Розділ 5.

МЕТАЛЬНА ЗБРОЯ ПРОМІЖНОЇ ГРУПИ

 

Розглядаючи зброю проміжної групи, необхідно зазначити, що в літературі вона також відома як зброя «змінної довжини», яка займає проміжне місце між метальною та іншою холодною зброєю і характеризується тим, що нею можна регулювати дистанцію ведення бою. Ураження цілі даною зброєю можлива на відстані до декількох метрів, що значно перевищує можливість ураження цілі навіть для найбільш довгої ратищної холодної зброї. Особливістю конструкції даної зброї є наявність уражаючої частини (наконечника) і сполучного гнучкого елемента, який прикріплений до наконечника. Роль сполучного елемента виконує мотузка або ланцюг, довжину його можна регулювати, намотуючи мотузку на руку, збираючи в кулак або випускаючи мотузку (ланцюг) на повну довжину.

Конструкція наконечника може бути трьох основних типів:

– для нанесення колючих проникаючих ушкоджень, за допомогою нанесення тичкового удару при кидку наконечника;

– для нанесення тупих ударів;

– для нанесення ріжучих та колючих ушкоджень при зачепі живої цілі (якщо наконечник виконаний у вигляді загнутих гаків).

Зброя даного різновиду може легко ховатися в одязі, внаслідок компактності своєї конструкції і розмірів.

Стандартний варіант використання зброї змінної довжини – це хват однією рукою за руків’я або вільний кінець сполучного гнучкого елемента і маніпуляція уражаючою частиною зброї, що знаходиться в іншій руці. Наприклад, права рука направляє рух, регулює довжину активної бойової частини. Ліва змотує непотрібну в даний момент довжину сполучного гнучкого елемента. Основна техніка роботи такою зброєю – обертання, круги, вісімки і стріляючі удари, тобто метання уражаючої частини на відстань.

Зброя даного різновиду традиційна для Японії, Китаю та країн Південно-Східної Азії.

Найбільш типовим видом зброї цієї групи є мотузковий спис – «шенбяо» (рис. 23) Довжина сполучного гнучкого елемента у вигляді мотузки може бути до 5 м. Уражаюча частина виконана у вигляді круглого або такого, що складається з п’яти- семигранного вістря наконечника. Довжина наконечника може бути різною, від 10 до 14 см. На протилежному від вістря кінці мотузки може бути коротке руків’я. Вага шенбяо становить близько 300 г.

 

 

Рис. 23. Шенбяо.

 

Іншим різновидом зброї цієї групи є «тригранна стрілка». Уражаюча частина виконана у вигляді тригранного наконечника з вістрями, вага її складає 360 г. Довжина з’єднувальної мотузки до 10 м. Один кінець мотузки закріплений на руків’ї.

«Мотузкового спис» може мати бойові наконечники з вістрями на обох кінцях гнучкого сполучного елемента. У цьому випадку застосовується варіант обертання обома кінцями одночасно або використання затиснутого в одній руці наконечника з вістрям в ближньому бою як кинджала.

Іншим різновидом зазначеної групи зброї є «літаючий меч» – «фейцзянь» (кит.), що являє собою обоюдогострий прямий кинджал з гардою, розгорнутою убік вістря або руків’я, яка кріпиться до мотузки. Іноді до протилежного кінця мотузки може кріпитися додатковий вантаж, яким також можна наносити удари. У Китаї подібний різновид зброї зустрічається рідше у порівнянні зі звичайними варіантами метальних ножів і стрілок.

Зброєю подібною конструкції є «кекецу-сеге» (кит.), що являє собою кинджал з двома клинками, один клинок прямий, обоюдогострий, інший – гакоподібної форми, загнутий у бік руків’я, що має різну форму і довжину (рис. 24). Довжина прямого клинка близько 200 мм. До руків’я кинджала кріпиться мотузка з кінського волоса довжиною 4 м. Протилежний кінець мотузки кріпиться до кільця або кільцеподібної шайби. Іноді перші 200-300 мм від кинджала складає тонкий ланцюг, який призначений для збільшення ваги уражаючої частини та запобігання можливості перерубування мотузки противником. Дана зброя є багатоцільовою. Кинджал, закріплений на мотузці, можна метати на відстань для нанесення колотих і колото-різаних ушкоджень. У ближньому бою кинджал використовують як холодну зброю для нанесення ушкоджень, використовуючи два клинка.

 

 

Рис. 24. Кекецу-сеге.

 

Кекецу-сеге може бути складаним, що має в зібраному вигляді форму палиці, порожнина якої використовується для розташування в ній ланцюга і мотузки, і піхвами для клинків, що вистрілюють на пружинах.

Замість ножа на кінці гнучкого сполучного елемента може кріпитися уражаючий елемент у вигляді молота. Молот може мати будь-яку форму, може мати коротке руків’я для використання його в ближньому бою, для нанесення ударів безпосередньо утримуючи молот за руків’я в руці. Цей різновид зброї отримав назву «булава-падаюча зірка» – «Лю син чуй» (кит.), «молот-метеор» (рис. 25). Найпоширенішим типом метального молота є молот, який має циліндричну форму з виступом в середині, до якого кріпиться мотузка. Різновидом «молота-метеора» є «волчезубий молот», що являє собою кулю великого діаметру, на поверхні якої розташовуються шипи з вістрями.

 

 

Рис. 15. Лю син чуй.