ПОНЯТТЯ ЯК ФОРМА МИСЛЕННЯ

  1. Вступ.
  2. Загальна характеристика поняття.
  3. Види понять. Відношення між поняттями.
  4. Дефініція та поділ поняття.
  5. Висновки.

Дидактичні цілі:

1. Навчальні: розкрити курсантам суть і особливості поняття як форми логічного мислення.

2. Розвиваючі: розвиток мислення курсантів.

3. Виховні: підвищення культури мислення курсантів як складової їх загальної культури.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: юридична деонтологія.

Забезпечувані дисципліни: філософія, філософія права, кримінальний процес, цивільний процес, юридична психологія, криміналістика.

Навчально-методичне забезпечення лекції: навчально-методичний комплекс з навчальної дисципліни “Логіка”.

Наочність: малюнки та схеми, мультимедійні презентації.

Технічні засоби навчання: мультимедійний проектор, ПК.

ВСТУП

На попередній лекції ми почали обговорення проблем логіки та юридичної логіки. Логіка – це наука про форми і закони правильного мислення, і це визначення містить програму нашої праці. Нам потрібно вивчити форми і закони правильного мислення.

Починати, звичайно, слід з найпростішого. Найпростішою формою мислення є поняття. Це і зумовило ту обставину, що сьогодні ми будемо вести мову саме про поняття.

Поняття має і самостійне значення для юриспруденції. Дефініції, тобто визначення юридичних понять відіграють в ній дуже важливу роль. Закони містять цілий ряд дефініцій понять. Наприклад, дефініції крадіжки, вбивства, шахрайства тощо. Такі поняття, зміст яких закріплений законом, називають легальними поняттями.

План лекції містить програму нашої сьогоднішньої розмови. Ми почнемо з загальної характеристики поняття як форми мислення. Існують поняття різних видів, а також різні відношення між поняттями. Це зміст другого питання. Після цього ми перейдемо до найскладнішого питання – про дефініцію та поділ поняття.



Рекомендована література:

1. Арутюнов В. Х., Кирик Д. П., Мішин В. М. Логіка : Навч. посібник для економістів. — Вид. 5-е, допов. і перероб. — К. : КНЕУ, 2012. — 144 с.

2. Бандура О.О. Правознавство у системі наукового знання: Аксіологічно-гносеологічний підхід. – Київ: Вид-во НАВСУ, 2010. – 272 с.

3. Бандурка О.М., Тягло О.В. Курс логіки. – Х.: Вид-во Ун-ту внутрішніх справ України, 1999. – 164 с.

4. Бирюков Б.В. Логика в России // Вопросы философии. – 2014. - № 8. – С. 109 – 116.

5. Войшвилло Е.К., Дегтярев М.Г. Логика. – М.: Владос, 1998. – 528 с.

6. Вступ до сучасної юридичної логіки / Титов В.Д. та інш.. – Х.: Ксилон, 2001. – 198 с.

7. Гвоздик О.И. Логика. – К.: УАВД, 1994. – 256 с.

8. Гвоздік О.І. Логічні числення: принципи побудови та застосування в юриспруденції. – К.: Поліграфцентр «Тат», 2003. – 300 с.

9. Гетманова А.Д. Учебник логики со сборником задач. – М.: Гнозис, 2010. – 365 с.

10. Демидов И.В. Логика. – М.: Юриспруденция, 2002. – 272 с.

11. Жеребкін В.Є. Логіка. – Х.: Основа, 2006. – 256 с.

12. Жоль К.К. Логика. – М.: Гнозис, 2004. – 390 с.

13. Жоль К.К. Логика для юристов. – М.: Гнозис, 2004. – 430 с.

14. Жоль К.К. Методы научного познания и логика (для юристов). – М.: Гнозис, 2001.

15. Иванов Е.А. Логика. – М.: Волтерс Клувер, 2007. – 416 с.

16. Ивин А.А. Логика. – М.: ОНИКС, 2008. – 336 с.

17. Ивлев Ю.В. Логика. – М.: «Дело», 2010. – 264 с.

18. Карамишева Н.В. Логіка. Підручник для студентів-правників. – Львів: ПАІС, 2000. – 252 с.

19. Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика. – М.: Высшая школа, 2004. – 271 с.

20. Козловський А.А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права. – Чернівці: Рута, 1999. – 295 с.

21. Конверський А.Є. Логіка. Підручник для студентів юридичних факультетів. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 304 с.

Шифр Ю4К64.

22. Конверський А.Є. Логіка традиційна та сучасна. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 536 с.

23. Малахов В.П. Логика для юристов. – М.: Академический проект, 2009. – 432 с.

24. Мозгова Н.Г. Логіка. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2006. – 320 с.

25. Рабінович П. Праворозуміння «природне» та «легістське»: неминучість співіснування // Право України. – 2009. – № 3. – С. 65-70.

26. Солодухин С.А. Логика для юристов. – М.: Экспертное бюро – М, 1998. 240 с.

27. Спасибо-Фатєєва І. Методологічні витоки кодифікації: потреби, обґрунтованість, кон'юнктурність // Право України. – 2009. – № 8. – С. 62-71.

28. Титов В.Д. Логическое знание в его социально-исторической детерминации. – Х.: Регион-информ, 2004. – 260 с.

29. Титов В.Д. Юридическая логика в США. – Х.: Ксилон, 2007. – 250 с.

30. Титов В.Д., Цалін С.Д., Невельська-Гордєєва та ін.; За заг. ред.. проф. Титова В.Д. Логіка. – Х.: Право, 2006. – 208 с.

31. Титов В.Д., Зархина С.Э. Историческое развитие философско-логических концепций языка права. – Х.: ФИНН, 2009. – 432 с.

32. Хоменко І.В. Логіка для юристів. – К.: Юрінком, 2001. – 224 с.

33. Хоменко І.В. Логіка: теорія та практика. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 400с.

34. Щербина О.Ю. Логіка для юристів: Курс лекцій. – К.: Юридична думка, 2004. – 264 с.

35. Закон и жизнь. Международный научно-практический правовой журнал. – № 4 (244). – 2012. – С. 5.