РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТВА МАТІР’Ю СВОЄЇ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ
ПЛАН
1. Криміналістична характеристика вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини
2. Початковий етап розслідування вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини
3. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
1. Криміналістична характеристика вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини
Елементами криміналістичної характеристики вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини є:
1) особа потерпілого;
2) спосіб вчинення злочину;
3) типова слідова картина;
4) особа злочинця (характеристика особи злочинця та мотиви злочину).
Особа потерпілого. У методиці розслідування вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини особливе місце посідає характеристика особи потерпілого, яким є новонароджена дитина.
Питання народження дитини тісно переплітаються у медицині та праві. У теорії кримінального права початок життя – це момент, з якого кримінальний закон бере життя дитини під свою охорону. У біологічному ж розумінні життя – це обмін речовин, який у новонародженої дитини розпочинається з першим подихом, відповідно початок життя людини – це початок легеневого дихання. Уточненням цієї позиції вважається положення Інструкції про визначення критеріїв живонародженості, мертвонародженості та перинатального періоду, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19 лютого 1996 р. № 31 (п. 1.2). У ній до ознак життя при народженні належать: серцебиття, пульсація пуповини або відповідні рухи довільної мускулатури, які іноді передують першому подиху.
Важливою обставиною, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні про злочини цієї категорії, вважається визначення факту новонародженості, тобто специфічної ознаки потерпілого. З точки зору акушерства та гінекології, цей період починається з першого вдиху дитини після повного свого народження і триває один тиждень. У педіатрії новонародженим вважають немовля з моменту відокремлення його від організму матері до місячного віку. У судово-медичному розумінні період новонародженості обмежують однією добою після народження. Відтак, під час розслідування такого виду злочинів тривалість періоду новонародженості та особливого психофізичного стану, відповідно й періоду «відразу після пологів» однакова й становить 24 год. (або одну добу). Це підтверджується і матеріалами кримінальних проваджень, де у 70 % випадків матері вчиняють вбивства своїх новонароджених дітей протягом першої доби після народження.
Водночас існують й інші зовнішні та внутрішні ознаки, за якими можна визначити чи є дитина новонародженою, чи ні. Серед зовнішніх ознак головне місце посідає наявність соковитої вологої пуповини. Іншою зовнішньою ознакою новонародженості вважається наявність сировидного мастила на тілі – жирної на дотик сірувато-білої маси консистенції мазі, яка складається із пушкового волосся, крапель жиру, ороговілих клітин епідермісу, кристалів холестерину і жирних кислот.
Серед внутрішніх ознак новонародженості важливе місце посідає стан легенів і шлунково-кишкового тракту. Легені мертвонароджених дітей завжди без повітря. При народженні травневий тракт сплющений, а відразу після пологів у результаті ковтальних рухів повітря потрапляє до шлунку, а зрештою – і в тонкий кишечник. Водночас у травний тракт повітря надходить навіть раніше, ніж у легені. Глибина потрапляння повітря дає змогу дійти висновку про тривалість життя дитини після пологів. Ознакою новонародженості є також заповнення меконієм (первородним калом) кишечнику, повне випорожнення якого від меконію закінчується в перші один–два дні позаутробного життя.
Враховуючи вищевикладене, вважається, що початком життя є вигнання або витягнення хоча б однієї з частин тіла дитини з організму матері, яка після такого відокремлення дихає або виявляє інші ознаки життя, такі як серцебиття, пульсація пуповини або відповідні рухи довільної мускулатури і прожила протягом першої доби після пологів.
Спосіб учинення злочину вважається головним елементом криміналістичної характеристики. Це пояснюється тим, що саме через спосіб учинення злочину насамперед відбувається відображення злочинного акту і, відповідно, за способом учинення злочину можна зробити висновки щодо особи злочинця.
Способи вчинення вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини поділяються за такими критеріями:
1) за структурою: менш кваліфіковані (у 72 % включають елементи вчинення та приховування злочину) та повноструктурні (28 %);
2) за характером поведінки суб’єкта: активні (шляхом механічних дій або використання хімічних та інших засобів) та пасивні (полягають у бездіяльності матері);
3) за ознакою використання знарядь і засобів: із застосуванням спеціально підготовлених (заздалегідь пристосованих) знарядь і засобів або без такого застосування.
Усі способи, безпосередньо спрямовані на вчинення вбивства, як уже зазначалося, можна поділити на механічні та хімічні. До механічних способів слід віднести асфіксію та нанесення тілесних ушкоджень. Як спосіб вбивства асфіксія досягається трьома шляхами: перекриттям дихальних шляхів жертви в області шиї або петлею (зашморгом), руками в області рота і носа, а також шляхом утоплення у воді або іншій рідині.
Основними механічними способами вбивства є такі: 1) удушення – 75 %, зокрема: з них 43 % – шляхом закривання рота і носа долонею руки або будь-якими допоміжними предметами; 10 % – здавлюванням шиї руками або зашморгом; 22 % – зануренням голови у воду або іншу рідину; 2) скидання з висоти – 13 %; 3) нанесення ушкоджень тупим предметом (молотком, палицею) – 9 %; 4) нанесення ушкоджень гострим предметом (ніж, сокира) – 3 %.
При хімічних способах вбивства новонароджених використовуються різні види отруйних речовин, які вводять в організм жертви через ротову порожнину з їжею (молоком, соком) або водою. Такими хімічними речовинами зазвичай є такі, що використовуються у боротьбі з комахами або гризунами, зокрема хлорофос, препарати лікарського призначення, а також різні снодійні і болезаспокійливі засоби. До хімічного способу вбивства можливо віднести й отруєння чадним газом.
Водночас на обрання конкретного способу вчинення вбивства новонародженої дитини впливають як об’єктивні, так і суб’єктивні чинники. Під об’єктивними чинниками слід розуміти складові обстановки пологів. Як правило, жінки, які прагнуть позбутися новонародженої дитини, бажають народжувати її на самоті, у домашніх умовах. У багатьох випадках, коли починаються пологи, вони закриваються в окремому приміщенні (душовій кімнаті, ванній, туалеті). Як знаряддя злочину зазвичай використовують випадково виявлені предмети. В окремих випадках знаряддя злочину можуть готуватися й заздалегідь (марлеві тампони, мотузки та інші предмети).
До чинників суб’єктивного характеру належать такі: мотив і мета вчинення злочину, якості особистості суб’єкта злочину, включаючи знання, вміння, навички, звички.
У стані вираженої емоційної напруженості, викликаної дією психотравмуючої ситуації пологів, поведінка матері багато в чому визначається афективною мотивацією, що знижує її можливість адекватно оцінювати навколишню обстановку і свої дії, обмежує здатність контролювати вчинки й прогнозувати їх можливі наслідки. Матері в такому стані вчиняють імпульсивні вбивства новонародженої дитини з подальшими безглуздими спробами приховати вчинене (ховають дитину під ванну, в унітаз, викидають у відкрите вікно тощо).
Типова слідова картина як елемент криміналістичної характеристики вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини має винятково важливе значення для розслідування цього злочину. Вивчення слідів дає змогу визначити спосіб і механізм учинення злочину, знаряддя вбивства, кількість осіб, які були на місці злочину, викрити неправдиві показання підозрюваного та виявити сліди приховування злочину.
Основними місцями виявлення трупів новонароджених дітей є: сміттєві контейнери та звалища (60 %), занедбані або покинуті приміщення (15 %), різного роду ями або підвали (15 %), парки та автошляхи (10 %). Типовими слідами вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини вважаються такі:
1) сліди людини, зокрема: ідеальні сліди (показання підозрюваного, свідків тощо); матеріальні сліди: сліди-відображення (зовнішності, шкіряного покриву, рук, ніг, нігтів, зубів, навичок); сліди-речовини – частинки крові, волосся, нігтів, шкіри; сліди-виділення (потожирові, слина, запах, меконій чи навколоплідні води);
2) сліди знарядь учинення вбивства: предмети побутової, господарсько-виробничої, медичної та іншої діяльності (кухонний ніж, шило, тампони, марля, частини одягу тощо); спеціально виготовлені та пристосовані знаряддя (наприклад, петля-удавка); випадкові предмети (каміння, дошка, палиця та ін.).
Особа злочинця. Узагальнений соціальний портрет матері-дітовбивці можна представити таким чином: вік – від 22 років до 31 року; не перебуває в зареєстрованому, відповідно до закону, шлюбі; малоосвічена; не працює або зайнята неофіційною працею. Крім того, як правило, така жінка раніше не притягувалися до кримінальної відповідальності, не має нормального, за санітарними нормами, житла; матеріальний достаток нижче прожиткового мінімуму; перебуває в жорсткій залежності від ситуації, не може знайти соціально прийнятний спосіб її вирішення.
Водночас, зважаючи на певну схожість жінок, які вчиняють такі злочини, за стійкими соціальними, соціально-психологічними та індивідуально-психологічними властивостями та якостями, можливо провести їх типізацію для вирішення практичних задач пошуку й встановлення злочинця, збирання доказів у кримінальному провадженні, виявлення причин та умов, що сприяють учиненню вбивства новонароджених. Зокрема:
1) соціальний (маргінальний, люмпенізований) тип, до якого належать злочинці, які ведуть асоціальний спосіб життя, не мають постійного місця проживання, займаються бродяжництвом, жебрацтвом, зловживають спиртними напоями, вступають у випадкові статеві зв’язки;
2) легковажно-конформний тип, до якого належать неповнолітні або молоді жінки, які перебувають спочатку під надмірною опікою (і певним психологічним тиском) батьків, а згодом проживають самостійно;
3) послідовно-злісний тип, до якого належать жінки, які вже мають дітей, незаміжні, або мають співмешканця.
Окрім цього, при характеристиці особи злочинця необхідно обов’язково звертати увагу на мотиви вчиненого. Характерними мотивами вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини є труднощі матеріального характеру, сором перед рідними та знайомими у зв’язку з народженням позашлюбної дитини, неготовність до батьківства, зачаття унаслідок випадкових стосунків тощо. Встановлення будь-якого мотиву є важливою обставиною, що дозволяє дати правильну кримінально-правову оцінку діянню та встановити істину у кримінальному провадженні.
2. Початковий етап розслідування вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини
Обрання напряму розслідування вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини, як і будь-якого іншого злочину, здебільшого залежить від слідчої ситуації, що складається на момент виявлення злочину та на етапі початку досудового розслідування. Алгоритм діяльності слідчого щодо розслідування таких убивств має бути таким: аналіз початкової інформації; оцінка слідчої ситуації; висунення версій щодо обставин події; виокремлення тактичних завдань і планування розслідування; проведення окремих слідчих (розшукових) дій і тактичних операцій щодо перевірки висунутих версій.
Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини можна умовно поділити на такі, що пов’язані з виявленням трупа дитини або з повідомленням про зникнення дитини у батьків після нещодавніх пологів або після нещодавньої вагітності.
На основі вивчення практики розслідування вбивств матір’ю своєї новонародженої дитини можна виокремити низку типових ситуацій, розкриття сутності яких дасть можливість повніше досліджувати обставини події.
Розглянемо окремі з них:
1. Надійшла заява про відомі заявникові обставини вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини, вчинене конкретною особою, підозрюваного не затримано, труп дитини не виявлено.
2. Виявлено труп дитини зі слідами насильницької смерті або без таких, інформація про жертву злочину встановлена, відомості про злочинця відсутні.
3. Виявлено труп дитини зі слідами насильницької смерті, водночас, інформація про нього і про особу злочинця відсутня.
На основі типових слідчих ситуацій при розслідуванні вбивств матір’ю своєї новонародженої дитини виникає необхідність висунути типові слідчі версії. Висунення типових версій на практиці нерідко ґрунтується на традиційному підході, обумовленому рівнем професійних знань і досвідом в аналогічних провадженнях.
У контексті методики розслідування вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини типові версії у подальшому будуть розглядатися стосовно конкретних слідчих ситуацій, згаданих вище.
Ситуація 1. Надійшла заява про відомі заявникові обставини вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини, вчинене конкретною особою, підозрювана не затримана, інформація про жертву злочину встановлена. Як правило, така заява надходить від особи, яка бачила подію злочину безпосередньо або якій стало відомо про це зі слів його учасників або від свідків-очевидців. Безперечно, така слідча ситуація найбільш сприятлива для розслідування й тому її вважають такою, що відповідає умовам очевидності. Зазвичай, винну особу встановлюють шляхом проведення комплексу слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідно до плану розслідування. Основою такого планування є висунення версій про подію, що відбулася, її окремі елементи та обставини.
Для цієї слідчої ситуації типові версії висуваються залежно від ознак особи, яка вчинила вбивство: вбивство новонародженої дитини вчинено особою, на яку вказав заявник; вбивство новонародженої дитини вчинено іншою особою.
Щоб встановити особу, яка вчинила злочин і в такий спосіб перевірити слідчі версії, слідчий на початковому етапі розслідування вирішує такі тактичні завдання: встановлює місцезнаходження трупа дитини за повідомленням свідка-заявника і перевіряє його повідомлення; виявляє інших свідків; вилучає сліди злочину та інші предмети з ознаками речових доказів, що мають значення для провадження; встановлює місцезнаходження підозрюваного; виявляє дані, що підтверджують або спростовують вину підозрюваного.
Слідчий вирішує зазначені тактичні завдання шляхом проведення окремих слідчих (розшукових) дій, поєднаних з негласними слідчими (розшуковими) діями та окремими заходами забезпечення кримінального провадження. До них можна віднести такі: допит заявника стосовно джерел одержаної ним інформації та відомі йому обставини події; огляд місця події і трупа; призначення судово-медичної експертизи для дослідження трупа (у разі його виявлення) і предметів, на яких виявлено кров, слину та інші біологічні виділення людини; допит свідків, в ході яких встановлюються (уточняються) відомості про підозрюваного та його місцезнаходження, інші обставини злочину; призначення відповідних криміналістичних експертиз; затримання та огляд підозрюваної, її одягу; допит підозрюваної; обшук за місцем проживання підозрюваної з метою виявлення предметів, на яких можуть знаходитися сліди злочину; негласне отримання інформації конфіденційного характеру.
Окрім зазначених слідчих (розшукових) дій, які здійснюються з метою перевірки версій, у разі встановлення особи, яка вчинила злочин, проводять її затримання і освідування. Підставами для затримання особи, підозрюваної у вчиненні вбивства новонародженої дитини, найчастіше є прямі показання очевидців, що саме певна особа вчинила злочин, а також сукупність виявлених ознак злочину на тілі, одязі, у житлі певної особи, які викривають підозрювану. Після того, як особу затримали, слідчий допитує підозрювану й звертається з клопотанням у встановленому порядку щодо проведення обшуку в житлі з метою виявлення інших слідів злочину.
Ситуація 2. Виявлено труп дитини зі слідами насильницької смерті або без таких, інформацію про жертву злочину частково встановлено, відомості про злочинця відсутні. Оскільки мати дитини побоюється бути запідозреною у вбивстві своєї дитини, вона прагне швидше позбутися трупа. У більшості випадків трупи новонароджених виявляють у сміттєвих баках, на сміттєвих звалищах, в інших місцях неподалік від місця вбивства.
Типовими для цієї слідчої ситуації є версії стосовно мотивів убивства, кола підозрюваних, причин перебування потерпілого у певному місці. Під час перевірки версій слідчий вирішує такі тактичні завдання: встановлює обставини події злочину (час, місце, спосіб, знаряддя); з’ясовує мотиви; виявляє свідків; збирає відомості, що стосуються дитини, труп якої виявлено; встановлює ознаки, що вказують на особу злочинця.
Засобами вирішення згаданих тактичних завдань вважаються слідчі (розшукові) дії, зокрема огляд місця події, включаючи підходи до нього, будівлі що примикають, а також огляд трупа; допит особи, яка першою виявила труп; допит установлених свідків; призначення судово-медичної експертизи для дослідження трупа.
Огляд місця події і трупа у цій ситуації має свої особливості. По-перше, слідчий та інші учасники огляду діють в умовах недостатньої інформації про вчинений злочин, а відтак, важко уявляють собі «картину» події. Це значно ускладнює діяльність членів слідчо-оперативної групи щодо виявлення слідів злочину. У цій ситуації значна роль під час огляду належить спеціалісту в галузі судової медицини. Під час огляду такий фахівець може пояснити слідчому характер і причини ушкоджень, знайдених на трупі дитини, та інші встановлені ним обставини.
Не менш значущою є допомога співробітників оперативних підрозділів, оскільки саме їх дані, одержані оперативним шляхом, можуть бути джерелом первинної інформації, на якій ґрунтуються припущення про те, що сталося. Доручення оперативним працівникам на місці події зазвичай спрямовані на проведення ними обходу найближчих будинків, квартир, установ та опитування громадян, сторожів, двірників з метою виявлення свідків-очевидців. У них з’ясовується, чи не бачив хто-небудь підозрілу особу в певному місці та у певний час. При позитивній відповіді – уточнюються ознаки її зовнішності та маршрут пересування. Проведення таких заходів здійснюється одночасно з оглядом місця події.
Оскільки трупи новонароджених найчастіше виявляють неподалік від місця проживання матері, слідчий, оглядаючи місце виявлення трупа і, враховуючи розташування оточуючих житлових будинків, населених пунктів, доріг та інших об’єктів, повинен визначити найбільш ймовірне місце проживання матері вбитої дитини. В умовах міста або іншого населеного пункту важливо правильно орієнтуватися в розташуванні міських районів, кварталів, окремих будівель, прилеглих до місця виявлення трупа. Особливу увагу треба звертати на такі об’єкти, як, наприклад, гуртожитки, підприємства з великою кількістю працюючих жінок тощо.
У цій слідчій ситуації не менш важливе значення мають результати судово-медичного дослідження трупа дитини. Відтак, слідчий зобов’язаний забезпечити транспортування трупа в морг з дотриманням усіх встановлених правил, щоб виключити можливість виникнення нових ушкоджень на трупі.
Ситуація 3. Виявлено труп дитини зі слідами насильницької смерті, а інформація про нього та про особу злочинця відсутня.
Така ситуація викликає найбільші труднощі у слідчих та співробітників оперативних підрозділів при встановленні обставин учиненого вбивства. Типові версії висуваються щодо причин перебування трупа дитини у місці його виявлення; мотивів убивства; способу вчинення вбивства; особи злочинця.
Тактичні завдання, що потребують розв’язання слідчим, спрямовані на збирання інформації про жертву злочину, визначення характеру розслідуваної події, виявлення свідків-очевидців, отримання даних, що вказують на особу злочинця. Засобами перевірки версій є слідчі (розшукові) дії та інші заходи, зокрема, огляд місця події та трупа дитини; допит осіб, які виявили труп; пред’явлення трупа для впізнання на місці події і в морзі; призначення судово-медичної експертизи трупа дитини (включаючи постановку питань, що стосуються встановлення анатомічних, фізіологічних та інших ознак, що можуть сприяти ідентифікації дитини); призначення криміналістичних експертиз; доручення співробітникам оперативних підрозділів перевірити пологові будинки, розташовані у даній місцевості, жінок, які перебували в стані вагітності, дітей, які після народження не проживають разом з матерями, анонімних звернень до лікарів тощо; фотографування трупа за правилами впізнавальної фотозйомки та складання розшукового орієнтування за правилами словесного портрета для інформування сусідніх територій; використання засобів масової інформації (газет, радіо, телебачення), а також можливостей глобальної мережі Інтернет.
У будь-якому разі потрібно перевіряти всі установи, до яких вагітна жінка могла звертатися з питань, пов’язаних з вагітністю або пологами. З цією метою треба насамперед з’ясувати у жіночих консультаціях, чи немає на ділянках, що обслуговуються, жінок, у яких було виявлено ознаки вагітності, але з невідомих причин нормальні пологи так і не відбулися. Кожен такий сумнівний випадок повинен ретельно перевірятися з метою з’ясування, чи не приховується за ним вбивство новонародженого. Водночас така перевірка має стосуватися не лише вагітних жінок, які вже перебувають на обліку, а й таких, які ухилялися від пропозицій стати на облік у жіночу консультацію. З метою розшуку матері новонародженої дитини доцільно перевірити, чи всі випадки народження дітей у медичній установі зареєстровано в органах реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання батьків дитини.
3. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
Огляд місця події. Трупи новонароджених можуть бути виявлені в найрізноманітніших місцях на горищах, у підвалах, у сміттєзбірниках, знаходитися у валізах, сумках та інших місцях і, як правило, загорнуті у шматки одягу, білизни, газету та інші матеріали.
Огляд місця події у кримінальних провадженнях про вбивство новонародженої дитини потрібно проводити від центру до периферії (ексцентричний метод). Пояснюється це тим, що труп дитини концентрує найбільшу кількість інформації про обставини злочину. При цьому слідчий повинен оцінити обстановку на місці виявлення трупа дитини. Зокрема чи можна вільно підійти до трупа, не порушивши і не знищивши сліди та інші докази. Якщо слідчий зробить висновок, що розпочати огляд місця події з тіла неможливо, через те, що при підході до центру будуть втрачені або зіпсовані сліди та інші докази на периферії, то необхідно проводити огляд концентричним методом.
Необхідно пам’ятати, що зовнішній огляд трупа є складовою частиною огляду місця події, а особливо у кримінальних провадженнях про вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини, і тому він повинен оформлятися одним протоколом огляду місця події.
Зовнішній огляд трупа проводиться з метою:
1) визначення часу настання смерті;
2) відшукання ознак, слідів або доказів, що дозволяють встановити особу вбитого і обставини злочину.
Розпочинаючи огляд трупу новонародженої дитини необхідно зазначити позу трупа. Проте поза трупа буде представляти інтерес лише тоді, коли достовірно відомо, що вона не змінювалася до приїзду працівників поліції. Поза трупа новонародженого вказується із зазначенням взаємного розташування частин тіла до самого тіла, вказується також його положення щодо оточуючої обстановки із зазначенням того, як він розміщується: лежить обличчям догори, вниз чи на боці.
Після того, як слідчий опише і зафіксує позу трупа дитини він повинен приступати до огляду того у що загорнуте тіло новонародженої дитини. При цьому до речей, які знаходяться на тілі спочатку доторкатися не можна, адже на них можуть знаходитися важливі сліди, які в подальшому зможуть допомогти встановити особу, яка вчинила даний злочин, доказати її вину й притягнути до кримінальної відповідальності. На речах, які знаходяться на тілі дитини може знаходитися кров як дитини, так і особи, яка вчинила злочин. Також можуть знаходитися сліди меконію, навколоплідних вод та інших виділень людини. Всі виділення та самі речі, які знаходяться на тілі повинні бути відповідним чином описані, зафіксовані на фото чи відеозапис та вилученні для їх подальшого дослідження.
Необхідно звертати увагу на дані, що можуть міститися на матеріалах, в газеті чи інших документах, до яких загорнута дитини. Адже за даними саме з газети чи інших паперів можна судити і про дату можливого вчинення даного злочину чи взагалі про дані осіб, кому вони належали.
Після огляду та фіксації речей, які знаходяться на тілі дитини, приступають до огляду самого тіла дитини. В першу чергу фіксують стать дитини, довжину і ширину тіла, окружність та висоту голови, окружність грудей, живота, плеча, стегна, ширину плечей, відстань між великими вертелами стегнових кісток. Особливого значення має наявність і стан пуповини. При цьому пуповина може використовуватися матір’ю для удушення дитини, тому потрібно переконатися чи вона не обвиває шию дитини, якщо так, то її не потрібно знімати. Необхідно детально описати пуповину: її приблизну довжину, вологість, підсихання, характер вільного кінця (рівний, торочкуватий), перев'язана вона чи ні. Крім цього необхідно встановити наявність або відсутність странгуляційної борозни під пуповиною. В подальшому потрібно оглядати шкірний покрив. При цьому необхідно зазначити колір шкіри, наявність на шкірі будь-яких ран чи виділень організму, які розглядалися вище. Крім цього, описують ранні чи пізні трупні зміни. Після того проводять детальний огляд і опис окремих частин тіла та їх ушкоджень. Також перевіряють цілість кісток верхніх і нижніх кінцівок і визначають довжину нігтів на них.
Однією з умов заключного етапу огляду трупа новонародженої дитини є направлення на відповідне дослідження всіх виявлених та вилучених речових доказів. Головним речовим доказом за злочинами цієї категорії вважається тіло дитини, а відтак, його відразу направляють на судово-медичну експертизу. Для встановлення наявності крові, її групової, статевої належності та Rh-фактора з місця події направляють на судово-біологічне дослідження предмети, в які було загорнуте тіло дитини, а також її кров та виділення. Плями, схожі на меконій чи навколоплідні води, направляють на цитологічне дослідження.
Допит підозрюваного. Ефективність проведення допиту матері, яка підозрюється у вбивстві новонародженої дитини, буде залежати від кількох чинників: 1) адекватна оцінка підозрюваною своїх дій; 2) достатній рівень доказової інформації; 3) знання, уміння та навички слідчого щодо основних правил і тактичних прийомів допиту; 4) залучення спеціалістів (лікар-психолог та судовий медик). Саме лікар-психолог може допомогти слідчому в установленні психотравмуючих обставин, що спонукали жінку до вчинення такого тяжкого злочину, і психологічного контакту з допитуваною. Спеціаліст у галузі судової медицини допоможе слідчому у використанні спеціальної термінології, що стосується акушерства та гінекології.
Успішність проведення допиту підозрюваної буде залежати від тактичних прийомів, що використає слідчий. Матері, які вчинили вбивство своєї новонародженої дитини, зазвичай, не мають злочинного досвіду, тому під час їх допиту раціонально використовувати такі тактичні прийоми, як вільна розповідь, часткове пред’явлення окремих доказів, а потім поступове пред’явлення усієї сукупності доказів загалом, «фактор раптовості», створення уявлення про поінформованість слідчого в обставинах злочину. Зазначені тактичні прийоми є лише орієнтиром і, безперечно, їх вибір визначається характером конкретної ситуації.
Призначення судових експертиз. Успіх розслідування вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини багато в чому залежить від вчасного призначення всіх необхідних експертиз. Обов’язковими експертизами, можливості яких доцільно використовувати під час розслідування таких злочинів є: судово-медична, дактилоскопічна, трасологічна, судово-біологічна, цитологічна, імунологічна, психолого-психіатрична.
Судово-медична експертиза трупа новонародженої дитини. Висновок даної експертизи дає відповідь на загальні питання, властиві для всіх видів насильницької смерті, зокрема щодо причини та часу настання смерті, характеру та розташування ушкоджень на трупі, змін положення трупа, групових характеристик крові тощо. Окрім того такий вид експертизи по даній категорії злочинів може дати відповіді і на інші запитання, зокрема:
1) щодо новонародженості (ознакою новонародженості вважається хоча б одна ознака плода: пуповина, сировидне мастило, пологова пухлина і меконій; у зв’язку з тим, що такі ознаки зникають у дитини на п’ятий–сьомий день після пологів);
2) щодо доношеності, тобто тривалості перебігу вагітності (доношеною вважається дитина, внутрішньоутробний вік якої дорівнює приблизно 280 дням; показниками доношеності є довжина тіла – не менше 48–50 см, вага – у середньому 3000–3200 гр., окружність голівки – 34–35 см, окружність грудей – 32–34 см, ширина плечиків – 12–13 см, відстань від пупка до мечовидного відростка груднини – 7,2–7,3 см, від пупка до лонного з’єднання – 6,7–6,8 см);
3) щодо життєздатності новонародженого, під якою розуміють його здатність до існування поза організмом матері (життєздатною вважається нормально розвинена дитина, яка народилася після семи місяців внутрішньоутробного життя, оскільки за сприятливих умов і при відповідному догляді вона може вижити, але, водночас, навіть більш зрілі новонароджені, включаючи доношених, за наявності у них несумісних із життям аномалій розвитку чи хворобливих процесів, вважаються нежиттєздатними).
Судова психолого-психіатрична експертиза призначається при наявності сумнівів у психологічній повноцінності підозрюваної у вбивстві новонародженої дитини. Підставами для таких сумнівів можуть стати показання свідків про дивні дії в поведінці підозрюваної, жорстокість вбивства і пов'язані з ним дії. Основні завдання даної експертизи зводяться до наступного:
1) встановлення у підозрюваної в момент вчинення вбивства стану, здатного впливати на її свідомість і діяльність (не перебувала у стані фізіологічного афекту, в якому стані знаходилася безпосередньо перед вбивством новонародженої дитини; як її стан впливав на здатність розуміти ситуацію, усвідомлювати значення своїх дій та контролювати їх);
2) встановлення психічного захворювання або тимчасового хворобливого стану підозрюваної в момент вбивства та її здатності керувати своїми діями.
У постанові слідчого при призначенні цього виду експертизи доцільно в загальному вигляді сформулювати наступні питання:
- чи страждала підозрювана під час інкримінованого їй діяння психічним розладом?
- чи була вона під час інкримінованого їй діяння в стані емоційної напруженості, викликаної психотравмуючою ситуацією, що вплинула на її свідомість і поведінку?
- чи могла вона під час вчинення інкримінованого їй діяння усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними, і якщо могла, то чи в повній мірі?
- чи потребує підозрювана за своїм психічним станом застосування заходів медичного характеру?
Безперечно, дане коло питань не є вичерпаними, але вони слугують орієнтиром для слідчого при призначенні такого виду експертиз.
Під час розслідування вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини виникає потреба у проведенні й інших експертиз, зокрема судово-біологічних, цитологічних та імунологічних. Традиційними питаннями вважаються такі:
- чи створено слід будь-якою речовиною біологічного походження;
- чи належить кров людині або тварині;
- який механізм утворення сліду крові;
- з якої відстані, з якою силою, під яким кутом кров падала на предмет;
- який тип, група, резус крові потерпілого (або підозрюваного);
- яка давність утворення сліду цієї речовини;
- чи є однорідними речовини біологічного походження, що виявлені на місці події чи вилучені у підозрюваного тощо.
Сьогодні більшість розвинутих країн використовують у кримінальному судочинстві метод ДНК-аналізу для дослідження біологічних слідів людини. Сутність цього методу полягає в тому, що будь-яка клітина людського організму має органели, які називаються мітохондріями і які, у свою чергу, містять ДНК. Різниця в них полягає у тому, що кількість мітохондріальної ДНК (мтДНК) у клітині значно більша, ніж ядерної, до того ж вона більш стійка до негативного впливу зовнішніх чинників. З місця події при розслідуванні вбивства новонародженої дитини часто вилучається волосся, яке в подальшому стає об’єктом експертного дослідження. Водночас, якщо хоча б на одній волосині залишатиметься цибулина, то експерт зможе виділити ДНК, за якою буде встановлено її профіль. Цей профіль у подальшому може порівнюватися з профілем ДНК особи, підозрюваної у вбивстві новонародженої дитини. Оскільки в кожній клітині міститься від кількох сотень до тисяч мітохондрій і така сама кількість копій молекул мтДНК, підвищується ймовірність зберігання придатної для дослідження ДНК у біологічних зразках з малою кількістю ДНК чи ДНК, що зазнають деградації
Інші судові експертизи при розслідуванні вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини призначаються як для встановлення самого факту вбивства, так і його специфічних обставин і наслідків.
Запитання для самостійного контролю:
1. Елементи криміналістичної характеристики вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини.
2. Способи вчинення вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини.
3. Класифікація слідів, що залишаються в результаті вчинення вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини.
4. Характеристика особи злочинця.
5. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини.
6. Особливості огляду місця події під час розслідування вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини.
7. Особливості допиту підозрюваного під час розслідування вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини.
8. Судові експертизи під час розслідування вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини.