;
5. повідомлення працівників медичних установ про звернення за медичною допомогою осіб з тілесними ушкодженнями, отриманими внаслідок учинення стосовно них кримінальних правопорушень.

Під термінами "єдиний облік", "прийняття", "реєстрація" заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, які застосовані в цій Інструкції, слід розуміти:

єдиний облік – це цілісна система реєстрації органами та підрозділами внутрішніх справ заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події;

прийняття - дії службових осіб органів внутрішніх справ при одержанні заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події;

реєстрація - присвоєння кожній отриманій заяві і повідомленню про вчинення кримінального правопорушення та іншої події порядкового номера і фіксація в передбачених Інструкцією про єдиний облік в облікових документах - електронних базах (єдиному обліку) стислих даних про заяви і повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події.

Інформацію, яка надійшла до чергової частини міськрайліноргану про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію на території обслуговування іншого органу внутрішніх справ, оперативний черговий реєструє до ЄО, уживає необхідних заходів щодо запобігання або припинення кримінального правопорушення, невідкладно інформує про скоєну подію той орган, на території оперативного обслуговування якого мала місце подія.

Реєстрація заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події

Заяви і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події реєструються цілодобово в чергових частинах органів внутрішніх справ оперативними черговими відразу після їх надходження та вносяться до ЄО, а також до інформаційної підсистеми "ФАКТ" інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ (ІП "ФАКТ" ІІПС ОВС).

Оперативний черговий МВС (ГУБОЗ) ГУМВС, УМВС, (територіальних підрозділів БОЗ) після реєстрації заяви чи повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення в ЄО, негайно передає їх під розпис працівнику підрозділу визначеного відповідальним за їх розгляд, для направлення до відповідного слідчого органу уповноваженого здійснювати досудове розслідування згідно зі статтею 216 КПК України або до територіального органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення для організації здійснення досудового розслідування у відповідності до пункту 1 статті 218 КПК України.

Слідчий, який отримав у черговій частині для розгляду заяву або повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, у журналі ЄО ставить відмітку про час та дату її отримання, посаду, прізвище та підпис, а також невідкладно письмово надає до чергової частини, а з 1 липня 2013 року вносить в електронному виді, відомості про реєстраційний номер ЄО, номер кримінального провадження, дату та годину перенесення заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Контроль за достовірністю внесених відомостей до ЄО забезпечує працівник підрозділу інформаційно-аналітичного забезпечення.

Приховуваними від ЄО вважаються заяви і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення, які були відомі працівнику органу внутрішніх справ, та відомості про них, які на час виявлення не внесені до ЄО, а самі заяви та повідомлення не отримали відповідного реєстраційного номера.

Отже, вважаються облікованими злочини, особи, які їх учинили, та кримінальні провадження, коли дані про них внесені до документів первинного обліку, зареєстровані в журналі єдиного обліку, внесені до Реєстру і включені до звітності про стан злочинності на території України.

При заповненні документів єдиного обліку, журналів, слід керуватися правилами реєстрації та обліку злочинів (кримінальних правопорушень), осіб, які їх учинили, викладеними у вищезазначених Інструкціях та Положеннях.

Документи єдиного обліку призначені для автоматизованого оброблення на ЕОМ. Заповнення документів первинного обліку здійснюється відповідно до вищезазначених вимог, використовуючи типове математичне забезпечення.