ТЕМА № 16. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ПІД ЧАС КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Поняття та правова основа міжнародного співробітництва під час кримінального провадження.
Процесуальний порядок надання міжнародної правової допомоги під час проведення процесуальних дій.
Сутність видачі особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (екстрадиція).
Порядок і умови кримінального провадження у порядку перейняття.
Визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб.

4. ПОРЯДОК І УМОВИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ПОРЯДКУ ПЕРЕЙНЯТТЯ

КПК визначає, що перейняття кримінального провадження - це здійснення компетентними органами однієї держави розслідування з метою притягнення особи до кримінальної відповідальності за правопорушення, вчиненні на території іншої держави, за її відповідним запитом.

Перейняття кримінального провадження може здійснюватись у двох формах:

1. Перейняття кримінального провадження від компетентних органів іноземної держави, що здійснюється у відповідності до ст. 588 КПК.

2. Передання компетентному органу іншої держави кримінального провадження у порядку перейняття (ст. 592-594 КПК).

Загальні правила(умови) кримінального провадження у порядку перейняття.

1. Вчинене діяння обов’язково повинно підпадати під ознаки кримінального правопорушення (злочину або кримінального проступку), за яке кримінальним законодавством обох країн передбачене покарання (ч. 2 ст. 7 Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах від 15.05.1972 р.).

2. Між країнами укладена відповідна двостороння угода. В даному випадку це є найзручнішою умовою, так як спеціалізований двосторонній договір про правову допомогу у кримінальних провадженнях відображає та враховує інтереси обох держав. На сьогодні між Україною та 21 державою укладені відповідні договори.

3. Кримінальне правопорушення не повинне мати політичного або суто військового характеру, так як його вчинення на території цієї країни унеможливлює перейняття або передання кримінального провадження іншій країні.

Також, якщо злочин має релігійне підґрунтя, то згідно п. α) додатку I Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних провадженнях (надалі − Конвенції) компетентний орган країни може відмовити у перейнятті кримінального провадження.

4. Міра покарання по кримінальному провадженню у відповідності до законодавства обох країн не може бути призначена адміністративним органом (п. п. b. та g. Додатку I Конвенції).

5. У разі, якщо злочин вчинено декількома особами або однією особою декілька злочинів на території обох держав (множинність злочинів), то вони повинні визначити, якою країною буде здійснюватись кримінальне провадження (ст. 31 та 32 Конвенції). Слід також звернути увагу на статтю 33 Конвенції, яка визначає таке правило − якщо держава відмовляється здійснювати кримінальне переслідування, то вона вважається такою, що передала це провадження іншій державі.

6. Кримінальне провадження може бути перейняте тільки у разі, якщо судовими органами іншої держави не було вже ухвалено вирок по цьому самому кримінальному правопорушенню і щодо цієї самої особи.

Стаття 595 КПК визначає умови, за яких може бути перейнято кримінальне провадження від іншої країни:

1) особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є громадянином України і перебуває на її території;

2) особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є іноземцем або особою без громадянства і перебуває на території України, а її видача згідно із КПК України або міжнародним договором України неможлива або у видачі відмовлено;

3) запитуюча держава надала гарантії, що в разі ухвалення вироку в Україні особа, яка притягається до кримінальній відповідальності, не піддаватиметься у запитуючій державі державному обвинуваченню за те ж кримінальне правопорушення;

4) діяння, якого стосується запит, є кримінальним правопорушенням за чинним законодавством України.

Розглядаючи клопотання компетентного органу іншої держави, обов’язково необхідно врахувати положення статті 8 Конвенції, так як вона визначає умови, які не знайшли свого відображення в нормах КПК. Наприклад, передання одною державою кримінального провадження іншій державі у порядку перейняття може бути здійснено також у таких випадках:

- якщо вона вважає, що передача провадження виправдана інтересами встановлення істини, і зокрема, що найбільш суттєві докази знаходяться в запитуваній державі;

- якщо вона вважає, що виконання в запитуваній державі вироку, у разі винесення такого, може збільшити можливість соціальної реабілітації засудженого;

- якщо вона вважає, що присутність на судовому засіданні підозрюваної (обвинуваченої) особи не може бути забезпечена в запитуючій державі, в той час як її присутність на судовому засіданні може бути забезпечена в запитуваній державі;

- якщо вона вважає, що вона не може сама виконати вирок, у разі винесення такого, навіть з використанням екстрадиції, в той час як запитувана держава спроможна це зробити.

Центральним компетентним органом від України, уповноваженим здійснювати міжнародну правову допомогу у порядку перейняття є:

1) Генеральна прокуратура України − звертається із запитами про міжнародну правову допомогу та розглядає відповідні запити іноземних компетентних органів у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування.

2) Міністерство юстиції України - звертається із запитами судів про міжнародну правову допомогу та розглядає відповідні запити судів іноземних держав під час судового провадження.

У термінових випадках клопотання і повідомлення можуть надсилатися через Міжнародну організацію кримінальної поліції (Інтерпол). Це визначено у ст. 13 Конвенції.

Клопотання про перейняття кримінального провадження розглядається Генеральною прокуратурою у строк не більше 20 днів з дотриманням вимог ст. 115 КПК України. За результатами розгляду можуть бути прийняті наступні рішення:

1) про відмову у перейнятті кримінального провадження;

2) про перейняття кримінального провадження.

У разі відмови у перейнятті кримінального провадження Генеральна прокуратура або Міністерство юстиції повертають матеріали відповідним органам іноземної держави, до яких обов’язково додаються обґрунтовані висновки, що визначають підстави до відмови. Основні підстави до відмови у перейнятті кримінального провадження викладенні у ст. 596 КПК.

Першою підставою є недотримання вимоги ч. 2 ст. 595 КПК або міжнародного договору України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а саме:

− особа, яка притягається до кримінальної відповідальності не є громадянином України або не перебуває на її території, а між країнами не заключений відповідний міжнародний договір, або відсутня згода Верховної Ради України на його обов’язковість;

− якщо щодо особи в Україні кримінальне провадження вирішено по суті, тобто судом ухвалено виправдувальний вирок, ухвалено обвинувальний вирок, якщо щодо цієї особи закрите кримінальне провадження або її звільнено від відбування покарання у зв’язку з помилуванням або амністією;

− якщо закінчились строки давності притягнення до кримінальної відповідальності (ст. 49 КК України).

Якщо після розгляду клопотання Генеральна прокуратура прийняла рішення про перейняття кримінального провадження - його розслідування доручається відповідному прокурору.

КПК визначає, що уповноваженими на здійснення кримінального провадження у порядку перейняття є слідчий, прокурор України. Так як не визначено, слідчий, прокурор якого рівня є уповноваженим, то можна дійти висновку, що в даному випадку підслідність буде визначатись безпосередньо Генеральною прокуратурою України, тобто одержані від іноземного органу розслідування матеріали кримінального провадження направляються Генеральною прокуратурою України через відповідну обласну прокуратуру за підслідністю територіальному прокурору.

Прокурор, одержавши матеріали кримінального провадження повинен організувати досудове розслідування. Згідно п. 17 ч. 2 ст. 36 КПК, прокурор має право доручати органу досудового розслідування виконання клопотання компетентного органу іноземної держави про перейняття кримінального провадження, перевіряти повноту і законність проведення процесуальних дій, а також повноту, всебічність та об’єктивність розслідування у перейнятому кримінальному провадженні.

Кримінальне провадження починається у відповідності до КПК, тобто з моменту внесення відомостей до ЄДР. Прокурор доручає розслідування відповідному слідчому підрозділу. Під час розслідування слідчому, прокурору дозволяється проводити всі процесуальні дії, що передбачені КПК України: проводити слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії, залучати до кримінального провадження експертів, спеціалістів, перекладачів та інших осіб, застосовувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі такий суворий запобіжний захід як тримання під вартою, повідомляти особі про підозру, використовувати всі засоби фіксування кримінального провадження тощо. Крім заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених розділом другим КПК до підозрюваної особи може бути застосований тимчасовий арешт. Такий запобіжний захід може бути застосований за клопотанням компетентного органу іншої держави до особи, яка перебуває на території України, і щодо якої у запитуючої держави є намір подати клопотання про перейняття кримінального провадження.

Конвенція (ч. 1 ст. 27) визначає умови, за яких можна застосувати даний запобіжний захід:

1) законодавство запитуваної держави дозволяє утримувати особу під вартою за вчинений злочин;

2) є достатні підстави вважати, що підозрюваний може зникнути або буде вчиняти заходів щодо приховування слідів злочину та знищення доказів.

Клопотання про тимчасовий арешт особи повинно містити наступні дані:

− дата, місце, час та інші обставини вчиненого кримінального правопорушення, його правова кваліфікація за кримінальним законодавством країни, що звертається;

− дані про особу, яка вчинила кримінальне правопорушення;

− документи, що є підставою для застосування арешту(наприклад ордер на арешт цієї особи, складений уповноваженим на це органом іншої держави);

Строк тримання під вартою не повинен перевищувати 40 днів (ч. 5ст. 29 Конвенції, ч. 1 ст. 597 КПК).

Також, якщо аналізувати далі Конвенцію, то ст. 29 визначає, що особу, яку тримають під вартою необхідно негайно звільнити за будь-яких обставин у разі, якщо не отримано клопотання від іноземної держави про перейняття кримінального провадження впродовж 18 днів від дати арешту, а також якщо документи, які повинні додаватися до клопотання про перейняття кримінального провадження не були отримані Україною впродовж 15 днів після отримання клопотання про перейняття.

Якщо від органу розслідування іншої країни надійшли матеріали розслідування, то вони постановою прокурора можуть бути приєднані до матеріалів кримінального провадження. Всі докази, що були зібрані в кримінальному провадженні до його перейняття, підлягають оцінці з урахуванням положень ст. 84-89 КПК. Крім того, здійснюючи оцінку доказів, отриманих від органу розслідування іншої держави щодо їх допустимості, прокурор повинен з’ясувати, чи вони не отримані з порушенням вимог, визначених як в національному так і у міжнародному законодавстві. Передані матеріали кримінального провадження підлягають перекладу. Якщо у переданих матеріалах є додатки, наприклад предмети, документи, аудіо-, відеозаписи або інші носії інформації, то вони підлягають обов’язковій процесуальній адаптації. Необхідно зробити їх переклад та провести огляд у відповідності до вимог КПК, після чого вже визнати їх речовими доказами, якщо прокурор пересвідчився у їх процесуальній придатності до даного кримінального провадження.

Згідно ч. 2 ст. 15 Конвенції, орган розслідування запитуючої держави письмово інформує запитувану державу про всі процесуальні дії та про всі заходи стосовно кримінального провадження, які здійснено в запитуючій державі після передачі клопотання. Таке повідомлення супроводжується всіма необхідними документами.

Судовий розгляд, постановлення, проголошення та звернення вироку до виконання здійснюється у відповідності до положень КПК (розділи IV та VIII).

Розглядаючи питання про призначення покарання, слід звернути увагу на ст. 25 Конвенції, яка визначає, що міра покарання запитуваної держави не може бути більш суворою, ніж міра покарання, передбачена законодавством запитуваної держави. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966року(ч.1ст.15) проголошує, що не може бути призначене більш тяжке покарання, ніж те, яке мало бути застосоване у момент вчинення злочину. Ці положення обов’язково повинні бути враховані під час постановлення вироку судом України.

Після завершення кримінального провадження, копія постанови про закриття кримінального провадження або вироку суду, що набрав законної сили направляється в Генеральну прокуратуру України або в Міністерство юстиції України для подальшого направлення до держави, яка зверталась з клопотанням про перейняття кримінального провадження.

Передання кримінального провадження - це передбачена міжнародними договорами України діяльність органу розслідування та уповноваженого(центрального) органу України по направленню клопотання про передання кримінального провадження відповідним компетентним органам запитуваної держави для розгляду ними можливості проведення та завершення розслідування з метою досягнення завдань кримінального судочинства.

Підставою для передання кримінального провадження є перебування підозрюваного(обвинуваченого) на території запитуваної держави, а видача його Україні неможлива або у видачі його відмовлено.

Слід звернути увагу на положення ст. 10 КК України, яка вказує, що не можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності громадяни України та особи без громадянства, які вчинили злочин за межами України але постійно проживають на її території.

Якщо слідчий, прокурор, суд(суддя) дійдуть висновку про неможливість продовження кримінального провадження на території України, то вони повинні скласти клопотання про передання кримінального провадження іншій державі. Дане клопотання може бути складено тільки з дотриманням певних умов та із зазначених вище підстав. Однією з головних умов передання кримінального провадження є проведення слідчим, прокурором, судом(суддею) всіх процесуальних дій, які можливо було провести на території України. Безперечно, всі слідчі (розшукові) дії та інші процесуальні заходи повинні бути проведені якісно та в повному обсязі, тому що в подальшому це значно полегшить роботу органу розслідування іншої держави та сприятиме надходженню меншої кількості запитів про міжнародну правову допомогу щодо переданого кримінального провадження.

Клопотання про передання кримінального провадження повинно відповідати вимогам ст. 548, 600 КПК. Крім того, під час підготовки клопотання обов’язково необхідно звернути увагу на положення Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах від 15.05.1972 р., Європейської конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 р., двосторонні та багатосторонні договори, укладені між Україною та іншими державами.

Клопотання про передання готує слідчий, прокурор, суддя, в провадженні якого знаходяться матеріали кримінального провадження. Клопотання повинно містити назву органу, який здійснює розслідування та найменування кримінального провадження, вказівку з посиланням на відповідний міжнародний договір, коротке викладення обставин та правову кваліфікацію вчиненого правопорушення а також анкетні дані про особу, щодо якої здійснюється провадження та інші відомості про неї, що можуть мати значення для правильного вирішення кримінального провадження.

До клопотання додається оригінал кримінального провадження із засвідченими гербовою печаткою органу розслідування (з кримінального провадження обов’язково знімаються копії, які залишаються в органі розслідування, суді), прокуратури або суду всіма документами, повний текст статті кримінального закону, за якою кваліфікується кримінальне правопорушення, перекладений на державну мову запитуваної країни або мову, яка визначена договором або Конвенцією та відомості про громадянство підозрюваного (обвинуваченого). Разом з матеріалами кримінального провадження передаються всі речові докази. У відповідності до ст. 100КПК, речові докази повинні бути упаковані та скріплені печаткою органу розслідування, прокуратури або суду і підписом уповноваженої особи. На упаковці вказується опис вмісту та номер кримінального провадження.

Клопотання органу розслідування надсилається через прокуратуру області (прирівняну до неї) до Генеральної прокуратури України; клопотання, складене суддею(судом), надсилається в Міністерство юстиції України через обласне управління юстиції. Клопотання розглядається протягом 20 днів з моменту надходження до компетентного органу (ст. 599КПК). За цей час клопотання підлягає ретельній перевірці щодо правильності оформлення клопотання і матеріалів кримінального провадження, обґрунтованості передання, наявності договору між країнами, повноти та об’єктивності розслідування(судового розгляду).

Якщо підозрюваний(обвинувачений) тримається під вартою, то його передача здійснюється у порядку, передбаченому для здійснення екстрадиційної процедури.

Після перейняття компетентним органом іншої держави кримінального провадження, орган досудового слідства, прокурор, суддя та суд, які здійснювали розслідування, можуть здійснювати процесуальні дії по цьому провадженню не інакше як на підставі отримання запиту про надання міжнародної правової допомоги з боку держави, яка перейняла кримінальне провадження.

Якщо перейняте від України кримінальне провадження було закрите, то воно може бути відновлено в Україні в межах строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, якщо інше правило не встановлене міжнародними договорами.