ПОНЯТТЯ ЯК ФОРМА МИСЛЕННЯ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТТЯ

Поняття з точки зору формальної логіки є найпростішою формою мислення. Це основа інтелектуальної діяльності, та універсальна одиниця, без якої неможливе мислення як таке. Мислити означає перш за все відображати світ за допомогою понять. Мислення можна розглядати як вміння оперувати поняттями.

Процес розслідування злочинів пов’язаний із поняттями, можливо, тісніше, ніж будь-яка інша діяльність людини. Кожний акт застосування норми права є, по суті, застосуванням загального поняття до конкретного випадку. Дослідити окреме соціально-правове явище, дати йому юридичну оцінку означає підвести дане явище під відповідне поняття права.

Поняття можна попередньо визначити як форму мислення, що відображає предмети думки в їх істотних ознаках. Для прикладу можна навести поняття "людина", "юрист", "справедливість".

Предмети думки – предмети або явища, про які мислить людина. Це в першу чергу предмети і явища матеріального світу. Проте мислення може бути спрямоване також і на думки про ці об'єкти (вічний двигун, абсолютна норма права, кентавр тощо).

Матеріальна та ідеальна дійсність багатоманітна. Її об'єкти більшою чи меншою мірою відрізняються один від одного. Наприклад, кожний злочин хоча б чим-небудь відрізняється від інших злочинів. Але разом з тим об'єкти мають також деякі спільні риси. Кожний злочин містить у собі певну небезпеку для нормального існування і розвитку суспільства. Деякі злочини мають багато спільних ознак, інші – ні. Оскільки один предмет має спільну ознаку з іншими предметами, він разом з ними утворює множину. Множина предметів – набір, сукупність, зібрання будь-яких об'єктів, що мають спільні для всіх ознаки.

Ознаки множини притаманні всім її елементам (індивідам). Поряд з ними кожний елемент має також свої індивідуальні ознаки, що відрізняють його від інших елементів даної множини.

Подібність та відмінності існують як між окремими предметами думки, так і між їх множинами. Множини із спільними ознаками знову утворюють множину – множину множин, або множину більш високого порядку. Наприклад, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вбивство, наклеп і образа тощо утворюють множину злочинів проти особи. Ця множина має ряд ознак, спільних із державними злочинами, злочинами проти суду, військовими та іншими злочинами і складає разом з ними множину злочинів. Ця множина, у свою чергу, входить до складу ще більш загальної множини суспільно небезпечних діянь.

Тепер ми можемо дати більш точне визначення поняття. Поняття – мислене (ідеальне) відображення множини предметів думки як цілого або множини множин, що пов'язані спільними ознаками. Саме з цієї точки зору вони вивчаються формальною логікою. Наприклад, спільними ознаками, на основі яких дається визначення поняття "працівник міліції", є: "посадова особа", "попередження та припинення злочинів", "швидке та повне розкриття злочинних діянь», «сприяння усуненню причин, які породжують злочинність» тощо.

Ми маємо тут на увазі не будь-які спільні та індивідуальні ознаки, а лише істотні. Істотними називаються такі ознаки предмета думки, кожна з яких необхідна, а їх сукупність достатня для того, щоб відрізнити даний предмет (або множину предметів) від інших і отримати відповіді на запитання: "що це таке?". Поряд з істотними ознаками предмет має також неістотні, тобто такі, які не виражають суті предмета.

Особливе значення для працівників органів внутрішніх справ мають юридичні поняття. Юридичні поняття є результатом пізнання правової дійсності, фіксують її основні ознаки, але їм притаманні всі ті властивості, котрі відрізняють усяке поняття. Поняття права мають особливий предмет відображення – державно-правові явища. Специфіка держави і права як особливих соціальних утворень обумовлюють і особливості юридичних понять. Нерозривний їх зв'язок з державою і правом є головною, істотною ознакою, яка визначає інші їхні характерні риси.

Багато юридичних понять мають своєрідну форму об'єктивізації – вони закріплюються у законодавстві. Такі поняття називають легальними. Поряд з ними широко використовуються і поняття, які у нормах права не зафіксовані. При використанні в юриспруденції вони набувають певної специфіки. Це стосується також понять логіки.

Як ми вже казали, поняття – одиниця мислення. Будь-яке міркування в кінцевому рахунку будується з понять. Але правильне, логічне міркування повинне бути визначеним, послідовним, несуперечливим і обгрунтованим. Якими ж повинні бути поняття, щоб з них можна було побудувати правильне міркування?

Перш за все ми повинні поставити перед поняттями вимогу визначеності. Інакше кажучи, кожне поняття, яке ми використовуємо, повинне бути чітким, зрозумілим, однозначним. Визначеними мусять бути і ті слова, що ми їх використовуємо для вираження понять. Одне й те ж слово може по-різному розумітись у різних сферах науки і практики. Так, наприклад, слово "гіпотеза" виражає різні поняття, тобто має кілька значень: це і наукове припущення, і частина юридичною норми (а саме, та, яка вказує на умови, за наявності яких ця норма права має діяти).

Для права вимога визначеності понять має особливе значення. Від точності юридичних понять значною мірою залежить не лише розробка теоретичних проблем права, але і застосування закону. Юристи постійно підкреслюють, що чим точніший закон, тим легше і краще його виконувати. Точність же законів визначається перш за все точністю понять, за допомогою яких вони виражені. Від якості понять великою мірою залежить і якість правоохоронної діяльності, додержання законності.

Як же досягти визначеності поняття?

Перш за все, звичайно, для цього необхідно вказати його істотні ознаки. Наприклад, для того, щоб розкрити сенс поняття "злочин", треба пояснити, що це діяння, яке передбачене Кримінальним Кодексом, є суспільно небезпечним, винним і вчинене суб’єктом злочину (ст.. 13 ККУ). Але якщо значення цих термінів незрозуміле людині (скажімо, школяреві), то і сенс поняття злочину вона не осягне. Тоді можна вдатися до іншого засобу – до прикладів. Будь-якому школяреві можна пояснити, що являють собою такі діяння, як крадіжка, вбивство, шпигунство, диверсія тощо і відповідно в такий спосіб можна пояснити йому сенс поняття злочину.

Отже, поняття характеризується, з одного боку, сукупністю його істотних ознак, а з другого – сукупністю всіх тих предметів думки, до яких воно відноситься. Це – основні логічні характеристики поняття.

Сукупність істотних ознак предмета, що мисляться у понятті, називають з м і с т о м п о н я т т я . Сукупність предметів, які мисляться у даному понятті, одержала назву л о г і ч н о г о о б - с я г у п о н я т т я .

Розглянемо кілька прикладів. Зміст поняття "юрист" включає такі ознаки: наявність юридичної освіти (середньої або вищої) та праця в області юриспруденції. Обсяг цього поняття складається з усіх юристів – слідчих, суддів, прокурорів, нотаріусів, адвокатів тощо. Зміст поняття "логіка" складається з таких ознак: вона належить до області наукового знання, вивчає закони та структурні форми правильного мислення. Обсяг цього поняття містить два предмети думки: формальну логіку і діалектичну логіку.

Розкриття змісту поняття інколи буває досить складним. Наприклад, зміст поняття процесу правового мислення можна спробувати розкрити по таких взаємопов’язаних напрямках:

- через логічно витриману програму переходу від одного етапу до іншого;

- на основі аналізу засобів розумової діяльності, які використовуються, та підходів до задачі;

- на основі нарощування обсягу і підвищення достовірності інформації, яка використовується;

- шляхом аналізу руху до поглиблення висновків, підвищенню їх повноти і регулятивності.

Порівняємо тепер між собою кілька понять за змістом і за обсягом, наприклад: (1) видатний український юрист В.М.Корецький; (2) видатний український юрист; (3) український юрист; (4) юрист. Найширший зміст у першого з цих понять – воно має всі ознаки, притаманні решті понять, і, крім того, ще одну – "В.М.Корецький". Найвужчий зміст – у поняття "юрист". Але останнє поняття має найширший обсяг, тому що до його складу входять усі люди, яких можна назвати юристами. Обсяг же першого поняття містить лише одну людину – В.М.Корецького, який є видатним українським юристом.

Отже, зміст поняття звужується при переході від першого поняття до другого, від другого до третього і потім до четвертого. Обсяг же, навпаки, зростає. У першого поняття мінімальний обсяг, у останнього – максимальний. Обсяг першого поняття являє собою елемент множини видатних українських юристів, що в свою чергу може розглядатись як підмножина множини українських юристів, а цю останню можна трактувати як підмножину множини юристів.

З нашого аналізу випливає такий висновок: чим більше ознак складають зміст поняття, тим менше елементів містить його обсяг, і навпаки. Іншими словами, зміст і обсяг поняття обернено пропорційні одне одному. Цей закон і регулює відношення між основними характеристиками поняття.

Формальна логіка займається не конкретними поняттями, а досліджує поняття як таке, виявляє операції, які можна з ним здійснювати, правила цих операцій.

Звернемося до найпростіших операцій, які провадяться з поняттями – узагальнення та обмеження. Інколи в ході якої-небудь інтелектуальної дії необхідно розширити або, навпаки, звузвити коло об'єктів, що розглядаються. Тоді і вдаються до названих операцій. Сенс їх досить простий, його легко пояснити за допомогою наведеного прикладу. Перехід від поняття "видатний український юрист В.М.Корецький" до поняття "видатний український юрист", від нього до поняття "український юрист" і потім до поняття "юрист" є узагальненням, протилежний процес – обмеженням. Для узагальнення того чи іншого поняття треба виключити яку-небудь з його ознак, і тоді ми одержимо більш широку множину предметів думки (перейдемо від підмножини до множини). При обмеженні поняття ми звужуємо коло об'єктів, які розглядаються, замість множини розглядаємо лише одну із його підмножин. Такий перехід здійснюється завдяки розширенню змісту вихідного поняття, для чого потрібно до наявних у нього ознак додати ще яку-небудь. Наприклад, обмежити поняття "діяння" можна, додавши до нього ознаку "умисне" – при цьому ми отримаємо підмножину умисних діянь.

Закон оберненого відношення змісту і обсягу понять діє лише у системі понять, котрі ієрархічно пов'язані одне з одним.

Дуже важливе значення для розслідування злочинів має кваліфікація злочину. З формально-логічної точки зору правильно кваліфікувати злочинне діяння означає дати чітку відповідь на запитання про те, елементом якої множини є дане діяння.

Можна говорити про програму кваліфікації злочину. Вона являє собою найбільш доцільну послідовність дій юриста, який провадить вибір кримінально-правової норми з числа суміжних норм, що передбачають деякі ознаки даного злочину. По суті така програма є алгоритмом вирішення вказаних вище проблем. Корисність логічних програм кваліфікації витікає з того, що вони вказують найефективнішу послідовність дій слідчого, прокурора або судді при кваліфікації злочину, забезпечуючи перевірку всіх ознак суміжних складів злочинів. Кваліфікація – це складна юридична операція, яка вимагає відповідної підготовки і додержання правил її проведення. Використання програми кваліфікації й означає виконання таких чітких правил. Точно осмисливши оптимальний логічний хід міркування, юрист виконує процес кваліфікації свідомо, з глибоким розумінням справи.

У юриспруденції інколи важливо мати можливість точно встановити, чи є певний об'єкт елементом даного поняття, і якщо таких елементів небагато, законодавець вказує обсяг цього поняття, тобто множину його елементів, дає відповідний вичерпний перелік. Такий перелік має ту перевагу, що він допускає обґрунтовану аргументацію шляхом виключення. Під цим кутом зору можна розглядати і весь кримінальний кодекс (його Особливу частину). Він містить вичерпний перелік діянь, які підлягають кримінальній відповідальності.