РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ СЕРІЙНИХ УБИВСТВ
ПЛАН
1. Криміналістична характеристика серійних убивств
2. Початковий етап розслідування серійних убивств
3. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
1. Криміналістична характеристика серійних убивств
Серійні вбивства являють собою сукупність злочинів, локалізованих часом, простором і діями однієї особи або групи осіб. Доцільно виділити окремі групи серійних вбивств, що характеризуються самостійною вихідною криміналістичною інформацією, яка впливає на вибір напрямів розслідування з метою встановлення особи серійного вбивці та припинення вбивств.
Більшість серійних убивств вчиняється на сексуальному ґрунті. Під поняттям «сексуальні убивства» в криміналістиці слід розуміти групу вбивств, що мають подібні (схожі) криміналістичні ознаки і безпосередньо поєднані із задоволенням статевої пристрасті.
Враховуючи ту обставину, що серійні вбивства не завжди носять сексуальний характер, окремо виділяють ще декілька груп таких убивств. Друга група – це вбивства під час учинення розбійних нападів з метою заволодіння матеріальними цінностями (як приклад, вбивства водіїв з метою заволодіння їх транспортними засобами).
Третя – це серійні вбивства, що вчиняються на замовлення, тобто найманими особами – «кіллерами», мотивом яких є отримання грошової винагороди за вбивство.
До четвертої групи можливо віднести серійні вбивства на ґрунті психічних розладів, які не мають на меті задоволення сексуальних потреб, а є виконанням наказів голосів або уявних осіб з метою, так званого, очищення суспільства від «непотрібних людей» або з іншими нелюдськими цілями (приклад, серія вбивств учинених Анатолієм Онопрієнко).
Звичайно, всі ці види серійних вбивств вчиняються різними способами, в різних місцях, за різних обставин, мають неоднакову кількість жертв, різну періодичність вчинення, що може залежати як від особистісних якостей злочинців, так і мети, яку вони переслідують.
Криміналістична характеристика серійних убивств складається з наступних елементів:
1) спосіб учинення злочину;
2) особа злочинця;
3) особа потерпілого;
4) обстановка вчинення злочину;
5) слідова картина злочину.
Спосіб учинення серійних убивств детермінований рядом об’єктивних факторів, що мають відношення до умов зовнішнього середовища, в якій вчиняються дані діяння, а також суб’єктивних, що мають відношення до особи злочинця. Відмінною особливістю серійних убивств є те, що спосіб учинення таких злочинів в більшій мірі, ніж всіх інших злочинних діянь, визначається саме особистістю (психолого-психіатричними характеристиками) злочинця.
Спосіб підготовки при вчиненні серійних вбивств включає в себе: обрання жертви злочину; встановлення її розпорядку дня та місць, які вона найчастіше відвідує (з метою встановлення більш вдалого часу для вчинення нападу); визначення місць нападу на жертву та безпосереднього її катування; обрання знарядь вчинення нападу, нейтралізації опору жертви та позбавлення її життя; визначення способу приховування трупу; визначення способу приховування власної участі у зникненні та смерті жертви.
Найбільш розповсюдженими способами безпосереднього вчинення серійних убивств є такі: 1) заподіяння тілесних ушкоджень гострими колючо-ріжучими предметами, твердими тупими предметами, вогнепальною й холодною зброєю, транспортними засобами; 2) застосування отруйних речовин та хімічних сполук (як для нейтралізації опору так і для заподіяння смерті); 3) удушення (іноді з подальшим повішанням жертви); 4) вплив високих або низьких температур (спалення, переохолодження) шляхом безпосереднього підпалу людини або приміщення, в якому вона перебуває, залишення жертви в місцях з низькою температурою; 5) застосування електричного струму; 6) позбавлення води і їжі; 7) скидання з висоти.
Способи серійних вбивств на сексуальному ґрунті є необхідним складовим елементом отримання сексуального задоволення злочинцем і характеризуються цинічними діями, знущанням над жертвами, застосуванням особливо болісних для потерпілих способів позбавлення життя. Також, окрім безпосередньо позбавлення люди життя, вони поєднуються з такими діями як зґвалтування, задоволення статевої пристрасті неприродним способом, введення різноманітних предметів у всі природні отвори тіла (частіше статеві органи), оголення тіла жертв, мастурбація на жертву та (або) її труп, статеві зносини з трупом, відрізання геніталій та (або) молочних залоз, вилучення внутрішніх органів за допомогою різноманітних колючо-ріжучих предметів та (або) шляхом їх виривання, розчленування трупа та ін.
У переважній більшості випадків злочинці приховують трупи жертв у наступний спосіб: закопування; закидання сміттям, травою, гілками; скидання до глибоких ям; спалення або утоплення; приховування у важкодоступних місцях (колодязях, закинутих будівельних майданчиках, закинутих будівлях у промислових зонах, смітниках тощо).
Спосіб учинення серійних убивств залишається майже незмінним протягом усієї злочинної діяльності і тісно пов’язаний з особою злочинця. В механізмі «серії» вбивств наглядно проявляються особливості дій – «почерк» злочинця, що визначений особливостями його особистості. Тому розглядати спосіб учинення серійних убивств необхідно нерозривно з особою злочинця.
Особа злочинця. Враховуючи особистісні риси особи, яка вчиняє серію вбивств, можна виділити основні типи серійних вбивць: організовані несоціальні і дезорганізовані асоціальні типи.
Організований несоціальний тип серійного вбивці характеризується високим інтелектом. Інтелектуальний рівень деяких представників цього типу може сягати 145 пунктів IQ, що визнається порогом геніальності. Стриманий; слідкує за собою, своїм зовнішнім виглядом, за помешканням та автомобілем (якщо такий є); соціопат, тобто відкидає та зневажає суспільство. Заводить знайомства лише з вузьким колом осіб. Може бути привабливим, справляти приємне враження на оточуючих. Має нормальні стосунки з протилежною статтю, нерідко характеризується друзями та знайомими як хороший сім’янин та батько.
Заздалегідь планує злочин, обмірковує всі деталі, зокрема, місце вчинення вбивства, зброю, засоби вбивства, дії за допомогою яких буде приховувати докази тощо. Може розчленувати труп та позбавитись від нього частинами, приховати тіло жертви в малодоступному місці. Здатен навіть надати тілу визначену позу як знак, якщо він хоче сказати що-небудь цим убивством. Може повертатись на місце злочину для поновлення спогадів, інколи навіть для того, щоб вчинити наругу на залишками жертви. Може вступати в контакт з поліцією, співпрацювати. Вдосконалюється протягом всього періоду вчинення вбивств, що ускладнює його затримання, причому здатен настільки себе контролювати, що може взагалі припинити вбивати, щоб залишитися не встановленим.
Під час допитів зосереджений, обмірковує лінію захисту. Може відчувати відверту повагу до компетентного і розумного слідчого, нерідко «грати» з ним.
Дезорганізований асоціальний тип серійного вбивці характеризується низьким або нижче середнього інтелектом, часто розумово відсталий, психічно нездоровий, неадекватний, зневажається або не прийнятий суспільством внаслідок помітно дивної поведінки. Соціально дезадаптований. Живе за рахунок рідних або держави, може перебувати на обліку в психіатричній лікарні. Такий тип вбивць не може налагодити контакти з людьми, особливо з протилежною статтю.
Злочин вчиняє спонтанно, не обмірковує деталі вбивства, не намагається знищити докази, вбиває недалеко від місця де мешкає або працює. Зброю та засіб вчинення вбивства часто не готує заздалегідь, тому використовує підручні засоби. Прагне зберегти спогади про жертв, може вести щоденник, в якому описувати вчинені вбивства, також може зберігати відеозаписи, фото або аудіо записи вбивств. Може написати рідним жертв письмо співчуття або знущань.
Криміналістичне значення для організації розслідування та попередження серійних сексуальних вбивств має класифікація серійних сексуальних вбивць за способом учинення вбивств: «душителі» (душать потерпілих)та «потрошителі» (наносять потерпілим ушкодження колючо-ріжучими предметами, частіше за все ножами).
Характеризуючи серійних сексуальних убивць можна виділити наступні їх риси. В переважній більшості це одружені чоловіки, які мешкають в містах і в яких є діти, мають відповідний освітній рівень. Відсутність у них сили та влади загострює відчуття власної неспроможності. Способом вирішення цієї неспроможності для злочинців виступає фізичне приниження інших людей. Частіше за все це особи з негарною, відштовхуючою зовнішністю, агресія яких направлена на оточуючих.
Серед «душителів» можна виділити три групи вбивць, які вчиняють наступні дії: удушення без нанесення тілесних ушкоджень; удушення із нанесенням тілесних ушкоджень в область статевих органів; удушення із нанесенням тілесних ушкоджень не в область статевих органів.
Для «душителів» не є характерним прагнення до домінування, чого не скажеш про «потрошителів». Колючо-ріжучі предмети (ніж) – доповнення невистачаючої мужності, впевненості. Саме тому прагнення до домінування – це одна з причин, що зумовлюють вбивства та характер тілесних ушкоджень.
Серед «потрошителів» можна виділити дві групи вбивць: які вчиняють злочини із нанесенням жертві тілесних ушкоджень в область статевих органів; які вчиняють злочини із нанесенням жертві тілесних ушкоджень не в область статевих органів.
Особа потерпілого. Не останню роль майже у кожному злочині відіграють жертви. Своєю поведінкою вони часто не лише не перешкоджають, але й сприяють злочинним діям, а інколи й самі стають їх активними учасниками.
Існує наступна типологія жертв серійних убивств:
1. Потерпілі, які не здатні самі адекватно оцінити віктимність ситуації, що передує злочину. Це діти та особи з психічними відхиленнями. Дана категорія осіб практично беззахисна перед злочинними посяганнями, якщо вони перебувають поза впливом осіб, які можуть контролювати їх поведінку та захищати їх.
2. Потерпілі, які здатні самі адекватно оцінювати небезпеку ситуації, що передує злочину, але в силу того, що злочинець є їх знайомим або родичем, не припускають думку про настання кримінальних наслідків.
3. Потерпілі, які здатні самі адекватно оцінювати небезпеку ситуації, що передує злочину, але в силу своєї легковажності знехтували заходами особистої безпеки.
4. Потерпілі, які здатні самі адекватно оцінити віктимність ситуації, що передує злочину, але своєю поведінкою сприяють його вчиненню. Це особи, які не особливо перебірливі у контактах з незнайомими людьми, а також ті, які знаходяться в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння.
5. Потерпілі, які стали жертвами серії вбивств внаслідок своєї професійної діяльності, соціального та політичного положення, і що на сьогоднішній день набуває значної актуальності – внаслідок приналежності до того чи іншого віросповідання або національності.
6. Потерпілі, які стали об’єктом замовного вбивства.
Особливу увагу необхідно приділяти зв’язку між злочинцем та жертвою, який в значній мірі визначає всю змістовну сторону злочину: мотив, спосіб, час, знаряддя, засоби та інші обставини його вчинення.
Обстановка вчинення злочину. Характеризуючи місця вчинення серійних убивств можна виділити наступні основні групи місць їх учинення, а також виявлення трупів: а) міська місцевість; б) сільська місцевість.
Більш детально місця вчинення серійних убивств в міській місцевості можна поділити на:
1) приміщення:
– житлові будівлі (квартири, будинки, горища, підвали, під’їзди житлових будинків);
– місця роботи жертви або злочинця;
– місця відпочинку (готелі, сауни тощо).
2) відкрита місцевість: стадіони, парки, будівельні майданчики, території підприємств та установ, міські лісосмуги та лісні масиви, пустирі, території, що межують з міськими залізничними вокзалами та автостанціями.
Серійні вбивства у сільській місцевості в силу специфіки інфраструктури сільського регіону зазвичай вчиняються в таких місцях як дім жертви, дачний будинок злочинця, робоче приміщення злочинця, територія агропромислових комплексів, дороги та прилеглі території, відкриті сільськогосподарські угіддя та простори, лісові масиви та лісосмуги.
Деякі серійні вбивці вчиняють напади у різних місцях. Особливо це стосується найманих вбивць – кіллерів, або серійних вбивць мотивом яких є заволодіння матеріальними цінностями (наприклад напади на водіїв таксі або інших транспортних засобів, з метою подальшого збуту автомобілів).
Проблема «сезонності» не особливо очевидна для багатоепізодних сексуальних вбивств. Більша їх частина вчиняється в такі літні місяці як липень та серпень, а розподіл по іншим періодам року носить більш менш рівномірний характер.
Однією із характеристик серійних вбивств є їх багатоепізодність. Злочинці вчиняють ці вбивства з різною частотою, яка коливається від декількох хвилин до декількох років. Умовно класифікуючи злочини, що розглядаються, за часовими параметрами, можна розбити їх на наступні групи:
1. Серія вбивств, учинених одне за одним з перервою в декілька хвилин (зазвичай вчиняються у квартирах, будинках, переважно, під час учинення розбійних нападів та відносно членів однієї сім’ї, що там проживають).
2. Серія вбивств, учинених із перервою в декілька днів або місяців.
3. Серія вбивств, що тривають протягом багатьох років з часовим проміжком між епізодами від декількох років.
Під час розслідування серійних убивств важливо знати, що проміжки між окремими вбивствами, звичайно, є різними у різних суб’єктів. Однак спочатку вбивства вчиняються відносно рідко, потім, з якогось моменту їх частота різко збільшується. Така закономірність, як збільшення частоти злочинної активності, переважно стосується сексуальних серійних убивств, яка свідчить про патологічний розвиток особистості.
Слідова картина злочину. Аналіз слідової обстановки на місці вбивства є підставою для висунення та перевірки версій про серійний характер учиненого злочину. Так, зазвичай, про серійний характер убивств вказують: співпадіння результатів експертних досліджень таких слідів та об’єктів як ушкодження на тілі жертви, сліди пальців рук, взуття, транспортних засобів, матеріалів та речовин, сліди застосування вогнепальної зброї. Однак, при цьому не можна відкидати можливість поновлення злочинцем зброї нападу (ніж, пістолет, кастет тощо), предметів для подолання опору жертви (мотузка, скоч, наручники тощо), предметів маскування (маска, перука тощо), одягу та інших особистих предметів (часи, браслети, документи тощо) тощо.
Ознаки серійних вбивств, що відображаються у слідовій картині, поділяються на певні групи:
1. Ознаки, що вказують на попередній досвід учинення аналогічних злочинів: спланованість злочину; ретельність прийомів нападу; вчинення ритуальних дій; використання вогнепальної зброї; холоднокровні та цинічні дії злочинця (насильство та вбивство було вчинене в такому місці, де потерпілий міг покликати на допомогу, але, скоріше за все, був паралізований зухвалими, рішучими діями злочинця); викрадення у жертв цінних речей супроводжується незвично жорстоким способом їх вилучення (зняття золотих коронок за допомогою викрутки або обценьків, виривання сережок з вух, відрізання пальців з обручками); вигадливі способи приховування слідів злочину тощо.
2. Ознаки, що вказують на ймовірність наявності у злочинця психічного захворювання: поєднання вбивства із учиненням статевого акту, зокрема, неприродним способом; учинення садистських (мазохістських) дій; нанесення незвичних ушкоджень різних частин тіла жертви (в першу чергу, статевих органів); вчинення безглуздих дій (наприклад, розтин тіла); спричинення жертві максимально можливих страждань; наявність серед жертв дітей; використання примітивних знарядь убивства; безцільне викрадення у жертви малоцінних предметів, що не являють споживчої цінності та залишення без уваги коштовних речей; дії злочинця на місці події, позбавлені будь-якої логіки (тривалий час перебування біля трупу, надягання на нього раніше знятого одягу тощо); фетишизм; не приховування слідів злочину.
3. Ознаки, що вказують на наявність у злочинця певних навичок (зокрема, професійних): використання злочинцем спеціальних транспортних засобів; використання злочинцем певних способів (засобів) проникнення до житла; використання злочинцем для подолання опору жертви або приведення її у безпомічний стан певних спеціальних засобів (фізичних прийомів, лікарських препаратів, струму); нанесення ушкоджень або розчленування трупу за допомогою спеціальних інструментів чи характерними способами, що використовуються в деяких професійних сферах діяльності (зокрема, медицині, м’ясопереробці, ветеринарії) тощо.
4. Ознаки, що вказують на вік злочинця. Зокрема про вчинення серійних убивств неповнолітніми свідчать наступні обставини: побиття жертви; цинічний характер злочину; груповий характер злочину; поєднання вбивства з крадіжкою у жертви речей, які можуть зацікавити саме означену вікову категорію (наприклад, комп’ютерні диски з іграми); погане приховування слідів злочину тощо.
2. Початковий етап розслідування серійних убивств
За рівнем складності практично всі слідчі ситуації, що виникають на початковому етапі розслідування серійних убивств, необхідно відносити до категорії складних. Така складність слідчих ситуацій обумовлена неочевидним характером злочину. Встановлення особи злочинця відбувається в обстановці гострого дефіциту криміналістично значимої інформації.
Для початкового етапу розслідування серійних убивств є характерними наступні типові слідчі ситуації.
Ситуація 1. Виявлення трупів без ознак маніпуляцій з тілами, фактичні дані не містять відомостей про серійний характер злочину. У даній ситуації під час обрання напрямів розслідування необхідним є врахування версії про вчинення серії вбивств (в тому числі і на сексуальному ґрунті), що дозволить вести цілеспрямований пошук слідів та доказів, обирати відповідну тактику процесуальних та оперативно-розшукових заходів. Зокрема вивчення виявлених раніше схожих фактів убивств, направлення запитів до інших територіальних органів поліції, аналіз криміногенної обстановки у регіоні, призначення судово-медичної експертизи та криміналістичних експертиз доказової інформації, вилученої під час оглядів місць подій.
Ситуація 2. Виявлення трупів з ознаками маніпуляцій (розташування тіла в певному місці, в певній позі тощо), в тому числі і частин розчленованих трупів. Про серійний характер вбивства будуть свідчити характер ушкоджень на тілі, поза трупу, схожість зовнішніх ознак жертв (в тому числі й за супутніми ознаками), схожість місць учинення вбивств. Початковим заходами у даній слідчій ситуації є з’ясування слідчим із використанням даних криміналістичних обліків, в тому числі обліку невпізнанних трупів, фактів виявлення тіл людей, схожих за слідовою картиною, в інших територіальних органах поліції, у тому числі інших областей, встановлення спільних ознак потерпілих осіб.
Ситуація 3. Слідчі та оперативні підрозділи володіють інформацією про вчинення одного вбивства (в тому числі на сексуальному ґрунті) підозрюваним, однак інформація про його причетність до інших убивств відсутня. У цій ситуації виникає завдання встановити однією чи декількома особами вчиненні злочинні діяння. Для цього необхідно встановити наявність чи відсутність протиріч між моделлю поведінки підозрюваного під час учинення ним злочину та фактичними даними, що є у розпорядженні слідчого, за іншими вбивствами.
Ситуація 4. Наявна інформація про вчинення серії вбивств однією особою. В такій ситуації головним завданням розслідування є перевірка даної версії, а при її підтвердженні – встановлення винного та доведення його участі у злочинах. Цьому буде сприяти невідкладне призначення криміналістичних експертиз та проведення допиту підозрюваного, свідків, родичів потерпілого та підозрюваного.
Ситуація 5. На місці вчинення вбивства злочинцем залишена інформація про наміри вчинити наступні вбивства, однак відомості про особу злочинця та місце вчинення наступного вбивства і особу потерпілого відсутня. Така ситуація характеризується обмеженим обсягом інформації та дефіцитом часу, що потребує залучення до розслідування значної кількості працівників правоохоронних органів та спеціалістів. Як показує практика, сприяти визначенню наступних місць вчинення вбивств та встановлення особи злочинця, буде залучення до аналізу інформації з попередніх місць убивств спеціалістів, а саме психологів, психіатрів, сексопатологів. Спільний аналіз слідової та іншої інформації (протоколів огляду місця події, фотографій, результатів різних експертиз: судово-медичної, балістичної та ін., знарядь учинення злочину, фрагментів одягу, матеріальних «автографів» злочинця, результатів оперативно-розшукових даних тощо) дозволить спрогнозувати час та обстановку вчинення наступного злочину.
3. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
Огляд місця події. Особливістю проведення зазначеної слідчої (розшукової) дії під час розслідування серійних убивств є наявність трупу або його частин, крім того, місце події не завжди є місцем учинення злочину, а обстановка на місці події може бути навмисно спотворена злочинцем.
У випадку виявлення трупів жертв через значний проміжок часу з моменту вчинення вбивства, специфічними обставинами, що впливатимуть на тактику проведення огляду місця є наступні: незначна кількість слідової інформації; тривалий час перебування залишків у землі, воді, на відкритому повітрі; особливості ґрунту при захороненні трупу (пісок, каменистий ґрунт, глина); наявність характерних для даної місцевості мікроорганізмів, рослин та тварин; глибина захоронення трупу; перебування трупу в умовах низьких або високих температур.
Під час огляду необхідно мати на увазі те, що нерідко особи, які вчинили такого роду злочини, повертаються на місце події саме для спостереження за діями слідчого під час виявлення та збирання криміналістично значимої інформації. Злочинець може відвідати місце події не лише для того, щоб згадати подію або внести які-небудь зміни в обстановку. У нього нерідко з’являється нестримне прагнення до вчинення повторних злочинів на тому ж самому місці. Саме така обставина визначає психологічний аспект організації оглядів, вимагає від слідчого концентрації не лише на самому місці події, а й на обстановці навколо нього.
Що стосується криміналістичних особливостей проведення огляду місця події під час розслідування серійних убивств, то найбільш значимою серед них є використання інформації, що була отримана під час попередніх оглядів місць події з розслідуваної серії вбивств, для проведення пошуку аналогічних слідів на місці нового вбивства. Використання зазначеної інформації означає можливість її співставлення з реальною обстановкою нового місця події. Оскільки співставляти весь масив інформації надзвичайно складно (що може призвести до суттєвих помилок), ефективним є групування такої інформації по блокам, що в свою чергу дозволить більш ціленаправлено використовувати таку інформацію. Як основні блоки виділяють наступні: 1) характер місць виявлення трупів; 2) сліди перебування злочинця на місцях подій; 3) спосіб (механізм) учинення злочину та знаряддя злочину; 4) дані, що характеризують потерпілих; 5) мотиви вбивств.
Вивчення та аналіз отриманої під час огляду місця події інформації може не лише вказати на серійний характер убивства, а й надати відповідні дані про особу ймовірного злочинця, а саме: стать, соціальне становище, психічний стан, професійні навички, коло інтересів тощо. Порівняльний аналіз даних про особу злочинця, отриманих в результаті оглядів місць події за різними епізодами вчиненої серії, дозволить виявити як їх співпадаючі ознаки, так і ознаки, які зустрічаються в них уперше, що дозволить доповнити уявлення про особу винного у вчиненні вбивств.
Пред’явлення для впізнання. Встановлення особи загиблого – одна з основних умов встановлення особи злочинця. Особливої актуальності воно набуває у випадках учинення вбивств в умовах неочевидності, в яких вчиняються серійні вбивства.
Однією з проблем ототожнення загиблих за ознаками зовнішності під час розслідування серійних вбивств є проведення впізнання трупу, коли його зовнішність зазнала змін. Зміни зовнішності загиблого, що ускладнюють процес впізнання, можуть бути обумовлені природними процесами, що відбуваються в мертвому тілі (розпад, гниття, висихання тощо), ушкодженнями, причино пов’язаними з подією (спотворення злочинцем трупу тощо), а також спотворенням трупу гризунами та хижаками.
Найбільш розповсюджені та ефективні засоби ідентифікації як пред’явлення для впізнання трупів, їх ототожнення за сигналетичними фотознімками та папілярними візерунками пальців рук, часто виявляються недостатньо ефективними враховуючи обмежені інформаційні можливості поліції.
Враховуючі дані обставини, однією із умов успішного впізнання трупу з гнилісними змінами або спотвореною зовнішністю є проведення реконструкції обличчя з метою надання йому прижиттєвого вигляду. Далі проводиться пред’явлення трупу для впізнання в натурі або за виготовленими впізнавальними знімками (в тому числі знімки відкориговані за допомогою сучасних графічних редакторів ПЕОМ) чи гіпсовими масками.
Допит свідків. Свідками у даній категорії кримінальних проваджень можуть бути близькі та знайомі як жертви так і підозрюваного, або ж особи, які виявили тіло жертви. Випадкових свідків убивств зазвичай не буває оскільки злочинець завчасно продумує програму своїх злочинних дій.
Допит близьких і знайомих жертви має на меті з’ясувати розпорядок її дня, поведінку в період, що передував убивству, обставини останнього дня життя, взаємини з родичами, знайомими, колегами по службі, компаньйонами або конкурентами, у тому числі й з підозрюваним, якщо раніше вони були знайомі, а також можливі мотиви вбивства. В ході допитів встановлюється, які цінності знаходилися у потерпілого. При виявленні на місці події яких-небудь речей вони можуть бути пред’явлені для впізнання. Свідки цієї групи можуть допитуватися і про характеристику особи потерпілого, а також про його зв’язки, знайомства і та ін.
Допит близьких і знайомих підозрюваного. Під час допиту свідків, які є близькі або знайомі підозрюваного, необхідно, окрім загальноприйнятих обставин, з’ясувати наступні: коло захоплення підозрюваного, реакцію останнього на нестандартні обставини (незадоволення поведінкою, стилем одягу, професією окремих осіб тощо), колекціонування окремих об’єктів (фотографій, одягу, взуття тощо). Також необхідно встановити, чи не дарував підозрюваний які-небудь речі, предмети, прикраси тощо, які могли належати жертвам убивств. Під час допиту таких свідків необхідно пам’ятати, що в переважній більшості випадків, злочинці зовні нічим не виділяються від звичайних законослухняних громадян, тому необхідно акцентувати їх увагу на особливостях поведінки підозрюваних (наприклад, небажання спілкуватись на теми особистого життя чи дитинства, не надання повної відвертої інформації відносно свого місця роботи, часу перебування тощо).
Допит свідків, які виявили тіло жертви. Найбільш психологічно складним моментом допиту свідків, які виявили тіло жертви є: оцінка істинності показань, діагностика брехні або емоційного перебільшення. Зазвичай інформація від такої категорії осіб незначна та уривчаста, однак навіть така інформація дозволяє оперативно та ефективно планувати розслідування. Окрім типового кола питань, слідчий повинен приділити більше уваги питанням коли і яким чином свідок виявив тіло жертви, чи відразу сповістив правоохоронні органи, чи намагався він виявити у потерпілого ознаки життя (прощупати пульс, відчути дихання тощо), чи намагався свідок прикрити оголені частини тіла жертви, чи не внесено ним власних слідів біологічного походження (наприклад, рвотні маси).
Практика розслідування показує, що не рідко серійні вбивці після вчинення ними злочинів, повертаються на місце події та навіть викликають поліцію. Про таку обставину не слід забувати під час допиту свідків, які виявили тіло жертви. Саме під час допиту слідчий повинен звертати на надмірну зацікавленість таких свідків, на черезмірну обізнаність, щодо способу вчинення злочину або особи потерпілого.
Допит підозрюваного. Допит підозрюваного по даній категорії кримінальних проваджень зазвичай характеризується конфліктним характером даної процесуальної дії, тому складним є процес встановлення психологічного контакту. Складним є і обрання врівноваженої та об’єктивної тактики поведінки слідчим. Зусилля слідчого повинні бути спрямовані на зізнання допитуваного хоча б по одному епізоду. Бажано, щоб це був або перший епізод «серії», або один з останніх епізодів, оскільки в пам’яті вбивці найбільш чітко та яскраво відбивається початок та кінець злочинної кар’єри. Практика показує, що як тільки підозрюваний зізнається в одному вбивстві, то через незначний період часу, відбувається процес зізнання у всіх інших вбивствах.
Обрання тактики допиту підозрюваного багато в чому залежить від наявної у слідчого інформації про психологічний портрет вбивці. Так, організований несоціальний тип серійного вбивці під час допитів зосереджений, обмірковує лінію захисту. Може відчувати відверту повагу до компетентного і розумного слідчого, нерідко «грати» з ним. Дезорганізований асоціальний тип серійного вбивці не знаходить розуміння у суспільстві, тому прагне відчути до себе розуміння та співчуття.
Використання спеціальних знань. Необхідність використання спеціальних знань під час розслідування серії вбивств обумовлена специфікою цих злочинів, а саме: незначна кількість слідової інформації; тривалий час перебування трупа у землі, воді, на відкритому повітрі; особливості ґрунту в якому був похований труп, наявність характерних для даної місцевості мікроорганізмів, рослин та тварин; глибина захоронення трупу, та їх вплив на стан трупу; виявлення трупу в умовах низьких або високих температур.
З метою підвищення ефективності проведення слідчих (розшукових) дій в кримінальних провадженнях про серійні вбивства у найбільш складних слідчих ситуаціях, коли особа, яка вчинила цю серію, невідома, обов’язковими учасниками повинні бути такі спеціалісти: судово-медичний експерт, спеціаліст-криміналіст, біолог, мікробіолог, психолог, кінолог. У випадку виявлення невпізнаного трупу – медик-криміналіст. Залучення інших спеціалістів визначається особливостями слідової картини конкретного місця події та серії вбивств, що розслідується.
Враховуючи практику призначення та проведення судових експертиз та з метою підвищення ефективності використання їх результатів в розслідуванні серійних убивств, необхідне дотримання таких правил:
1) огляд трупів на місцях їх виявлення та проведення судово-медичних досліджень всіх тіл жертв необхідно доручати одному судово-медичному експерту;
2) участь слідчого, який розслідує кримінальне провадження про серію вбивств, під час проведення судово-медичної експертизи трупу;
3) з метою ідентифікації засобів вбивств, а також встановлення інших важливих обставин вчинення злочинів, що розслідуються, необхідне призначення комплексних експертиз з поєднанням зусиль спеціалістів різних галузей спеціальних знань;
4) не обмежувати співпрацю слідчого та експертів під час проведення судових експертиз лише документальною формою, оскільки вербальну інформацію не завжди можна відобразити у документах.
Запитання для самостійного контролю:
1. Елементи криміналістичної характеристики серійних убивств.
2. Способи вчинення серійних убивств.
3. Класифікація особи серійного вбивці.
4. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування серійних убивств.
5. Особливості огляду місця події під час розслідування серійних убивств.
6. Специфіка використання спеціальних знань під час розслідування серійних убивств.
7. Допит свідків і підозрюваних під час розслідування серійних убивств.
8. Особливості пред’явлення для впізнання жертв серійних убивств.