Навчальні матеріали

ТЕМА 8. АДВОКАТУРА УКРАЇНИ

  • Мультимедійна презентація
  • Тестовий контроль знань
  • Список джерел
    • ЛЕКЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ
  • 1. Поняття адвокатури України, правова основа діяльності. Принципи та засади здійснення
    адвокатської діяльності
  • 2. Набуття права на заняття адвокатською діяльністю. Організаційні форми адвокатської
    діяльності
  • 3. Види адвокатської діяльності. Права і обов’язки адвоката
  • 4. Договір про надання правової допомоги

    • 1. Поняття адвокатури України, правова основа діяльності. Принципи та засади
    здійснення адвокатської діяльності

    Конституція України (ст. 59) гарантує кожному право професійну правничу допомогу. У ч. 1 ст. 131-2 Конституції України також проголошено існування в Україні одного з найважливіших правових інститутів – адвокатури, основними завданнями якої є надання професійної правничої допомоги.

    Значною мірою за станом адвокатури та ставленням до неї держави судять про демократичність самої держави[1].

    Престиж адвоката та ефективність його діяльності перебувають у прямій залежності від становища людини в суспільстві і державі, від ставлення до фундаментальних принципів демократії і законності[2].

    У будь-якому правовому суспільстві адвокату належить особлива роль. Адвокат має діяти не тільки в інтересах клієнта, а й в інтересах права в цілому. Основні положення про роль адвокатів, прийняті на VIII Конгресі ООН по запобіганню злочинам, що відбувся у серпні 1990 року, вказують на особливість адвокатської діяльності в суспільстві, яка має поважатися і гарантуватися урядами при розробці національного законодавства та його застосуванні як адвокатами, так і суддями, прокурорами, членами законодавчої та виконавчої влади і суспільством у цілому[3].

    Після здобуття Україною незалежності в українському законодавстві зроблено перші кроки на шляху створення самостійної, незалежної адвокатури. 19 грудня 1992 року був прийнятий Закон України «Про адвокатуру»[4], за яким у статті 1 адвокатура в Україні визнавалась добровільним професійним громадським об’єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу. Але це був перший Закон України, який мав свої позитиви і певні недоліки.

    5 липня 2012 року Верховною Радою України був прийнятий вже другий Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон), за яким адвокатура України – недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом (ст. 2 Закону).

    У частині 2 Закону вказано, що адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.

    Правова основа діяльності адвокатури України

    Правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, Закон України від 2 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Закон України від 2 червня 2011 року «Про безоплатну правову допомогу» інші законодавчі акти України.

    За своєю природою адвокатура є самостійного вигляду організацією професійних юристів, яка виконує важливу суспільну функцію – захист прав і законних інтересів громадян та організацій. Недержавний характер адвокатури має прояв у тому, що, надаючи будь-яку юридичну допомогу, адвокат відстоює справедливість, порушене право. А це є невід’ємним елементом, першоосновою суспільного устрою. Разом з цим діяльність адвокатури несе в собі й державний характер, адже вона як елемент політичної системи виконує функцію особливої державної ваги – захищає права й законні інтереси громадян.

    Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

    Ці принципи забезпечують високу ефективність захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, іноземців, осіб без громадянства, а також юридичних осіб, що звертаються за юридичною допомогою до адвокатів.

    Принцип верховенства права за своїм змістом охоплює комплекс національних інститутів, правових механізмів та процедур, які є обов’язковими для того аби особа мала можливість захищати свої права свободи і законні інтереси від сваволі з боку держави (її органів і службових осіб) та зберегти свою гідність. Стандарти цього комплексу частково виробленні на міжнародному рівні в рамках ООН, але здебільшого сформульовані статутними органами Ради Європи (РЄ) в їх намаганні створити єдиний європейський порядок.

    Ці стандарти містяться в у рекомендаціях Комітету міністрів РЄ, рекомендаціях ПАРЄ (Парламентська асамблея Ради Європи), рішеннях Європейського суду з прав людини і вони бралися до уваги при розробці нового Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

    Принцип верховенства права, виходячи з міжнародно-правових документів, містить такі обов’язкові елементи 1) правова визначеність; 2) доступ до правосуддя, забезпечений незалежними та неупередженими судами; 3) дотримання прав людини; 4) недискримінація та рівність перед законом і судом. Безсумнівним є те, що діяльність адвокатів сприяє дотриманню верховенства права. Адже, використовуючи свої професійні права, адвокат може забезпечити доступ до правосуддя на умовах рівності та змагальності, застосовуючи всі свої правові можливості з метою забезпечення правової визначеності судових рішень і неупередженості судового розгляду.

    Адвокатська діяльність здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності адвокатури.

    Принцип законності адвокатської діяльності відповідно до світових стандартів полягає в тому, що надання адвокатської допомоги клієнтам повинно здійснюватись на законних підставах, з дотриманням закріплених нормами національного та міжнародного права прав і свобод людини та громадянина.

    При цьому моральна і юридична відповідальність адвоката за дотримання вимог професійної етики істотно підвищуються. Він зобов’язаний суворо дотримуватись визнаних світовим співтовариством та Україною «Загального кодексу правил для адвокатів Європейського співтовариства» прийнятого делегацією країн-учасниць у Страсбурзі в жовтні 1988 р., «Основних положень про роль адвокатів», прийнятих 8-м Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 р., Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 р.[5]

    У відповідності зі Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов’язаний: 1) дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики, 2) на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; 3) невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів; 4) виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги тощо.

    Адвокат зобов’язаний використовувати засоби захисту, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими Законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з’ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого. Усі відомості, отримані адвокатом у процесі розгляду конкретного кримінального провадження, повинні використовуватися ним тільки для захисту клієнта. Якщо навіть підозрюваний, обвинувачуваний чи підсудний визнають свою провину, адвокат, при наявності на те належних підстав, повинен доводити суду, слідчому, прокурору їх невинуватість. При цьому він зобов’язаний погодити свою позицію з підзахисним, оскільки колізія адвоката і підзахисного неприпустима. Адвокат не може визнати провину підзахисного, якщо останній її заперечує.

    Адвокат не має право взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу.

    Захисником, представником не має права бути особа, яка брала участь у цьому ж кримінальному провадженні як слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, експерт, спеціаліст, перекладач.

    Особа не має права брати участь у цьому ж кримінальному провадженні як захисник або представник також у випадках:

    1) коли вона у цьому провадженні надає або раніше надавала правову допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про надання правової допомоги;

    2) зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю (зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або його анулювання) в порядку, передбаченому законом;

    3) коли вона є близьким родичем або членом сім’ї слідчого, прокурора, потерпілого або будь-кого із складу суду.

    За наявності таких підстав захисник, представник зобов’язані заявити самовідвід. Усі заявлені відводи захиснику відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження – суд, який його здійснює.

    Принцип незалежності адвокатури означає насамперед її самостійність у вирішенні поставлених перед нею завдань незалежно від впливу будь-яких органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб. Цей принцип забезпечується в першу чергу недержавним характером формування адвокатури і її самостійністю як добровільного професійного об’єднання юристів.

    Адвокати, які працюють індивідуально або в рамках відповідних адвокатських бюро, об’єднань, мають право здійснювати свої обов’язки на засадах заборони будь-якого втручання і перешкоди здійснення адвокатської діяльності. Держави не втручається в професійну в їхню діяльність, оскільки законом заборонене їх кримінально-правове або цивільно-правове переслідування за письмові або усні заяви в справі, висловлені у процесі здійснення своїх функцій у суді чи іншому юридичному або адміністративному органі.

    Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлено гарантії адвокатської діяльності. Зокрема, у статті 23 Закону зазначено, що професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, та іншими законами, зокрема: 1) забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності; 2) забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею; 3) проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора України, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя; 4) забороняється проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов’язаних із здійсненням адвокатської діяльності; 5) адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками провадження, дотримання засад змагальності і свободи в наданні доказів та доведенні їх переконливості; 6) життя, здоров’я, честь і гідність адвоката та членів його сім’ї, їх майно перебуває під охороною держави, а посягання на них тягнуть відповідальність, передбачену законом; 7) адвокату гарантується право на забезпечення безпеки під час участі у кримінальному судочинстві в порядку, встановленому законом; 8) забороняється залучати адвоката до конфіденційного співробітництва під час проведення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, якщо таке співробітництво буде пов’язане або може призвести до розкриття адвокатської таємниці; 9) забороняється втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом; 10) забороняється внесення подання слідчим, прокурором, а також винесення окремої ухвали (постанови) суду щодо правової позиції адвоката у справі; 11) забороняється втручання у правову позицію адвоката; 12) орган або посадові особи, які затримали адвоката або застосували до нього запобіжний захід, зобов’язані негайно повідомити про це відповідну раду адвокатів регіону; 13) повідомлення про підозру адвоката у вчиненні кримінального правопорушення може бути здійснене виключно Генеральним прокурором України, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя; 14) забороняється притягати до кримінальної чи іншої відповідальності адвоката (особу, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю) або погрожувати застосуванням відповідальності у зв’язку із здійсненням ним адвокатської діяльності згідно із законом; 15) не можуть бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності його висловлювання у справі, у тому числі ті, що відображають позицію клієнта, заяви у засобах масової інформації, якщо при цьому не порушуються професійні обов’язки адвоката; 16) забороняється ототожнення адвоката з клієнтом; 17) дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку.

    Принцип конфіденційності передбачає зобов’язання адвоката зберігати адвокатську таємницю, предметом якої є питання, з якими громадянин чи юридична особа звернулися до нього за допомогою.

    Адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, зміст порад, консультацій, роз’яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності (ст. 22 Закону).

    Інформація або документи можуть втратити статус адвокатської таємниці за письмовою заявою клієнта (особи, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» підстав). При цьому інформація або документи, що отримані від третіх осіб і містять відомості про них, можуть поширюватися з урахуванням вимог законодавства з питань захисту персональних даних.

    Обов’язок зберігати адвокатську таємницю поширюється на адвоката, його помічника, стажиста та осіб, які перебувають у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, а також на особу, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання зобов’язані забезпечити умови, що унеможливлюють доступ сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її розголошення.

    У разі пред’явлення клієнтом вимог до адвоката у зв’язку з адвокатською діяльністю адвокат звільняється від обов’язку збереження адвокатської таємниці в межах, необхідних для захисту його прав та інтересів. У такому випадку суд, орган, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно адвоката, інші органи чи посадові особи, які розглядають вимоги клієнта до адвоката або яким стало відомо про пред’явлення таких вимог, зобов’язані вжити заходів для унеможливлення доступу сторонніх осіб до адвокатської таємниці та її розголошення.

    Особи, винні в доступі сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її розголошенні, несуть відповідальність згідно із законом.

    Подання адвокатом в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України від 14 жовтня 2014 року «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»[6], інформації центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, не є порушенням адвокатської таємниці.

    Адвокат не несе дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності за подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, інформації про фінансову операцію, навіть якщо такими діями завдано шкоди юридичним або фізичним особам, та за інші дії, якщо він діяв у межах виконання Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

    Принцип уникнення конфлікту інтересів визначається у пункті 8 ст. 1 Розділу 1 Загальні положення. Так, конфлікт інтересів – суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов’язками, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов’язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.

    Адвокату, адвокатському бюро або адвокатському об’єднанню забороняється укладати договір про надання правової допомоги у разі конфлікту інтересів.

    Адвокату відповідно до ст. 28 Закону забороняється укладати договір про надання правової допомоги і він зобов’язаний відмовитися від виконання договору, укладеного адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об’єднанням, у разі, якщо: результат, досягнення якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких він наполягає, є протиправними, суперечать моральним засадам суспільства, присязі адвоката України, правилам адвокатської етики; адвокат є членом сім’ї або близьким родичем посадової особи, яка брала або бере участь у господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справи про адміністративне правопорушення, щодо яких до адвоката звертаються з пропозицією укладення договору про надання правової допомоги; виконання договору може суперечити інтересам адвоката, членів його сім’ї або близьких родичів, адвокатського бюро або адвокатського об’єднання, засновником (учасником) якого він є, професійним обов’язкам адвоката, а також у разі наявності інших обставин, що можуть призвести до конфлікту інтересів тощо.

    Більше детально, до питання щодо заборони укладення договору ми ще повернемося при розгляді теми лекції.


    2. Набуття права на заняття адвокатською діяльністю. Організаційні форми
    адвокатської діяльності

    У ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту[*], володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років[**], склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

    Не може бути адвокатом особа, яка:

    1) має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі;

    2) визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною;

    3) позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, – протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

    4) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, – протягом трьох років з дня такого звільнення (ч. 2 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

    Несумісною з діяльністю адвоката є:

    1) робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»;

    2) військова або альтернативна (невійськова) служба;

    3) нотаріальна діяльність;

    4) судово-експертна діяльність.

    Вимоги щодо несумісності з діяльністю адвоката, передбачені пунктом 1, не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі).

    У разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

    Особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви, затверджуються Радою адвокатів України.

    Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури перевіряє відповідність особи вимогам, установленим частинами першою та другою статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». З метою перевірки повноти та достовірності відомостей, повідомлених особою, яка виявила бажання стати адвокатом, і за наявності письмової згоди такої особи кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, кваліфікаційна палата або визначений нею член палати можуть звертатися із запитами до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань, що зобов’язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати необхідну інформацію.

    Відмова в наданні інформації на такий запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, установлену законом.

    У разі ненадання особою, яка виявила бажання стати адвокатом, письмової згоди на перевірку повноти та достовірності повідомлених нею відомостей така особа до кваліфікаційного іспиту не допускається.

    Строк розгляду заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту не повинен перевищувати тридцяти днів з дня її надходження.

    За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури приймає рішення про:

    1) допуск особи до кваліфікаційного іспиту;

    2) відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту.

    Особі, яка звернулася із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту, повідомляється про прийняте рішення письмово протягом трьох днів з дня його прийняття. У разі прийняття рішення про відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту в рішенні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в обов’язковому порядку зазначаються причини такої відмови.

    Рішення про відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду протягом тридцяти днів з дня його отримання.

    Кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка виявила бажання стати адвокатом.

    Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні теоретичних знань у галузі права, історії адвокатури, адвокатської етики особи, яка виявила бажання стати адвокатом, а також у виявленні рівня її практичних навичок та умінь у застосуванні закону.

    Організація та проведення кваліфікаційного іспиту здійснюється кваліфікаційною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

    Порядок складення кваліфікаційних іспитів, методика оцінювання та програма кваліфікаційних іспитів затверджуються Радою адвокатів України. Рада адвокатів України може встановити плату за складення кваліфікаційного іспиту та порядок її внесення.

    Кваліфікаційні іспити проводяться не рідше одного разу на три місяці.

    Особі, яка склала кваліфікаційний іспит, протягом десяти днів з дня складення кваліфікаційного іспиту кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури безоплатно видає свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту.

    Свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту дійсне протягом трьох років з дня складення іспиту.

    Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може бути допущена до складення такого іспиту повторно не раніше ніж через шість місяців. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит повторно, може бути допущена до наступного кваліфікаційного іспиту не раніше ніж через один рік.

    Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може протягом тридцяти днів з дня отримання рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури оскаржити його до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду, які можуть залишити оскаржуване рішення без змін, або зобов’язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури провести повторний кваліфікаційний іспит у найближчий час проведення таких іспитів.

    Стажування полягає в перевірці готовності особи, яка отримала свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту, самостійно здійснювати адвокатську діяльність. Стажування здійснюється протягом шести місяців під керівництвом адвоката за направленням ради адвокатів регіону.

    Стажистом адвоката може бути особа, яка на день початку стажування має дійсне свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту.

    Стажування може здійснюватися у вільний від основної роботи час стажиста.

    Керівником стажування може бути адвокат України, який має стаж адвокатської діяльності не менше п’яти років. В одного адвоката можуть проходити стажування не більше трьох стажистів одночасно. Рада адвокатів регіону може призначити керівника стажування з числа адвокатів, адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні.

    Порядок проходження стажування, програма та методика оцінювання стажування, розмір внеску на проходження стажування та порядок його сплати затверджується Радою адвокатів України.

    Розмір внеску на проходження стажування визначається з урахуванням потреби покриття витрат на забезпечення діяльності ради адвокатів регіону, Ради адвокатів України та витрат керівника стажування, пов’язаних з таким стажуванням, і не може перевищувати трьох мінімальних заробітних плат станом на день подання особою заяви про призначення стажування.

    При цьому внесок розподіляється таким чином:

    70 відсотків внеску сплачується стажистом безпосередньо на користь керівника стажування та використовується виключно для забезпечення проходження стажування та компенсації витрат такого керівника;

    30 відсотків сплачується стажистом на забезпечення діяльності ради адвокатів регіону, Ради адвокатів України.

    Від проходження стажування звільняються особи, які на день звернення із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту мають стаж роботи помічника адвоката не менше одного року за останні два роки.

    За результатами стажування керівник стажування складає звіт про оцінку стажування та направляє його раді адвокатів регіону.

    Результати стажування оцінюються радою адвокатів регіону протягом тридцяти днів з дня отримання звіту.

    За оцінкою результатів стажування рада адвокатів регіону приймає рішення про:

    1) видачу особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

    2) продовження стажування на строк від одного до трьох місяців.

    Стажист адвоката та керівник стажування повідомляються про прийняте рішення письмово протягом трьох днів з дня його прийняття.

    Рішення ради адвокатів регіону про продовження стажування може бути оскаржено стажистом адвоката або керівником стажування протягом тридцяти днів з дня його отримання до Ради адвокатів України або до суду, які можуть залишити оскаржуване рішення без змін, або зобов’язати раду адвокатів регіону видати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

    У разі якщо за результатами стажування рада адвокатів регіону прийняла рішення про продовження стажування, розмір додаткового внеску не може перевищувати 0,5 мінімальної заробітної плати, встановленої станом на день прийняття зазначеного рішення, за кожний місяць додаткового стажування.

    Організаційні форми адвокатської діяльності.

    Особи, які одержали свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, мають право здійснювати адвокатську діяльність індивідуально, створювати своє адвокатське бюро чи об’єднуватися з іншими адвокатами і створювати адвокатські об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності), що діють на підставі ст. 14, 15 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і своїх статутів. Уся діяльність адвокатських об’єднань базується на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності і гласності, що обумовлено специфічним статусом адвокатури як громадської організації. Адвокатські бюро і об’єднання реєструються в порядку встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

    Відповідно до ст. 13 Закону адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозяйнятою особою.

    Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

    У ст. 14 Закону визначено правовий статус адвокатського бюро.

    Адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив.

    Державна реєстрація адвокатського бюро здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

    Адвокатське бюро має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.

    Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського бюро адвокат, який створив адвокатське бюро, протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону.

    Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро.

    Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське бюро зобов’язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

    Правовий статус адвокатського об’єднання передбачено у ст. 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

    Адвокатське об’єднання є юридичною особою, створеною шляхом об’єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.

    Державна реєстрація адвокатського об’єднання здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

    Адвокатське об’єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.

    Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського об’єднання, зміну складу його учасників адвокатське об’єднання протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону.

    Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об’єднання. Від імені адвокатського об’єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об’єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об’єднання.

    Адвокатське об’єднання може залучати до виконання укладених об’єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об’єднання зобов’язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

    У ст. 17 Закону передбачено і Єдиний реєстр адвокатів України (ЄРАУ).

    Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України[7].

    До Єдиного реєстру адвокатів України вносяться такі відомості:

    1) прізвище, ім’я та по батькові адвоката;

    2) номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України);

    3) найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв’язку;

    4) адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв’язку;

    5) інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

    6) інші відомості, передбачені Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

    Адресою робочого місця адвоката є місцезнаходження обраної адвокатом організаційної форми адвокатської діяльності або адреса фактичного місця здійснення адвокатської діяльності, якщо вона є відмінною від місцезнаходження обраної адвокатом організаційної форми адвокатської діяльності. У разі наявності декількох адрес робочих місць адвоката до Єдиного реєстру адвокатів України вноситься лише одна адреса робочого місця адвоката.

    Адвокат протягом трьох днів з дня зміни відомостей про себе, що внесені або підлягають внесенню до Єдиного реєстру адвокатів України, письмово повідомляє про такі зміни раду адвокатів регіону за адресою свого робочого місця, крім випадків, якщо ці зміни вносяться на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

    Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.

    Відомості, що підлягають внесенню до Єдиного реєстру адвокатів України, включаються до нього не пізніше дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону відповідної інформації, крім випадків, установлених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

    Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України затверджується Радою адвокатів України.

    Адвокат іноземної держави також може здійснювати адвокатську діяльність в Україні, зокрема, і такі її види, як захист і представництво в кримінальному провадженні, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 р. (Про набуття адвокатом іноземної держави права на заняття адвокатською діяльністю в Україні та особливості статусу адвоката іноземної держави див. розділ VIII цього Закону).

    Адвокат іноземної держави, який має намір здійснювати адвокатську діяльність на території України, звертається до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем свого проживання чи перебування в Україні із заявою про його включення до Єдиного реєстру адвокатів України. До заяви додаються документи, що підтверджують право такого адвоката на заняття адвокатською діяльністю у відповідній іноземній державі. Перелік таких документів затверджується Радою адвокатів України.

    Кваліфікаційна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури розглядає заяву та подані адвокатом документи протягом десяти днів з дня їх надходження та за відсутності підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, приймає рішення про включення такого адвоката до Єдиного реєстру адвокатів України, про що протягом трьох днів письмово повідомляє адвоката іноземної держави та відповідну раду адвокатів регіону. Рада адвокатів регіону забезпечує внесення відомостей про такого адвоката до Єдиного реєстру адвокатів України.

    Як висновок, ще раз нагадаємо, що ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування, склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

    Не може бути адвокатом особа, яка: 1) має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі; 2) визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною; 3) позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, – протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 4) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, – протягом трьох років з дня такого звільнення (ч. 2 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).


    3. Види адвокатської діяльності. Права і обов’язки адвоката

    Видами адвокатської діяльності є:

    1) надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

    2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

    3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

    4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

    5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов’язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

    6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

    7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

    8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

    9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв’язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення.

    Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом (ст. 19 Закону).

    У відповідності до ст. 20 Закону під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема:

    1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб);

    2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об’єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами;

    3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;

    4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку;

    5) доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;

    6) бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;

    7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою;

    8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом;

    9) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов’язковий спосіб посвідчення копій документів;

    10) одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань;

    11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.

    Під час здійснення адвокатської діяльності відповідно до ст. 21 Закону, адвокат зобов’язаний:

    1) дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики;

    2) на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги;

    3) невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів;

    4) підвищувати свій професійний рівень;

    5) виконувати рішення органів адвокатського самоврядування;

    6) виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.

    Адвокату забороняється:

    1) використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта;

    2) без згоди клієнта розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю, використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб;

    3) займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта;

    4) відмовлятися від надання правової допомоги, крім випадків, установлених законом (ч. 2 ст. 21 Закону).

    Адвокат реалізує свої повноваження через адвокатський запит.

    Адвокатський запит – письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту (ч. 1 ст. 24 Закону).

    До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

    Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз’яснень положень законодавства.

    Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

    Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов’язані не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

    У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

    У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації»[8].

    Порядок та умови залучення адвокатів до надання безоплатної правової допомоги встановлюються Законом України від 2 червня 2011 року «Про безоплатну правову допомогу»[9].

    Оцінка якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної первинної правової допомоги здійснюється за зверненням органів місцевого самоврядування, а безоплатної вторинної правової допомоги – за зверненням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, комісіями, утвореними для цієї мети радами адвокатів регіонів.


    4. Договір про надання правової допомоги

    У статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначені підстави для здійснення адвокатської діяльності. Так, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

    Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

    1) договір про надання правової допомоги;

    2) довіреність;

    3) ордер;

    4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

    Ордер – письмовий документ, що у випадках, встановлених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об’єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч. 2 ст. 26 Закону).

    Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

    Адвокат зобов’язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

    У ст. 27 Закону визначені форма та зміст договору про надання правової допомоги.

    1. Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

    Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках:

    1) надання усних і письмових консультацій, роз’яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди);

    2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим – з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об’єктивні перешкоди – у найближчий можливий строк.

    До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

    Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги.

    Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

    Підстави для відмови в укладенні договору про надання правової допомоги зазначені у ст. 28 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Адвокату, адвокатському бюро або адвокатському об’єднанню забороняється укладати договір про надання правової допомоги у разі конфлікту інтересів.

    Адвокату забороняється укладати договір про надання правової допомоги і він зобов’язаний відмовитися від виконання договору, укладеного адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об’єднанням, у разі, якщо:

    1) доручення на виконання дій виходять за межі професійних прав і обов’язків адвоката; 2) результат, досягнення якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких він наполягає, є протиправними, суперечать моральним засадам суспільства, присязі адвоката України, правилам адвокатської етики; 3) адвокат брав участь у відповідному провадженні, і це є підставою для його відводу згідно з процесуальним законом; 4) виконання договору про надання правової допомоги може призвести до розголошення адвокатської таємниці; 5) адвокат є членом сім’ї або близьким родичем посадової особи, яка брала або бере участь у господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справи про адміністративне правопорушення, щодо яких до адвоката звертаються з пропозицією укладення договору про надання правової допомоги; 6) виконання договору може суперечити інтересам адвоката, членів його сім’ї або близьких родичів, адвокатського бюро або адвокатського об’єднання, засновником (учасником) якого він є, професійним обов’язкам адвоката, а також у разі наявності інших обставин, що можуть призвести до конфлікту інтересів; 7) адвокат надає правову допомогу іншій особі, інтереси якої можуть суперечити інтересам особи, яка звернулася щодо укладення договору про надання правової допомоги.

    У разі відмови від укладення договору про надання правової допомоги адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю про відомості, що стали йому відомі від особи, яка звернулася з пропозицією укладення такого договору. Дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням.

    Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов’язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об’єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язаний (зобов’язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов’язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.


    Список джерел

    Нормативно-правові акти:
    1. Загальна декларація прав людини: прийн. 10 груд. 1948 р. Верховна Рада України : [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015.
    2. Закон України «Про Вищий антикорупційний суд»: чинне законодавство станом на 14 черв. 2020 р. К.: ПАЛИВОДА А.В., 2020. 24 с.
    3. Господарський процесуальний кодекс України від 06 лист. 1991 р. № 1798-XII. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12.
    4. Конвенція про захист прав людини і основних свобод: прийн. 04 лист. 1950 р. Верховна Рада України: [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004.
    5. Конституція України: Закон України 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР. Верховна Рада України: [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.
    6. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання: прийн. 10 груд. 1984 р. № 995-085. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_085.
    7. Конвенція Організації Об’єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок: прийн. 3 верес 1981 р. (укр/рос). Верховна Рада України : [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_207.
    8. Кодекс адміністративного судочинства України від 06 лип. 2005 р. № 2747-ІV. Верховна Рада України. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15.
    9. Кримінальний процесуальний кодекс України : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 19 лют. 2021 р. К.: ПАЛИВОДА А.В., 2021. 452 с.
    10. Міжнародний пакт про громадянські i політичні права: прийн. 16 груд. 1966 р. Верховна Рада України: [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043.
    11. Питання оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу: Постанова Кабінету Міністрів від 17 верес. 2014 р. № 465 {Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ №110 від 11.03.2015 , № 1048 від 21.12.2016 , № 1049 від 20.12.2017, № 511 від 20.06.2018, № 945 від 15.11.2019}. Верховна Рада України : [сайт] : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/465-2014-%D0%BF.
    12. Правила адвокатської етики, затверджені Установчим З’їздом адвокатів України від 17 лист. 2012 р. № n0003418-12. Верховна Рада України : [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0003418-12/sp:full.
    13. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05 лип. 2012 р. № 5076-VІ {Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1702-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 50-51, ст. 2057, № 1404-VIII від 02.06.2016, ВВР, 2016, № 30, ст. 542, № 1791-VIII від 20.12.2016, ВВР, 2017, № 4, ст. 42, № 1798-VIII від 21.12.2016, ВВР, 2017, № 7-8, ст. 50, № 198-IX від 17.10.2019, № 524-IX від 04.03.2020, ВВР, 2020, № 38, ст. 279№ 720-IX від 17.06.2020}. Верховна Рада України: [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17.
    14. Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 02 черв. 2011 р. № 3460-VІ. Верховна Рада України: [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17.
    15. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 груд. 2006 р. № 3477-ІV. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15.
    16. Про Вищу раду правосуддя: Закон України від 21 груд. 2016 №1798 –VIII. Верховна Рада України: [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-19.
    17. Про відновлення довіри до судової влади в Україні: Закон України від 10 квіт. 2014 р. № 1188-VІІІ. Верховна Рада України: [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1188-18.
    18. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 груд. 2006 р. № 3477-ІV. Верховна Рада України : [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15.
    19. Про доступ до публічної інформації: Закон України від 13 січ. 2011 р. №2939-VI {Із змінами, внесеними згідно із Законами: № 319-VIII від 09.04.2015, ВВР, 2015, № 25, ст. 192, № 199-IX від 17.10.2019} Верховна Рада України : [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17.
    20. Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні: Закон України від 6 верес. 2012 р. № 5207-VI {Із змінами, внесеними згідно із Законом №1263-VII від 13.05.2014 , ВВР, 2014, № 27, ст. 915}. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17.
    21. Про Державне бюро розслідувань: Закон України від 12 лист. 2015 р. №794-VІІІ. Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-19.
    22. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23 груд. 1993 р. №3782-ХІІ. Верховна Рада України: [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12.
    23. Про запобігання корупції: Закон України від 14 квіт. 2014 р. № 3206-VІ (редакція від 02.01.2020). Верховна Рада України: [сайт]. URL: URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18.
    24. Про затвердження Інструкції про заходи щодо дотримання вимог законодавства при затриманні без ухвали слідчого судді, суду осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, та обранні стосовно підозрюваних запобіжного заходу – тримання під вартою під час досудового розслідування: Наказ МВС України від 01 жовт. 2018 р. № 806/3105/5. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1190-18conv.
    25. Про затвердження Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення : Наказ Офісу Генерального прокурора від 30 черв. 2020 № 298. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0298905-20.
    26. Про затвердження Порядку застосування електронних засобів контролю: Наказ МВС України від 08 черв. 2017 р. № 480. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0860-17#n7.
    27. Про затвердження Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 08 лют. 2019 р. № 100 {Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 877 від 22.10.2019}. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0223-19.
    28. Про затвердження Порядку і умов укладення контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі та договорів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січ. 2012 р. № 8 {Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 504 від 06.06.2012, № 1144 від 05.12.2012, № 1214 від 19.12.2012, № 110 від 11.03.2015, № 881 від 23.10.2019}. Верховна Рада України: [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/8-2012-%D0%BF.
    29. Про затвердження стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальному процесі: Наказ Міністерства юстиції України від 26 лют. 2014 р. № 337/25114. Верховна Рада України: [сайт]. URL: URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0337-14.
    30. Про попереднє ув’язнення: Закон України від 30 черв. 1993р. № 3352-ХІІ {Із змінами, внесеними згідно із Законами № 113-IX від 19.09.2019, ВВР, 2019, № 42, ст. 238, № 372-IX від 12.12.2019 }. Верховна Рада України: [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12.
    31. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 груд. 1997 р. № 776/97-ВР. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80.
    32. Факультативний протокол до Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок: прийн. 06 жовт. 1999 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_794.
    33. Цивільний процесуальний кодекс України: прийн. 18 берез. 2004 р. № 1618-IV {Із змінами, внесеними згідно із Законом {Із змінами, внесеними згідно із Законами: № 142-IX від 02.10.2019 , ВВР, 2019, № 45, ст. 291, № 198-IX від 17.10.2019 , ВВР, 2019, № 50, ст. 356,№ 263-IX від 31.10.2019 , № 390-IX від 18.12.2019}. Верховна Рада України: [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15.
    Монографії, підручники, навчальні посібники, збірники наукових статей, тези доповідей на конференціях, круглих столах:
    1. Адвокати й адвокатські об’єднання в Україні: Довідник / Спілка адвокатів України; Академія адвокатури України / В. В. Медведчук (голова ред. кол.), К. В. Гутаріна (упоряд.). К.: Редакція журналу «Адвокат», 2009. 459 с.
    2. Адвокат. Процесуальні права згідно діючого законодавства України [Текст] : практ. посіб. / Юрасов А. В. [та ін.]. Мелітополь : Видавничий будинок ММД, 2012. 307 с.
    3. Бреус С. М. Суб’єкти права на безоплатну професійну правничу допомогу. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2017. № 1. С. 30-38.
    4. Глушков В.О. та ін. (Глушков, Валерій Олександрович та ін.). Судові та правоохоронні органи України: Навч. посіб. / Міжгалузева акад. управл.; В. О. Глушков, С. А. Кузьмін, В. В. Михайленко. Київ: ВД «Дакор», 2013. 371 с.
    5. Дрозд Валентина. Судова практика щодо допустимості доказів, отриманих у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 9. С. 185-190.
    6. Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката: у 2-х ч. / С. Ф. Сафулько, О. Д. Святоцький, Т. Г. Захарченко та ін.; відп. ред. С. Ф. Сафулько [2-ге вид., доповн.]. К., Вид. Дім «Ін Юре», 2009. 341 с.
    7. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства // Святоцький О. Д., Михеєнко М. М. Адвокатура України. К., 1997. С. 188-202.
    8. Зейкан Я. П. Захист у кримінальній справі: Наук.-практ. посіб. К.: Вища шк., 2014. 291 с.
    9. Зразки процесуальних документів та бланків у кримінальному провадженні (з коментарями та поясненнями) / C. C. Чернявський. К.: «Центр учбової літератури», 2017. 350 с.
    10. Зразки процесуальних документів сторони захисту, потерпілого. Практичний посібник. / Ю. І. Руснак. К.: «Центр учбової літератури», 2017. 288 с.
    11. Зразки процесуальних документів кримінального провадження. / О. П. Кучинська // Юрінком Інтер: Київ, 2017. 560 с.
    12. Зразки процесуальних документів: господарське та адміністративне судочинство: посібник. Київ: ВД Дакор, 2018. 256 с.
    13. Зразки документів з приватного права (цивільне, сімейне, житлове, трудове, земельне, цивільно-процесуальне та господарсько-процесуальне законодавство України) : Навч. посіб. 2-ге вид., перероб. та допов. / В. І. Лебідь, П. С. Матвеєв, С. П. Матвеєва/ К. : Алерта, 2019. 160 с.
    14. Караман І. В., Козіна В. В. Європейський суд з прав людини, Європейська конвенція з прав людини та індивідуальні заяви: перше знайомство. К.: ВАІТЕ, 2015. 136 с.
    15. Колягіна Т. Є. Відповідальність за втручання в діяльність захисника за кримінальним законодавством України та зарубіжних держав. Порівняльний аналіз. Публічне право. 2018. № 4. С. 104-109.
    16. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. Т. 1 / О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін.: за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. Х.: Право, 2012. 768 с.
    17. Кримінальний процесуальний кодекс України: Науково – практичний коментар / Відп. ред.: С. В. Ківалов, С. М. Міщенко, В. Ю. Захарчеко. Х.: Одісей, 2013. 1104 с.
    18. Кримінальний процес : підручник / Ю. М. Грошевий, В. Я. Тацій, А. Р. Туманянц та ін., за ред. В. Я. Тація, І. М. Грошевого, О. В. Капліної, О. Г. Шило. Х.: Право, 2013. 824 с.
    19. Кримінальний процес : підручник. / За заг. ред. В. В. Коваленка, Л. Д. Удалової, Д. П. Письменного. К., 2013. 544 с.
    20. Кримінальний процес. Загальна частина (альбом схем) навч. посіб. / Л. Д. Удалова, В. В. Рожнова, Д. П. Письменний та ін. К.: «Центр учбової літератури», 2014. 144 с.
    21. Кримінально-процесуальні гарантії діяльності адвоката: моногр./ Удалова Л. Д., Савицька С. Л. К.: КНТ, 2014. 170 с.
    22. Марценюк Т. Гендерна політика Європейського Союзу: загальні принципи та найкращі практики. К.: Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД). 2015. 43 с. URL: http://www.icps.com.ua/assets/uploads/files/genderna_pol_tika_s.pdf.
    23. Науково-практичний коментар Кримінального процесуального кодексу України /Тертишник В. М./ Видання 12-те доповн і перероб. К.: Алерта, 2016. 810 с.
    24. Науково-практичний коментар Кримінального процесуального кодексу України. Зразки процесуальних документів у кримінальному провадженні. Станом на 15 березня 2019 року.[текст] За заг. ред. Лошицького М. В. Київ: Видавничий дім «Професіонал», 2019. 1272 с.
    25. Організація судових та правоохоронних органів : підручник / І. Є.Марочкін, Л. М. Москвич, М. П. Каркач та ін. ; за ред. І. Є. Марочкіна. Х.: Право, 2014. 448 с.
    26. Погорецький М. А., Яновська О. Г. Адвокатура України: підручник / Погорецький М. А., Яновська О. Г. К.: Юрінком Інтер, 2014. 368 с.
    27. Потапенко А. Ефективні способи захисту прав правовласників (на окремих прикладах судової практики). Підприємництво, господарство і право. 2019. № 4. С. 65-69.
    28. Процесуальні документи досудового розслідування (слідчого, прокурора, адвоката та слідчого судді): наук.- практ. посіб. 2-ге вид., перероб. та допов. За ред. професорів М. А. Погорецького та О. П. Кучинської. К.: Алерта, 2018. 274 с.
    29. Рішення Європейського суду з прав людини в кримінальних справах. Захист життя, здоров’я, честі та гідності / за заг. В. С. Ковальского. Київ: Юрінком Інтер, 2019. 296 с.
    30. Святоцький О. Д., Медведчук В. В. Адвокатура: Історія і сучасність. К.: Ін Юре, 1997. 236 с.
    31. Святоцька В. Інституту адвокатури Франції: історична ґенеза, сучасна організація та професійна діяльність / В. Святоцька. Право України. 2016. №4. С. 129-138.
    32. Святоцька В. Стандарти адвокатури: поняття, ознаки класифікація, джерела. Право України. 2017. № 7. С. 163-174.
    33. Стеценко С., Шавінський В. Захист інтересів держави в адміністративному судочинстві як наукова та практична проблема. Право України. 2019. № 4. С. 77-91.
    34. Стрижак А. Конституційний Суд України як інститут забезпечення та захисту конституційної законності. Вісник Конституційного Суду України. 2010. № 1. С.101-111.
    35. Судові та правоохоронні органи України. (авт. Симчук А. С., Степанова Г. М., Кулик М. Й., Моргун Н. С., Підвисоцький В. В.) К. Нац. акад. внутр. справ, 2019. Національна академія внутрішніх справ. URL: https://arm.naiau.kiev.ua/books/spou_2019/start.html.
    36. Судові та правоохоронні органи України [навчальний посібник у схемах і таблицях] / Г. М. Степанова, А. С. Симчук, Н. С. Моргун, М. Й. Кулик. К.: 2019. 120 с.
    37. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник / О. С. Захаров, В. С. Ковальський, В. С. Лукомський та ін.; Відп. ред. В. Маляренко. 3-е вид., перероб. і доп. К.: Юрінком Інтер, 2009. 352 с.
    38. Судові та правоохоронні органи України: Навч. посіб для підготовки до іспитів/ Упоряд. І. В. Тетарчук, Т. С. Дяків. Київ : ЦУЛ, 2013. 200 с.
    39. Тертична Е. В. (Тертична, Елеонора Віталіївна) Судова влада у концепції поділу влади в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук (12.00.10) / Приватний ВНЗ «Львівський ун-т бізнесу та права». Львів, 2014. 20 с.
    40. Тести: навч. посібник (Судові та правоохоронні органи. Кримінальний процес та ін.)/ Удалова Л. Д., Штанько О. Ф., Савицький Д. О., Рожнова В. В., Письменний Д. П. та ін.; МОН України, НАВС. К.: КНТ, 2013. 212 с.
    41. Тетарчук І. В. Судові та правоохоронні органи України. Навчальний посібник для підготовки до іспитів. Видання ЦУЛ, 2019. 202 с.
    42. Тимченко С. М. Судові і правоохоронні органи України: Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2004. 354 с.
    43. Юзікова Н. С. Судові та правоохоронні органи України: Навчальний посібник. 4-е вид., перероб. і доп. К.: Істина, 2013. 275 с.