ТЕМА № 16. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ПІД ЧАС КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

1. Поняття та правова основа міжнародного співробітництва під час кримінального провадження.
2. Процесуальний порядок надання міжнародної правової допомоги під час проведення процесуальних дій.
3. Сутність видачі особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (екстрадиція).
4. Порядок і умови кримінального провадження у порядку перейняття.
5. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб.

5. ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ ВИРОКІВ СУДІВ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ ТА ПЕРЕДАЧА ЗАСУДЖЕНИХ ОСІБ

Засади визнання та виконання вироків іноземних судів та передача засуджених осіб визначені Європейською конвенцією про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28 травня 1970 р., яка була ратифікована із заявами та застереженнями 26 вересня 2002 р., Конвенцією про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для відбування покарання у державі, громадянами якої вони є від 19 травня 1978 р., Конвенцією про передачу засуджених до позбавлення волі для подальшого відбування покарання від 6 березня 1998 р. та двосторонніми договорами, що регулюють інститут передачі засуджених. Процедура виконання вироків іноземних держав та передачі засуджених осіб передбачені главою 46 КПК.

Підставою для виконання вироку іноземної держави є відповідний запит компетентного органу іноземної держави. Так, даний запит розглядається протягом тридцяти днів Міністерством юстиції України.

Строк може бути продовжений на три місяці лише у випадку, якщо запит надійшов іноземною мовою.

У випадках відмови у виконанні запиту Міністерство юстиції України повідомляє про це іноземний орган. Виконанню таких запитів не підлягають вироки іноземних судів, що ухвалені заочно (in absentia), тобто без участі особи під час кримінального провадження - крім випадків, коли засудженій особі було вручено копію вироку і надано можливість його оскаржити.

Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28 травня 1970 р. у ст. 6 встановлює випадки, коли у запиті повинно бути відмовлено:

1) якщо його виконання суперечить основним принципам правової системи запитуваної держави;

2) якщо є підстави вважати, що злочин, за який винесено вирок, має політичний характер чи є суто військовим;

3) якщо є підстави вважати, що вирок суду запитуючої держави має расове, релігійне або національне підґрунтя;

4) якщо його виконання суперечило б міжнародним зобов'язанням запитуваної держави;

5) якщо злочин вже є предметом кримінального провадження в запитуваній державі чи коли запитувана держава вирішує питання про початок кримінального провадження щодо цього злочину;

6) якщо в запитуваній державі вже прийнято рішення або не розпочинати кримінальне провадження щодо цієї особи або взагалі, кримінальне провадження закрито;

7) якщо злочин було вчинено поза територією запитуючої держави;

8) якщо запитувана держава не може виконати санкцію статті кримінального закону;

9) коли є підстави вважати, що запитуюча держава сама може виконати дану санкцію;

10) коли вік засудженої особи на момент вчинення злочину був таким, що вона не могла б бути покарана в запитуваній державі;

11) коли закінчився перебіг строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 606 КПК засуджену судом України особу може бути передано для відбування покарання в іншу державу, а засудженого іноземним судом громадянина України прийнято для відбування покарання в Україні тільки за умов:

1) якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку;

2) якщо вирок набрав законної сили;

3) якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж якнайменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув'язнення на невизначений строк;

4) якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого;

5) якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі;

6) якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності - також процесуальні витрати;

7) якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.

Якщо запит відповідає міжнародному договору України, то Міністерство юстиції України направляє суду першої інстанції клопотання про визнання і виконання запиту.

Клопотання Міністерства юстиції України про виконання вироку суду іноземної держави розглядається судом першої інстанції в строк протягом одного місяця з дня його подачі. Підсудність визначається ч. 1ст. 603 КПК :

− місцем проживання

− останнім відомим місцем проживання

− місцем перебування майна особи

− місцем знаходження Міністерства юстиції України (в разі неможливості встановити одне із вищезазначених місць).

Про дату судового засідання обов’язково повідомляють особі, щодо якої ухвалено вирок, якщо вона перебуває на території України.

За результатами судового розгляду суд постановляє ухвалу:

1) про виконання вироку суду іноземної держави повністю або частково;

2) про відмову у виконанні вироку суду іноземної держави.

Під час ухвалення рішення про виконання вироку суду іноземної держави суд може одночасно ухвалити рішення про обрання запобіжного заходу стосовно особи.

Копії ухвали суд надсилає Міністерству юстиції України та вручає особі, засудженій вироком суду іноземної держави, якщо така особа перебуває на території України.

Судове рішення стосовно виконання вироку суду іноземної держави може бути оскаржено в апеляційному порядку органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено відповідне питання, та прокурором.

При вирішення питання про передачу особи необхідно враховувати наступне правило − для передачі засудженого для відбування покарання необхідна його згода, яка повинна бути висловлена у письмовій формі.

Питання про передачу осіб, засуджених судами України, для відбування покарання в іноземних державах, вирішується Міністерством юстиції України.

Після вивчення та перевірки матеріалів Міністерство юстиції України приймає рішення щодо передачі особи, засудженої судом України до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання у державі, громадянином якої вона є, про що надсилає інформацію компетентному органу іноземної держави та особі, за ініціативою якої розглядалося питання передачі засудженої особи.

У разі надходження згоди на прийняття засудженого для відбування покарання, Міністерство юстиції України надсилає Міністерству внутрішніх справ України доручення про узгодження місця, часу і порядку передачі та організацію передачі цієї особи з установи системи виконання покарань України в іноземну державу.

Якщо в Україні оголошено амністію, то суд повинен розглянути питання про можливість застосування амністії до особи засудженого. У разі потреби суд звертається до Міністерства юстиції України та отримує від компетентного органу держави виконання вироку інформацію, необхідну для розгляду питання про застосування амністії.

Міністерство юстиції України інформує державу виконання вироку про всі прийняті процесуальні рішення.

Порядок розгляду пропозицій про передачу громадян України, засуджених судами іноземних держав для відбування покарання в Україні визначений ст. 609 КПК .

Приводами до початку розгляду Міністерством юстиції України питання про можливість передачі громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для відбування покарання в Україні згідно ч. 1ст. 609 КПК є:

1. запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держави;

2. клопотання засудженого;

3. клопотання законного представника або родича засудженого.

Закон вимагає, щоб розгляд був здійснений в розумний строк.

Міністерство юстиції України запитує необхідні документи для вирішення питання по суті.

Після надходження усіх документів Міністерство юстиції України протягом місяця звертається до суду першої інстанції з клопотанням про приведення вироку іноземного суду у відповідність до законодавства України (термін може бути подовжено до 3-х місяців у разі, якщо матеріали надійшли іноземною мовою).

У разі задоволення запиту Міністерство юстиції України направляє державі, судом якої ухвалено вирок, інформацію про це разом з копією ухвали суду за результатами розгляду клопотання.

Розгляд судом питання про приведення іноземного вироку у відповідність із законодавством України регламентовано ст. 610 КПК. В ч. 4 даної статті зауважено на тому, що суд може змінити тривалість при відбуванні покарання, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави.

Такими випадками є:

1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;

2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Наступним важливим положенням є те, що до особи, переданої в Україну для подальшого відбування покарання, може бути застосовано умовно-дострокове звільнення, амністію або здійснено помилування у порядку, визначеному українським законодавством. Це положення кореспондується з засадою верховенства права та виступає його кульмінацією.

У випадках, зазначених ч. 4 ст. 611 КПК, Міністерство юстиції України має повідомити компетентний орган держави, судом якої було ухвалено вирок, про стан або результати виконання покарання. Такими випадками є завершення відбування покарання згідно із законодавством України, смерті засудженої особи або втечі засудженої особи.

Будь-які питання, що пов’язані з переглядом вироку суду іноземної держави, вирішуються судом держави, в якій ухвалено вирок (ст. 605 КПК).

Витрати, пов’язані з передачею засудженого в Україні іноземця для подальшого відбування покарання в державу його громадянства, крім тих, що виникли на території України, покриває держава, громадянином якої є засуджена особа.

Рекомендовані нормативні акти та література:

1. Вказівка Генеральної прокуратури України “Про порядок застосування окремих положень міжнародних договорів України з питань правової допомоги у кримінальних справах у відносинах з державами-учасницями Конвенцій Ради Європи в галузі кримінального права” від 10.08.2000 року за № 14-3-98-00. - Київ, 2000.

2. Європейська конвенція про видачу правопорушників : Париж, 13 груд. 1957 року // Офіційний вісник України. — 1998. — № 13. — Ст. 324.

Європейська конвенція про видачу правопорушників // Офіц. вісн. України. - 2004. - №26. - С.223. - Ст. 1734.

3. Збірник міжнародних договорів України про правову допомогу у кримінальних справах. Багатосторонні договори. - К. - : Фенікс, 2006 -. 800с.

4. Інструкція про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства: Затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Верховного Суду України, Державної податкової адміністрації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29.06.1999 р. № 34/5/22/103/512/326/73, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.07.1999 р. за № 446/3739. // Офіційний вісник. - 1999. - № 28. - С. 185-194): Учебное пособие. - М., 1981. - 76 с.

5. Коментар до Конституції України. — К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. — 376 с.

6. Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам : Кишинев, 7 октября 2002 года // Зібрання чинних міжнародних договорів України. — 2006. — № 5. — Ст. 564.

7. Конвенція Організації Об’єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин [Електронний ресурс] : дата підписання Україною 16 березня 1989 року : набуття чинності 27 лист. 1991 р. — Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?code=995_096

8. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод : від 4 лист. 1950 р. // Офіційний вісник України. — 1998. — № 13. — Ст. 270.

9. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах : Минск, 22 января 1993 года // Офіційний вісник України. — 1998. — № 13. — Ст. 324.

10. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (22.01.1993) // Офіц. вісн. України.- 2005. - №44. - С.328. - Ст. 2824.

11. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 р. // Голос України. - 2012. - 19 травня (№ 90-91).

12. Кримінально-процесуальний кодекс України: чинне законодавство із змінами та допов. на 17 січня 2012 року: (Відповідає офіц. текстові) - К.: Алерта; ЦУЛ, 2012. - 216с.

13. Міжнародне право в документах / За заг. ред. М. В. Буроменського. Право — 2003. - 465с.

14. Положення про Національне центральне бюро Інтерполу: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 25 березня 1993 року // Юридичний вісник України. - 1999. - № 41 (225). - 14-20 жовтня.

15. Про затвердження Положення про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину [Електронний ресурс] : указ Президії Верховної Ради СРСР від 13 лип. 1976 р. № 4203-ІХ. — Режим доступу :http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v4203400-76

15. Про затвердження положень про територіальні органи Міністерства юстиції України : наказ Міністерства юстиції України від 23 черв. 2011 р. № 1707/5 // Офіційний вісник України. — 2011. — № 49. — Ст. 9.

16. Про міжнародні договори України : Закон України від 29 черв. 2004 р. № 1906-ІV // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 50. — Ст. 540.

17. Протокол до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січ. 1993 року // Офіційний вісник України. — 2005. — № 47. — Ст. 461.

18. Щодо застосування конвенцій про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах [Електронний ресурс] : лист Міністерства юстиції України від 21 січ. 2006 р. №26-53/7. — Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v53_7323-06.

19. Березняк В.С. Екстрадиція як інститут кримінально-процесуального права України: монографія /В.С. Березняк, В.М. Тертишник. - Дніпропетровськ: Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2010. - 188 с.

20. Міжнародне співробітництво України у правовій сфері. - [2-ге вид.]. - Львів : Кальварія, 2001. - 561 с.

21. Негодченко О. В. Міжнародне співробітництво у сфері правосуддя: [навч. посіб.] /О.В. Негодченко, В.М. Тертишник; МВС України. Юридична академія. - Дніпропетровськ : Поліграфіст, 2002. - 68 с.

22. Прийняття процесуальних рішень та проведення слідчих дій : навч. посіб. / [В. П. Горбачов, С. О. Корона, А. М. Титов та ін.] ; МВС України, Донецький юрид. ін-т. - Донецьк : ДЮІ, 2012.- 362 с.

23. Смирнов М.І. Інститут взаємної правової допомоги у кримінальних справа: сучасний стан та перспективи розвитку: Монографія. - Одеса: Фенікс, 2006. - 242 с.

24. Татаров О.Ю. Екстрадиція: деякі проблеми теорії і практики /О.Ю. Татаров //Науковий вісник Львівського державного ун-ту внутрішніх справ. - 2011. - № 4. - С. 387-401.

25. Тітко І. КПК України про міжнародне співробітництво: недоліки нормативної регламентації /І.Тітко //Вісник Національної академії правових наук. - Х.:Право, 2012, - № 2. - С. 247-258.

26. Удалова Л. Д. Прокурорський нагляд за екстрадицією особи : [навч. посіб.] / Удалова Л. Д., Мотиль В. І., Гумін О. М. ; МОН України. - К. : СКІФ, 2012. - 141 с.

27. Україна в міжнародно-правових відносинах : зб. докум. Кн. 1: Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. - К. : Юрінком, 1996. - 1176 c.

© Національна академія внутрішніх справ, 2016