УМОВИВІД ЯК ФОРМА МИСЛЕННЯ. СИСТЕМА НАТУРАЛЬНОГО ВИВОДУ ЛОГІКИ ВИСЛОВЛЮВАНЬ ТА ЇЇ ЗАСТОСУВАННЯ У ПРАКТИЦІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ

  1. Вступ.
  2. Загальна характеристика умовиводу.
  3. Види умовиводів.
  4. Висновки.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УМОВИВОДУ

При розгляді тем „Поняття” та „Судження” було з’ясовано, що за допомогою понять у думці фіксуються ті чи інші класи об’єктів (або їх відношень) шляхом визначення істотних ознак, що відрізняють їх від інших класів, а самі ці відношення між поняттями, які фіксують предмет думки, та поняттями, що відображають наявні або відсутні ознаки даних предметів, виражаються за допомогою суджень.

Якщо ж йдеться про встановлення відношень між судженнями для виведення нового знання, елементи якого або іманентно містяться в наявних вихідних знаннях, або розширюють та доповнюють останні, то ми маємо справу з умовиводом. На відміну від поняття та судження, умовивід є логічною операцією, завдяки якій із однієї або декількох думок виводять нову думку.

У самому загальному плані умовивід можна визначити як логічну операцію, за допомогою якої виводиться нове судження (висновок) з одного або декількох відомих суджень (засновків) шляхом застосування до них логічних правил виведення.

До структури умовиводу входять засновки, висновок, вивід. Засновки – раніше відомі судження, на підставі яких робиться висновок. Висновок – нове судження, отримане в результаті зіставлення засновків. Вивід – логічний зв’язок між засновками та висновком. При цьому за своєю структурою засновки та висновки можуть бути як простими, так і складними судженнями.

Визначимо структуру умовиводу на прикладі:

1. Якщо поняті не запрошені, то процесуальний порядок не дотримано.

2. Поняті не запрошені.________________________________________

3. Процесуальний порядок слідчої дії не дотримано.

У цьому умовиводі судження 1 і 2 будуть засновками, а судження 3 – висновком. Риска, що відокремлює засновки та висновок символізує вивід.