ПРОГРАМА ВИВЧЕННЯ НОРМАТИВНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “ЛОГІКА (ЮРИДИЧНА ЛОГІКА)”
Тема 1. Предмет логіки (юридичної логіки) та її практичне значення
Міркування як предмет вивчення логіки. Особливості юридичного мислення. Чуттєве пізнання і абстрактне мислення. Специфіка абстрактного мислення; його теоретична і практична значимість. Властивості юридичного мислення: нормативність, системність. Ціннісно-оцінковий характер правового мислення, його зв’язок з прагненням до встановлення істини у справі. Основні етапи правового мислення: від формулювання юридичних проблем до їх вирішення. Поняття про засоби юридичного мислення.
Юридична логіка як наука. Схеми, форми професійних міркувань юристів як предмет юридичної логіки. Виявлення методів досягнення істини шляхом міркувань як мета логіки. Співвідношення логіки з іншими науками про мислення. Єдність та багатоманітність логічних теорій. Логічна коректність мислення як відповідність предмету думки. Логіка як наука про критерії та регулятиви вивідного знання.
Історичні етапи розвитку логічного та юридично-логічного знання.
Формалізація як метод дослідження структури міркування: його суть, можливості та межі застосування. Формалізація юридичного мислення. Поняття формалізації. Рівень формалізації знання та широта її застосовності. Умови ефективності використання методу формалізації. Основні принципи побудови формалізованих міркувань. Логіко-формальний характер мислення юриста. Формальна логіка як найважливіший засіб юридичного мислення. Принципи юридичного мислення.
Логіка і мова. Логіка і юридична мова. Мова як засіб вираження інформації. Порівняльна характеристика природної та формалізованої мов. Семіотика як наука про знаки. Виміри і рівні знакового процесу. Загальна характеристика логічної структури юридичної мови. Складові частини мови правових приписів.
Логічне моделювання юридичного мислення. Логічне моделювання як засіб мислення. Слідчий експеримент та ретроспективне уявне моделювання. Перспективне уявне логічне моделювання як методологія побудови плану розслідування злочину.
Тема 2. Поняття як форма мислення
Поняття як форма мислення. Особливості відображення світу у поняттях. Мислення як оперування поняттями. Місце понять у структурі процесу мислення.
Способи мовного вираження понять. Основні логічні прийоми формування понять: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення.
Загальна характеристика поняттєвого апарату юриспруденції як базису правової науки та практики.
Зміст і обсяг поняття. Ознаки предметів думки та їх різновиди (істотні та неістотні, відмітні та невідмітні). Зміст поняття як основа об’єднання предметів думки у загальний клас. Смисл вимог необхідності та достатності елементів, які складають зміст поняття.
Обсяг поняття як множина предметів думки. Класи, підкласи, елементи класу. Відношення належності елемента до класу та включення класу до класу. Кваліфікація злочину як встановлення належності елемента до класу. Логічні механізми ідентифікації в юридичній галузі.
Закон оберненого відношення між обсягом та змістом поняття. Узагальнення та обмеження понять.
Види понять. Поділ понять за кількістю елементів обсягу (порожні, одиничні, загальні), за типом (якістю) відображуваних явищ (конкретні, абстрактні), за характером вказування елементів змісту (позитивні, негативні), за можливістю самостійного визначення (відносні, безвідносні).
Відношення між поняттями. Порівнянні та непорівнянні поняття. Сумісність і несумісність порівнянних понять. Типи сумісності: рівнозначність (тотожність), перетин (перехрещення), підпорядкування. Типи несумісності: співпорядкування (співпідпорядкування), протилежність, суперечність. Колові схеми Ейлера як засіб вираження відношень між поняттями. Співвіднесення юридичних понять і проблема «конкуренції норм права».
Операції з обсягами (класами) понять: перетин (перехрещення), об’єднання, різниця класів, доповнення. Основні закони логіки класів: комутативність і асоціативність операцій перетину та об’єднання; закони дистрибутивності, поглинання тощо.
Операції з класами юридичних понять.
Дефініція (визначення) поняття. Номінальні та реальні дефініції. Явні та неявні дефініції. Дефініція через найближчий рід та видову ознаку. Правила явної дефініції. Помилки, можливі у дефініції. Неявні дефініції: контекстуальні, індуктивні, через аксіоми. Логічна правильність дефініцій юридичних понять як умова ефективності правозастосовчої практики. Норми дефініції.
Прийоми, подібні до дефініції: опис, характеристика, пояснення за допомогою прикладу тощо.
Легальні дефініції. Синтетичні та аналітичні дефініції.
Значення логіки дефініцій для юридичної теорії та практики.
Поділ (класифікація) понять. Види поділу: за видозміною ознаки, дихотомічний поділ. Правила та можливі помилки поділу.
Поділ юридичних понять. Роль логіки класифікацій у праві.
Тема 3. Судження та його роль в юриспруденції
Загальна характеристика судження. Судження як форма мислення. Істиннісні значення судження. Судження та речення. Норма права як судження. Логічні особливості нормативних суджень. Логічна структура юридичної норми. Співвідношення цінності та істинності правової норми. Основні форми представлення юридичної норми.
Структура елементарного висловлювання. Терміни висловлювання (суб’єкт і предикат). Стверджувальна (позитивна) і заперечна (негативна) зв’язки. Квантифікація висловлювань.
Прості судження та їх види. Підстава поділу суджень на прості та складні. Класифікація простих суджень за якістю та кількістю. Колові схеми відношень між термінами в категоричних судженнях. Розподіленість термінів у судженнях.
Істиннісні відношення між простими судженнями. Відношення сумісності: еквівалентність (тотожність), логічне підпорядкування, часткова сумісність (субконтрарність). Відношення несумісності: суперечність (контрадикторність), протилежність (контрарність).
Внутрішні та зовнішні вимоги до істинності норми права. Співвідношення істинності норми права з її ефективністю у правозастосовчій діяльності.
Поняття «матеріальної порівнянності» суджень. «Логічний квадрат» та правила співвіднесення матеріально порівнянних висловлювань.
Основні різновиди логічного зв’язку простих висловлювань у рамках складних суджень. Кон’юнкція як вимога одночасної істинності висловлювань. Диз’юнкція як заборона одночасної хибності суджень-складових. Сильний (строгий) та слабкий (нестрогий) різновиди диз’юнктивного зв’язку. Імплікація як вираження умовного зв’язку (зв’язку між достатньою та необхідною умовою). Еквіваленція (тотожність) як двосторонній (симетричний) умовний зв’язок.
Принципи формалізації складних суджень. Методика алгоритмічного встановлення валентності складного судження за допомогою семантичних таблиць (таблиць істинності).
Поділ суджень за модальністю. Логічна та фактична (онтологічна) модальності. Основні категорії алетичної модальності: необхідність, можливість, випадковість. Деонтична модальність та її категорії (зобов’язування, заборона, дозвіл). Поняття епістемічної, аксіологічної, часової та інших модальностей. Урахування модальності суджень у правоохоронній діяльності. Деонтична характеристика норм права.
Логічне тлумачення норми права та його значення для кваліфікації злочинів. Інші логічні проблеми кваліфікації злочинів.
Тема 4. Закони логіки висловлювань. Співвідношення логічних та юридичних законів
Поняття закону в логіці та юриспруденції: спільне та специфічне. Закон як необхідний і загальний (для певної предметної області) зв’язок. Закони буття і закони мислення. Відображення у законах формальної логіки відносної стійкості, якісної незмінності явищ реального світу, їх еквівалентності між собою у певному плані. Співвідношення логічної та юридичної необхідності.
Формально-логічний закон як тотожно-істинна формула. Принципи диференціації основних та неосновних (похідних) законів логіки.
Основні формально-логічні закони. Пропозиційна логіка (логіка висловлювань): її предмет та принципи побудови. Закони, які визначають аксіоматичний базис логіки висловлювань.
Закон тотожності. Принципи визначеності та послідовності мислення і їх вираження у законі тотожності. Умови дотримання закону тотожності та можливі помилки, пов’язані з їх порушенням. Вимога логічної визначеності та проблеми ідентифікації й групової належності у криміналістиці.
Межі застосування закону тотожності. Парадокси й алогізми, зумовлені позапредметним дотриманням закону тотожності.
Закон виключеного третього. Суть принципу несуперечності й особливості його реалізації в юридичній теорії та практиці. Відношення суперечності між висловлюваннями та його вираження у законі виключеного третього. Уточнення принципів визначеності та послідовності в законі виключеного третього. Закон виключеного третього та бівалентна семантика традиційної логіки: сфера застосування та причини обмеженості. Альтернативні логічні системи, що компенсують дефіцит бівалентної семантики.
Діалектика і формальна суперечливість. Онтологічні та формально-логічні суперечності. Проблема співвідношення онтологічних суперечностей та їх відображення в мисленні; принципи вирішення цієї проблеми у сучасній параконсистентній логіці.
Різновиди відношення несумісності та їх вираження у законі несуперечності. Проблема сумісності юридичних норм. Використання закону несуперечності при побудові логічних «детекторів брехні».
Відображення законів виключеного третього та несуперечності у вимогах кримінального та кримінально-процесуального законодавства. Визначеність, послідовність та несуперечність правотворчої та право застосовної діяльності як фактор правосуддя.
Закон достатньої підстави. Принцип обґрунтованості та його вираження у законі достатньої підстави. Закон достатньої підстави та його формальна репрезентація в про позиційній логіці.
Доказовість як вимога законності: відображення даної вимоги в юридичних нормах.
Дотримання законів логіки – необхідна умова ефективності професійної діяльності працівника органів внутрішніх справ.
Тема 5. Умовивід як форма мислення. Система натурального виводу логіки висловлювань та її застосування у практиці розслідування злочинів
Умовивід як форма мислення. Структура умовиводу. Поняття логічного виводу та логічного слідування.
Демонстративні та недемонстративні умовиводи: принципи розрізнення та логічні характеристики. Демонстративність умовиводу як логічна підстава судового вироку. Дедукція та редукція. Повна і неповна індукція як види редуктивних умовиводів. Застосування дедуктивного та індуктивного методів у розслідуванні злочинів. Аналогія як комбінований (індуктивно-дедуктивний) вивід. Строга і нестрога аналогія у попередньому розслідуванні та при проведенні криміналістичної експертизи.
Дедуктивні умовиводи. Істинність засновків та формальна правильність міркування – гаранти істинності висновку дедуктивного виводу. Принципи формалізації дедуктивного виводу.
Виводи, що ґрунтуються на суб’єктно-предикатній структурі суджень. Безпосередні умовиводи з категоричних суджень: перетворення, обернення, протиставлення предикату, виводи за «логічним квадратом».
Простий категоричний силогізм. Склад силогізму. Фігури та модуси силогізму. Правильні (демонстративні) модуси. Відбір правильних модусів за допомогою колових схем. Принципи демонстративного виводу з двох простих суджень через визначення фігури та модусу силогізму.
Скорочений силогізм (ентимема); відновлення силогізму з ентимеми. Складні силогізми (полісилогізми) та складноскорочені силогізми (сорити та епіхейреми).
Виводи, що ґрунтуються на логічних зв’язках між судженнями. Основні різновиди виводів зі складних суджень та їх правильні (демонстративні) модуси.
Система натурального виводу логіки висловлювань (СНВ ЛВ). Повнота і несуперечливість СНВ. Мова логіки висловлювань: алфавіт, визначення припустимих виразів, семантика логічних сполучників. Правила виводу. Правила рівносильної заміни. Рівносильності, що задають способи визначення істиннісного значення формул.
Принципи побудови логічного виводу в СНВ (прямого та опосередкованого припущеннями). Можливості використання натурального числення висловлювань при розслідування злочинів.
Умовивід та логічне слідування. Способи встановлення логічного слідування між наявними підставами та передбачуваним висновком. Кон’юнктивна нормальна форма (КНФ) як засіб встановлення логічного слідування. Огляд простих (найсильніших) наслідків шляхом приведення вихідних засновків до скороченої КНФ.
Логічний аналіз операцій мислення – умова його алгоритмізації і передачі цих операцій комп’ютеру. Загальна характеристика правової кібернетики та її застосування в практичній діяльності органів внутрішніх справ.
Тема 6. Логічні основи теорії аргументації
Поняття про аргументацію. Дослідження процесу аргументації в теорії аргументації. Характерні риси аргументації. Види аргументації: емпірична та теоретична, дедуктивна та недедуктивна (правдоподібна), доказова та недоказова. Суперечка, її види, прийоми ведення.
Поняття доведення. Логічний сенс операції доведення. Особливості поняття доказування у кримінальній (цивільній) справі як нормативно регульованої діяльності. Структура логічного доведення: теза, аргументи (підстави), демонстрація. Основні різновиди доведення: пряме та непряме. Способи встановлення демонстративності безпосереднього слідування тези з наявних аргументів.
Непряме апагогічне (методом від протилежного) та непряме розділове (методом послідовного виключення) доведення; їх використання при обґрунтуванні слідчих версій.
Співвідношення теоретичних та емпіричних методів обґрунтування у процесі розслідування судової справи. Загальна характеристика комбінованого багатоступінчастого доказування.
Поняття спростування. Захист і спростування в логіці та юриспруденції; спільне і специфіка. Безпосередня та опосередкована критика тези. Встановлення хибності тези шляхом прямого та непрямого спростування.
Критика аргументів і виявлення логічної неспроможності демонстрації.
Правила доказового міркування. Правила по відношенню до тези й антитези (правила визначеності, несуперечливості та незмінності тези). Логічні помилки, пов’язані з порушеннями даних правил.
Логічні правила та помилки, що відносяться до аргументів. Вимоги істинності, несуперечливості, достатності аргументів та автономності їх обґрунтування щодо тези, яка доводиться.
Основне правило демонстрації. Типові помилки, які призводять до недемонстративності аргументації.
Паралогізми і софізми. Логічні методи виявлення та усунення помилок та хитрощів у доведенні та спростуванні.
Логічні парадокси: причини виникнення і способи уникнення парадоксальності аргументації.
Місце логічної теорії аргументації в теорії доказів у кримінальному (цивільному) процесі.
Тема 7. Логіка побудови та перевірки версій
Гіпотеза і версія. Логічні характеристики гіпотетичного способу міркування. Роль гіпотез у науковому пізнанні. Версія як вид гіпотези. Версування як процес побудови і перевірки версій та його роль у розслідуванні злочинів. Особливості слідчих версій порівняно з науковими гіпотезами. Версія як система припущень про елементи можливої картини злочину. Структура версії. Критерії прийнятності версій. Оптимальні умови відхилення версій. Взаємний зв’язок істинності версії та її цінності з точки зору розслідування злочинного діяння.
Основні етапи процесу версування: формування інформаційного базису, його аналіз та виведення версії, перевірка версії.
Логічні характеристики інформаційного базису. Необхідність урахування принципів та законів логіки при побудові інформаційного базису.
Логічний механізм побудови версії. Застосування логічних методів у процесі формування версії.
Дедуктивні методи версування. Отримання огляду гіпотез (підстав) методом приведення до диз’юнктивної нормальної форми (ДНФ). Побудова альтернативних (таких, що не перетинаються) версій за допомогою досконалої диз’юнктивної нормальної форми (ДДНФ). Способи оцінки ступенів переважності версій. Приведення наявних даних до ДДНФ з використанням альбому типових версій. Значення ДДНФ для систематизації версування та алгоритмічного відсічення суперечливих версій.
Добудова версій на основі теореми дедукції. Надання переваги гіпотезам на підставі їх субординації та закону поглинання.
Індуктивні методи встановлення причинних зв’язків. Часова залежність та причинно-наслідкова залежність явищ. Характеристика причини як філософської категорії. Неоднозначність логічної залежності між причиною та наслідком. Методи встановлення причинного зв’язку: метод подібності, метод відмінності, об’єднаний метод подібності та відмінності, метод супутніх змін, метод залишків; їх можливі комбінації, здійснювані з метою підвищення надійності виводу.
Можливі застосування індуктивних методів для створення альбому типових версій та інтенсифікації версування при розслідуванні злочинів. Роль індуктивних методів у плануванні слідчого експерименту. Фактори підвищення ступеню правдоподібності версій, що виводяться за допомогою індуктивних методів.
Логічні засоби дослідження версій. Основні логічні процедури верифікації та фальсифікації версій. Поняття верифікації та фальсифікації висловлювань. Логічна спільність та особливості аргументації наукових гіпотез та юридичного доказування.