ТЕМА № 3. ЗАСАДИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

  1. Поняття, значення і класифікація засад кримінального провадження.
  2. Конституційні засади кримінального провадження.
  3. Інші засади кримінального провадження.

1. ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАСАД КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Поняття, значення і класифікація засад кримінального провадження.

Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК) вперше закріпив в окремій главі засади кримінального провадження. Така позиція законодавця показує, наскільки він надає велике значення основним положенням кримінального процесу. Проте КПК не визначив чітко саме поняття «засади кримінального провадження».

Не має однозначного визначення це поняття і в юридичній літературі. Існує декілька точок зору. Зокрема, М.Л. Якуб, М.М. Михеєнко та інші визначають принципи (засади) кримінального процесу як такі основоположні засади, які закріплено в законі. П.І. Репешко та інші науковці, крім закріплених в законі, відносять до них також ті, які не дістали такого закріплення в правових нормах, але випливають з них. В.М. Савицький, В.Т. Томін та інші визначають принципи (засади) кримінального процесу – це такі положення та керівні ідеї, які не потребують обов’язкового законодавчого закріплення та оформлення.

Найбільш обґрунтованою є позиція доктора юридичних наук професора М.М.Михеєнка, який в основу визначення поклав таку сукупність властивостей: 1) це найбільш загальні, вихідні положення, ідеї, які мають фундаментальне значення для кримінального процесу, визначають його спрямованість, побудову в цілому, форму і зміст його стадій та інститутів; 2) принципи виражають панівні в даній державі політичні і правові ідеї, які стосуються завдань і способу здійснення судочинства в кримінальних провадженнях; 3) вони повинні бути закріплені в нормах права; 4) принципи повинні повністю діяти у всіх або кількох стадіях процесу і обов`язково в його центральній стадії – стадії судового розгляду; 5) порушення будь-якого принципу означає незаконність рішення у кримінальному провадженні і обов`язково тягне його скасування.

Виходячи з цих критеріїв, М.М.Михеєнко визначає засади (принципи) кримінального процесу як закріплені в законі й панівні в державі політичні і правові ідеї щодо завдань і способу здійснення судочинства в кримінальному провадженні , які визначають спрямованість і побудову кримінального процесу в цілому, форму і зміст його стадій та інститутів, порушення яких обов’язково тягне за собою скасування вироку та інших рішень у кримінальних провадженнях.

Засади виражають домінуючі в державі політичні та правові ідеї, які стосуються завдань, способу формування і здійснення кримінального провадження, тобто положення, які визначають головні, найважливіші моменти устрою й діяльності суб'єктів кримінального провадження.

Вони також відображають міжнародно-правові стандарти кримінальної процесуальної діяльності, що передбачені у Загальній декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародному пакті про громадянські та політичні права.

Засади кримінального провадження діють в усіх стадіях процесу, взаємопов’язані між собою і утворюють певну систему. Вони служать гарантією правосуддя, забезпечення прав та законних інтересів учасників процесу. Велике значення мають при подоланні прогалин у законі.

Кожна з засад кримінального процесу, не втрачаючи своєї індивідуальності і юридичної значимості, тісно взаємодіє з іншими, що дає можливість говорити не про арифметичну сукупність їх, а про систему.

За своїм змістом, сферою застосування засади кримінального процесу розрізняються між собою. Але це не дає підстав для поділу їх на основні і другорядні. Всі вони взаємодіючи один з одним сприяють досягненню цілей кримінального провадження. При цьому не подавляють інші засади, а сприяють здійсненню один одного. Закон встановив такі положення, коли застосування однієї з них не заважає дії іншої. Разом з тим існують і винятки майже з усіх засад (крім законності і презумпції невинуватості). Але вони не перекреслюють дію самої засади бо у противному разі перетворили б її на протилежну, конкуруючу засаду.

Засади кримінального провадження складають певну систему. В ній в першу чергу доцільно виділяти конституційні засади, тобто ті, що закріплені в Основному законі держави – Конституції як такі, що мають особливе політичне і юридичне значення. До них належать: 1) верховенство права; 2) законність; 3) рівність перед законом і судом; 4) повага до людської гідності; 5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканість; 6) недоторканість житла чи іншого володіння особи; 7) таємниця спілкування; 8) невтручання у приватне життя; 9) недоторканість права власності; 10) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; 11) свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї; 12) заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; 13) забезпечення права на захист; 14) доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень; 15) змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 16) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; 17) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами; 18) мова, якою здійснюється кримінальне провадження.

Крім конституційних засад існують і інші засади, які закріплені в нормах кримінально-процесуального закону. До них відносяться: 1) безпосередність дослідження показань, речей і документів; 2) публічність; 3) диспозитивність; 4) розумність строків.

Відповідно до ч.2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Сторона обвинувачення зобов’язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).