РОЗДІЛ 6. ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ФАЛЬШИВОМОНЕТНИЦТВА
ПЛАН
1. Криміналістична характеристика фальшивомонетництва
2. Початковий етап розслідування фальшивометництва
3. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
1. Криміналістична характеристика фальшивомонетництва
Кримінальний кодекс України в ст. 199 передбачає відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного збору чи голографічних захисних елементів (фальшивононетництво).
Криміналістична характеристика фальшивомонетництва включає наступні елементи:
а) предмет злочинного посягання;
б) спосіб учинення злочину;
в) типова «слідова картина»;
г) особа злочинця.
Предмет злочинного посягання. До предметів злочинного посягання при фальшивомонетництві належать:
1) підроблена національна валюта України у вигляді банкнот чи металевої монети, іноземна валюта, державні цінні папери, білети державної лотереї;
2) незаконно виготовлені, одержані чи підроблені марки акцизного збору та голографічні захисні елементи.
Під національною валютою України у вигляді банкнот або металевої монети розуміються лише ті гроші, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, що введені в обіг. Предметом злочинного посягання можуть бути також підроблені пам’ятні й ювілейні монети, що випускаються НБУ.
Іноземна валюта – іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, введені в обіг.
Державні цінні папери випускаються і забезпечуються державою, зокрема, це державні облігації України (внутрішніх, у тому числі цільових, та зовнішніх державних позик України), казначейські зобов’язання України, приватизаційні папери.
Лотерейний білет – документ встановленої умовами проведення лотереї форми, виготовлений відповідно до вимог законодавства, наявність якого засвідчує внесення гравцем лотереї ставки і надає право одержати приз відповідно до умов проведення лотереї.
Під маркою акцизного збору слід розуміти спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Голографічний захисний елемент – це голографічний елемент, призначений для маркування носіїв інформації, документів і товарів з метою підтвердження їх справжності, авторства тощо, виконаний із використанням технологій, що роблять неможливим його несанкціоноване відтворення. Голографічні елементи застосовуються для захисту документів і товарів, які підлягають обов’язковому захисту від підробки, а також інших документів і товарів, голографічний захист яких запроваджується за ініціативою їх власників. За конструктивним виконанням розрізняються такі види голографічних захисних елементів: а) гнучка етикетка-наклейка; б) фольга для гарячого припресування до об’єкта захисту; в) плівка для ламінування документа, що захищається; г) пломба із спеціального матеріалу або речовини; д) зображення або позначка безпосередньо на об’єкті захисту.
Спосіб учинення злочину. Умовно сучасні способи підробки грошових знаків можна класифікувати наступним чином:
а) поліграфічний (високий, плоский, глибокий, трафаретний);
б) копіювально-множильна техніка (чорно-білий, одноколірний, кольоровий);
в) принтери ПЕОМ (кольоровий, капельно-струменевий (чорно-білий, кольоровий), лазерний (чорно-білий, кольоровий), матричний-розмальований);
г) переробка (монтаж (розшарування, розрізання), аплікація, малювання, поліграфія).
Розглянемо ці способи детальніше.
Підробка грошових знаків способами поліграфічного друку полягає у виготовленні друкарських форм і отриманні з них відтисків. Якість підроблених грошових знаків залежить, перш за все, від кваліфікації особи, яка вчинила підробку, і наявності в її розпорядженні технічного обладнання і матеріалів.
Друкування грошових знаків за допомогою методу електрофотографії (копіювально-множильна техніка, принтери ПЕОМ). Найбільш характерною особливістю отримуваних даним способом зображень є не досить точна кольоропередача. Підроблені грошові знаки, виготовлені за допомогою повноколірних принтера і копіювальної машини, відносяться до підробок низької якості і виявляються за допомогою мікроскопу і збільшувального скла.
Виготовлення грошових знаків шляхом малювання нині зустрічається досить рідко. Виготовлення грошових знаків шляхом малювання найменш небезпечний вид підробки, так як цим способом злочинець не в змозі виготовити велику кількість підробок, і підробки досить різко відрізняються від справжніх грошових знаків.
Підробка грошових знаків шляхом переробки (монтаж-розшарування, аплікація). Папір справжніх грошових знаків можна розшарувати на два шари. Практиці відомі випадки навмисного розділу паперу справжніх грошових знаків із злочинною метою, коли їх розшаровують на лицьові і зворотні сторони для збуту кожної половини за повноцінний білет. Нерідко у таких випадках до розділених сторін справжніх білетів приклеюють намальовані недостаючі сторони.
Нерідко ще зустрічаються підробки, вчиненні шляхом зміни номіналу купюри.
Для того щоб папір підроблених грошей за зовнішнім виглядом не відрізнявся від справжніх, фальшивомонетники часто надають їм вигляд старих. Для цього банкноти мнуть, роблять надриви, заклеюють клейкою плівкою тощо.
Виготовлення та збут фальшивих грошей злочинцями-одинаками відбувається, як правило, в осінньо-зимовий та зимово-весняний періоди з інтервалом в один день за місцем проживання самих злочинців, частіше у місті. При вчиненні фальшивомонетництва злочинцями з високим ступенем організації характерним є масовий збут фальшивок, при цьому, місця їх виготовлення будуть поза географією збуту.
Типова «слідова картина». До інформації про фальшивомонетництво можна віднести:
а) спроба збуту грошових знаків, що викликають сумнів у своїй автентичності;
б) пошук матеріалів та виготовлення технічних засобів та пристроїв;
в) відомості про використання та закупку спеціальної літератури, пошук та отримання консультацій у фахівців з поліграфії, виробництва паперу та інших осіб, які сприяють здійсненню подібних замислів;
г) відомості про ознаки зовнішності осіб, які підозрюються у виготовлені або збуті фальшивих грошових знаків;
д) сліди пальців рук на грошових знаках та устаткуванні, що було використане при виготовленні фальсифікатів;
е) сліди у вигляді мікрочасток на обладнанні, одязі фальшивомонетників та ін.
Фальшивомонетник, який виготовляє підробки поліграфічним способом, може мати:
а) матеріали, прилади та пристрої, що необхідні для виконання фоторобіт (широкоформатний фотоапарат, фотопапір, фотоплівку, проявник та фіксаж);
б) пластини мідних або цинкових сплавів для виготовлення друкарських форм, хлорне залізо або сірчану кислоту для їх витравлювання, центрифугу, біхромат калію, полівініловий спирт, альбумін, друкарські барвники (можлива суміш з гуашшю) органічні розчинники;
в) різні сорти та типи паперу;
г) пристрої що забезпечують передачу зображення грошей з друкарських форм на папір (друкарські станки, преси, нумератори тощо).
При виготовленні фальшивих грошей із застосуванням копіювально-розмножувальної техніки важливими ознаками, що свідчать про її роботу, є запахи озону, що утворюється від роботи електричних вузлів, барвників, підвищена витрата електроенергії, незначний характерний шум, що супроводжує роботу апаратів.
При виготовленні фальшивих грошових знаків шляхом малювання або аплікації фальшивомонетник, як правило, має:
а) фальшиві грошові знаки або цінні папери;
б) заготовки фальшивих грошових знаків або цінних паперів, тобто аркуші паперу, що мають зображення реквізитів лицьового або зворотного боку, яким за допомогою різних прийомів (малювання, склеювання, нанесення зображень водяних знаків) надають подібності з оригіналами;
в) напівфабрикати – аркуші паперу, вирізані по формату та конфігурації окремих елементів справжніх грошових білетів з нанесеними на них малюнками окремих елементів (орнаментів, букв, цифр та ін.) зображень грошових знаків;
г) справжні грошові білети, використані як зразок (наявність проколів від ніжки циркуля, вдавлених або олівцевих штрихів);
д) кольорові олівці, стрижні з кольоровою пастою тощо.
Особа злочинця. В результаті поділу злочинної діяльності, пов’язаної з виготовленням або збутом фальшивих грошових знаків або цінних паперів, доцільним є розрізняти дві категорії злочинців:
а) виготовлювачі фальшивих грошей або цінних паперів;
б) реалізатори, тобто ті, хто збуває зазначені платіжні засоби.
Виготовлювачів підробок викривають значно рідше, ніж тих, хто збуває їх „продукцію”.
Відносно ступеня організованості можна поділити суб’єктів фальшивомонетництва на такі види:
а) злочинна організація;
б) організована злочинна група;
в) фальшивомонетники – окремі особи.
Характерною особливістю діяльності першого виду суб’єктів фальшивомонетництва – злочинних організацій, є міжнародне співробітництво з організованими злочинними структурами, що діють на території декількох держав. Як правило, у їх злочинному „асортименті” засобів є найсучасніша техніка, що призначена для високотехнологічного виготовлення фальшивих грошових знаків або цінних паперів.
Для організованої злочинної групи фальшивомонетників характерною є наявність невеликої кількості учасників. Зазвичай вона коливається від 2-3 осіб до 8-10. Зв’язки між членами таких груп можуть бути родинними, а також такими як спільне знайомство у місцях відбування покарання за минулими судимостями. Кількість злочинів, що вчиняються такими групами фальшивомонетників, сьогодні є переважаючою.
Виготовлювачі-одинаки, на відміну від тих, хто збуває фальшиву продукцію, вчиняють порівняно невелику кількість злочинів по збуту фальшивих грошових знаків або цінних паперів. Причому у наш час такі одинаки, як правило, вдаються до найпростіших способів виготовлення підробок: з використанням кольорової розмножувальної техніки або малювання. До даної категорії фальшивомонетників відносяться, як правило, особи середнього віку (18-35 років), які володіють достатнім рівнем технічної підготовки, відповідним здібностями та матеріальними можливостями.
2. Початковий етап розслідування фальшивометництва
Можливо виділити такі типові слідчі ситуації, що виникають на початковому етапі розслідування фальшивомонетництва:
1. До правоохоронного органу надійшло повідомлення про виявлення фальшивих грошових знаків або цінних паперів від працівників підприємств, установ, організацій, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування населення або розрахунки з населенням за товари та послуги (фінансово-банківські структури, муніципальні, комерційні торгові точки – магазини, ринки, вуличні лотки, кіоски тощо). При цьому особа злочинця через ті або інші причини залишилась невстановленою.
2. До правоохоронного органу надійшло повідомлення про те, що якась особа намагалась розрахуватися грошима або цінними паперами, що викликають сумнів у своїй автентичності або з явними ознаками підробки і: а) така особа затримана у момент збуту, але заперечує свою причетність до злочину; б) така особа затримана у момент збуту і не заперечує своєї причетності до злочину.
3. Працівниками правоохоронного органу безпосередньо виявлені ознаки злочину (предмети, інструменти, частини устаткування, що свідчать про виготовлення фальсифікатів або відомості, які дозволяють підозрювати певну особу у вчиненні фальшивомонетництва) під час проведення слідчих (розшукових) дій по іншим кримінальним правопорушенням.
Практика вчинення фальшивомонетництва різноманітна, тому не виключається й можливість виділення й інших типових слідчих ситуацій.
Ситуація 1. Вона зустрічається найбільш часто і є найбільш складною. Для її вирішення проводяться наступні заходи:
1) огляд фальшивої купюри і місця події (місця збуту валюти): ретельно описуються підходи до об’єкта, маршрути громадського транспорту, розташування прилеглих підприємств торгівлі, зв’язку, банків, пунктів обміну та інших місць, де можуть здійснюватися фінансові розрахунки;
2) допитуються як свідки працівники прилеглих фінансових установ, що здійснюють грошові, в тому числі валютні операції, з метою виявлення аналогічних фактів збуту;
3) допитується як свідок особа, що виявила підроблену купюру з метою з’ясування обставин події, яка відбулася: скільки було покупців, їх прикмети, чи не відволікав хто-небудь увагу продавця чи касира і т.п.;
4) встановлюються й допитуються інші свідки події;
5) збираються відомості про зовнішність осіб, які викликали підозру: стать, вік, зріст, статура, риси обличчя, можливі дефекти мови, акцент, інтонація, особливі прикмети і т.п.; при наявності достатніх відомостей складається їх суб’єктивний портрет (фоторобот);
6) пред’являються для впізнання особам, які бачили збувальника фальшивих банкнот, фотознімки, фотороботи громадян, що раніше затримувалися за аналогічні злочини;
7) вилучені банкноти направляються до територіального НДЕКЦ для перевірки за обліками ДНДЕКЦ МВС України та проведення експертизи підроблених грошових знаків;
8) використовуючи дані криміналістичних досліджень про матеріали, устаткування і технології, що застосовувалися злочинцем при виготовленні кліше і банкнот, складається перелік підприємств, установ, організацій, що застосовують дані матеріали: метали, папір, барвники, технологічні процеси, типографський друк й устаткування; для порівняльного дослідження в цих установах проводиться тимчасове вилучення матеріалів, які міг використовувати злочинець;
9) необхідно звернутися з інформацією про розслідуваний злочин до колективів вищевказаних підприємств, демонструючи вилучені матеріали, пропонуючи повідомити про осіб, які виявляли зацікавленість до подібних матеріалів, прагнули їх придбати;
10) допитуються як свідки керівники вищевказаних підприємств, з метою з’ясування, хто з працівників (у тому числі й звільнених) за своїми професійними навичками чи поглядами міг бути причетним до виготовлення фальшивок, який був графік їх роботи, стан режиму охорони підприємства тощо.
На даному етапі першочергове завдання слідства полягає в тому, щоб шляхом досліджень виявлених фальшивих грошових знаків або цінних паперів з’ясувати найхарактерніші ознаки підробки, що свідчать про її виготовлення певним способом і на цій основі висунути розшукові версії про підроблювача, його особистісні характеристики, можливих співучасників злочинної групи.
Використовуючи отриману в результаті невідкладних заходів інформацію, необхідно організувати розшук злочинця, при цьому, необхідно звернути увагу на наступних осіб:
1) у минулому притягувалися до відповідальності за фальшивомонетництво, підробку документів, та інші подібні злочини;
2) граверів, цинкографів, поліграфістів, фотографів (з урахуванням способу підробки);
3) осіб, які мають доступ до сировини, устаткування й інструментів, за допомогою яких можна виготовити фальшиві грошові знаки;
4) осіб, які мають доступ до металів, придатних для виготовлення друкованих форм, паперу, що використовувався для виготовлення фальшивих грошових знаків;
5) осіб, які не пов’язані з поліграфічним виробництвом, але виявляють до нього підвищений інтерес.
Корисну пошукову інформацію можна одержати:
1) від виробників засобів оперативної поліграфії, оптових і роздрібних торговців оргтехнікою та витратними матеріалами до неї (фарби, порошки, запчастини, папір);
2) від осіб, які займаються монтажем і настроюванням устаткування оперативної поліграфії.
Як правило, при обставинах виявлення фальшивих грошових знаків або цінних паперів у обігу висуваються дві типові версії, що злочинець:
а) є місцевим жителем;
б) приїхав з іншого регіону (гастролер).
Ситуація 2. Зазначена ситуація має невелику перевагу перед першою, оскільки працівники правоохоронного органу вже мають у своєму розпорядженні підозрювану особу.
Залежно від того, хто затриманий на гарячому (виготовлювач або збувальник) проводяться наступні заходи:
1) особистий обшук затриманого для виявлення на ньому самому та на його одязі слідів, що дозволили б його викрити та довести його причетність до виготовлення або збуту фальшивих грошових знаків або цінних паперів;
2) огляд місця події із застосуванням відео-, фотозйомки, в процесі якого описуються підходи до об’єкта, маршрути громадського транспорту та розташування найближчих підприємств торгівлі, зв’язку, банків, пунктів обміну іноземної валюти та інших місць, де можуть здійснюватися фінансові розрахунки з населенням;
3) огляд нежилих споруд, пустих та орендованих приміщень, гаражів, стоянок та інших об’єктів, що розташовані у безпосередній близькості від місця проживання, роботи підозрюваних, що можуть мати значення для розслідування факту фальшивомонетництва;
4) перевірка підозрюваного за криміналістичними обліками на предмет встановлення його судимості, можливих зв’язків за минулими судимостями і т.ін.;
5) допит підозрюваного;
6) ретельна перевірка версії, яку виклав підозрюваний;
7) призначення необхідних криміналістичних експертиз для визначення спільності джерела походження підробок.
Тактичними задачами розслідування, що характерні для даної слідчої ситуації, є наступні:
а) вивчення особи підозрюваного;
б) встановлення співучасників, їх ролі у вчиненні фальшивомонетництва;
в) встановлення факту перебування підозрюваного на місці вчинення злочину;
г) пошук свідків;
д) перевірка алібі, які висуваються підозрюваним;
е) перевірка версії про обмову, самообмову.
Ситуація 3. Особливість слідчих (розшукових) дій та інших заходів в даній ситуації полягає в наступному.
Якщо виявлені речі, інструменти мають відношення до кримінального провадження, за матеріалами якого проходять підозрювані у вчиненні фальшивомонетництва особи, то проводяться слідчі (розшукові) дії та інші заходи такі ж як описані у другій ситуації, що була розглянута вище.
Якщо ж виявлене стосується кримінального провадження, за матеріалами якого не встановлена підозрювана особа – проводяться слідчі (розшукові) дії та інші заходи подібні першій слідчій ситуації.
По можливості, реалізацію оперативно-розшукової інформації доцільно починати, не допускаючи переростання злочинного наміру або підготовчих дій у закінчений злочин. Якщо є інформація про те, що певна особа вже займається виготовленням або збуванням фальшивих грошових знаків, то викриття її можна здійснити лише тоді, коли зібрані оперативні матеріали дають підстави бути впевненими, що ніхто із злочинної групи не уникне викриття та покарання і будуть виявлені та вилучені з обігу всі збуті фальшиві грошові знаки або цінні папери та усунені умови, що сприятимуть вчиненню цього злочину.
3. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
Огляд місця події. Під час розслідування фальшивомонетництва місцем події, як правило, виступають:
а) місце, де проводилась підробка грошових знаків або цінних паперів;
б) місце їх збуту;
в) місце виявлення предметів, які викривають злочинця.
Огляд місця події при фальшивомонетництві має свої особливості, а саме:
1. Огляд місця виготовлення підроблених грошових знаків (приміщення, робочого місця фальшивомонетника) складається з трьох етапів: оглядового (в ході якого попередньо вивчається місце огляду, визначаються його межі і шляхи руху), статичного (включає у себе огляд обстановки, предметів у стадії спокою, тобто без внесення будь-яких змін), динамічного (кожний предмет вивчається всебічно – пересувається, оглядається, вимірюється).
2. Під час огляду виявляються і фіксуються сліди діяльності підозрюваного і його перебування у місці виготовлення фальшивих грошових знаків чи цінних паперів: сліди рук, взуття підозрюваного, речі, які йому належать, сліди використання тих або інших матеріалів, літератури, пристосувань та ін.
3. У випадках, коли підробка пов’язана з шумом, наприклад, під час чеканки монет, у протоколі огляду вказується відстань до найближчої будівлі, для того, щоб перевірити, чи було чути шум у сусідніх будинках (для цього може бути проведено відтворення обстановки та обставин події).
4. Важливо оглядати також місце збуту підроблених грошових знаків. Співставлення даних, отриманих під час огляду, з показаннями свідків і підозрюваного дозволить більш повно встановити обставини вчиненого злочину, наприклад, вивчення освітлення робочого місця працівника торгівлі чи банківської установи, де були пред’явлені для покупки підроблені грошові знаки, дасть можливість виявити і усунути умови, які сприяють вчиненню злочину.
5. Якщо оглядається тайник для зберігання знарядь та матеріалів вчинення фальшивомонетництва, то потрібно зосередити увагу на пошуку слідів й інших ознак, які могли б доказувати належність даних предметів певній особі (це можуть бути сліди ніг поблизу сховища, відбитки пальців рук на предметах та ін.).
Огляд грошових знаків чи цінних паперів. Метою огляду готових підроблених грошових знаків чи цінних паперів є виявлення індивідуальних особливостей підроблених знаків, щоб зорієнтувати правоохоронні органи та зацікавлених осіб (банківські установи, торгівельні організації та ін.) на випадок подальшого збуту аналогічних грошових знаків та цінних паперів. В результаті огляду важливо також виявити ознаки, які дозволяють висунути певні версії про особу злочинця та організувати перевірку цієї особи.
Підроблені грошові знаки чи цінні папери слід оглядати з дотриманням необхідних заходів безпеки, щоб не пошкодити наявні на них сліди рук і не залишити своїх відбитків пальців.
Не виключена можливість виявлення на поверхні грошових знаків чи цінних паперів потожирових (невидимих) відбитків пальців. Такі сліди виявляються рідко, оскільки гроші проходять через багато рук. Крім того досвідчені злочинці вживають заходи для того, щоб на виготовлених ними підроблених грошових знаках не залишалося відбитків пальців.
Закінчується огляд підроблених грошових знаків чи цінних паперів обов’язковим фотографуванням (з використанням масштабної лінійки) їх загального вигляду та описом у протоколі огляду.
Під час огляду паперових грошових знаків у протоколі повинні бути вказані такі особливості:
а) номінал грошового знаку;
б) номер та серія грошового знаку;
в) властивості паперу – його щільність та колір;
г) наявність водяних знаків, їх особливості та локалізація;
д) особливості зображень на лицьовому та зворотному боці;
е) наявність захисної сітки, металізованої стрічки та інших можливих захисних ознак, їх особливості;
є) наявність сторонніх (які не відносяться до зображення білету) поміток, слідів папілярних узорів, пошкоджень паперу та іншого, із зазначенням відповідно їх локалізації.
Обшук. В кримінальних провадженнях про фальшивомонетництво обшук має певні особливості, а саме:
1. До обшуку слідчий повинен ретельно приготуватися: проаналізувати матеріали кримінального провадження і дані, отримані з непроцесуальних джерел, продумати основні елементи плану обшуку, передбачивши у ньому: а) що потрібно шукати, б) у кого шукати, в) де шукати, г) коли провести обшук, д) як організувати і провести обшук.
2. Під час проведення обшуку слідчий повинен звертати увагу на дві групи предметів, які викривають фальшивомонетника у вчиненні злочину – це а) предмети які доказують факт підробки (підроблені грошові знаки; заготовки підробок; обладнання, належності та матеріали, які використовуються фальшивомонетниками), б) предмети, які доказують факт збуту (одяг, що був, за показаннями потерпілих і очевидців на збувачеві підробок; предмети, які він мав при собі; товари, куплені ним на підроблені грошові знаки; білети, квитанції за готелі, місцеві газети, які підтверджують факт перебування злочинця у певному населеному пункті, де відбувався збут підроблених грошових знаків тощо).
3. Перед проведенням обшуку слідчому бажано володіти інформацією про те, яким способом виготовлялись підроблені грошові знаки чи цінні папери, що дає змогу скласти уявлення про інструменти, матеріали та обладнання, які використовувалися, і тим самим конкретизувати об’єкти пошуку.
4. Обшуки проводяться за місцем проживання та роботи затриманого, у належних йому або його рідним підсобних приміщеннях, сараях, гаражах, дачах тощо.
5. У житлових приміщеннях найбільш ймовірними місцями зберігання предметів фальшивомонетництва є тайники у стінах, підлозі, на горищах, дахах, ванних кімнатах, туалетах, прибудовах, присадибних ділянках, а також меблях та речах. Під час пошуку тайників необхідно ретельно простукувати і прощупувати стіни покриті шпалерами, поливати водою паркетну підлогу (у місцях, де з паркету виймалися дощечки, вода всмоктується інтенсивніше). Через те, що більшість знарядь фальшивомонетництва виготовляються з металу, застосування металошукача значно полегшить обшук.
6. У випадку присутності сторонніх осіб під час обшуку в квартирі чи іншому приміщенні, що належить підозрюваному, вони піддаються особистому обшуку, оскільки підроблені грошові знаки чи інструменти для фальшивомонетництва можуть знаходитися у них при собі.
7. Якщо є дані про вчинення фальшивомонетництва групою осіб, проводяться групові обшуки, в один і той же час на квартирах та за місцем роботи в усіх встановлених співучасників. Таким чином досягається елемент раптовості, що не дозволяє членам угрупування переховати або знищити речові докази та попередити інших співучасників.
8. Під час проведення обшуку на відкритій місцевості застосовуються щупи, металошукачі, проби водою, при цьому слід звертати увагу на ділянки місцевості, які відрізняються від інших більш рихлою або утрамбованою землею та квіткові клумби.
9. Для участі у обшуку залучається спеціаліст, який добре знає способи підробки і може надати кваліфіковану допомогу у виявленні, вилученні, упаковці і збереженні всіх предметів і слідів, що мають значення речових доказів.
Особистий обшук затриманого за фальшивомонетництво також має свої процесуальні особливості та тактичні прийоми. А саме:
1. Особистий обшук проводиться відразу ж після затримання підозрюваного, щоб виключити можливість викидання, передачі або знищення ним речових доказів.
2. Починається особистий обшук з огляду та обмацування одягу обшукуваного, через те, що підроблені грошові знаки можуть знаходитися у потайних кишенях, під підкладкою, у головному уборі або взутті.
3. Одяг затриманого оглядається з метою пошуку мікрочасток матеріалів, сировини, які використовуються при виготовленні підробок (найбільш ймовірними місцями знаходження слідів є рукави, відвороти штанів, кишені).
4. Ретельно оглядаються сумки, портмоне, носові хустинки та інші речі підозрюваного з метою виявлення на них слідів фарби, металу та інших матеріалів, що використовувалися під час підробки грошових знаків і могли залишитися на вказаних предметах під час доторкання до них підробок.
5. Якщо під час особистого обшуку будуть виявлені поряд з підробленими грошовими знаками і справжні купюри, у протоколі необхідно вказати, місце їх зберігання (разом або роздільно). Роздільне зберігання фальшивих і справжніх банкнот спростовує показання затриманого про те, що він отримав фальшиву купюру, наприклад, із здачею.
6. Під час особистого обшуку необхідно звернути увагу на пальці рук підозрюваного, оскільки під нігтями можуть знаходитися частинки металу, фарби, клею та інших матеріалів, які використовуються під час фальшивомонетництва. Плоскими кінцями сірників ці частинки потрібно вилучити з-під нігтів і зібрати у окрему пробірку.
7. Наостанок, оглядається місце, де проводилося затримання підозрюваного та місце, де він утримувався після затримання, оскільки там можуть бути виявлені речові докази, непомітно викинуті злочинцем.
Слідчий експеримент має на меті встановлення справжніх виготовлювачів фальшивих грошових знаків. Дана слідча (розшукова) дія під час розслідування кримінальних проваджень вказаної категорії має наступні особливості:
1. Слідчий експеримент для встановлення професійних або злочинних навичок підозрюваного можна провести тільки за його згодою і, відповідно, участі.
2. Перед слідчим експериментом необхідно провести допит підозрюваного, при цьому слід зосередити його увагу на способі і механізмі вчинення підробки грошових знаків, інструментах, які він використовував, обладнанні та матеріалах. Під час цього допиту доцільно запропонувати підозрюваному проілюструвати свої показання кресленнями, схемами та малюнками. Доцільно, щоб такий допит проводився за участю спеціаліста.
3. Проведенню слідчого експерименту повинна передувати підготовка необхідних матеріалів та інструментів. При цьому необхідно вказати, що не можна використовувати вилучені у злочинців пристосування (матриці, штампи, форми тощо), через те, що під час дослідів їх слідоутворюючі поверхні можуть змінитися і стати непридатними для експертних досліджень. У таких випадках підозрюваному надаються інструменти, однакові з вилученими або подібні.
4. Вибір місця проведення слідчого експерименту залежить від особливостей вчиненого злочину. Якщо для проведення дослідів достатні прості пристосування (олівці, фарби, клей, ножиці тощо), то слідчий експеримент проводиться в кабінеті слідчого або іншому придатному приміщенні відповідного правоохоронного органу. Якщо ж під час вчинення підробки злочинець застосовував громіздке заводське обладнання, то досліди необхідно проводити безпосередньо на виробництві, бажано у неробочий час.
5. Обов’язковим учасником цієї слідчої (розшукової) дії є спеціаліст, у зв’язку з тим, що перевірка професійних навичок потребує спеціальних знань, які нерідко відносяться до різних галузей, відповідно спеціаліст повинен попередньо ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, схемами та малюнками. Доцільно, щоб для проведення слідчого експерименту був запрошений спеціаліст, який раніше приймав участь у допиті підозрюваного.
6. Якщо під час проведення слідчого експерименту підозрюваний заявить клопотання про надання йому певних знарядь, матеріалів, креслень, схем і довідників, слідчий повинен задовольнити його, оскільки у подальшому негативний результат дослідів підозрюваний може пояснити відсутністю необхідних інструментів, матеріалів та допоміжних довідкових засобів.
7. У випадку негативного результату слідчого експерименту підозрюваного необхідно детально допитати, Як правило, під час такого допиту можна отримати інформацію про справжніх виготовлювачів підроблених грошових знаків чи цінних паперів та їх співучасників.
Проведення судових експертиз. Експертизи в кримінальних провадженнях про фальшивомонетництво проводяться співробітниками обласних НДЕКЦ МВС України, а в особливих випадках ДНДЕКЦ МВС України. Обумовлено це тим, що, як правило, дослідження підроблених грошових знаків носить комплексний характер, тобто потребує використання спеціальних пізнань не тільки експертів-криміналістів, але і хіміків, біологів, експертів інших спеціальностей.
При призначенні комплексної експертизи паперових грошових знаків експертам доцільно ставити такі запитання:
а) діагностичні:
- чи виготовлені представлені на дослідження грошові знаки за технологією підприємств, які здійснюють виробництво державних грошових знаків, чи іншим способом;
- за допомогою яких матеріалів (паперу, фарбників, клеючих речовин і т.п.) виготовлені досліджувані грошові знаки;
- з використанням яких технічних засобів (фотоапаратури, комп’ютерної техніки, засобів літографії і т.п.) виготовлені досліджувані грошові знаки;
- які умови (приміщення, наявність електроенергії) необхідні для виготовлення досліджуваних грошових знаків;
б) ідентифікаційні:
- чи не виконані досліджувані грошові знаки (наприклад, вилучені з різних місць) однією і тією ж особою (способом);
- чи не виконані досліджувані грошові знаки певною особою (підозрюваним);
- чи не виконані досліджувані грошові знаки з використанням вилучених у підозрюваного матеріалів (або технічних засобів).
Якщо висунуте припущення, що грошовий знак виготовлений на множильному апараті, доцільно поставити такі питання:
а) чи не виготовлений представлений грошовий знак на множильному апараті (вказується модель та інші характерні особливості апарату і назва закладу якому він належить);
б) одним чи різними способами виготовлені грошові знаки надані на дослідження;
в) чи однакова за своїм хімічним складом фарбуюча речовина, за допомогою якої виконано зображення лицьової і зворотної сторін підробленого грошового знаку, з фарбуючою речовиною, яка використовується на множильному апараті (вказується модель апарату і заклад, якому він належить;
г) чи надходили раніше на дослідження грошові знаки, виконані аналогічним способом, і якщо надходили, то коли і з яких регіонів.
Запитання для самостійного контролю:
1. Елементи криміналістичної характеристики фальшивомонетництва.
2. Предмет злочинного посягання при фальшомонетництві.
3. Способи вчинення фальшивомонетництва.
4. Типова слідова картина фальшивомонетництва.
5. Класифікація злочинців, які вчиняють фальшивомонетництво.
6. Типові слідчі ситуації, що виникають на початковому етапі розслідування фальшивомонетництва.
7. Особливості різних видів огляду під час розслідування фальшивомонетництва.
8. Особливості обшуку та слідчого експерименту під час розслідування фальшивомонетництва.