Навчальні матеріали

ТЕМА 9. НОТАРІАТ В УКРАЇНІ

  • Мультимедійна презентація
  • Тестовий контроль знань
  • Список джерел
    • ЛЕКЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ
  • 1. Поняття нотаріату. Система нотаріальних органів в Україні, їх завдання і значення
  • 2. Правове становище нотаріуса. Вимоги, що ставляться до осіб, які бажають займатися
    нотаріальною діяльністю
  • 3. Повноваження державних і приватних нотаріусів, а також інших посадових осіб,
    уповноважених виконувати окремі нотаріальні дії

    • 1. Поняття нотаріату. Система нотаріальних органів в Україні, їх завдання і значення

    Конституція України (ст. 59) закріпила право кожного громадянина на одержання професійної правничої допомоги[1]. Нотаріат разом із низкою правозахисних органів України забезпечує реалізацію цього конституційного права громадян. Серед правозахисних органів України нотаріат займає гідне місце, зменшуючи навантаження судів, посвідчує лише безспірні права та безспірні факти, у наявності яких він може переконатися безпосередньо або на підставі відповідних документів.

    Нормативну базу діяльності нотаріату складають: Конституція України, Закон України «Про нотаріат»[2] (далі по тексту розділу – Закон), Положення «Про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату»[3], що затверджує Кабінет Міністрів України, та інші положення та постанови.

    У перекладі з латинської мови «nоtаrіus» означає «писар», «стенограф». Нотаріат дійсно зароджувався, як система осіб, які стенографували різноманітні угоди або промови й надавали юридичну допомогу. Згодом документам, які посвідчені нотаріусами, надавалося все більшого юридичного значення аж до визнання їх безспірними. У франкських королів за часів Каролінгів, наприклад, оспорювання нотаріальних актів заборонялося під страхом смертної кари. Уперше органи, які виконують нотаріальні функції, виникли в Стародавньому Римі. Причому функції, притаманні нотаріату, виконувалися різними особами: табеліонами, нотаріусами – у Римській імперії, дяками й піддячими – у Київській Русі[4]. Отже, в історичному аспекті нотаріат пройшов складний шлях свого розвитку – від стенографування документів до посвідчення безспірних прав і фактів.

    На сьогодні у світі склалися два типи правових систем – англосаксонська та континентальна і відповідно два типи нотаріальних систем. До компетенції нотаріусів англосаксонських країн входить лише засвідчення підписів і присяг. Головний принцип цивільних правовідносин – «свобода договору» – виключає необхідність нотаріальної форми договорів чи контрактів. Інша ситуація склалась у країнах континентального права. Нотаріат тут відіграє важливу роль у запобіганні судовим спорам, а значить, у зменшенні навантажень на суди. Нотаріус виконує роль юридичного радника, який надає правову допомогу при складанні документа (договору, заповіту тощо), щоб посвідчений ним документ відповідав закону й волевиявленню особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

    Україна належить до країн континентальної правової системи, що зумовлює схожість компетенції українського нотаріату з латинським. Основним законодавчим актом, який регулює діяльність нотаріату в державі, є Закон України «Про нотаріат»[5]. Його ст. 1 визначає цей інститут як систему органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати безспірні права і факти, що мають юридичне значення та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом України «Про нотаріат», з метою надання їм юридичної вірогідності. У Законі міститься й перелік нотаріальних дій, які виконують нотаріуси.

    Нотаріус посвідчує правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо) (ст. 34). До фактів, які посвідчуються ним, належать такі факти: а) що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту; б) що фізична особа є живою; в) перебування фізичної особи в певному місці; г) час пред’явлення документів та ін. На підтвердження таких прав або фактів нотаріус видає відповідне свідоцтво.

    Посвідчення договорів, довіреностей, заповітів, засвідчення справжності підпису на документі робиться шляхом напису на відповідному документі за встановленою формою.

    Нотаріуси приймають документи на зберігання, учиняють виконавчі написи, вживають заходів з охорони спадкового майна, засвідчують правильність копій документів, виконують інші нотаріальні дії, передбачені законом.

    У ст. 1 Закону України «Про нотаріат» визначені органи і особи, які вчиняють нотаріальні дії. Так, зокрема вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

    На нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах або займаються приватною нотаріальною діяльністю, законом може бути покладено вчинення інших дій, відмінних від нотаріальних, з метою надання їм юридичної вірогідності.

    Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

    У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 37 Закону (Нотаріальні дії, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування), вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

    Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, – на дипломатичні представництва України.

    Посвідчення заповітів (крім секретних) і доручень, прирівняних до нотаріальних, може провадитись особами, вказаними у статті 40 Закону.

    Державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють контроль за організацією нотаріату, проводять перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні переліку додаткових послуг правового і технічного характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями, та встановленні розмірів плати за їх надання державними нотаріусами; встановленні правил професійної етики нотаріусів.

    Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України та його територіальними органами.


    2. Правове становище нотаріуса. Вимоги, що ставляться до осіб, які бажають
    займатися нотаріальною діяльністю

    Нотаріус – це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

    Відповідно до ст. 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріусом може бути громадянин України, якому присуджено ступінь вищої юридичної освіти не нижче магістра, який володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»[6], має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори – не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята у встановленому законом порядку (крім реабілітованої особи), особа, дієздатність якої обмежена, або особа, визнана недієздатною.

    Нотаріусу забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

    Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об’єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності, а також діяльності у професійному самоврядуванні нотаріусів.

    Реєстраційна справа приватного нотаріуса зберігається і ведеться відповідним територіальним органом Міністерства юстиції України.

    Особа, якій вперше надається право займатися нотаріальною діяльністю, у відповідному територіальному органі Міністерства юстиції України в урочистій обстановці складає присягу.

    Відповідно до ст. 4 Закону України «Про нотаріат» нотаріус має такі професійні права:

    Так, нотаріус зобовʼязаний:

    Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а в Автономній Республіці Крим – також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

    Нотаріуси у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають з норм міжнародного права, а також укладених Україною міжнародних договорів.

    Зобов’язання нотаріуса зберігати нотаріальну таємницю, предметом якої є питання, з якими громадянин чи юридична особа звернулися до нього за допомогою.

    Нотаріальна таємниця – сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов’язки тощо.

    Нотаріус та особи, зазначені у ст. 1 Закону, а також помічник нотаріуса зобов’язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.

    Обов’язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків чи іншої роботи, на осіб, залучених для вчинення нотаріальних дій у якості свідків, та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.

    Особи, винні в порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.

    Подання нотаріусом в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»[7], інформації центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, не є порушенням нотаріальної таємниці.

    Для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, та вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю при Міністерстві юстиції України утворюється Вища кваліфікаційна комісія нотаріату. Персональний склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату затверджується наказом Міністерства юстиції України.

    Строк повноважень персонального складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату становить три роки, починаючи з дня його затвердження.

    Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 10 Закону України «Про нотаріат»). Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. № 923[8]. Це Положення визначає завдання, функції та порядок діяльності Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату (далі – Комісія), яка утворюється при Мінʼюсті.

    Основними завданнями Комісії є:

    Комісія відповідно до покладених на неї завдань:

    До складу Комісії входить сім осіб, делегованих Мін’юстом з числа нотаріусів та/або представників Мін’юсту, та сім нотаріусів, делегованих Нотаріальною палатою України.

    Члени Комісії під час виконання своїх повноважень є рівноправними.

    Нотаріус може входити до складу Комісії за умови, що:

    Член Комісії може бути достроково відкликаний за рішенням органу, який його делегував до складу Комісії.

    Голова Комісії визначається Мін’юстом. Заступник голови Комісії обирається з числа членів Комісії на засіданні шляхом відкритого голосування.

    За наявності стажу роботи, визначеного у ч. 2 ст. 3 Закону, особи, які мають намір скласти кваліфікаційний іспит на право на зайняття нотаріальною діяльністю, допускаються Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату до його складання на підставі подання відповідного територіального органу Міністерства юстиції України.

    Порядок допуску до складання кваліфікаційних іспитів та їх проведення встановлюється Міністерством юстиції України.

    На підставі результатів складеного іспиту Вища кваліфікаційна комісія нотаріату приймає рішення про видачу (або відмову у видачі) Міністерством юстиції України свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

    Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, допускається до наступного його складання не раніш як через рік за поданням відповідного територіального органу Міністерства юстиції України за місцем постійного проживання такої особи.

    Особа, яка не здійснювала приватну нотаріальну діяльність протягом трьох років після отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, яка не працювала державним нотаріусом державної нотаріальної контори, державним нотаріусом державного нотаріального архіву, консультантом державної нотаріальної контори чи помічником приватного нотаріуса, не була посадовою особою, яка здійснює керівництво та контроль за діяльністю нотаріату, не працювала на виборній або іншій посаді в Нотаріальній палаті України протягом трьох років до подання заяви про реєстрацію нотаріальної діяльності чи призначення на посаду державного нотаріуса державної нотаріальної контори, повинна підтвердити свою кваліфікацію шляхом складання нового кваліфікаційного іспиту в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

    Питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю розглядається Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату за поданням Міністерства юстиції України, його територіальних органів або Нотаріальної палати України у випадках, визначених Законом України «Про нотаріат».

    Порядок внесення Міністерством юстиції України, його територіальними органами або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату встановлюється Міністерством юстиції України.

    Рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату може бути оскаржено до суду.

    Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю видається Міністерством юстиції України на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.

    Відмову у видачі свідоцтва може бути оскаржено до суду.

    За видачу свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю вноситься плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

    Міністерство юстиції України може анулювати свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю (ст. 12 Закону):

    1) за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, його територіальних органів, у випадках:

    а) втрати громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання;

    б) винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності;

    в) винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили;

    г) закриття кримінального провадження щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав;

    д) винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов’язки нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою;

    е) неодноразового порушення нотаріусом законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, фізичним та юридичним особам, при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону, за умови що такі порушення встановлені рішенням суду;

    є) невідповідності нотаріуса займаній посаді внаслідок стану здоров’я, що перешкоджає нотаріальній діяльності;

    ж) порушення нотаріусом вимог, передбачених ч. 4 ст. 3, ч. 1 ст. 8 та ст. 9 Закону;

    з) набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог;

    и) знищення чи втрати нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів;

    і) неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України;

    3) за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Нотаріальної палати України, у разі неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики.

    Рішення про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути оскаржено до суду.

    Відповідно до ст. 13 Закону України «Про нотаріат» нотаріус може мати помічника. Так, помічником нотаріуса може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, але не нижче першого рівня (бакалавр), володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менш як три роки. Не може бути помічником нотаріуса особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

    Помічник нотаріуса не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об’єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.

    Помічнику нотаріуса забороняється використовувати свій статус з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

    За дорученням нотаріуса помічник нотаріуса бере участь у прийомі фізичних осіб та представників юридичних осіб, складенні проектів правочинів, свідоцтв, інших документів, пов’язаних із вчиненням нотаріальних дій, і статистичних звітів; вносить записи до реєстру для реєстрації нотаріальних дій, веде діловодство та архів нотаріуса, готує та надсилає за дорученням нотаріуса запити до юридичних осіб щодо відомостей та документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій, а також виконує іншу допоміжну і технічну роботу. Помічник нотаріуса не має права підписувати нотаріальні документи та використовувати печатку нотаріуса.

    Помічник нотаріуса зобов’язаний виконувати свої професійні обов’язки відповідно до Закону України «Про нотаріат» та трудового договору, укладеного з нотаріусом; дотримуватися нотаріальної таємниці; дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса; постійно підвищувати свій професійний рівень.

    Добір кандидатур і прийняття на роботу помічника приватного нотаріуса є виключним правом нотаріуса. З помічником нотаріуса укладається трудовий договір. Нотаріус може мати одного помічника.

    У статті 131 Закону України «Про нотаріат» дається визначення нотаріальному округу.

    Так, нотаріальний округ – територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса.

    Нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального устрою України. У містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса є вся територія міста. У разі зміни адміністративно-територіального поділу України, в результаті якого розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса увійшло до іншого нотаріального округу, нотаріальна діяльність відповідних нотаріусів повинна бути зареєстрована в цьому нотаріальному окрузі.

    Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених Законом України «Про нотаріат».


    3. Повноваження державних і приватних нотаріусів, а також інших посадових осіб,
    уповноважених виконувати окремі нотаріальні дії

    Повноваження нотаріальних органів – це визначений законом перелік дій, який мають право вчиняти нотаріальні органи для виконання покладених на них завдань.

    Нагадуємо, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

    На нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах або займаються приватною нотаріальною діяльністю, законом може бути покладено вчинення інших дій, відмінних від нотаріальних, з метою надання їм юридичної вірогідності.

    Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

    У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені ст. 37 Закону (Нотаріальні дії, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування), вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

    Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, – на дипломатичні представництва України.

    У статті 34 Закону України «Про нотаріат» визначені нотаріальні дії, що вчиняють нотаріуси. Так, нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії:

    1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо);

    2) вживають заходів щодо охорони спадкового майна;

    3) видають свідоцтва про право на спадщину;

    4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) на підставі спільної заяви або в разі смерті одного з подружжя;

    5) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів);

    6) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися;

    7) провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме;

    8) видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса;

    9) накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації;

    9-1) накладають заборону щодо відчуження грошових сум, що будуть зараховані заявником вимоги, визначеним відповідно до ч. 4 ст. 652 Закону України «Про акціонерні товариства», на рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий відповідно до зазначеного закону;

    10) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;

    11) засвідчують справжність підпису на документах;

    12) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

    13) посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту;

    14) посвідчують факт, що фізична особа є живою;

    15) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці;

    16) посвідчують час пред’явлення документів;

    17) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам;

    18) приймають у депозит грошові суми та цінні папери;

    19) вчиняють виконавчі написи;

    20) вчиняють протести векселів;

    21) вчиняють морські протести;

    22) приймають на зберігання документи.

    На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом.

    Тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, вимог про нотаріальне посвідчення правочину, вимог про нотаріальне засвідчення справжності підписів учасника під час прийняття ним рішення з питань діяльності відповідної юридичної особи, правочинів про скасування таких вимог, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу (крім тих примірників, що залишаються у справах нотаріуса), а також заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, дублікатів нотаріальних документів, рішень про створення юридичних осіб, рішень органів управління юридичних осіб, актів приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі, актів про передавання нерухомого майна до та із статутних капіталів юридичних осіб, передавальних актів, розподільчих балансів, а також інших документів, визначених законом, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів. Зразок, опис, порядок використання, зберігання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів встановлюються Кабінетом Міністрів України[9].

    Державні нотаріуси в державних нотаріальних архівах видають дублікати і засвідчують вірність копій і виписок з документів, які зберігаються у справах цих архівів.

    Закон України «Про нотаріат» (ст. 37) передбачає, що в сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії:

    1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна;

    2) посвідчують заповіти (крім секретних);

    3) видають дублікати посвідчених ними документів;

    4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;

    5) засвідчують справжність підпису на документах;

    6) видають свідоцтва про право на спадщину;

    7) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.

    Дії, передбачені п.п. 6 і 7 ч. 1 ст. 37 Закону, вчиняють уповноважені посадові особи органу місцевого самоврядування, які мають вищу юридичну освіту, досвід роботи у галузі права не менше трьох років, пройшли протягом року стажування у державній нотаріальній конторі або приватного нотаріуса, завершили навчання щодо роботи з єдиними та державними реєстрами, що функціонують в системі Міністерства юстиції України, та склали іспит із спадкового права у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

    Контроль за організацією нотаріальної діяльності уповноважених на це посадових осіб органів місцевого самоврядування, дотриманням ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконанням правил нотаріального діловодства здійснюється Міністерством юстиції України.

    Зазначені посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права на оформлення документів, призначених для використання за межами державного кордону.

    Консульські установи України відповідно до ст. 38 Закону України «Про нотаріат» вчиняють такі нотаріальні дії:

    1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо), крім іпотечних договорів, договорів про відчуження та заставу жилих будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні, а також крім договорів оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення;

    2) вживають заходів до охорони спадкового майна;

    3) видають свідоцтва про право на спадщину;

    4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя;

    5) засвідчують вірність копій документів і виписок з них;

    6) засвідчують справжність підпису на документах;

    7) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

    8) посвідчують факт, що фізична особа є живою;

    9) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці;

    10) посвідчують тотожність фізичної особи з особою, зображеною на фотокартці;

    11) посвідчують час пред’явлення документів;

    12) приймають в депозит грошові суми і цінні папери;

    13) вчиняють виконавчі написи;

    14) приймають на зберігання документи;

    15) вчиняють морські протести;

    16) видають дублікати посвідчених ними документів.

    Законодавством України можуть бути передбачені й інші дії, що вчиняються консульськими установами України.

    Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про нотаріат» до нотаріально посвідчених заповітів (крім секретних) прирівнюються:

    1) заповіти осіб, які перебувають на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також осіб, які проживають у будинках для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, посвідчені головними лікарями, їх заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров’я, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями будинків для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю;

    2) заповіти осіб, які перебувають під час плавання на морських, річкових суднах, що ходять під прапором України, посвідчені капітанами цих суден;

    3) заповіти осіб, які перебувають у пошукових або інших експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій;

    4) заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріусів чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також заповіти працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з’єднань, установ або військово-навчальних закладів;

    5) заповіти осіб, які тримаються в установах виконання покарань, посвідчені начальниками таких установ;

    До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:

    1) довіреності військовослужбовців або інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками цих закладів, їх заступниками з медичної частини, старшими або черговими лікарями;

    2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військової частини, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також довіреності працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з’єднань, установ або військово-навчальних закладів;

    3) довіреності осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками таких установ чи слідчих ізоляторів;

    4) довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами.

    Посадові особи, зазначені в п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про нотаріат», зобов’язані негайно передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів у державний нотаріальний архів за місцем проживання заповідача.

    Капітани морських суден зобов’язані передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів капітанові морського порту або консулові України в іноземному порту для подальшого надсилання їх до державного нотаріального архіву за місцем проживання заповідача.

    Начальник установи виконання покарань засвідчує справжність підпису особи на документах, яка перебуває в такій установі, крім тих, які відповідно до закону або за вимогою сторін підлягають нотаріальному посвідченню.

    Засвідчення начальником установи виконання покарань справжності підпису на документах прирівнюється до нотаріального засвідчення справжності підпису (ст. 401 Закону України «Про нотаріат»).


    Список джерел

    Нормативно-правові акти:
    1. Загальна декларація прав людини. ООН. Декларація. Міжнародний документ від 10 груд. 1948 р. Верховна Рада України: [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015.
    2. Закон України «Про Вищий антикорупційний суд»: чинне законодавство станом на 14 черв. 2020 р.: К.: ПАЛИВОДА А. В., 2020. 24 с.
    3. Господарський процесуальний кодекс України від 06 лист. 1991 р. № 1798-XII. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12.
    4. Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції: Постанова Кабінету Міністрів України від 09 жовт. 2019 р. № 870. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/870-2019-%D0%BF.
    5. Конвенція про захист прав людини і основних свобод. Рада Європи. Конвенція. Міжнародний документ від 04 лист. 1950 р. Верховна Рада України : [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004.
    6. Конституція України: Закон України 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР. Верховна Рада України: [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.
    7. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання: прийн. 10 груд. 1984 р. № 995-085. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_085.
    8. Конвенція Організації Об’єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок: прийн. 3 верес 1981 р. (укр/рос). Верховна Рада України : [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_207
    9. Кодекс адміністративного судочинства України від 06 лип. 2005 р. № 2747-ІV. Верховна Рада України. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15.
    10. Кримінальний процесуальний кодекс України : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 19 лют. 2021 р. К.: ПАЛИВОДА А.В., 2021. 452 с.
    11. Міжнародний пакт про громадянські i політичні права: прийн. 16 груд. 1966 р. Верховна Рада України: [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043.
    12. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05 лип. 2012 р. № 5076-VІ {Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1702-VII від 14.10.2014 , ВВР, 2014, № 50-51, ст. 2057, № 1404-VIII від 02.06.2016 , ВВР, 2016, № 30, ст. 542, № 1791-VIII від 20.12.2016 , ВВР, 2017, № 4, ст. 42, № 1798-VIII від 21.12.2016 , ВВР, 2017, № 7-8, ст. 50, № 198-IX від 17.10.2019 , № 524-IX від 04.03.2020 , ВВР, 2020, № 38, ст. 279№ 720-IX від 17.06.2020 }. Верховна Рада України: [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17.
    13. Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 02 черв. 2011 р. № 3460-VІ. Верховна Рада України: [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17.
    14. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 груд. 2006 р. № 3477-ІV. Верховна Рада України : [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15.
    15. Про Вищу раду правосуддя: Закон України від 21 груд. 2016 № 1798-VIII. Верховна Рада України: [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-19.
    16. Про забезпечення функціонування української мови як державної: Закон України від 25 квіт. 2019 р. № 2704-VIII. Верховна Рада України : [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19.
    17. Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні: Закон України від 6 верес. 2012 р. № 5207-VI{Із змінами, внесеними згідно із Законом № 1263-VII від 13.05.2014 , ВВР, 2014, № 27, ст. 915}. Верховна Рада України : [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17.
    18. Про затвердження Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату: Постанова Кабінету Міністрів України від 31 серп. 2011 року № 923. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/923-2011-%D0%BF.
    19. Про затвердження Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України: Наказ Міністерства юстиції України від 03 бер. 2011 р. № 777/5 {Назва в редакції Наказів Міністерства юстиції № 3303/5 від 22.11.2016, № 3228/5 від 23.10.2019}. Верховна Рада України : [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0759-11.
    20. Про внесення зміни до Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України: Наказ Міністерства юстиції України від 23 груд. 2019 р. № 4145/5. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1279-19.
    21. Про затвердження Порядку витрачання, зберігання, обігу спеціальних бланків нотаріальних документів і звітності про їх використання та опису і зразка такого бланка: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 серп. 2009 р. № 812. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/812-2009-%D0%BF
    22. Про Державне бюро розслідувань: Закон України від 12 лист. 2015 р. №794-VІІІ. Верховна Рада України: [сайт]. URL: URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-19.
    23. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 груд. 1993 р. №3781-ХІІ. Верховна Рада України: [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3781-12.
    24. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 6 груд. 2019 р. № 361-IX. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/361-20#n831.
    25. Про затвердження Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27 квіт. 2020 р. № 357. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0443-20.
    26. Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України: Постанова Кабінету Міністрів України від 02 лип. 2014 р. № 228-2014-п. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/228-2014-%D0%BF.
    27. Про затвердження Порядку видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю: Наказ Міністерства юстиції України від 11 лип. 2012 р. № 1043/5 {Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства юстиції № 401/5 від 11.03.2013, № 2786/5 від 27.08.2018 , № 3860/5 від 05.11.2020}. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1170-12.
    28. Про затвердження Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 08 лют. 2019 р. № 100 {Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 877 від 22.10.2019}. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0223-19.
    29. Про Конституційний Суд України: Закон України від 13 лип. 2017 р. № 2136-VIII. Верховна Рада України: [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-19.
    30. Про Національне центральне бюро Інтерполу: Постанова Кабінету України від 25 берез. 1993 № 220 {Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 532 від 13.06.2012 № 968 від 13.12.2017}. Верховна Рада України : [сайт]. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/220-93-%D0%BF.
    31. Про Національну поліцію: Закон України від 02 лип. 2015 р. № 2822. Верховна Рада України: [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19.
    32. Про Національне Антикорупційне бюро України: Закон України від 14 жовт. 2015 р. № 1698-VІІ. Верховна Рада України: [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18.
    33. Про нотаріат: Закон України від 02 верес. 1993 р. № 3425-ХІІ. Про Національне Антикорупційне бюро України: Верховна Рада України: [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12.
    34. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лют. 1992 р. № 2135-ХІІ. Верховна Рада України: [сайт]. URL: URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12.
    35. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 верес. 2014 р. № 442 {Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 995 від 04.12.2019, № 1025 від 11.12.2019 }. Верховна Рада України: [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/442-2014-%D0%BF.
    36. Про організацію діяльності слідчих підрозділів Національної поліції України: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 лип. 2017 р. № 570. Верховна Рада України: [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0918-17.
    37. Про прокуратуру: Закон України від 14 жовт. 2014 р. № 1697-VII: Верховна Рада України : [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18.
    38. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 02 черв. 2016 р. № 1402-VІІІ. Верховна Рада України: [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19.
    39. Факультативний протокол до Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок: прийн. 06 жовт. 1999 р.}. Верховна Рада України : [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_794.
    40. Цивільний процесуальний кодекс України: прийн. 18 берез. 2004 р. № 1618-ІV. Верховна Рада України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15.
    Монографії, підручники, навчальні посібники, збірники наукових статей:
    1. Василик Юлія. Сучасна державна політика України у сфері нотаріату як об’єкта адміністративно-правового регулювання. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 9. С. 9-14.
    2. Гуценко К. Ф., Ковалев М. А., Правоохранительные органы: Учебник для юридических вузов и факультетов. 4-е, издание, испр. и дополн. М., Зерцало, 1998. 416 с.
    3. Клименко Оксана. Концепція розвитку нотаріату в Україні. Право України. 2020. № 9. С. 62-80.
    4. Комаров В’ячеслав, Баранкова Вікторія. Нотаріат в Україні та перспективи його розвитку. Право України. 2020. № 9. С. 43-61.
    5. Кримінальний процес : підручник / Ю. М. Грошевий, В. Я Тацій, А. Р. Туманянц та ін.; за ред. В. Я. Тація, Ю. М. Грошевого, О. В. Капліної, О. Г. Шило. Х. : Право, 2013. 824 с.
    6. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. Т. 1 / О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін.: за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. Х.: Право, 2012. 768 с.
    7. Кримінальний процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами практики Конституційного Суду України, Верховного Суду України та Верховного Суду, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Наук-практ. посіб. / уклад.: А. В. Столітній, С. В. Шмаленя, М. С. Туркот, М. І. Снігар; за ред. д.ю.н., проф. А. В. Столітнього; друге видання. К.: Норма права, 2020. 1504 с.
    8. Кучинська О., Щиголь О. Забезпечення права засудженого на справедливий суд в аспекті перегляду судових рішень за виключними обставинами на прикладі рішення ЄСПЛ у справі «Петухов проти України» // Підприємництво, господарство і право. 2019. № 4. С. 254-260.
    9. Ліщина Іван. Проблеми невиконання судових рішень як порушення права власності в практиці Європейського суду з прав людини. Український аспект. Право України. 2020. № 4. С. 189-215.
    10. Недоторканість права власності під час досудового розслідування: [мультимедійний навчальний посібник] / Галаган В. І., Моргун Н. С., Кулик М. Й., Терещенко Ю. В., Симчук А. С., Підвисоцький В. В. К.: Нац. акад. внутр. справ, 2018. Національна академія внутрішніх справ. URL: https://arm.naiau.kiev.ua/books/real_ned_pr_vlasn/start.html.
    11. Організація судових та правоохоронних органів : підручник / І. Є. Марочкін, Л. М. Москвич, М. П. Каркач та ін. ; за ред. І. Є. Марочкіна. Х.: Право, 2014. 448 с.
    12. Судові та правоохоронні органи України: [мультимедійний навчально-методичний посібник] / Симчук А. С., Степанова Г. М., Кулик М. Й., Моргун Н. С. Підвисоцький В. В. Національна академія внутрішніх справ, 2019. URL: https://arm.naiau.kiev.ua/books/spou_2019/start.html.
    13. Судові та правоохоронні органи України [навчальний посібник у схемах і таблицях] / Г. М. Степанова, А. С. Симчук, Н. С. Моргун, М. Й. Кулик. К.: 2019. 120 с.
    14. Тертишник В. М. Науково-практичний коментар Кримінального процесуального кодексу України. Видання 12-те доповн. і перероб. К.: Алерта, 2016. 810 с.
    15. Тетарчук І. В. Судові та правоохоронні органи України. Навчальний посібник для підготовки до іспитів. Видання ЦУЛ, 2019. 202 с.
    16. Фурса Світлана. Інститут нотаріату в юридичній доктрині України: актуальні проблеми та перспективи розвитку. Право України. 2020. № 9. С. 11-19.
    17. Чепель Ольга. Правова природа консультативного висновку Європейського суду з прав людини. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 5. С. 357-361.