Розділ 3: «Колективні договори і угоди»

§ 1. Поняття колективного договору.

§ 2. Поняття та сфера укладання колективних угод.

§ 3. Порядок укладання колективного договору.

§ 4. Відповідальність за порушення і невиконання колективного договору.

§ 1. Поняття колективного договору.

Колективний договір ґрунтується на чинному законодавстві, прийнятих сторонами зобов’язаннях, що передбачає регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності й господарювання, що використовують найману працю і мають права юридичної особи. Колективний договір може бути укладено структурними підрозділами підприємства в межах компетенції цих підрозділів. В Україні правове регулювання колективних договорів і угод здійснюється відповідно до ЗУ «Про колективні договори та угоди» від 1 липня 1993 року, гл. ІІ «Колективний договір» КЗпП України.

Колективний договір укладають роботодавець, із одного боку, і один або кілька профспілкових органів, а в разі відсутності таких органів представники працівників, обрані та уповноважені трудовим колективом, ‒ із іншого.

Право на ведення переговорів і укладання колективних договорів, угод мають сторони соціального діалогу, склад яких визначений законодавством про соціальний діалог. За наявності на підприємстві, державному, галузевому, територіальному рівнях кількох профспілок чи їх об᾽єднань або інших уповноважених трудовими колективами на представництво органів вони повинні сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів і укладання угоди або колективного договору.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов᾽язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства. Колективний договір набуває чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного в колективному договорі, угоді. Після завершення строку дії колективний договір не втрачає сили, допоки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором. Колективний договір зберігає чинність у разі змінення складу, структури, найменування уповноваженого власником органу, від імені якого укладено цей договір, угоду. У випадку реорганізації підприємства колективний договір зберігає чинність упродовж строку, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін.

Якщо змінився власник підприємства, чинність колективного договору зберігається протягом строку його дії, але не довше одного року. За цей період сторони повинні розпочати переговори про укладання нового чи змінення або доповнення чинного колективного договору. У разі ліквідації підприємства чинність колективного договору зберігається впродовж усього строку ліквідації.

На новоствореному підприємстві колективний договір укладається за ініціативою однієї зі сторін у тримісячний термін після реєстрації підприємства, якщо законодавство передбачає реєстрацію, або після рішення про заснування підприємства, якщо його реєстрацію не передбачено. Усіх тих, хто вже працює, а також щойно прийнятих на підприємство працівників власник або уповноважений ним орган повинні ознайомити з колективним договором.

Зміст колективного договору сторони визначають у межах своєї компетенції. У колективному договорі закріплено взаємні зобов᾽язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: змін в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, визначення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо); надання гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі й використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення й відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працівників; умов регулювання фондів оплати праці та запровадження міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; заборони дискримінації.

§ 2. Поняття та сфера укладання колективних угод.

Колективна угода укладається у двосторонньому порядку на державному, галузевому, регіональному рівнях. Угода на державному рівні регулює основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики й трудових відносин, зокрема, щодо: гарантій праці та забезпечення продуктивної зайнятості; мінімальних соціальних гарантій оплати праці й доходів усіх груп і верств населення, здатних забезпечувати достатній рівень життя; розмір прожиткового мінімуму, мінімальних нормативів; соціального страхування; трудових відносин, режиму роботи й відпочинку; умов охорони праці й довкілля; задоволення духовних потреб населення; умов зростання фондів оплати праці та збалансованості міжгалузевих співвідношень у оплаті праці; забезпечення гендерної рівності.

Угодою на національному рівні регулюються основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин, зокрема щодо:

гарантій праці і забезпечення продуктивної зайнятості; мінімальних соціальних гарантій оплати праці і доходів всіх груп і верств населення, які забезпечували б достатній рівень життя; розміру прожиткового мінімуму, мінімальних нормативів; соціального страхування; трудових відносин, режиму роботи і відпочинку; умов охорони праці і навколишнього природного середовища; задоволення духовних потреб населення; умов зростання фондів оплати праці та встановлення міжгалузевих співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; заборона дискримінації.

Угодою на галузевому рівні регулюються галузеві норми, зокрема щодо: нормування і оплати праці, встановлення для підприємств галузі (підгалузі) мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації на основі єдиної тарифної сітки по мінімальній межі та мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов праці окремих професійних груп і категорій працівників галузі (підгалузі); встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій, пільг у сфері праці і зайнятості; трудових відносин; умов і охорони праці; житлово-побутового, медичного, культурного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку; умов зростання фондів оплати праці; встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; заборона дискримінації.

Галузева (міжгалузева) угода не може погіршувати становище працівників порівняно з генеральною угодою.

Угоди на територіальному рівні регулюють норми соціального захисту найманих працівників підприємств, включають вищі порівняно з генеральною угодою соціальні гарантії, компенсації, пільги.

Галузеві (міжгалузеві) і територіальні (обласні та республіканська) угоди підлягають повідомній реєстрації в установленому порядку центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин, а колективні договори і територіальні угоди іншого рівня - місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

§ 3. Порядок укладання колективного договору, угоди.

Право на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод надається сторонам соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний діалог.

За наявності на підприємстві кількох профспілок чи їх об'єднань або інших уповноважених трудовими колективами на представництво органів вони повинні сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів і укладення колективного договору.

У разі недосягнення згоди щодо колективного договору у спільному представницькому органі загальні збори (конференція) трудового колективу приймають найбільш прийнятний проект колективного договору і доручають профспілці або іншому уповноваженому трудовим колективом органу, який розробив проект, на його основі провести переговори і укласти затверджений загальними зборами (конференцією) колективний договір від імені трудового колективу з роботодавцем.

У разі недосягнення згоди у спільному представницькому органі угода вважається укладеною, якщо її підписали представники профспілок чи їх об'єднань, до яких входить більшість найманих працівників держави, галузі, території.

За наявності на національному, галузевому, територіальному рівнях кількох репрезентативних відповідно до законодавства України про соціальний діалог суб'єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців для ведення переговорів і укладення угоди відповідного рівня вони повинні сформувати спільний представницький орган.

Ініціювати укладення угоди про утворення спільного представницького органу суб'єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців відповідного рівня може будь-який репрезентативний відповідно до законодавства України про соціальний діалог суб’єкт профспілкової сторони та сторони роботодавців.

Професійні спілки та їх об’єднання, організації роботодавців та їх об'єднання, що не відповідають критеріям репрезентативності, за рішенням своїх виборних органів можуть надавати повноваження репрезентативним організаціям та об’єднанням відповідного рівня для представлення своїх інтересів під час ведення колективних переговорів та укладення угод відповідного рівня.

Спільний представницький орган сторони профспілок, роботодавців може вести переговори та укладати колективні угоди відповідного рівня за дорученням його членів, які є репрезентативними відповідно до законодавства України про соціальний діалог.

Укладенню колективного договору, угоди передують колективні переговори. Будь-яка із сторін не раніше ніж за три місяці до завершення терміну дії колективного договору, угоди або у строки, визначені цими документами, письмово повідомляє інші сторони про початок переговорів. Друга сторона впродовж семи днів повинна розпочати переговори. Для їх ведення і підготовки проектів колективного договору угоди з представників сторін утворює робочу комісію. Склад цієї комісії визначають безпосередньо сторони. Робоча комісія готує проект колективного договору, угоди з урахуванням пропозицій, що надійшли від працівників, трудових колективів галузей, регіонів, громадських організацій, і ухвалює рішення, що оформлюється відповідним протоколом.

Для врегулювання розбіжностей під час ведення колективних переговорів сторони використовують примирні процедури. Якщо в перебігу перемовин сторони не дійшли згоди з не залежних від них причин, складається протокол розбіжностей, до якого вносять остаточно сформульовані пропозиції сторін відносно заходів, необхідних для усунення зазначених причин, а також строків відновлення переговорного процесу.

Упродовж трьох днів після складання протоколу розбіжностей сторони проводять консультації, формують зі свого складу примирну комісію, а в разі недосягнення згоди звертаються до посередника, обраного сторонами. Примирна комісія або посередник у термін до семи днів розглядає протокол розбіжностей і виносить рекомендації щодо суті спору. У разі недосягнення згоди між сторонами відносно внесення рекомендації допускається організація та проведення страйків у порядку, що не суперечить законодавству України.

Для підтримки своїх вимог під час проведення переговорів щодо розробки, укладення чи зміни колективного договору, угоди профспілки, інші уповноважені працівниками органи можуть проводити у встановленому порядку збори, мітинги, пікетування, демонстрації.

Особи, які беруть участь в переговорах як представники сторін, а також спеціалісти, запрошені для участі в роботі комісій, на період переговорів та підготовки проекту звільняються від основної роботи із збереженням середнього заробітку та включенням цього часу до трудового стажу. Всі витрати, пов'язані з участю у переговорах і підготовці проекту, компенсуються в порядку, передбаченому законодавством про працю, колективним договором, угодою.

Проект колективного договору обговорюється в трудовому колективі й виноситься на розгляд загальних зборів (конференції) трудового колективу. Якщо збори (конференція) трудового колективу відхилять проект колективного договору або його окремі положення, сторони відновлюють переговори з метою віднайдення необхідного рішення. Термін переговорів не повинен перевищувати десяти днів. Після цього проект виноситься на розгляд зборів (конференції) трудового колективу.

Після схвалення проекту колективного договору загальними зборами (конференцією) трудового колективу, його підписують уповноважені представники сторін не пізніше, ніж через п᾽ять днів із моменту схвалення, якщо інше не визначено зборами (конференцією) трудового колективу. Угоду (генеральну, галузеву, регіональну) підписують уповноважені представники сторін не пізніше, ніж через десять днів після завершення колективних переговорів.

Зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Порядок повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів затверджена Постановою КМУ від 13 лютого 2013 року № 115. Так, відповідно до ст. 9 ЗУ «Про колективні договори і угоди», галузеві (міжгалузеві) і територіальні (обласні та республіканська) угоди підлягають повідомній реєстрації в установленому порядку центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин, а колективні договори і територіальні угоди іншого рівня - місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

§ 4. Відповідальність за порушення і невиконання колективного договору.

У статтях 17–20 ЗУ «Про колективні договори і угоди» передбачена відповідальність за ухилення від участі в переговорах; порушення і невиконання колективного договору, угоди; ненадання інформації, необхідної для колективних переговорів і здійснення контролю.

На осіб, які представляють роботодавців чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи і ухиляються від участі в переговорах щодо укладення, змінення чи доповнення колективного договору, угоди або навмисно порушили строк (друга сторона протягом семи днів повинна розпочати переговори), чи не забезпечили роботу відповідної комісії у визначений сторонами термін, накладається штраф до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Також їх може бути притягнено до дисциплінарної відповідальності аж до звільнення з посади.

На осіб, які представляють роботодавця чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи і з вини яких порушено чи не виконано зобов᾽язання щодо колективного договору, угоди, накладається штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вони також несуть дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади. На вимогу профспілок, іншого уповноваженого трудовим колективом органу роботодавець зобов᾽язаний вжити заходів, передбачених законодавством, щодо керівника, з вини якого порушуються чи не виконуються зобов᾽язання за колективним договором, угодою.

Осіб, які представляють роботодавця чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи і винні в ненаданні інформації, необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод, може бути притягнено до дисциплінарної відповідальності або піддано штрафу до п᾽яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Працівники, які беруть участь у страйку, визнаному судом незаконним, несуть відповідальність згідно із законодавством. Особи, які є організаторами страйку, визнаного судом незаконним, або не виконують рішення про визнання страйку незаконним, а так само особи, які перешкоджають припиненню незаконного страйку, підлягають дисциплінарній або адміністративній відповідальності за законодавством. Збитки, заподіяні страйком іншим підприємствам, установам, організаціям чи громадянам, відшкодовуються за рішенням суду на законних засадах. Збитки, заподіяні власникові або уповноваженому ним органу (представнику) страйком, визнаним судом незаконним, відшкодовує орган, уповноважений найманими працівниками на проведення страйку, в розмірі, визначеному судом (у межах коштів і майна, що йому належать).

Особи, винні у виникненні колективних трудових спорів (конфліктів) або які затримують виконання рішень примирних органів, утворених відповідно до ЗУ «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 року № 137/98-ВР, а також рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, кримінальну або адміністративну відповідальність згідно із законодавством.

Власник або уповноважений ним орган (представник), який порушив закони України, унаслідок чого виникли умови для страйку, і страйк мав наслідком повне або часткове задоволення вимог найманих працівників, компенсує збитки учасникам страйку в розмірі, визначеному судом (у межах коштів і майна, що йому належать).