ПРЕДМЕТ, МЕТА І ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ФІЛОСОФІЯ ПРАВА"

Філософія права є однією з світоглядних форм пізнання права, вона займається дослідженням смислу права, його сутності і поняття, його основ і місця в житті людини і суспільства. Сучасний етап в розвитку суспільства характеризується поширенням гуманістичних тенденцій, що зумовлює зростання ролі філософії права в системі гуманітарних наук і вітчизняної вищої освіти. Зростає також значення цієї дисципліни у всьому процесі формування та ствердження в суспільстві цінності права, свободи, рівності та справедливості.

Особливої актуальності ці питання набули в зв’язку із прилученням України до Болонського процесу. Юрист, який є випускником сучасних вітчизняних навчальних закладів, повинен відповідати актуальним європейським вимогам: розуміти суть верховенства права, володіти знаннями національного, європейського та міжнародного законодавства, мати навички застосування цих знань в практиці судових і правоохоронних органів, в забезпеченні господарської та політичної діяльності, особисто і своєю діяльністю втілювати в життя не тільки високі професійні, але й насамперед морально-етичні стандарти. В цьому плані важливе значення мають світогляд і правосвідомість юриста, формування яких забезпечується вивченням світоглядних, методологічних дисциплін, провідне місце серед яких належить філософії права. Ця міждисциплінарна наука є важливим компонентом навчального процесу у вищих навчальних закладах взагалі та в закладах системи Міністерства внутрішніх справ України зокрема.

Запропоновані навчально-методичні матеріали у структурі мультимедійного посібника відображають основні напрямки та обсяги навчальної роботи студентів і слухачів магістратури з філософії права. Це електронне видання підготовлене згідно з навчальним планом для вузів МВС України зі спеціальності “Правознавство” та у відповідності до рекомендацій Міністерства освіти, науки, молоді та спорту України.

Навчально-методичні матеріали для магістрантів підготовлені на основі авторського курсу “Філософія права”, розробленого академіком М.В. Костицьким у 1990-х роках, та навчальної програми з цієї дисципліни, підготовленої авторським колективом Національної академії внутрішніх справ. Він визначає зміст предмету філософії права як наукової та навчальної дисципліни, яка досліджує сутність, витоки, джерела та ідеї правових теорій. В програмі відображені результати філософсько-правового аналізу основних юридичних понять, категорій, принципів, концепцій, теорій через призму становлення та розвитку європейського права. У навчально-методичних матеріалах реалізується раціональне поєднання загальноосвітнього та професійного навчання слухачів, наближення курсу до специфіки правоохоронної діяльності. Їх доповнено теоретичним матеріалом, значущим із точки зору інтенсифікації діяльності в різних галузях юридичної практики.

Особлива увага приділяється дослідженню філософії права як форми правової свідомості. Разом з тим, проблеми і питання, викладені у навчально-методичних матеріалах, дозволяють осмислити філософію права не тільки в світоглядному аспекті, але й у методологічному. Знання методології права є необхідним для магістрів-правознавців. Вивчаючи цю дисципліну, студенти і слухачі знайомляться з фундаментальними правовими категоріями (зокрема, такими як право, закон, права людини, справедливість, свобода, рівність, відповідальність), враховуючи їх філософське підґрунтя. Розглядається сутність права як міри свободи особи у її взаємовідносинах із державною владою та громадянським суспільством.

Навчально-методичні матеріали складено з урахуванням тісного взаємозв’язку філософії права з філософією, логікою, етикою, культурологією, релігієзнавством, теорією держави і права, політологією, соціологією, психологією, низкою галузевих і спеціальних юридичних дисциплін та іншими галузями знання, але в ній чітко відмежовується філософсько-правовий матеріал від споріднених філософських та юридичних наук.

Мета курсу – поглиблення та конкретизація знань з філософії та юридичних наук стосовно умов майбутньої професійної правоохоронної та правозастосовчої діяльності, формування нових знань з філософії права та розвиток правового світогляду й правової культури навчанців.

Предмет курсу – світоглядна (ідеальна) форма пізнання права, розуміння і затвердження його сенсу, цінності і значення в житті окремої особи і суспільства в цілому, співвідношення філософсько-правового осмислення права з іншими підходами до його осягнення.

Таким чином, мета, предмет і завдання курсу конкретизуються у тому, що в результаті його опрацювання студенти і слухачі повинні

знати:

вміти:

ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ "ФІЛОСОФІЯ ПРАВА"

Науковими і методичними основами курсу філософії права є системно-діяльнісний підхід, метафізичний, натурфілософський, синергетичний та діалектичний методи та принципи. Роль і місце філософії права в підготовці правників і фахівців для системи МВС України визначається тим, що в складних, суперечливих процесах перебудови основ життя українського суспільства вона допомагає юристам і працівникам правоохоронних органів усвідомлено займати тверду громадянську і професійну позицію у вирішенні завдань по захисту правопорядку і законності. Взаємозв’язок філософії права з іншими навчальними дисциплінами у системі підготовки правознавців може розглядатися у двох основних аспектах їхнього взаємодоповнення та взаємодії. По-перше, для спеціальних правових дисциплін філософія права слугує теоретичною основою, виробляючи світоглядно-методологічні засади вирішення їхніх проблем. По-друге, навчальний матеріал юридичних дисциплін дозволяє конкретизувати й уточнювати зміст філософсько-правових положень, що підвищує імовірність їх ефективної практичної реалізації та в цілому збагачує філософсько-правову науку .

Структурна побудова курсу відповідає традиційному розподілу на метафілософський і теоретичний блоки, відповідно передбачає опрацювання двох взаємопов’язаних частин – «вступу до філософії права» та «основних проблем філософії права».

Логічна послідовність вивчення філософії права полягає в тому, що спочатку виробляється загальне уявлення про філософію права, а саме її виникнення, становлення і призначення, специфіку предмету й методології філософії права, а потім розкривається зміст проблем основних розділів філософсько-правового знання.

Загальною методичною вимогою вивчення філософії права є вироблення особистісно-практичного відношення студентів і слухачів магістратури до світоглядних і методологічних проблем на основі критичного вивчення навчальної і наукової літератури.

Основною рекомендацією щодо самостійного освоєння і поглиблення знань з філософії права може слугувати критичне осмислення рекомендованої монографічної і навчально-методичної літератури.

Найбільш ефективними прийомами вивчення філософії права є конспектування праць класиків філософії права і підготовка доповідей та рефератів. При вивченні проблем основних розділів філософсько-правового знання варто виробляти навички самостійного формулювання питань щодо опрацьованого матеріалу до можливих опонентів.

Контроль за засвоєнням філософсько-правових знань здійснюється різними способами, серед яких важливе місце посідають опитування, тестування і написання контрольних робіт на семінарських заняттях. Рівень знань слухачів визначається за допомогою модульного контролю та підсумкового заліку.

Навчально-методичні матеріали складено таким чином, щоб інформативна частина курсу органічно інтегрувалася в систему знань, отриманих у процесі вивчення інших дисциплін, з метою об’єднання методологічних можливостей філософсько-правового та юридичного підходів до актуальних проблем правового буття та пізнання.

 

ПРОГРАМА КУРСУ «ФІЛОСОФІЯ ПРАВА»

Тема 1. Філософія права, її зміст та призначення

Специфіка філософського осмислення соціально-культурних феноменів. Право як засіб гармонізації суспільних відносин, його вольовий та імперативний характер. Одвічна сутність права – забезпечення і захист людської свободи, справедливості, рівності, визначення їхніх можливостей і гарантій. Філософсько-світоглядний сенс права та його роль у формуванні свободи особи та почуття відповідальності. Духовні основи та метасоціальний зміст права. Мета права та його доцільність як світоглядні проблеми. Філософський та юридичний аспекти права, їх спільність, відмінність і особливості. Особливості філософського підходу до права порівняно з соціологічним, психологічним тощо. Сучасний стан викладання філософії права на юридичних факультетах університетів.

Філософія права як світогляд, наука та навчальна дисципліна. Історичний характер становлення і формування філософії права як міждисциплінарної галузі наукового знання. Допарадигмальний стан становлення філософії права. Предмет філософії права: онтологічний, антропологічний, епістемологічний, метафізичний, історико-логічний аспекти. Основні питання філософії права. Коло проблем, що складають зміст філософсько-правової рефлексії: сутність права, метафізика і діалектика права, взаємовідношення держави, особистості та права, механізм забезпечення прав людини та предмет філософії права в історичному розвитку.

Система зв’язків філософії права з іншими філософськими та юридичними дисциплінами. Світоглядна, ціннісна, методологічна, критична, прогностична та інші функції філософії права. Місце філософії права в системі соціогуманітарного знання та юридичної освіти. Співвідношення предметів філософії права, загальної теорії права та соціології права. Фундаменталізація юридичної освіти як важливе завдання курсу філософії права. Значення філософії права для правотворчої, правозастосовчої, правоохоронної та правоосвітньої діяльності.

Тема 2. Методологія та інструментарій філософії права

Філософія права як самостійна наука. Розробка філософії права як наукової теорії. Структура філософсько-правового знання. Історія становлення філософсько-правової методології та сучасний стан досліджень в галузі філософії права в Україні та світі. Методологія правового пізнання та осмислення права. Ієрархія методів та підходів до вивчення права: філософсько-світоглядний підхід, загальнонаукові та спеціальні методи. Можливості застосування методів інших наук в юриспруденції. Методологія філософії права та її рівні. Метафізика, діалектика, структуралізм, екзистенціалізм, феноменологія, герменевтика, психоаналіз, натурфілософія та інші методологічні засади філософсько-правового дискурсу.

Співвідношення натурфілософського, синергетичного, метафізичного та діалектичного методів у пізнанні права. Закони і категорії діалектики в праві. Сутність і явище в праві. Правова необхідність і випадковість. Можливість і дійсність, частина і ціле, кількість, якість і міра в праві. Зміст і форма права. Буття права в часовому та просторовому вимірі. Суперечність і гармонія, заперечення в розвитку права. Загальний зв’язок і розвиток – основні принципи діалектики права. Всезагальний зв’язок та взаємодія у праві. Ґенеза права. Принцип історизму в праві. Причинність та цілепокладання в праві. Системність у правових відносинах і в правовій діяльності. Проблеми сучасного національного праворозуміння та конституційного будівництва.

Філософський раціоналізм (онтологічний, гносеологічний, етичний) у поєднанні з філософсько-антропологічними пошуками як універсальна методологічна основа правознавства. Класичний, некласичний та постнекласичний тип наукової раціональності. Феноменологія як методологія філософських досліджень права. Екзистенційний підхід до визначення сутності права. Правова герменевтика як застосування у сфері права екзистенціально-феноменологічної герменевтики. Герменевтичне дослідження природного права. Спосіб знаходження відмінності між правом і законом в герменевтичній концепції. Співвідношення розуміння і пояснення. Комунікативний метод дослідження права. Інформаційний, емоційно-ціннісний та діяльнісно-праксеологічний аспекти комунікації. Психоаналіз у праві. Теологічна інтерпретація природного права. Християнська антропологія – методологія теологічного природного права. Проблема колізії юридичної та релігійної норми. Натурфілософський підхід до права. “Людське” право як конкретизація всезагальних (космічних) законів.

Обмеженість нормативістської монометодології радянського правознавства. Поліметодологізм як сучасна тенденція розвитку методології філософсько-правового знання. Принцип взаємодоповнюваності методів. Сучасний теоретико-правовий дискурс і інтегративна юриспруденція.

Методологічні джерела сучасного європейського права: давньогрецька філософія права, римське позитивне право і християнська етика. Основні типи праворозуміння як методології філософсько-правових дискурсів. Класичні, некласичні та постнекласичні методи правопізнання. Відмінність витоків права та підходів до його тлумачення в юридико-позитивістській та природно-правовій доктрині. Становлення та розвиток природно-правового мислення. Поняття природного права в історичному розвитку. Поняття та різновиди юснатуралізму. Класичні теорії та сучасні концепції природного права.

Історичні умови, теоретичні джерела та етапи формування і розвитку філософії позитивізму. Гносеологічний зв’язок форми філософського позитивізму з історичним розвитком юридичного позитивізму. Становлення юридичного позитивізму, його соціально-економічні та ідеологічні джерела, діалог з теоретиками природного права та історичної школи права. Визначальні теоретичні принципи юридичного позитивізму. Право як утворення держави, сукупність державно-владних примусових норм. Типи юридичного позитивізму (леґізм, нормативізм, етатизм). Зміст і специфіка соціологічного позитивізму. Необхідність та взаємодія юснатуралістичної, натурфілософської, герменевтичної та позитивістської методології в юриспруденції.

Тема 3. Правова онтологія. Право як феномен культурно-цивілізаційного процесу

Особливості і завдання філософської онтології. Специфіка правової онтології в порівнянні з філософською онтологією. Зміст правової онтології, її місце в системі філософії права.

Духовні, культурологічні, економічні та соціальні передумови виникнення і становлення права. Право як феномен культури. Світоглядна, аксіологічна, регулятивна та цивілізаційна функції права. Місце та роль права в становленні цивілізації. Розмаїття цивілізацій та відповідних правових систем. Релігійно-правові системи в культурно-історичному процесі.

Право, правовідносини, правосвідомість на різних етапах історичного процесу. Особливості взаємодії і відносна самостійність правосвідомості та суспільного буття. Буття соціуму і буття права.

Часове та просторове буття права. Єдність у праві минулого, сучасного, майбутнього.

Правова реальність як форма здійснення ідеї права. Ідея права, норма права та правове життя як рівні правової реальності. Свобода, справедливість, рівність як основні характеристики змісту ідеї права. Правова дійсність як єдність сутності та функціонування права.

Форми буття права. Право як: закон, припис, норма. Співвідношення права і закону як проблема правової онтології. Позитивне і природне право. Протиправний закон і неправове законодавство як ігнорування ідеалу свободи, рівності, справедливості.

Система суспільних відносин як предмет права та законодавства. Фактори впливу та ґенеза права в культурно-історичному процесі. Свобода особистості важлива умова існування права. Мораль, моральність – одна з передумов виникнення права. Мораль як джерело права.

Правова, моральна, економічна субстанційність держави і права. Взаємозв’язок права як міри свободи окремих індивідів, родини, громади, громадянського суспільства та як міри свободи державно-організованого народу. Можливість і дійсність реалізації права в межах держави. Ідея народного суверенітету. Громадянське суспільство як форма реалізації ідеї народного суверенітету. Взаємозв’язок і конкуренція народного і державного суверенітетів.

Компроміс як необхідний елемент законотворчості. Законодавство як результат компромісу між різними соціальними силами суспільства. Національний, стратний, кастовий, класовий елемент у законодавстві. Майбутнє цивілізації та права.

 

Тема 4. Правова гносеологія: парадигма, доктрина, істина в праві

Поняття правової гносеології, її роль у вирішенні філософських та теоретико-правових проблем. Гносеологізація провідних філософських напрямків як основна причина гносеологізації філософсько-правових концепцій сучасності. Особливості предметного поля правової гносеології: аналіз різних підходів щодо вирішення проблеми. Сутність гносеологічного та епістемологічного аспекту філософсько-правових досліджень. Основні проблеми правової гносеології. Специфіка права як об’єкта теоретичного дослідження. Соціально-історичні аспекти пізнання права. Загальносоціальні та національні особливості пізнання права. Елементи гносеологічної структури права. Рівні гносеології права: загальноправовий, міжнародний, галузевий.

Парадигма як основа правової теорії. Парадигма – сукупність сталих загальнозначущих правил, теорій, методів, схем наукової діяльності, що передбачає єдність у тлумаченні юридичної теорії, в організації емпіричних досліджень та інтерпретації її результатів. Парадигма права у класичній філософії права. Класична європейська юриспруденція про ідею права, її філософське обґрунтування, об’єктивний характер, феноменологічну даність, про постійні та змінювані елементи права. Традиційна парадигма в радянському праві, її критика у вітчизняній та зарубіжній літературі. Перегляд філософсько-методологічної парадигми у сучасному праворозумінні.

Політико-правова доктрина як основа філософії права. Українська політико-правова доктрина як різновид європейської. Офіційна радянська політико-правова доктрина і наслідки її перегляду для національного вчення про праворозуміння, нормоутворення та нормозастосування.

Філософсько-методологічна рефлексія поняття істини в праві. Класичний та сучасний підходи. Істина в праві та правова істина. Проблема істини в галузі правотворчості. Основні аспекти істинності норми права. Необхідність відповідності юридичної норми правовій реальності як сущій, так і належній, оптимальному шляху гармонізації суспільних відносин, особливостям даного історичного етапу розвитку суспільства, уявленням народу про свободу, рівність, відповідальність, справедливість. Дескриптивний та прескриптивний аспекти юридичної норми. Внутрішня та зовнішня істинність норми права. Встановлення істини як мета правозастосовчої діяльності.

Встановлення істини як мета правозастосовчої діяльності. Оптимізація пізнання істини у справі як мета кримінально-процесуального права. Гносеологічний аспект основних принципів кримінального процесу – всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин справи, неупередженості слідства, суду, суворого дотримання прав і законних інтересів учасників кримінального процесу, принципу рівності та змагальності сторін, гласності діяльності суду, презумпції невинуватості тощо.

Розслідування злочину як різновид пізнавального процесу (переважно на епістемологічному рівні). Необхідність точного з’ясування обставин справи. Доказовий характер пізнання в ході розслідування. Криміналістична, слідча версія та наукова гіпотеза. Особливості пізнання під час розслідування злочину порівняно з науковим пізнанням.

Кваліфікація злочину як встановлення істини. Судове доказування та встановлення істини в суді. Винесення вироку з точки зору досягнення істини.

 

Тема 5. Правова аксіологія. Ціннісний вимір права та система правових цінностей

Сутність та основні етапи розвитку філософської аксіології, її зв’язок з правовою аксіологією. Цінність як центральне поняття філософської аксіології. Основний критерій цінності. Суб’єктивна сторона і об’єктивний характер цінності.

Правова аксіологія: історія виникнення, основні поняття та принципи. Основні типи сучасних аксіологічних концепцій, їхній вплив на розуміння природи права: 1) аксіологічний онтологізм і трансценденталізм; 2) аксіологічний плюралізм і релятивізм; 3) напрямок "помірного релятивізму цінностей". Право як утвердження цінностей в життя суспільства.

Людина – головна цінність суспільства. Загальнолюдські цінності як цілі права. Життя, гідність, власність, свобода, рівність, справедливість як загальнолюдські та правові цінності. Система цінностей та їх відображення у праві.

Людське життя як цінність. Діалектика життя окремої людини та існування суспільства загалом.

Потреба людини у гідному житті. Аксіологічний аспект гідності. Прагнення людини до захисту власної гідності як прояв її духовної природи.

Власність як похідна прагнення до життя. Прагнення людини до власності як прояв її тілесної природи. Основні форми власності. Власність і право власності, приватна власність і право приватної власності як категорії аксіології права.

Свобода як цінність, що випливає з гідності. Основні концепції свободи та їх соціальне підґрунтя. Натурфілософська і анархічна трактовка свободи. Свобода як можливість вибору. Свобода як пізнана необхідність. Свобода і відповідальність, діалектичні зв’язки між ними. Правові методи утвердження свободи і відповідальності у житті суспільства.

Справедливість і рівність як категорії правової аксіології. Структура справедливості. Історія та сучасні концепції справедливості. Антиномії справедливості й антиномії права. Норма права і проблема належно-ідеального. Процедура оцінювання права. Належне і норма права в неокантіанстві та нормативізмі. Загальне благо як моральна і правова цінність. Ціннісні орієнтації особистості як найважливіші елементи її внутрішньої структури. Правовий ідеал.

Поняття про інструментальну (службову) цінність права. Власна цінність права як методу цивілізованого вирішення конфліктів у суспільстві.

Класифікація цінностей у політико-правовій галузі. Індивідуалістсько-конкуренційні, групово-кооперативні, колективістські та корпоративні цінності.

Тема 6. Правова антропологія. Особистість і право

Виникнення філософської антропології. Основні поняття і принципи антропології. Вплив філософської антропології на розвиток правової думки. Поняття правової антропології, її місце в системі філософії права. Специфіка правової антропології у порівнянні з філософською антропологією. Конститутуючі (основні) питання правової антропології. Антиномія: «образ людини» та «образ права».

Поняття особистості. Філософія про відносини між особистістю і суспільством. Природа людини і право. Антропологічні основи права. Концепція множинності сутності людини та її наслідки. Відособлення особистості від суспільства в процесі його розвитку як першоджерела права. Людиномірність права. Гуманізм як принцип права. Право і воля людини як її влада над собою, своїми почуттєвими потягами та бажаннями. Структура особистості. Правовий суб’єкт.

Теорія природного права як підґрунтя філософсько-правового розуміння прав людини. Поняття, сутність та структура прав людини. Права людини як нормативна форма взаємодії індивіда, суспільства і держави. Права і свободи людини і громадянина як досягнення розвитку людства. Інститут прав людини та його ґенеза в культурі. Три покоління прав: невідчуджені права людини, соціально-групові, державно-національні. Права людини як моральні критерії правопорядку. Статус прав людини як критерія легітимації правових інститутів. Права людини як засіб об’єктивації простору особистої автономії. Зміст "природних", "священних", "невідчужуваних" прав людини. Обґрунтування цінності прав людини.

Конституційне визнання особистості та людського життя як мета державної політики. Право як засіб досягнення рівності та справедливості. Свобода і юридична відповідальність: суспільний та індивідуальний виміри. Гуманізм і проблема покарання. Юридичний механізм забезпечення прав людини (Конституція, нормативні акти, юрисдикційні органи).

Межа влади держави над людиною. Поняття правової, світської та суспільної держави у класичній філософії права. Право громадянина на необхідний захист від держави у класичній філософії права. Право громадянина на необхідний захист від держави. Теорія суспільного договору. Держава, її інституції як менеджер найнятий громадянським суспільством та людиною.

Теорія “громадянського суспільства”. Співвідношення громадянського суспільства та правової держави. Поняття перехідного суспільства. Філософське осмислення сучасного правового стану суспільства. Суб'єкти громадянського суспільства. Людина як елемент громадянського суспільства.

Тема 7. Філософські аспекти взаємодії права та влади. Діяльність правоохоронних органів як об’єкт філософсько-правового осмислення

Право і влада. Взаємозв’язок і суперечність між державою і громадянським суспільством, між владою і правом. Форми організації державної влади. Тоталітаризм як антиправова та антидержавна форма організації державної влади, як радикальне заперечення прав і свобод особи, незалежності і самостійності громадянського суспільства.

Дослідження діалектики влади, права і закону. Влада і управління, влада і демократія, влада і свобода: співвідношення в культурно-історичному процесі. Розподіл влад чи розподіл функцій по управлінню державою. Легальність та легітимність влади, їх співвідношення. Юридичні, економічні, соціальні гарантії проти зловживання владою. Влада та право у цивілізації майбутнього.

Філософсько-правові проблеми правотворчості та правозастосування взагалі та в перехідному, посттоталітарному суспільстві зокрема. Політизація і ідеологізація права як перешкода ефективності правотворчості. Правовий нігілізм, деформації правосвідомості, рівень розвитку громадянського суспільства як відображення стану правотворчості. Філософські проблеми правосуддя.

Філософсько-методологічні проблеми правоохоронної діяльності, співвідношення моральних, правових та естетичних її основ. Моральний зміст діяльності правоохоронних органів як необхідний та універсальний засіб у вирішенні конфліктних ситуацій в службовій діяльності, забезпеченні творчої активності у виконанні свого професійного обов’язку. Сутність і соціальна природа морально-професійних конфліктів, їх об’єктивна обумовленість та механізми профілактики у виховній практиці і правоохоронній діяльності.

Роль світоглядних і моральних факторів у конфліктних та екстремальних ситуаціях в професійній діяльності правоохоронців. Проблема морального вибору як вирішення конфлікту між метою та засобами діяльності, що знаходиться у співвідношенні з ризиком та морально-психологічною усталеністю до професійних деформацій.

Морально-правова регламентація діяльності правоохоронних органів і моральний вибір. Конфлікт обов’язку та совісті у моральному виборі правоохоронців.

Філософський аналіз правової культури особи працівника міліції, прокуратури, суду. Філософсько-теоретичні основи справедливості та законності в кримінальному, адміністративному та процесуальному праві, адміністративно-правовій діяльності. Філософська складова пенітенціарної доктрини демократичної правової держави.

Філософія покарання: право покарання і право на покарання. Взаємообумовленість злочину і покарання. Гносеологічна природа інтерпретації покарання в різних концепціях права. Покарання як правова форма реалізації справедливості: національно-історична специфіка. Гуманізм права та його втілення в практичній діяльності працівників правової системи. Моральність і законність в застосуванні покарання