Тема 1: Підстави для розгляду спорів в МКА. Арбітражна угода

 

1. Міжнародний комерційний арбітраж: проблеми визначення терміну
2. Види міжнародного комерційного арбітражу
3. МКА як засіб вирішення комерційних спорів
4. Поняття та види арбітражної угоди, її правова природа. Міжнародно-правове регулювання арбітражної угоди
5. Форма та зміст арбітражної угоди
Список рекомендованої літератури

 

1. Міжнародний комерційний арбітраж: проблеми визначення терміну

 

Етапи розвитку та становлення міжнародного комерційного арбітражу як засобу вирішення комерційних спорів.

Міжнародний комерційний арбітраж це національно-правовий інститут який не входить до державної судової системи.

Залежність виникнення міжнародного комерційного арбітражу з виникненням і розвитком комерції.

Розвиток міжнародного комерційного арбітражу в період промислової революції.

Формування принципу обов’язкового виконання арбітражного рішення.

Визнання міжнародного комерційного арбітражу після Другої світової війни.

Темпи розвитку міжнародного комерційного арбітражу в наш час.

Різниця між міжнародним арбітражем та міжнародним комерційним арбітражем.

Розкрити термін «арбітраж», третейський суд. Проблему невідповідності понять «арбітражний суд» (як складова частина державної судової системи) та «арбітражний суд» (у значенні «третейський суд»).

Концепції щодо правової природи міжнародного комерційного арбітражу (консенсуальна (договірна), процесуальна, змішана та автономна.

Випадки застосування терміну «міжнародний комерційний арбітраж» як механізм вирішення спорів, що виникають із зовнішньоекономічних угод, як органу створеного для розгляду цих спорів, як складу арбітражу (кілька або одноособовий арбітр).

Значення терміну «міжнародний» та терміну «комерційний» в понятті.

Різниця між такими засобами позасудового врегулювання цивільно-правових спорів як міжнародний комерційний арбітраж та узгоджувальна процедура.

Визначення міжнародного комерційного арбітражу.

   

2. Види міжнародного комерційного арбітражу

 

Види міжнародного комерційного арбітражу залежно від порядку утворення:

постійно діючі та арбітражі adhoc.  

Характеристика постійно діючого арбітражу (органи, що їх створюють, законодавство згідно з яким вони створюються, правові підстави їх функціонування (національне процесуальне законодавство, регламенти, «рекомендаційний список арбітрів», їх статус ю.о., наявність рахунку, печатки, назви, місця реєстрації, знаходження, органів управління, назвати назви основних міжнародних арбітражних комерційних судів світу).

Характеристика арбітражу adhoc.

Види міжнародного комерційного арбітражу залежно від характеру комерційних спорів.

Характеристика арбітражу загальної юрисдикції (навести приклади).

Характеристика спеціалізованого міжнародного арбітражу (навести приклади).

Особливості арбітражу ad hoc  (принцип створення, підстава створення, визначення арбітрів та арбітражного процесу, питання діяльності арбітражу ad hoc згідно до арбітражної угоди (кількісний склад суду, порядок призначення суддів, мова і місце арбітражу, строки тощо, випадки, коли не всі питання процедури арбітражу визначені сторонами, значення розроблених ООН регламентів (арбітражний Регламент ЄЕК ООН 1966, правила міжнародного комерційного арбітражу Економічної комісії ООН для Азії та Далекого Сходу (ЕКАДС) 1966, арбітражний регламент Комісії ООН по праву міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) 1976) та їх застосування.

Припинення існування арбітражу ad hoc.

 

На початок

3. МКА як засіб вирішення комерційних спорів

 

Загальні риси міжнародних арбітражних комерційних судів (арбітражний суд за своєю природою юрисдикційний орган, не є державним органом, не формується і не фінансується нею.

Недоліки розгляду справ у державному суді (необізнаність сторін зі вказаними національними цивільно-процесуальними правилами, переваги судді представникам своєї країни, здійснення судового провадження державною мовою, наявність судових інстанцій, що призводить до судової тяганини, не в кожному судді першої інстанції є судді з потрібною кваліфікацією щодо специфіки комерційних справ, деякі фактичні данні у справі можуть не визнаватися доказами у суді, розгляд справ здійснюється майже завжди усно та у відкритому судовому засіданні, що не гарантує збереження виробничих та комерційних таємниць, можливість визнання та виконання іноземного судового рішення у конкретній державі є досить обмеженою).

Переваги арбітражного розгляду справи (до участі в арбітражному розгляді залучаються лише фахівці з відповідною кваліфікацією та досвідом, об’єктивне, неупереджене, справедливе ставлення арбітрів до вирішення спору (професійна репутація арбітра), необмежена можливість сторін визначати процедуру здійснення арбітражного провадження (визначення фактів як доказів по справі, вилучення спору з-під впливу дії права та вирішити спір за справедливістю, арбітраж здійснюється в закритому засіданні, зручною для сторін мовою, винесене рішення може не розголошуватися, арбітраж є більш швидким за відсутності заформалізованості, відсутність інших інстанцій, остаточний засіб вирішення комерційних спорів і більш дешевий, наявність міжнародних конвенцій, що забезпечують можливість примусового виконання рішень МКА).

 

На початок

4. Поняття та види арбітражної угоди, її правова природа. Міжнародно-правове регулювання арбітражної угоди

 

Визначення арбітражної угоди.

Форми арбітражної угоди: арбітражний компроміс (специфіка укладання, форма – додаток до основного контракту, предмет).

Арбітражне застереження (специфіка укладання, форма – попередня домовленість – є складовою основного контракту, предмет).

Обов’язкове визначення компетенції арбітражу у випадку арбітражного застереження.

Відмінності між ними (юридично-технічні методи вираження волі сторін) та схожість (однакова юридична сила, ідентичні правові наслідки, автономність, письмова форма).

Види арбітражного застереження за критерієм формування обсягу питань, які передаються на розгляд в арбітраж (широкі – всі категорії спорів, вузькі – конкретні категорії спорів); за критерієм джерела складання або розробки (модельні (типові) – розробляються арбітражними установами, нетипові – складаються сторонами самостійно); за критерієм якості («паталогічні» - мають істотні дефекти).

Теоретичні підходи щодо визначення правової суті арбітражної угоди: «договірна» - арбітражна угода – звичайний цивільно-правовий договір (В. Хагер, Ф. Кляйн, Ф. Марлен та ін.); «процесуальна» - арбітражна угода – угода процесуального характеру, предметом якої є виключення юрисдикції державного суду щодо певного спору (А. Пілле, Корню, Фуайє та ін.); «змішана» - арбітраж – складне комбіноване явище, яке бере свій початок у цивільно-правовому договорі і дістає процесуальний ефект на підставі конкретного національного законодавства, правовий інститут який містить у своєму складі як матеріально-правові так і процесуальні елементи, елементи договірного порядку щодо свого виникнення і елементи процесуально-правового порядку щодо свого юрисдикційного характеру (Дж. Саіссе-Холл, А. Нуссбаум, Ф. Сурвіль, С. Ганак, С. Лебедєв); «автономна» - природа арбітражу в тому, що він є оригінальною системою, вільною від договірних і процесуальних елементів, яка дозволяє забезпечити необхідну швидкість розгляду справ і гарантії, на які претендують сторони (В. Штайнер).

Зміст женевського Протоколу про арбітражні застереження 1923 р. щодо регулювання арбітражних угод, критерії яким повинна була відповідати арбітражна угода згідно з цим документом (суб’єктивний склад сторін угоди, припустимість арбітражної угоди).

Зміст женевської Конвенції про виконання іноземних арбітражних рішень 1927 р. та мету документу.

Зміст Нью-Йоркської конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р. як уніфікованого документу у який було включено як положення, що стосуються арбітражних угод, так і положень, що стосуються визнання та виконання арбітражних рішень, визначити основні вимоги, яким має відповідати арбітражна угода, щоб бути дійсною згідно з нормами цієї Конвенції (суб’єктивний склад сторін арбітражу, коло правовідносин, спори з яких можуть бути предметом арбітражу, щодо форми арбітражної угоди).

Зміст Європейської конвенції «Про зовнішньоторговельний арбітраж» 1961 р. та норми, які присвячені регулюванню арбітражних угод у сфері міжнародних торговельних відносин (суб’єктивний склад учасників, предмет арбітражу, форма угоди).

 

5. Форма та зміст арбітражної угоди

 

Вимоги до арбітражних угод щодо письмової форми (міжнародно-правові акти, які містять відповідні положення).

Щодо дієздатності сторін арбітражної угоди (фізичної особи, юридичної особи, законодавче визначення дієздатності, дієздатність юридичної особи публічного права та можливість її участі в арбітражі), щодо чітко вираженої волі сторін на передачу в арбітраж правових спорів, об’єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду (арбітрабельний розгляд).

Вимоги до форми арбітражних угод, які містяться у основних міжнародних арбітражних конвенціях (женевський Протокол 1923 р. Женевська конвенція 1927 р.; Нью-Йоркська конвенція 1958 р.; Європейська конвенція 1961 р.; ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).

На початок

Список рекомендованої літератури

Нормативна

  1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
  2. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р.
  3. Цивільний процесуальний кодекс України. – К., 1998.
  4. Кодекс торговельного мореплавства від 23 травня 1995 р.
  5. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого 1994 р.
  6. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23 червня 2005 р.
  7. Про третейські суди: Закон України від 11 травня 2004 р.
  8. Про торгово-промислові палати в Україні: Закон України від 2 грудня 1997 р.
  9. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991.
  10. Про міжнародні договори: Закон України від 22 грудня 1993 р.
  11. Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж від 21 квітня 1961 р.
  12. Арбітражний регламент Європейської Економічної комісії від 1963 р.
  13. Арбітражний регламент UNCITRAL від 1976 р.
  14. Московська конвенція про розв’язання арбітражним шляхом цивільно-правових спорів, що випливають з відносин економічного та науково-технічного співробітництва від 26 травня 1972 р.
  15. Угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності від 1992 року.
  16. Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.
  17. Нью-Йоркська конвенція про визнання та приведення у виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 р.
  18. Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж від 21 квітня 1961 р.
  19. Панамська конвенція від 1975 р.
  20. Типовий закон про міжнародний комерційний арбітраж, розроблений Комісією ООН з права міжнародної торгівлі (UNCITRAL) від 1985 р.

 

Доктринальна

  1. Ашера Д. Международный арбитражный суд МТП / Д. Ашера // Хозяйство и право. – 1996. - № 10. – С. 162.
  2. Балюк І.А. Вирішення господарських спорів / І.А. Балюк. – К., 2004. – 188 с.
  3. Богуславский М.М. Международное частное право / М.М. Богуславский. – М.: Юристъ, 2005. – 317 с.
  4. Винокурова Л. Щодо розвитку правової доктрини третейського розгляду в Україні / Л. Винокурова // Право України. – 2014. - № 12. – С. 11-26.
  5. Вознюк Н. Класифікація видів альтернативних способів вирішення господарсько-правових спорів / Н. Вознюк // Право України. – 2014. - № 6. – С. 222-229.
  6. Вознюк Н. Принципи альтернативних способів вирішення господарсько-правових спорів / Н. Вознюк // Право України. – К. – 2013. - №11. – С. 373-379.
  7. Дахно І.І. Міжнародне приватне право: навч. посіб / І.І. Дахно. – К.: МАУП, 2001. – 312 с.
  8. Діковська І. Окремі аспекти тлумачення міжнародних комерційних договорів / І. Діковська // Право України. – К. – 2013. - №7. – С. 103-112.
  9. Джудитта Кордеро Мосс. Автономия воли в практике МКА. – М.: Ин-т гос-ва и права РАН, 1996. – 84 с.
  10. Дмитриева Г.К. Международный коммерческий арбітраж / Г.К. Дмитриєва. – М.: Проспект, 1997. – 78 с.
  11. Довгерт А. Рецепція світових принципів та норм міжнародного приватного права в Україні / А. Довгерт // Право України. – 2015. – № 4. – С. 18-25.
  12. Захарченко Т. Державний суд як гарант дотримання обов’язковості арбітражної угоди при поданні до нього позову щодо суті спору / Т. Захарченко // Право України. – 2014. - № 12. – С. 65-72.
  13. Захарченко Т. Міжнародний арбітраж: вчора, сьогодні, завтра / Т. Захарченко // Право України. – 2012. - № 1-2. – С. 487-490.
  14. Кисіль В.І. Сучасні тенденції кодифікації міжнародного приватного права / В.І. Кисіль // Право України. – 2014. - № 2. – С. 89-104.
  15. Комаров В.В. Международный коммерческий арбітраж / В.В. Комаров. – Харьков : Основа, 1995. – 304 с.
  16. Коссак В. Проблеми застосування Віденської конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу 1980 р. / В. Коссак // Право України. – К. – 2013. - №7. – С. 91-102.
  17. Кроче Р., Стахєєва Г. Реформа права конкуренції та державної допомоги у світлі Угоди про асоціацію між ЄС та Україною, її значення для бізнесу / Р. Кроче, Г. Стахєєва // Право України. – К. – 2013. - №11. – С. 303-317.
  18. Лебедев С.Н. Международный торговый арбітраж / С.Н. Лебедев. – М. : Международные отношения, 1965. – 218 с.
  19. Мальський М. Дійсність арбітражної угоди / М. Мальський // Підприємництво, господарство і право. – 2011. - № 4. – С. 44-48.
  20. Международное частное право: учеб. пособие.  / Г.К. Дмитриева, А.С. Довгерт, В.П. Панов й др. – М., 1993 – 298 с.
  21. Міжнародний арбітраж: практичні питання судового провадження // Діловий вісник. – 2012. - № 11(222). – С. 23-25.
  22. Міжнародний арбітраж – основний спосіб вирішення зовнішньоекономічних спорів // Діловий вісник. – 2011. - № 11(210). – С. 8-10.
  23. Міжнародний комерційний арбітраж в Україні / під заг. ред. І.Г. Побірченка. – К.: ІнЮре, 2007. – 578 с.
  24. Міжнародне приватне право : підручник / за ред. В.П. Жушмана, І.А. Шуміло. – Х. : Право, 2011. – 320 с.;
  25. Минаков А.И. Арбитражное соглашение и практика рассмотрения внешнеэкономических споров / А.И. Минаков. – М. : Юридическая литература, 1985. – 144 с.
  26. Михайловський М.Л. Міжнародний арбітраж / М.Л. Михайловський. – К. : Вид-во Академії наук УРСР, 1963.
  27. Перепелинська О. Напрями вдосконалення процесуального законодавства України у сфері судового сприяння та контролю щодо міжнародного комерційного арбітражу / О. Перепелинська // Право України. – 2014. - № 12. – С. 37-43.
  28. Підопригора О.А. Римське право : підручник / О.А. Підопригора, Є.О.Харитонов. – К. : Юрінком Iнтер, 2013. – 528 с.
  29. Притика Ю.Д. Проблеми захисту цивільних прав та інтересів у третейському суді / Ю.Д. Притика. – К. : ІнЮре, 2006. – 633 с.
  30. Розенберг М.Г. Контракт международной купли-продажи: современная практика заключения. Разрешение споров / М.Г. Розенберг. – М. : Книжный мир, 1998. – 826 с.
  31. Розенберг М.Г. Практика международного коммерческого арбитражного суда : научно-практический комментарий / М.Г. Розенберг. – М. : Торгово-промышленая палата РФ, 1997. – 288 с.
  32. Селівон М. Про деякі питання взаємодії судів із міжнародним комерційним арбітражем / М. Селівон // Право України. – 2014. - № 12. – С. 27-36.
  33. Судова практика Вищого господарського суду України. Науково-практичний коментар рішень та постанов господарських судів України // Вищий господарський суд. – К.: Юрінком Інтер, 2014. – 360 с.
  34. Сухонос В. Теоретичний аналіз сучасного стану та перспективи розвитку третейського суду в Україні / В. Сухонос // Право України. – 2011. - № 4. – С. 233-239.
  35. Чубарєв В.Л. Міжнародне приватне право: навч. посіб / В.Л. Чубарєв. – К. : Атіка, 2008. – 608 с.
  36. Цірат Г.А. Міжнародний комерційний арбітраж / Г.А. Цірат. – К. : Істина, 2002. – 302 с.
  37. Цірат Г. Міжнародно-правове співробітництво у сфері міжнародного цивільного процесу / Г. Цірат // Право України. – К. – 2013. - №7. – С. 183-198.
  38. Цират Г.А., Цират А.В. Международный арбитраж как способ разрешения внешнеэкономических споров / Г.А. Цират, А.В. Цират. – К. : Довіра, 1997. – 368 с.
  39. Шинкарецкая Г.Г. Международная судебная процедура / Г.Г. Шинкарецкая. – М. : Наука, 1992. – 223 с.
  40. Эйземанн Ф. Арбитраж и договорные гаранти. Гарантия подряда, должного исплонения работ и компенсации / Ф. Эйземанн. – М. : Торгово-промышленная палата СССР, 1972. – 179 с.

 

Інформаційні ресурси

  1. http://zakon.rada.gov.ua
  2. http://www.ucci.org.ua
  3. http://liga.kiev.ua

 

На початок